3. Стародавні цивілізації та Античний світ

3.1. Древня держава Міжріччя (Месопотамії).

Долина між ріками Тигр й Євфрат уважається батьківщиною однієї із самих древніх цивілізацій людства. Теплий клімат і родючий ґрунт, що вдобрювався розливами рік, створили основу для розвитку землеробства. У районі Міжріччя були акліматизовані такі культури як пшениця, ячмінь і виноград. Саме в долині рік Тигр й Євфрат виникли перші міста й зачатки цивілізації - державний устрій, писемність і храмова культура. Тут же виникла мідна металургія, що згодом змінилася бронзовою.

Жителі Месопотамії майже всі продукти, що виробляли, самі й споживали. На натуральний характер господарства вказує звичай платити данину й подать натурою, а оцінка землі, вовни, масла, рабів і мідних предметів здійснювалася за допомогою зерна. Згодом натурально-господарський лад став змінюватися внаслідок появи надлишкових продуктів. Виникав торговельний обмін як усередині країни, так і із сусідніми країнами. На наявність торгівлі на п. III тис. до н.е. указують збережені тексти контрактів на продаж рабів, будинків, полів, домашніх тварин і дорогоцінних металів. Необхідність одержання із сусідніх країн різних видів сировини сприяла розвитку зовнішньої торгівлі, а значить - виникненню торгово-закупівельного різновиду підприємництва.

3.2. Древній Єгипет

Підтримка систем керування водними потоками Ніла під час його розливу, вимагала ієрархічної системи керування. Згодом у Древньому Єгипті виникла досить складна, жорстко регламентована система влади. На чолі країни стояв фараон, якому приписувалися божественні якості. Країною управляли численні чиновники, а ідеологією займалися жерці, роль яких у житті країни була дуже велика.

Згідно існуючим у той час ідейним переконанням, земне існування людей було лише миттєвістю у порівнянні із загробним життям. Відповідно, основні ресурси держави спрямовувалися на обслуговування релігійних культів. Найбільш наочним прикладом цього є піраміди - надгробні спорудження, у яких після смерті фараона розміщався саркофаг з його мумією. Такий вузько спрямований характер розвитку економіки призвів до того, що, незважаючи на високий рівень розвитку ремесла, науки й культури, у Єгипті було слабко розвинене підприємництво. Його розвиток гальмувався і відсутністю стимулів для занять бізнесом, твердим контролем з боку чиновників і жерців, а також тим, що суспільне становище людини на соціальних сходах уважалося більше важливим, аніж розмір його багатства.

Історія Єгипту поділяється на 3 періоди: Древнє, Середнє й Нове Царство.

Економіка Древнього Царства мала натуральне господарство. Середнє Царство мало відносно розвинену економіку в державному секторі, яка заснувалася на контролі зрошувальної системи країни – це була основа сільського господарства Єгипту. Сільське господарство процвітало у всій країні, а Єгипет перетворився у квітучий сад. Успішно розвивалося землеробство й тваринництво. Також піднімалося ремісниче виробництво. Високого розквіту досягає обробка каменю, з якого робили знаряддя праці й зброю, а також ювелірна справа. Подальший прогрес спостерігається в області металургії. Величезне технічне значення мало поява бронзи, що дала можливість виготовити зброю й знаряддя кращої якості, чим раніше.

Більше розвиненим було підприємництво в епоху Нового Царства, коли розширилася торгівля Єгипту із сусідніми країнами. Із Сирії привозили продукти сільського господарства - зерно, худоба, вино, мед, з Лівану доставляли будівельний ліс. Через Сирію єгипетські торговці провозили транзитом велику кількість товарів, з далеких країн - з Хетської держави, з островів Егейського моря й з Месопотамії. Торгівля із Сирією йшла як по суші, так і по морських шляхах, тому що єгиптяни мали флот.