Методічні вказівки

Розпорядчі документи з особового складу

Накази готуються на підставі розпоряджень керівника підприємства, доповідних записок керівників підрозділів, заяв працівників, підписаних договорів або контрак­тів тощо.

Затверджені такі типові форми наказів:

-П-1 «Наказ (розпорядження) про прийом на роботу»;

-П-5 «Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу»;

-П-6 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки»;

-П-8 «Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)».

Документи з обліку кадрів

До облікових документів належать:

1)особова картка (типова форма П-2) — необхідна для аналізу складу та обліку руху кадрів. Особові картки заповнюються на основі опитування працівника та документів, що ним надаються (паспорт, трудова книжка, документи про освіту, військовий квиток тощо). Заповнюється особова картка працівником відділу кадрів, інспектором з кадрів або особою, яка за наказом керівника під­приємства веде кадрову документацію, в одному екземплярі;

Облік використання робочого часу здійснюється в табелі, який відкривається щомісячно на робітників цехів, дільниць, відділів тощо. З цією метою кожному пра­цівнику присвоюється табельний номер, який зазначається в усіх документах з об­ліку праці та її оплати. У випадку звільнення (або переведення) працівника його по­передній табельний номер не може бути привласнений іншому робітнику та повинен залишатися вільним протягом трьох років. Для працівників з погодинною оплатою праці дані табеля є основою для нарахування їм заробітної плати. Табель являє собою поіменний список працівників цеху, дільниці, відділу тощо, який ведеться окремо за кожною категорією працівників, а в межах окремої категорії — в порядку табельних номерів або в алфавітному порядку. Підприємствами застосовуються типові форми табелів використання робочого часу, затверджені наказом Міністерства статистики України (колишня назва — Держкомстату). Використовується три види табелів:

-табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати (ф. П-12) — застосовується для обліку використання робочого часу всіх категорій працівників;

Оплата праці за відпрацьований час у межах норм

Нарахування заробітної плати за відпрацьований час у межах норм часу, виро­бітку, обслуговування, посадових обов'язків здійснюється залежно від кількості від­працьованих годин або днів чи від обсягу виконаних робіт (наданих послуг) з ураху­ванням тарифних ставок (окладів) або відрядних розцінок.

Преміювання

Преміювання є одним з найбільш ефективних способів мотивації та заохочення працівників підприємства. За призначенням премії поділяються на виробничі та за­охочу вальні ( рис 2.7). Виробничі премії носять систематичний характер, тобто ви­плачуються, як правило, щомісяця, а заохочувальні — разовий. Порядок преміюван­ня працівників на підприємстві встановлюється Положенням про преміювання, при розробленні якого слід враховувати специфіку діяльності підприємства. Як правило, цей документ є додатком до колективного договору.

У Положенні про преміювання визначають:

- коло працівників, на яких воно поширюється (або які мають право на ту чи іншу премію);

- показники преміювання, за якими визначають розмір премії;

- умови преміювання, за яких премію виплачують (вони не повинні впливати на розмір премії, але їх дотримання обов'язкове для її одержання).

Підставою для надання щорічних відпусток є записка про надання відпустки, яка має силу наказу. Зворотній бік бланку записки містить розрахунок оплати відпустки. При наданні відпусток у типовій формі П-2 (особовій картці) на кожного працівни­ка в розділі IV «Відпустки» проводяться записи про види відпусток, період, за який вони надаються, дати і номери наказів.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24-х ка­лендарних днів за відпрацьований робочий рік, який визначається з дня укладення трудового договору. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, не враховуються.

Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь- якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористана частина щорічної відпустки, як правило, надається працівникові до кінця робочого року, але не пізніше ніж 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Щорічні додаткові відпустки за бажан­ням працівника надаються одночасно зі щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може пе­ревищувати 59 календарних днів. Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закін­чення робочого року. Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безпе­рервної роботи на підприємстві. Але бувають випадки, коли працівник іде у відпуст­ку до закінчення шестимісячного терміну. У такому разі її тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи надаються працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Черго­вість надання відпусток визначається графіком, який затверджується директором підприємства за погодженням з профспілковим комітетом підприємства і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіка враховуються інтереси виробни­цтва, особисті інтереси працівників та можливості для їхнього відпочинку. Коли на­ближається час відпустки конкретного працівника, відділ кадрів повинен письмово сповістити його про дату її початку за два тижні до цього. За три дні до початку від­пустки працівнику виплачується вся сума відпускних, чого вимагає діюче законодав­ство. Щорічні відпустки за бажанням у зручний для працівника час надають таким категоріям: особам віком до 18 років; інвалідам; жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї; жінкам, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда; одиноким матерям (батькам), опікунам, піклуваль­никам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одну або більше дітей віком до 15 років за відсутністю батьків; дружині (чоловікові) військовослужбовців; ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу.

Для працівників, які працюють за сумісництвом, необхідно враховувати дві осо­бливості: вони мають право взяти в перший рік роботи повну щорічну відпустку до настання 6-місячного терміну безперервної роботи; за бажанням, на період відпуст­ки, за основним місцем роботи вони можуть брати не щорічну відпустку, а відпустку без збереження заробітної плати незалежно від бажання роботодавця. Це правило розповсюджується і в тому випадку, коли щорічна відпустка сумісника менша за що­річну відпустку за основним місцем роботи.

Якщо працівник звільняється з роботи, не використавши права на відпустку, за його бажанням йому надають невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення праців­ника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Виплата вихідної допомоги пов'язана із звільненням найманих працівників через певні обставини. Вихідна допомога в окремих випадках ви­значається в розмірі не менше однієї, двох або трьох середніх заробітних плат.

Належну до виплати суму вихідної допомоги розраховують за такою формулою:

СЗ = ЗП * Р_г,

Р_ф 2

де СЗ — середньомісячна заробітна плата;

ЗП — заробітна плата за фактично відпрацьовані робітником робочі дні протягом двох місяців, які передують місяцю звільнення (за інший фактично відпрацьований період, який береться до розрахунку);

Р_ф — кількість робочих днів, фактично відпрацьованих протягом останніх двох місяців, які передують місяцю звільнення (за інший фактично відпрацьований пері­од, який береться до розрахунку);

Р_г — кількість робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства.

Вихідна допомога виплачується працівникові, який звільняється, в день його звільнення.

Допомога з тимчасової непрацездатності, по вагітності та пологах

Виплата допомоги, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами — це один з видів матеріального забезпечення, яке повністю або част­ково компенсує втрату заробітної плати та іншого доходу застрахованому працівни­кові. Підставою для призначення цієї допомоги є виданий в установленому поряд­ку листок непрацездатності, який після одужання і повернення до виконання своїх обов'язків працівники подають до відділу кадрів, де він підлягає обробленню та пере­вірці правильності його заповнення. Після цього, за наявності позитивного рішення комісії із соціального страхування підприємства про надання такого виду допомоги, здійснюється її нарахування. Допомога з тимчасової непрацездатності, яка виникла внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробни­цтві, оплачується так:

- перші п'ять днів — за рахунок власних коштів підприємства;

- з шостого дня настання непрацездатності і до дня відновлення працездатності або встановлення інвалідності — за рахунок коштів Фонду соціального страху­вання з тимчасової втрати працездатності.

Правило «п'яти днів» не застосовується, тобто вся допомога виплачується за рахунок коштів соціального страхування, в таких, передбачених діючим законодав­ством, випадках:

1. у випадку догляду за хворою дитиною, якщо дитину необхідно помістити в стаціонар (у цьому випадку оплачуються всі дні перебування дитини в стаці­онарі);

2. при догляді за хворим членом родини, але не більше ніж три дні, а в особливих випадках — 7 календарних днів.

3. у разі захворювання матері чи іншої особи, яка доглядає дитину віком до трьох років чи дитину-інваліда віком до 16 років;

4. у зв'язку з карантином;

5. у зв'язку з переведенням застрахованого працівника на легшу, нижчеоплачу­вану роботу;

6. у випадку здійснення протезування за медичними показниками в стаціонарах протезно-ортопедичних установ.

Розмір допомоги з тимчасової втрати працездатності (як для перших п'яти днів, які оплачуються за рахунок коштів підприємства, так і наступних, які оплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) визначається залежно від загального страхового стажу працівника і становить:

- 100% середньої заробітної плати застрахованим працівникам, страховий стаж яких понад 8 років;

- 80%, якщо стаж від 5 до 8 років;

- 60%, якщо стаж менше 5 років.

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір всіх утримань не може перевищувати 20%, а в деяких випадках (наприклад, стягнення аліментів) — 50% за­робітної плати, що належить до виплати працівникам.

За своїм характером усі утримання, які проводяться із заробітної плати праців­ників, поділяються на декілька груп: обов'язкові загальнодержавні утримання; інші обов'язкові утримання; утримання за ініціативою підприємства; утримання за влас­ною ініціативою та бажанням працівників.

Обов'язкові загальнодержавні утримання складаються із податку з доходів фізич­них осіб, внесків до ЄСВ, порядок обчислення та строки сплати яких представлені в табл.

Законодавчо встановлені обов’язкові види утримань, які справляються із заробітної плати

Вид утри­мання	Як виплачується заробітна плата	База для обчислення утримань	Ставка	Строки сплати
ПДФО	Виплата з готівкової виручки	Нарахована заробітна плата, зменшена на суму внесків до ЄСВ, а також на податкову соціальну пільгу, якщо працівник має на неї право	Якщо доход за місяць ≤ 9410,00– 15 %; якщо доход за місяць > 9410,00 – (сума доходу – 9410,00 *17 % + 9410,00 * 15 %.	Протягом банківського дня, наступного за днем виплати заробітної плати
	Перерахування на картрахунок працівника			При кожному пере­рахуванні одночасно з поданням платіж­ного доручення про перерахування коштів на картрахунки працівників
ЄСВ	Виплата з готівкової виручки	Сума заробітної плати, інших виплат та ви- нагород, нарахованих працівникам відповід- но до умов трудового або цивільно-правового договору, що включа­ється до складу загаль- ного місячного оподатковуваного доходу	із з/п – 3,6 %; із винагороди за ЦПД про виконання робіт – 2,6 %; із суми оплати перших п’яти днів непрацездатності та допомоги по тимчасовій непрацездатності – 2%	Не пізніше 20 календарних днів з дня закінчення місяця,за який виплачено заробітну плату (але найчастіше перераховуються протягом банківського дня, наступного за днем виплати заробітної плати)
	Перерахування на картрахунок працівника			При кожному перерахуванні одночасно з поданням платіж­ного доручення про перерахування ко­штів на картрахунки працівників

Згідно з діючим законодавством України передбачено такі види страхових вне­сків, які підприємство відраховує із трудових доходів працівників: внески до ЄСВ

Об'єкт для обчислення, ставки та терміни сплати вищевказаних страхових вне­сків наведені в табл.

Нарахування на ЄСВ

Вид внеску	Як виплачується заробітна плата	Об’єкт для обчислення внесків	Ставка	Строки перерахування
ЄСВ	Виплата з готівкової виручки	Суми фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної й додат­кової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, що підлягають обкладанню по­датком на доходи фізичних осіб. Виплата винагород фізич­ним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового харак­теру, що підлягають обкла­данню податком на доходи фізичних осіб. Суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацез­датності, яка здійснюється за рахунок коштів підприєм­ства, та допомога з тимчасової непрацездатності	від 36,76% - до 49,7 % в залежності від класу ступеню ризику до якого належить підприємство ( 8,41 – для інвалідів)	Не пізніше 20 календарних днів з дня закінчення місяця,за який виплачено заробітну плату (але найчастіше перераховуються протягом банківського дня, наступного за днем виплати заробітної плати)
	Перерахування на картрахунок працівника		34,7%	При кожному перерахуванні одночасно з поданням платіж­ного доручення про перерахування ко­штів на картрахунки працівників
			33,2 %

13