5 Контрольні запитання:
1 Яке призначення, склад та основні елементи системи водогасіння?
2 Яке призначення, склад та основні елементи системи вуглекислотного гасіння пожеж?
3 Яке призначення, склад та основні елементи системи піногасіння?
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 5 (2 години)
Тема: В’язання сіткового полотна
1 Мета:
1.1 Навчальна: навчити студентів в’язати сіткове полотно різними вузлами (шкотовим, прямим, філейним).
1.2 Виховна: формувати вміння використовувати отримані знання для розв’язання практичних завдань
2 Обладнання та посібники
2.1 Нитки капронові різного асортименту.
2.2 Іглички.
2.3 Полички.
2.4 Різальний інструмент (ножі і т.п.)
2.5 Лінійка
2.6 Література:
Войниканис-Мирский В.Н. «Техника промышленного рыболовства». – М.: Лёгкая и пищевая промышленность, 1983 г. – 488 с.
Войниканис-Мирский В.Н. «Практикум по технике промышленного рыболовства». – М.: ВО «Агропромиздат», 1990 г. – 208 с.
Ломакина Л.М. «Технология постройки орудий лова» - М.: Лёгкая и пищевая промышленность, 1984 г. – 355 с.
Григорьев В.В., Грязнов В.М. «Судовые такелажные работы», Атлас, - М.: Транспорт, 1967г. – 208 с.
2.7 Конспект лекцій
3 Хід роботи
3.1 Ознайомитися з основними теоретичними відомостями з теми
3.2 Розібрати приклад виконання завдання
3.3 Після освоєння студентами техніки в’язання різними вузлами, кожний виконує індивідуальне завдання згідно свого варіанту, вив’язавши сіткове полотно шкотовим і філейним вузлами. На картонку прикріпити зв’язане сіткополотно, на нижній правій стороні вказавши номер групи, прізвище та ініціали.
3.4 Відповісти на контрольні запитання
4 Теоретичне обгрунтування
Сіткоподібний матеріал - це рибальський матеріал, утворений з нитковидних матеріалів чи текстильних ниток з'єднаних між собою через визначені проміжки різними способами з утворенням вічкової структури.
Сіткове полотно - це сіткоподібний матеріал прямокутної форми.
Пров'яз - сіткове полотно визначених розмірів, яке застосовується безпосередньо при будівлі і ремонті знарядь рибальства.
Сіткова пластина - це деталь знаряддя рибальства, яка має задані форму та розміри і вив’язується машинним чи ручним способом, або викроєна з про в'язу.
Вузли, які застосовуються при в'язанні сіткового полотна.
При машинному в'язанні застосовується тільки один вузол -шкотовий.
При ручному в'язанні застосовуються наступні вузли (мал.1.)
Шкотовий.
Прямий.
Брамшкотовий (подвійний шкотовий).
Техніка в'язання шкотовим вузлом.
В'язання шкотовим вузлом виконується таким способом: поличку беруть за витончення лівою рукою так, щоб мізинець і безіменний палець утримували її за виточення зверху, середній палець повинний лежати на верхній кромці самої полиці, а великим пальцем полку підтримують знизу. Вказівний палець звільняють для підтримки нитки і вузла. Підтримуючи в такий спосіб полку, підносять її верхнім ребром до нижнього ряду вічок початкової кромки. Взявши в праву руку ігличку
з намотаною ниткою, приступають до в'язання, нитку, кінець якої підв'язаний до вічка готового попереднього ряду, пропускають зверху по полці, ігличку заводять під полку, просмикують у крайнє вічко і, перехвативши пальцями правої руки, протаскують крізь неї.
Натягнувши нитку, притягають до верхнього ребра полиці нижній край вічка і притискають нитку і вічко до полки зазначеним пальцем. Потім роблять ігличкою змах уліво - нагору - праворуч так, щоб на вічко зверху лягла утворена з ходової нитки велика петля, пропускають ігличку знизу праворуч під обидві нитки вічка і витягають до верху через утворену петлю. Утвориться шуканий вузол.
Малюнок 1
Натягнувши за ігличку ходовий кінець, вузол затягують, поправляючи його при необхідності вказівним пальцем. У результаті виходить нове вічко, що охоплює полку.
Далі, не віднімаючи полки, проводять нитку знову зверху, просмикують знизу ігличку в наступне вічко і повторюють процес зав'язування вузла. Виходить нове вічко, надягнуте на полицю поруч з першим. У такий же спосіб в'яжуть третю, четверту і наступні вічка до кінця ряду. Усі вони виявляються нанизаними на полицю.
Якщо ширина сіткового полотна, що вив'язується велика і довжини полиці не вистачає, щоб нанизати всі вічка ряду, що вив'язується, то, заповнивши вічками полку, витягають її з них, підводять до чергового вічка і продовжують в'язання, набираючи на полицю нові вічка.
Закінчивши в'язання одного ряду, витягують полку (скидають вічка) і приступають до вив'язування наступного ряду. При цьому в'язка повинна піти не зліва-направо, а справа-наліво. Однак це незручно і звичайно сіткове полотно перевертають тильною стороною і в'яжуть знову зліва-направо. У такий спосіб у полотні ручного в'язання вузли повернені до спостерігача в одному ряду лицьовим, а в іншому - тильним боком.
Закінчивши нитку другого ряду, скидають вічка з полки, повертають сіткове полотно лицьовою стороною і в'яжуть третій, потім четвертий ряди тощо доти, поки полотно не досягне потрібного розміру по довжині.
Техніка в'язання філейним вузлом.
В'язання філейним вузлом застосовується при виготовленні дрібновічкових товстониткових полотен.
Полку без виточення затискають у лівій руці між великим і вказівним пальцями, а знизу підтримують середнім пальцем.
Нитка проходить зверху по полиці, обгинає її і кінчики безіменного і середнього пальців, що виходять з-під полиці. Пальці не повинні бути щільно притиснуті до полиці, тому що між ними і полицею знадобиться проштовхнути ігличку. Обійшовши навколо полиці і пальців, нитка, не проходячи крізь вічко, утворить ліворуч поверх мережі петлю, повертається праворуч униз за полицю й обходить злегка відстовбурчений мізинець. Потім одним змахом ігличку просмикують через першу петлю.
Техніка в'язання прямим вузлом.
В'язання прямим вузлом застосовується рідко і тільки для товстониткових делей. При в'язанні використовують звичайну полицю з витонченням, але ігличка може бути крупніше по розміру і з великим наповненням ниткою. Полку тримають так само, як і при в'язанні шкотовим вузлом, і підводять край її до нижнього ряду вічок.
Нитка проходить по полиці, обгинає її, іглічкою який підхоплюють вічок, але не знизу, як при шкотовому вузлі, а зверху. Протаскують нитку крізь вічко і притягають останню до краю полиці, пригорнувши вказівним пальцем, а нитку виводять вліво. Потім ниткою утворюють петлю зліва - нагору - вправо і ігличку знову просмикують знизу у вічко. Затягують вузол, поправляючи його вказівним і великим пальцями. Потім приступають до в'язання другого вічка тощо. Весь процес, як і при в'язанні шкотовим вузлом, здійснюється в два змахи. Перший змах - просмикування іглички у вічко зверху і притягання її до полиці, другий змах - утворення петлі, просмикування іглички крізь вічко знизу і затягування вузла.
Способи початку в'язання.
Способи початку в'язання бувають різними. Найпростіше починати в'язання с якої-небудь існуючої сітної кромки. При цьому неважливо, рівний чи ні крок вічок заданому кроку вічка що вив'язується, у сіткового полотна, важливо, щоб ігличку можна було б просмикнути через її напіввічко, а при в'язанні прямим вузлом - через вічко. Вічка сіткової початкової кромки нанизують на міцну нитку, мотузку, чи штир гачок, розправляють і починають в'язання одним з описаних вище способів.
Початкову кромку іноді заміняють рядом петель, нав'язаних на мотузку, розтягнуту між двома точками закріплення. Ниткові петлі можуть бути прикріплені до мотузкового кільця чи мотузки або ковзати по них.
Основним способом початку в'язання являється в'язка початкової смужки. Корінний кінець нитки з іглички обертають два рази навколо полки, зв'язують з ходової частиною нитки і знімають з полки. Виходить петля, яка по розмірам дорівнює вічку полотна, що вив'язується. Петлю надівають на штир чи гачок так, щоб нитка виходила з неї ліворуч, а сам вузол знаходився в середині вічок. До нижнього кінця цієї петлі вічок підводять верхнє ребро полиці і в'яжуть нове вічко. Виходять два вічко, зсув одна щодо іншої на піввічка. Полку виймають із другого вічка, переводять ребром до її нижнього кінця і в'яжуть третє вічко, потім четверте тощо.
Таким образом отримується смужка сітки з двох рядів вічок, зміщених одне щодо іншого. Число вічок у кожнім з них однакове. Знімають смужку зі штиря і повертають її на 90°. Виходить смужка сітки. Прийнявши її за початкову смужку, продовжують в'язання одним з вищеописаних способів поперек смужки. Для цього перший ряд вічок набирають один по одному на нитку, штир, гачок, підводять полку до осередку нижнього ряду і в'яжуть черговий ряд. Загальне число вічок у початковій смужці повинне бути вдвічі більше числа вічок по ширині смужки, що вив'язується.
В'язання фігурних полотен.
В'язання фігурних полотен виконується шляхом чи знижки збільшення в процесі в'язання числа вічок у нових рядах, що вив'язуються.
Зменшення вічок.
Зменшення вічок здійснюється двома способами: недов'язуванням вічок і угрупованням вічок у вузол.
За першим способом (мал. 6) в'язання виконують звичайним шляхом, але останнє в ряді вічко не замикається на останнє вічко попереднього ряду. Полку з вічок висмикують, підставляють до крайнього вічка знову вив'язаного ряду починають вив'язувати новий ряд. У попередньому ряду залишається чисте, але як би зайве вічко. Ряд, що вив'язується, стає на вічко коротшим. Повторивши це в наступному ряді, можна зменшити його ще на одне вічко тощо. В результаті виходить чиста бічна кромка, зручна для посадки.
Цей спосіб простий і зручний, але застосування його обмежується тим, що, по-перше, зменшення відбувається не в кожнім ряду, а через ряд, по-друге, кромочні вічка загортаються, скручуються, тому частіше застосовують другий спосіб - групування вічок у вузол (мал. 6, б). Він полягає в тому, що під час звичайного в'язання ігличкою в деяких місцях захоплюють, у вузол не одне, а відразу два вічка (групують). Тоді наступний ряд виходить на одне вічко коротше. Такі угруповування можна поділяти в будь-якому ряді і у будь-якій кількості. Отже, кромці можна додати будь-який ухил. Однак при такому зменшенні сіткове полотно навколо згрупованих вічок трохи .деформується, тому зменшення рекомендується проводити не біля кромок сіткового полотна, а трохи відступаючи від них. Крім того, не можна групувати кілька вічок поруч. Зменшення варто рівномірно розносити по всьому сітковому полотну.
Збільшення вічок.
Збільшення вічок здійснюється двома способами: вив'язуванням додаткового кромкового вічка і вив'язуванням додаткових рядів вічок.
Додаткове кромкове вічко, вив'язують таким способом. Вив'язавши черговий ряд, звільняють поличку і встановлюють її в положення, необхідне для вив'язування нового ряду, і роблять навколо нього два з половиною оберти ниткою. Узявши нитку за те місце, де закінчуються останні півоберта і витягши полку, зв'язують ходовий і корінний кінці нитки. Між собою на відстані кроку вічка від вузла сіткового полотна. Виходить петля, яка за розмірами відповідного вічка даного сіткового полотна і така, що відноситься не до нового, а до попереднього ряду, в який необхідно було додати вічка. Потім, поставивши полку в робоче положення, продовжують в'язання звичайним способом. Після вив'язування повного ряду нове вічко виявляється органічно вив’язане в сіткове полотно.
При цьому способі виходить неспотворена кромка, яка придатна для посадки на підбори. Другий спосіб збільшення вічок полягає в тому, що під час в'язання, зав'язавши вузол на вічко, ігличку просмикують не в наступне вічко, а знову в попереднє і в'яжуть вузол. Далі в’язку продовжують звичайним способом. У результаті з одного вузла будуть виходити два вічка - одне нормальне, а друге перекручене (у виді петлі розміром в два рази менше, ніж звичайне вічко). Загальне число вічок у зв'язаному ряді буде на одне більше. Наступний ряд в'яжуть звичайним способом.
Цикл в'язання.
Цикл в'язання — це відношення різниці між числом вічок верхньої і нижньої кромок до числа рядів напіввічок, що вив'язуються у сітковому полотні по висоті сіткової трапеції і визначається за формулою:
де Цв - цикл в'язання
п1- число вічок по більшій кромці трапеції
п2 - число вічок по меншій кромці трапеції
тр- кількість рядів по висоті трапеції
т- кількість вічок по висоті трапеції.
Відповідно до формули (1) цикл в'язання показує скільки вічок необхідно ставити чи додати протягом стількох-то рядів в'язання, тобто через скільки рядів варто зменшувати (додавати) по одній (чи подекілька) вічок.