Поради колегам Типові помилки вихователя в організації пізнавальної діяльності

1. Нечітко сформульоване пізнавальне та практичне завдання заважає дитині діяти цілеспрямовано, сповільнює темп роботи, провокує у виконавця бажання підмінити тему, дезорієнтує пошукову активність.

2. Передчасне і необґрунтоване втручання дорослого у процес самостійної діяльності дитини, схильність “нависати” над нею /стояти поруч, перепитувати, порушувати хід її думок.

3. Прямі підказки, показ способів дій замість навідних запитань, опосередкованих нагадувань, асоціативних зв’язків у тих випадках, коли дитині об’єктивно необхідна допомога.

4. Як наслідок попереднього - розвивається не пошукова активність вихованця, а навичка відтворювати покрокові вказівки дорослого /власні зусилля дитини фактично підмінюються підказками вихователя/.

5. Суперечливість емоційних та поведінкових реакцій дорослого на труднощі, з якими зіткнулася дитина під час виконання конструктивного /або іншого/ завдання: емоційна неврівноваженість, непослідовність дій, використання образливих, та таких, що пригнічують дитину, слів недовіри.

6. Зловживання оцінними судженнями, висловлювання своїх вражень спонтанно, без усвідомлення впливу кожного вислову на стан, а отже, й на характер пізнавальної та практичної активності виконавця. Прагнення привчити дитину діяти, покладаючись лише на оцінки дорослого, абсолютно їм довіряти, не враховуючи їх можливого суб’єктивізму. Як наслідок - вихованці не вміють орієнтуватися на об’єктивні параметри результату, не здатні на самооцінку.

7. Недооцінка морального внеску дитини у виконання певного завдання, тобто зусиль, докладених до роботи; відсутність аналізу застосованих прийомів - раціональні чи нераціональні, чого було більше - запозичень чи творчих знахідок. Акцент в оцінних судженнях на зовнішніх параметрах виробу /конструкції/ - якості виготовлення, наявності або відсутності помилок, кількісних параметрах результату. Внаслідок цього дитина усвідомлює: дорослі цінують що, а не як вона робить, тобто виріб, а не зусилля, вкладені в його виготовлення. Так народжується прагнення досягти високих стандартів, які соціально схвалюються, за будь-яку ціну, будь-якими засобами.

8. Нечітке визначення дорослим критеріїв високого результату. Вже на початку роботи дитина має розуміти, чого від неї чекають авторитетні дорослі, що саме оцінюватиметься насамперед - охайність, відсутність помилок, зовнішня схожість споруди із справжньою, прояви фантазії та раціоналізаторства, вміння проявляти наполегливість чи здатність обходитися власними силами? Чітке знання орієнтирів сприяє ефективній, продуктивній діяльності, стимулює творчість та ініціативу.

9. Недостатнє надання вихованцеві права на вибір: кожна дитина повинна знати, якої вимоги вихователя вона обов’язково повинна дотримуватися, а що віддається на її власний розсуд, самостійне розв’язання. Чітке розмежування педагогом понять повинна і маєш право є надійним орієнтиром, допомагає дитині обрати оптимальні шляхи розв’язання практичного завдання.