2. Грошова маса та її показники.

Єдність грошей у наявній і безготівковій формі дозволяє розглядати їх як загальну величину – грошову масу.

Під грошовою масою розуміють сукупність купівельних, платіжних і накоплених засобів (всі готівкові і безготівкові гроші), які обслуговують економічні зв’язки і належать фізичним, юридичним особам, а також державі.

Для аналізу зміни руху грошей на певну дату і за певний період у фінансовій статистиці використовують грошові агрегати М_О, М₁, М₂, М₃.

Грошовий агрегат – це показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їхньої ліквідності.

Ліквідність – можливість швидкого переводу активу у готівку без істотної втрати його вартості (з мінімальними витратами). Гроші (монети та паперова готівка) є найбільш ліквідними активами. Банківські депозити за вимогою є високоліквідними активами, оскільки можуть бути переведені у готівку за вимогою клієнта. Види грошей, що включаються в агрегат M1 — найбільш ліквідні активи в економіці

Грошові агрегати в Україні

Готівкові кошти поза банківською системою

М_О

++++++

Кошти на депозитах до запитання

М₁

Кошти на строкових депозитних рахунках

+ +++++

М₂

Кошти по трастовим операціям банка і цінним паперам власного боргу

М₃

++++++

Рис. 2.1. Структура грошової маси

М_О – включає готівкові кошти в обігу: банкноти, металеві монети, казначейські білети. Це найліквідніша частина грошової маси. Її частка в розвинутих країнах становить 4–7%. В Україні ж частка готівкових грошей сягає 28,05%. Висока частка готівки (М_О ) в загальній масі грошей (М₃) свідчить про недостат

0

ній розвиток безготівкових розрахунків, незадовільну структуру грошової маси, наявність значних обсягів обороту тіньової економіки, втрату довіри населення до банківських структур, але все ж з 1996–2008 рр. є певна позитивна динаміка щодо її зміни (від 43,1–30,01%).

М₁ – складається з агрегату М _О і засобів на поточних та ощадних рахунках банків до запитання. Кошти на рахунках можуть використовуватися для платежів у безготівковій формі, через трансформацію в готівкові кошти і без переведення на інші рахунки.

Для розрахунків власники рахунків виписують платіжні доручення (переважна форма розрахунків в українській економіці) або чеки та акредитиви. Їхньою особливістю є те, що депозити не приносять значних відсотків, але дають змогу їхнім власникам скористатися ними в будь-який час.

Депозити до запитання — це гроші на поточних, розрахункових, чекових, карткових га інших подібних рахунках, які фактично в будь-який час можна перетворити на готівку.

М₂ – містить агрегат М₁, термінові та заощаджувальні депозити в комерційних банках.

Заощаджувальні депозити в комерційних банках знімаються в будь-який час і перетворюються на готівку (але це правило не діє в період фінансових, економічних криз, коли центральний банк може заблокувати всі строкові рахунки). Термінові депозити доступні вкладникові лише по закінченню певного строку, у них менша ліквідність, ніж у заощаджувальних депозитах.

М₃ – містить агрегат М₂, заощаджувальні вклади в спеціалізованих кредитних закладах, а також цінні папери, які обертаються на грошовому ринку, в тому числі комерційні векселі, які виписуються підприємствами. Ця частина коштів, яка вкладена в цінні папери, створюється не банківською системою, але перебуває під її контролем, оскільки перетворення векселя на засіб платежу потребує, як правило, акцепту банку, тобто гарантії його сплати банком у випадку неплатоспроможності емітента. До агрегату М₃ входять також трастові операції банків (довірчі операції банків): управління майном приватних осіб, які позбавлені права здійснювати цю функцію; вкладення грошей в акції і нерухомість, сплата грошей, податків; платіжні операції юридичних осіб; гарантування позик; зберігання ЦП, продаж акцій на фондовому ринку.

Між агрегатами необхідна рівновага, інакше порушується грошовий обіг.

Практика показує, що рівновага буде, якщо М₂>М₁

Близько третини грошової маси в Україні припадає на готівкові гроші.

Збільшення кількості готівкових грошей, які обслуговують населення (а в сучасних умовах до них часто звертаються юридичні особи) спричинює нестачу грошей у державі.

Перехід грошей з безготівкового обігу на готівковий – результат жорсткої фінансової політики, який призводить до розширення ухилень від сплати податків. Крім того, скорочення безготівкового обороту свідчить про зниження здатності держави впливати на реальні господарські процеси.

Крім зазначених агрегатів (рис. 2.1), якими визначається структура грошової маси, використовується ще один агрегат – показник грошової бази.

Грошова база – готівкові кошти, випущені в обіг НБУ, і переказні депозити в національній валюті у НБУ.

До переказних депозитів відносяться депозити, які можуть:

• за вимогою підлягати обміну на готівкові по номіналу без сплати штрафу або будь-яких обмежень;

• вільно переводитись за допомогою чеків;

• іншим способом використовуватися для здійснення платежу.

Резерви комерційних банків складаються з двох частин: з готівки в їх касах і безготівкових коштів на кореспондентських рахунках, у тому числі обов'язкові резерви. Сума коштів комерційних банків, що зберігається в Центральному банку, що перевищує нормативну величину обов'язкових резервів, являє собою надлишкові резерви.

Кореспондентський рахунок – це рахунок, на якому відображаються розрахунки, які зроблені одним банком за дорученням і за рахунок іншого банку.

Кореспондентські рахунки бувають двох видів:

• рахунок «ностро» («наш рахунок у вас») – якщо банк відкриває рахунок у банку-кореспонденті;

• рахунок «лоро» («ваш рахунок у нас») – якщо в даному банку відкриваються рахунки банків-кореспондентів.

У ході здійснення кореспондентських відносин банки-кореспонденти повідомляють один одному про здійснені операції. Для цього використовують авізо – офіційне повідомлення про виконання розрахункових операцій, направлене одним банком іншому.

Рис. 2.3 Структура грошової бази

Між грошовою масою і грошовою базою існує певний взаємозв’язок, який прийнято виражати через грошовий мультиплікатор. Ця залежність може бути виражена у вигляді формули:

де ГМ – грошова маса;

ГБ – грошова база;

m – грошовий мультиплікатор (коефіцієнт експансії).

Грошовий мультиплікатор – це коефіцієнт, що визначається шляхом поділу 100 на норму обов’язкового банківського резерву. Останній – є певною сумою грошей, яку кожний комерційний банк зобов’язаний зберігати в центральному банку. Вони знаходяться на спеціальному рахунку центрального банку, або на кореспондентському рахунку відповідного комерційного банку.

де m – грошовий мультиплікатор (коефіцієнт експансії);

Мк – норма обов’язкових резервів.

Вилучити ці гроші або використати їх для розрахунків комерційний банк не може. Норму цих резервів у відсотках стосовно всіх пасивів комерційного банку aбо якоїсь їх частини встановлює центральний банк.