Тема 5. Державне регулювання цін План

1. Методи антимонопольного цінового контролю.

1. Методи антимонопольного цінового контролю.

Державні органи з контролю за цінами також можуть здійснювати заміну вільних цін на державне регулювання. Заміна вільних цін на державне регулювання відбувається тільки при наявності порушень підприємством, що займає монопольне становище, антимонопольного законодавства України:

1) встановлення дискримінаційних цін (тарифів), розцінок на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;

2) встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок.

До методів антимонопольного цінового контролю належать:

1. Визначення переліків продукції, послуг, що підлягають державному регулюванню.

2. Встановлення граничних рівнів цін, включаючи встановлення фіксованих цін.

3. Встановлення граничних рівнів торгівельних надбавок (знижок).

4. Декларування зміни цін.

5. Заморожування рівнів цін.

6. Встановлення граничних рівнів рентабельності в цінах.

Література: [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 16, 17, 36, 41]

Розділ 3. Специфіка вітчизняного та світового ціноутворення

Змістовий модуль ІІІ (Теми 6, 7, 8)

Тема 6. Цінова політика підприємства на товарному ринку

План

1. Встановлення цін по географічному принципу

1. Встановлення цін по географічному принципу.

До цін, які встановлюються по географічному принципу належать наступні:

1. Встановлення ціни ФОБ (free on board) на місці виготовлення товару — на умовах франко-вагон, при яких замовник сплачує всі витрати по транспортуванню товару від місця знаходження заводу до місця призначення. Причому той, хто знаходиться далі від заводу, платить більше.

2. Встановлення єдиної ціни з включенням в неї витрат по доставці. Фірма встановлює єдину ціну з включенням однієї і тієї ж (середньої) суми транспортних витрат не залежно від віддаленості клієнта. Вона повністю протилежна попередній.

3. Встановлення зональних цін. Цей метод щось середнє між двома попередніми. Фірми виділяють декілька зон, в межах яких замовники платять однакову суму транспортних витрат, але вона збільшується по мірі віддалення зони.

4. Встановлення цін стосовно до базисного пункту. Продавець вибирає базисний пункт і стягує з замовників транспортні витрати, які дорівнюють вартості доставки від цього пункту, незалежно звідки насправді здійснюється відвантаження.

5. Встановлення цін з прийняттям на себе витрат по доставці.

В цьому випадку фірма за свій рахунок сплачує повністю або частково транспортні витрати з метою швидкого проникнення на ринок або ж з метою утримання свого положення на ринку при гострій конкуренції.

Література: [8, 11, 13, 14, 15, 19, 24, 25, 27, 31, 33, 40]

Тема 7. Ціноутворення на ринку споживчих товарів та послуг. План

1. Ціноутворення в умовах інфляції

1. Ціноутворення в умовах інфляції

Головна проблема ціноутворення в умовах інфляції пов’язана не з конкуренцією, а з інфляційним зростанням витрат. При цьому фірми одразу ж намагаються підвищити ціну для покриття росту витрат, але такі заходи небезпечні і можуть привести до падіння обсягів продаж.

Тому фірмі слід, перш за все, організувати чіткий і постійний контроль за реальним зростанням витрат і міроприємств по виявленню очікуваних тенденцій в їх зміні. Необхідно розглядати як минуле зростання витрат, яке береться за базу відліку, так і очікуване зростання. Крім того, при підвищенні цін для покриття росту витрат на процент їх підвищення залишати прибуток на одному й тому ж рівні нераціонально. Підвищення цін в цьому випадку має загрозу бути тільки з боку фірми, а конкуренти можуть не здійснити подібного підвищення, що негативно вплине на діяльність фірми.

В умовах інфляції можна застосувати наступні стратегії боротьби зі зменшенням прибутку:

1). Диференційоване збільшення ціни на продукцію через наявність на ринку різних категорій покупців, а не через зміну витрат.

2). Для зменшення впливу зростання ціни на ринок можна оголосити, що нові ціни будуть введені, наприклад, через 30 днів. Це дасть змогу збільшити обсяг замовлень від чутливих до зміни цін покупців.

3). Для покриття росту транспортних витрат фірмі необхідно перекласти на покупця їх вартість, але робити це поступово. Тобто в перший рік — суму росту транспортних витрат, а в наступні роки необхідно її підвищувати, поки витрати не будуть повністю відшкодовані покупцями.

4). Торгівельні працівники повинні мати достатню інформацію для роботи з покупцями, у котрих можуть виникнути питання щодо підвищення цін.

5). Необхідно уникати офіційного оголошення про підвищення цін, якщо фірма реалізує товар специфічним покупцям, промисловим підприємствам, або виготовляє специфічну продукцію. Такі фірми повинні зосередити зусилля на правильному повідомленні покупців, яких безпосередньо торкнеться підвищення цін.

6). Для крупних компаній з широким контингентом покупців і інвесторів оголошення про зміну цін є обов’язковим.

7). Збільшуючи ціну намагайтесь змінити упаковку товару.

8). Зробіть акцент на особливостях товару — його якості, доступності, після продажному обслуговуванні, а не на ціні.

Література: [8, 10, 13, 15, 20, 23, 31, 35, 37, 38]