Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Metod_lab_OSUNIX_2006-ukr.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
760 Кб
Скачать
☆

3.3.6.1 Позиційні змінні (параметри)

Коли ініціюється процедура shell, то shell відразу потаємно створює позиційні параметри, де найменування самої процедури присвоюється параметру $0, перший аргумент $1 і т.д. до дев’ятого аргументу - $9. Коли аргументів більше, ніж дев’ять shell зберігає їх, але не надає пойменованого доступу. Для того, щоб отримати пойменований доступ до таких аргументів – потрібно застосувати команду shift, яка переписує другий аргумент зі змінної $2 до $1. Така процедура виконується до усіх аргументів. Слід пам’ятати, що перший аргумент буде знищено. При застосуванні команди shift вдруге – наведений алгоритм роботи буде виконано.

3.3.6.2 Літерно-цифрові змінні (користувача)

Інтерпретатор shell також використовує літерно-цифрові змінні, яким присвоюються текстові значення. Наприклад:

ім’я=рядок

Для того щоб оперувати змістом змінних користувач повинен використовувати операцію підстановки. Для наведеного прикладу, значення змінної ім’я можна отримати, застосувавши конструкцію echo $ім’я, тобто виконавши операцію підстановки у команді.

3.3.6.3 Раніше визначені спеціальні змінні

Є кілька змінних значення, як встановлюються самим інтерпретатором.

Це:

$# – отримує кількість аргументів, що передані до shell, не враховуючи найменування самої процедури.

$? – має код завершення останньої виконаної команди. Коли код завершення виконання дорівнює «0» – команда вдало виконана, якщо ні – помилка.

$$ – має номер поточного процесу.

$! – ця змінна має номер останнього процесу, що виконувався у фоновому режимі.

$- – складається з імен «стягів», що включені у цей момент у shell.

$* – має усі аргументи поточної процедури.

3.3.7 Переадресація вводу-виводу за допомогою дескрипторів файлів

Слід пам’ятати, що усі команди, звичайно, відправляють свій вивід до файла з дескриптором 1 або 2. У shell є свій механізм створення вихідного файла поєднаного з дескриптором файла. Виконавши таку команду:

fd1 >& fd2,

де fd1 та fd2 – дескриптори файлів, маємо дозвіл скерувати вивід, що був пов’заний з файлом з дескриптором fd1 у файл з дескриптором fd2. За замовчуванням значення fd1 і fd2 дорівнюють 1. Якщо у момент виконання команди fd2 не визначено, то переадресація відміняється. Найчастіше вказаний механізм використовують для переадресації системного пристрою виводу помилок. Це виконується так:

command 2>&1.

Якщо користувач хоче перенаправити стандартні пристрої виводу та виводу помилок до одного файла (file), необхідно виконати таку команду:

command 1>file 2>&1.

Послідовність аргументів в цьому випадку дуже важлива, тому що дескриптор 1 поєднується з файлом file, а потім дескриптор 2 поєднується з тим же файлом, який вже з’єднався з дескриптором 1.

Цей механізм працює і для переадресації системного пристрою вводу.

3.3.8 Шаблони, підстановки

Інтерпретатор shell дозволяє використовувати в подальшому наведені спеціальні символи в аргументах команд:

* - віддзеркалює будь-який символ або символи, а також відсутність символу;

? - віддзеркалює будь-який символ;

[...] – віддзеркалює будь-який символ з перелічених у дужках;

${...} – виконує підстановку значення змінної оболонки;

`...` - виконує підстановку результату виконання команди.