Роль місцевих фінансів в економічній системі держави

Місцеві фінанси в економічній системі держав
Впливають на	соціально-економічний розвиток країни; фінансову безпеку держави; фінансову стабільність; розвиток економіки; добробут населення; розвиток демократії в суспільстві
Використовуються як інструмент	перерозподілу валового внутрішнього продукту; державного регулювання розвитку територій; економічної і, зокрема, фінансової політики; державної регіональної політики.
Визначають	обсяг і якість надання локальних суспільних послуг населенню; стан і розвиток місцевого господарства; фінансову базу місцевого самоврядування; надання конституційних гарантій населенню; стан фінансового вирівнювання

2. Сутність місцевих фінансів та причини їх виникнення

Як уже зазначалося вище, місцеві фінанси слід досліджувати у зв'язку з процесом виникнення і розвитку місцевого самоврядування, початкові форми якого пов'язують з формуванням основ магдебурзького права, що виникло у XIII ст. в німецькому місті Магдебург. Магдебурзь­ке право регламентувало самоврядування міст, діяльність міської влади, суду, питання земельної власності в межах міст, торгівлі, ремесел, опо­даткування. Упродовж XIV-XVI ст. воно поширилось на інші німецькі міста, Чехію, Угорщину, Польщу, Литву, Галіцію та Білорусію. У XIX ст. магдебурзьке право поступово втратило свої позиції.

Становлення місцевого самоврядування у XVIII-XIX ст. відбува­лося з розвитком буржуазної держави. Централізована державна влада була неспроможною ефективно виконувати всі свої завдання, особливо соціального спрямування. Частину з них доцільно було передати у ком­петенцію місцевої влади. У другій половині XVIII ст. в Європі вперше з'явилося поняття «самоврядування».

Нині місцеві фінанси функціонують у різних формах залежно від державного і територіального устрою тієї чи іншої країни.

Чи мають місцеві органи влади право на незалежність від централь­ної влади?

У середньовічних державах міста (общини) мали повну автономію і не входили до загальної системи організації державної влади. У су­часних правових державах місцеві органи влади входять до загальної системи організації державної влади і їх компетенція визначається центральною владою.

Сьогодні збільшилася кількість тих проблем, які держава переадре­сує для вирішення місцевим органам влади. Проте це потребує відпо­відних ресурсів, що, в свою чергу, і спричиняє потребу функціонування місцевих фінансів. Місцеві фінанси розглядаються в контексті ролі та функцій, що покладаються на місцеві органи влади.

Функції місцевих фінансів визначають їх роль та значення у фінансовій системі держави.

Головне завдання при формуванні місцевих фінансів це визначення меж між завданнями, які має вирішувати центральна влада, і тими, що покладаються на місцеві органи влади.

Якщо причиною функціонування фінансів взагалі є поява держави та товарно-грошових відносин, то причиною виникнення місцевих фі­нансів є наявність територіальних колективів, а також відокремлення функцій і завдань, які покладаються на їхні органи влади.

Виділяють три основні теорії, що пояснюють суть і природу місцевого самоврядування як форми місцевої влади:

1. Теорія природних прав общини

2. Державна теорія місцевого самоврядування

3. Теорія громадсько-господарського самоврядування

Перша теорія - теорія природних прав общини, яка сформувалась у роки великої французької революції (1789 р.) як реакція на наполеонівську адміністративну реформу, що встановила міцний централізований бюрократичний механізм влади. За цією теорією зміст органів місцевого самоврядування ототожнюється з поняттям общини. Оскільки община як колектив людей, що проживають на спільній території, ви­никла раніше, ніж держава, то вона має природні, невід'ємні права. Ці права общині держава не надавала, тому не може їх відняти. Тобто органи місцевого самоврядування мають власну компетенцію, не під­порядковані державній владі і перебувають поза нею. Держава може впливати законодавчо на діяльність територіального колективу, але не може позбавити його природних прав.

Природне право - це сукупність принципів, правил, норм, цін­ностей, які диктуються природою людини і тим самим незалежні від конкретних соціальних умов і держави. Природне право використову­ється як своєрідна оціночна категорія стосовно наявних у суспільстві порядків: чи відповідають вони природному праву і природній спра­ведливості.

Ідея природного права зародилась в древні часи, розвивалась в ан­тичному світі, зокрема, Греції. У середньовіччі вона стала складовою релігійних учень. Пік розвитку цієї теорії припадає на XVIII ст., коли вона використовувалась як ідеологічна зброя у боротьбі прогресивних сил суспільства з феодалізмом. Ідеї природного права були покладені в основу американської Декларації незалежності (1776 р.) і французької Декларації прав людини і громадянина (1789 p.).

Вихідні постулати теорії природних прав общини полягали в на­ступному:

1. община старша від держави, тобто історично виникла раніше;

1. общини не створені державою, а визнані нею;

2. община є інституцією, рівною державі;

3. держава існує для общин, а не общини для держави.

Державна теорія місцевого самоврядування, яка сформувалась у середині XIX ст. німецькою школою юристів, має діаметрально про­тилежні позиції. В її основі - твердження, що органи місцевого само­врядування є органами державного управління і створені державною владою для реалізації її функцій та завдань на місцевому рівні. Таким чином, вони перебувають у сфері державної влади та їй підпорядко­вані. Органи місцевого самоврядування не мають природних прав і виступають агентами держави на місцях. Функції і завдання органів місцевого самоврядування повністю визначаються державною владою.

Третя теорія - теорія громадсько-господарського самоврядування, яка виникла в Німеччині у другій половині XIX ст. її ще називають теорією муніципального дуалізму, оскільки вона синтезує ідеї двох попередніх теорій.

В основу цієї теорії покладено твердження, що органи місцевого самоврядування мають власну природну компетенцію тільки у сфері неполітичних відносин (у сфері місцевих справ). У місцеві справи дер­жавна влада не втручається, вони вирішуються самостійно органами місцевого самоврядування. Але є й інша сфера відносин - політична, яка перебуває у сфері компетенції державної влади. У цій сфері органи місцевого самоврядування - агенти держави на місцевому рівні.

Всі три теорії отримували підтримку та визнання в тих чи інших країнах. Так, в Англії та США переважала теорія природних прав об­щини, у Франції - державна теорія, а у Німеччині та Росії - теорія громадсько-господарського місцевого самоврядування.

Розглянуті вище теорії стали основою для визначення категорії «місцевих фінансів».

Місцеві фінанси - система формування, розподілу й використання фінансових ресурсів для забезпечення виконання місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делего­ваних.

Особливості місцевих фінансів полягають у наступному:

• в основі місцевих фінансів - система економічних відносин, пов'язаних із розподілом і перерозподілом вартості валового внутріш­нього продукту;

• процес реалізації цих відносин супроводжується формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів;

• цільова підпорядкованість даної системи відносин - забезпечення органів місцевого самоврядування фінансовими ресурсами, необхід­ними для виконання покладених на них функцій і завдань.

В Україні існують такі форми місцевих фінансів:

• фінанси територіальної громади.

• фінанси АРК.

• фінанси області (міст Києва і Севастополя).

• фінанси району (району в місті).

• фінанси селища.

• фінанси села.

На сьогоднішні фінанси місцевих органів влади України лише формуються. Система місцевого самоврядування в Україні включає:

• територіальні громади

• сільські, селищні, міські ради

• сільські, селищні, міські голови

• виконавчі голови сільських, селищних, міських рад

• районні та обласні ради

• органи самоорганізації населення

Процес формування місцевих фінансів в Україні пов'язаний з певними труднощами:

• необхідність ліквідації деформацій у фінансовій системі, що сформувались у попередній період;

• відсутність сучасного управлінського досвіду організації фінансової системи;

• недостатня сформованість правового поля;

• відсутність політичної культури і традицій.

Найскладніше питання - визначення переліку функцій і завдань, котрі покладаються на місцеві органи влади України, що має стати основою для вибору моделі місцевих фінансів.

Завдання та функції місцевих органів влади можна поділити на дві основні групи:

1 група:

• соціальне обслуговування

• початкова і середня освіта

• охорона здоров'я

• дороги місцевого значення

• ветеринарна допомога

• благоустрій

• догляд за бідними та сиротами

• житлово-комунальне господарство

• житлове будівництво

• водо забезпечення.

2 група:

• житлове господарство

• міські електричні мережі

• економічна інфраструктура

• працевлаштування безробітних перепідготовка кадрів із метою пра­цевлаштування

• ритуальні послуги

• збирання та утилізація сміття

• екологічні проблеми

• організація землекористування