2. Принципи організації правосуддя

До принципів організації правосуддя належать такі:

1. Здійснення правосуддя виключно судами (ч.1 ст.124 Конституції України, ст.5 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”). Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду, несуть передбачену законом відповідальність. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів. Участь народних засідателів у здійсненні правосуддя є їхнім громадським обов’язком.

Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України.

Під правосуддям у цивільних справах розуміється діяльність загальних судів по розгляду і вирішенню справ цивільної юрисдикції місцевими загальними судами, апеляційними загальними судами, Вищим спеціалізованим Судом України по розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховним Судом України та у зв’язку з нововиявленими обставинами.

2.Самостійність судів (ст.6 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”). Суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.

Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з приводу розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом.

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування.

3. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (п.2 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.9 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ст.5 ЦПК, Закон України «Про безоплатну правову допомогу»). Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. У ст.5 ЦПК при цьому уточнено, що суд зобов’язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу.

4. Одноособовий та колегіальний та розгляд справ (ч.2 ст.129 Конституції України, ст.15 Закону України “Про судоустрій і статус суддів ”, ст.18 ЦПК).

У судах загальної юрисдикції функціонує автоматизована система документообігу. Персональний склад суду для розгляду конкретної справи визначається автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності розподілу справ під час реєстрації в суді позовних заяв, клопотань та скарг. При визначенні персонального складу суду для розгляду конкретної справи автоматизованою системою документообігу забезпечується врахування ступеня завантаженості кожного судді, спеціалізації, а також вимог процесуального закону.

Цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду. У випадках, встановлених ч.4 ст. 234 ЦПК України, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.

Цивільні справи у судах апеляційної інстанції розглядаються колегією у складі трьох суддів, головуючий з числа яких визначається в установленому законом порядку.

Цивільні справи у суді касаційної інстанції розглядаються колегією у складі не менше трьох суддів. Цивільні справи у Верховному Суді України розглядаються колегіально.

Під час перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами суд діє в такому самому складі, в якому вони були ухвалені (одноособово або колегіально).

Суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретної справи визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 11-1 ЦПК України, а саме за принципом вірогідності, який ураховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішення для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.

5. Здійснення правосуддя професійними суддями (ст.127, 128 Конституції України). Правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі. Перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково.

6. Незалежність, недоторканність і незмінюваність суддів (ч.1 ст.126, ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.47,48, 52 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”). Незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Незалежність судді розкривається в ст.47 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, а саме: „Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Суддя не зобов’язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.

Суддя має право звернутися з повідомленням про загрозу його незалежності до Ради суддів України, яка зобов’язана невідкладно перевірити і розглянути таке звернення за участю судді та вжити необхідних заходів для усунення загрози.

Незалежність судді забезпечується такими гарантіями: 1) особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення; 2) недоторканністю та імунітетом судді; 3)незмінюваністю судді; 4) порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення; 5) забороною втручання у здійснення правосуддя; 6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді; 7) окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом; 8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів; 9) функціонуванням органів суддівського самоврядування; 10) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім’ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.11) правом судді на відставку.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об’єднання зобов’язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.”