2. Українське бароко

Українське бароко – архітектурний стиль, який зародився та існував в Україні протягом XVII-XVIII віків.

Українське бароко могутньо і найбільше відбилося в церковній архітектурі, значно менше в гравюрі і живописі. На сюжети стінописів впливала гравюра, а не навпаки. Архітектура відігравала домінуючу роль і залишила найбільшу кількість характерних зразків стилю в різних регіонах. Дещо менше було зразків в скульптурі, тісно пов'язаній з храмовим будівництвом і різьбленням вівтарів. Яскравим зразком скульптури бароко була творчість Пінзеля та скульпторів його школи у Львові.

На Лівобережній Україні своє почесне місце зайняла не скульптура, а різьблені вівтарі (бароковий вівтар Софії Київської, вівтар в церкві міста Глухів тощо).

Собор святого Юра у Львові

Раннє бароко 17 століття

Фасад Бернардинського костелу, місто Львів.

Місто Жовква, Домініканський костел

Почаївська лавра.

Українське бароко як архітектурний стиль, почав формуватися на Україні в XVII столітті. Як і бароко західноєвропейських країн, українське мало два сильних джерела – бароко з Риму (визначного центра барокової стилістики взагалі) і архітектури доби маньєризму. На західних землях України на зламі 16-17 ст. виникає короткочасна суміш з стилів маньєризму, ранішнього бароко і залишків Відродження. Найбільш яскравим прикладом цієї суміші став фасад Бернардинського костелу у м. Львів. Щит-фронтон костелу – яскравий приклад стилю маньєризму на ренесансній основі. Якщо в гравюрі та живописі стиль маньєризму утримав свої позиції до початку XVIIІ ст., то в архітектурі він зникає під могутнім наступом римського бароко. У м. Жовква, де переважала забудова доби Відродження, дуже швидко виникають будівлі в стилі ранішнього бароко, оминаючи маньєризм взагалі. Бароко тяжіє до монументальних форм і позбавляється дріб'язків маньєризму. Свій вплив на розвиток українського бароко мають і великі храмові споруди, які будують архітектори, запрошені з самої Італії.

• Місто Луцьк, Костел єзуїтів, 1606—1610, арх. Якопо Бріано

• Місто Бар, Вінницька обл., Петропавлівський костел монастиря сестер бенедиктинок, костел з 1616 р.

• Місто Львів, Стрітенський костел, 1642 рік, арх. Джованні Джизлєні (точна копія церкви Св. Сусани в Римі, арх.Карло Мадерна, 1603 р.)

• м. Вінниця, костел єзуїтського монастиря, 1610—1617.

• Олика, Волинська обл., Колегіальний костел (Св. Трійці), 1635—1640, арх. Б.Моллі, Я.Маліверна

Століття шедеврів бароко

Київ, церква Андрія Первозванного

Костел Святих Ігнатія Лойоли і Станіслава Костки у Кременці

Учнівський період дуже швидко закінчився і поступився місцем століттю місцевих шедеврів. З к. 17 ст. до к. 18 ст. в Україні виникло декілька споруд, що увійшли в золоту скарбницю архітектури бароко. Майже всі вони мали і мають містобудівне значення – Почаїв: комплекс будівель Почаївської лаври (арх. Г. Гофман), Луцьк: комплекс монастиря бернардинів (арх. П. Гижицький), Кременець, колегіум єзуїтів, (арх. П. Гижицький), Микулинці: костел Св. Трійці, 1761-1779, (арх. А. Мошинський), м. Вінниця: костел монастиря домініканів, 1624-1760, костел Святого Йосипа та монастир отців Лазаритів, м. Ізяслав тощо.

На Лівобережній Україні подібних зразків бароко мало, але вони є: Київ: церква Андрія Первозванного, Харків: Покровський собор, Чернігів: Успенський собор Єлецького монастиря. В Україні майже не виникло значних світських споруд із містобудівним значенням, як у палаців Версаль, Лувр, Цвінгер. Деяку роль відігравали лише Маріїнський палац у Києві, палац князів Санґушків у м. Ізяслав, нині суцільна руїна), Підгорецький замок (реставрується) тощо.

Певних зусиль до розквіту українського бароко в архітектурі доклали й іноземні, й українські майстри (Войцех Лєнартович, Павло Гижицький, Растреллі Бартоломео, Паоло Фонтана, Іван Баптист, Йоган-Георг Шедель, І.Г. Григорович-Барський, Ковнір Степан Дем'янович тощо).

В архітектурі українське бароко відрізняється від західноєвропейського більш спокійними орнаментами та спрощеними формами. Певні елементи українського бароко були запозичені із російського. Стиль українського бароко продовжився до будівництва храму архієпископа Харківського Священномученика Олександра. Принципами українського бароко були пишність і своєрідне розташування частин деталей споруд, декоративність орнаменту і гра світлотіні, які підкреслювали переваги величезних площ кам'яних церков. Українські архітектори цього періоду намагалися поєднати у кам'яному храмовому будівництві європейські віяння мистецтва бароко з великими традиціями Київської Русі.

Найкращими зразками живопису бароко є церковні розписи в Троїцькому соборі Києво-Печерської лаври.