- •Тема 3. Основи підготовки і ведення робочої карти.
- •Затверджую
- •Тема 3. Основи підготовки і ведення робочої карти.
- •Навчальна та виховна мета:
- •Призначення робочої карти і вимоги до неї.
- •Умовні визначення, які застосовуються у бойових документах.
- •Скорочення і надписи на робочих картах.
- •Порядок розробки і оформлення графічних оперативних (бойових) документів
- •3.3. Підготовка карт
- •Оцінка карти
- •Рекомендації щодо оформлення графічних оперативних(бойових)документів
- •Порядок розробки і оформлення табличних оперативних (бойових) документів
- •Основні правила ведення робочої карти
- •Заключна частина – 5 хвилин.
Умовні визначення, які застосовуються у бойових документах.
Кожний офіцер зобов’язаний вміти вести робочу карту, виконувати вимоги щодо її ведення. Робочі карти ведуться усіма офіцерами особисто. При цьому кожен офіцер наносить на карту тільки ті дані обстановки, які йому необхідні для роботи на займаній посаді.
Отже, робоча карта призначена для особистого користування командиром певного рангу. Однак це не дає права офіцеру вести її особисто для себе і тільки йому відомими умовними знаками і правилами, точніше, не дотримуючись ніяких правил. Слід ураховувати, що в сучасних умовах робочу карту повинен буде зрозуміти старший командир (начальник), підлеглі офіцери, можна було б зняти копію (сколок) з карти, доводити обстановку за допомогою фототелеграфу, ЕОМ, розмножувальної техніки, в подальшому вивчати досвід бойових дій.
З усього сказаного випливає, що при веденні робочої карти дані обстановки необхідно наносить охайно, тонкими лініями та встановленими умовними знаками, при цьому розміри їх повинні узгоджуватися з величиною підрозділів, які наносять, добре читатись і не забивати топографічної основи карти.
Умовні знаки, та тактична обстановка, яка створюється за їх допомогою, грають велику роль в управлінні підрозділами, так як вони є засобом відображення бойової обстановки. З їх допомогою вказують положення підрозділів, їх площові розміри, характер дій, кількість сил та засобів, мету дій та способи її досягнення.
При роботі на карті необхідно завжди пам’ятати, що за кожним умовним знаком ховаються люди та бойова техніка наших підрозділів, а також противник – об’єкт ураження.
Обстановка на робочу карту наноситься одиночними та груповими умовними позначеннями одного кольору (синього – для противника та комбінацією умовних позначень різноманітних кольорів для своїх підрозділів).
Місце знаходження, завдання та дії своїх механізованих, танкових, аеро-мобільних та авіаційних підрозділів, їх тили визначаються на карті потрібними позначеннями червоним кольором.
Підрозділи противника: їх знаходження, дії, пункти управління, позиції вогневих засобів, оборонні споруди, загородження та усі інші дані наносяться на карту синім кольором.
Нумерація і назва підрозділів та пояснювальні надписи, що стосуються своїх підрозділів, позначаються чорним кольором, а стосовно противника – синім.
Умовні позначення, що позначають підрозділи, вогневі засоби та бойову техніку (як своїх військ так і противника) наносять на карту згідно дійсного місця знаходження їх на місцевості та розташовуються у напрямку дій, або ведення вогню. Це можна простежити на прикладі нанесення на карту положення підрозділу, протитанкової гармати та танку в окопі при зайнятті оборони фронтом на північ, міномета та артилерійської батареї при наступі у західному напрямку.
При нанесенні зенітних засобів умовні позначення вогневих засобів орієнтують напрямком дій на північ.
При нанесенні на карту гармати та інших вогневих засобів в окопі треба пам’ятати, що колір знаку окопу в цьому випадку визначається кольором самого знаку, тобто для гармати він буде чорним, для танка червоним.
Добре нанесена обстановка – результат вмілого нанесення умовних позначень і скорочень на робочу карту.
Лінійні замкнуті і напівзамкнуті умовні позначення (положення підрозділів, траншей, мінні поля, райони вогневих позицій артилерії, рубежі та інше) зображуються на карті з додержанням масштабу.
Тому їх часто називають масштабними умовними позначеннями.
Фігурні умовні позначення, які мають правильну геометричну форму, окрім районів та ділянок вогню артилерії (окремі танки, артилерійські і мінометні батареї на вогневих позиціях, деякі тилові підрозділи та інше), а також деякі комбіновані умовні позначення, котрі складаються з сполучення ліній та фігур (пункти управління, засоби зв’язку, деякі інженерні засоби і споруди та інше), які представляють собою точечні об’єкти, є поза масштабними, тобто наносяться на карту без дотримання масштабу.
Об’єкти, які визначені на карті поза масштабними умовними позначеннями (окрім командних пунктів), зображуються на карті таким чином, щоб центр умовного знаку знаходився в точці знаходження об’єкту на місцевості.
Командно-спостережні пункти зображаються на карті таким чином, щоб вертикальна пряма лінія своїм нижнім кінцем упиралась в точку місцевості, де розташований пункт управління.
При нанесенні на карту командних пунктів не слід забувати, що при наступі або пересуванні в будь-якому напрямку фігуру знака наносять неоднаково.
Інші умовні позначення вивчити на протязі семестру самостійно (вони знаходяться у БС СВ, ч.3, Додаток 16; БСА СВ, ч.2, Додаток 5,6).
3-е навчальне питання - 25 хвилин
