2. Морфологічна будова ґрунту

Ґрунт являє собою ієрархічно побудовану природну систему, яка складається з морфологічних елементів різного рівня. Це при­родні тіла всередині ґрунту, які мають чіткі або дифузні границі, а також свої специфічні форму та властивості.

Морфологічними елементами ґрунту є генетичні горизонти, структурні агрегати, новоутворення, включення і пори. Різняться вони між собою за формою і зовнішніми властивостями - морфологічними ознаками. Як ми здатні відрізняти своїх друзів з натовпу за певними морфологічними ознаками, так і ґрунти різняться між собою за зовнішнім виглядом, що дає унікальну можливість діагностувати напрямок ґрунтоутворення на рівні типу чи підтипу та класифікува­ти ґрунти без проведення лабораторних досліджень.

Морфологічними ознаками ґрунтів є форма елементів, харак­тер їх меж, забарвлення, гранулометричний склад, взаємне розта­шування й співвідношення в просторі твердих часток і зв'язаних із ними пор, характер поверхні, щільність, твердість, деякі фізичні влас­тивості (липкість, пластичність) тощо. Головною рисою, що їх об'єд­нує, є легкість у візуальному визначенні.

Розділ ґрунтознавства, який вивчає морфологічні ознаки ґрун­ту, називається морфологією грунтів. Морфологія ґрунтів - це скон­центроване відображення генезису, історії розвитку ґрунту. Оскільки грунт постійно знаходиться в процесі розвитку, в ньому постійно про­ходять зміни, в тому числі й у морфологічних ознаках. Зауважимо, що морфологічні ознаки консервативні і повільно змінюються в часі.

Морфологічна організація грунту як природного тіла скла­дається з п'яти рівнів.

І рівень - ґрунтовий профіль, тобто верти­кальна послідовність горизонтів.

II рівень - ґрунтові горизонти — шари, на які диференціюється вихідна материнська гірська порода (ґрунтоутворююча порода) у процесі педогенезу.

Ґрунтовий горизонт також не є однорідним. Він складається з морфологічних елементів III рівня - морфонів. Це внутрішньогоризонтні морфологічні елементи, відокремлені тріщинами або натічни­ми потоками верхнього матеріалу, який складається зі структурних відокремлень. Крім того, у ролі морфонів виступають включення й новоутворення. Однорідний ґрунтовий горизонт може являти собою єдиний морфон, який не поділяється на структурні відокремлення. Наприклад, суцільний глейовий горизонт (G_l) не поділяється на морфони, оскільки він виступає фактично одним морфоном. Отже, виді­лення морфонів у межах генетичного горизонту можливе не в усіх ґрунтах і не в усіх горизонтах.

На IV рівні морфологічної організації виділяються ґрунтові аг­регати (педи, структурні відокремлення), на які ґрунт розпадається в межах генетичних горизонтів або їх морфонів. Ґрунтові агрегати можуть бути різних порядків (наприклад, брили, які складаються з крупних призм, що поділяються на горіхуваті відокремлення), проте всі вони складають один морфологічний рівень.

Будова педів теж дуже складна. Вони сформовані з мікроагре-гатів (мінеральних, органічних та органо-мінеральних), первинних "механічних елементів", включаючи мінеральні зерна, мікроконкреції, та з інших мікроскопічних новоутворень.

V рівень морфологічної організації грунтів - їх мікробудова, яку можна виявити та дослідити лише за допомогою мікроскопа на надтонких зрізах, шліфах. Його вивченням займається мікромор-фологія грунтів. Основна особливість мікроморфології в тому, що дослідник у роботі завжди має справу з грунтом у непорушеному стані, тобто едафотоп розглядається як єдине ціле, в якому в дета­лях проглядаються всі складові в їх характерних формах і взаємно­му розташуванні. У мікроморфологічній будові немає нічого ви­падкового, тому мікроморфолог має змогу діагностувати почат­кові стадії будь-яких процесів, прояв яких на макроморфологічно-му рівні ще не спостерігається. За мікроморфологією майбутнє у питаннях діагностики ґрунтоутворення.

Розглядаючи ґрунт як природне тіло, необхідно розмежовува­ти такі поняття:

• Будова ґрунту - специфічне для кожного ґрунтового типу спо­лучення генетичних горизонтів, яке складає ґрунтовий профіль.

• Складення ґрунту - фізичний стан ґрунтового матеріалу, який обумовлює взаємне розміщення та співвідношення в просторі твердих частинок.

• Структурність ґрунту - здатність його розпадатись в природно­му стані при механічній дії на агрегати визначеного розміру й форми.

• Структура ґрунту - взаємне розміщення в ґрунтовому тілі струк­турних відокремлень (агрегатів) визначеної форми та розмірів.

• Склад ґрунту - співвідношення (масове або об'ємне) компо­нентів ґрунтового матеріалу, яке виражається у відсотках від його загальної маси чи об'єму. Розрізняють фазовий, агрегат­ний, мікроагрегатний, гранулометричний, мінералогічний та хімічний склад ґрунту.