Запитання. Завдання

1. Розкрийте умови, які впливають на розвиток особистості дити­ни у суспільстві.

2. Яка роль дорослого у формуванні особистості дитини?

3. Обгрунтуйте вплив на формування особистості дитини сімейно­го мікросередовища. У чому полягають відмінності демократичної та авторитарної форм сімейного впливу на дитину?

4. У чому проявляється вплив однолітків на розвиток особистості дитини? Розкрийте суть поняття конформності.

5. Який вплив на формування особистості дошкільника має сту­пінь популярності його у групі?

6. Як відбувається процес статевої самоідентичності дошкільни­ка? Які теорії домінують у тлумаченні цієї проблеми?

7. У чому полягають особливості статевого виховання дошкіль­ників?

8. Прокоментуйте вплив продуктивних видів діяльності на розви­ток особистості дошкільника.

422 Формування особистості дошкільника

9. Охарактеризуйте основні новоутворення у мотиваційній сфері дитини дошкільного віку.

10. Які типи мотивів поведінки дошкільника існують? Що свідчить про їх розвиток?

11. Опишіть процес становлення мотивів у поведінці дітей дош­кільного віку.

12. Назвіть можливі причини порушення правил поведінки дош­кільниками.

13. У чому суть розвитку самосвідомості і самооцінки дитини дош­кільного віку? Яка роль дорослих у цьому процесі?

14. Як відбувається процес становлення самооцінки дошкільни­ка? Які позиції стосовно однолітків він займає?

15. Обгрунтуйте стадії розвитку Я-концепції за Е. Еріксоном.

16. Які тенденції типів особистості спостерігаються у дошкільно­му віці?

17. У чому полягає сензитивність дошкільного віку у моральному розвитку дитини?

18. Розкрийте роль вихователя дошкільного закладу у морально­му розвитку дошкільника.

19. Як проявляється темпераменту поведінці і діяльності дитини?

20. Обгрунтуйте співвідношення спадкового і набутого у темпера­менті дітей. У чому виявляється поступове розгортання темпераменту?

21. Назвіть причини, за якими вихователь повинен враховувати особливості кожного типу темпераменту у своїй роботі з дітьми.

22. У чому полягає суть виховання характеру дитини?

23. Доведіть, що задатки є не готовими здібностями, а лише по­тенціями їх розвитку.

24. У чому виявляється специфіка пізнавальних практичних і спе­ціальних здібностей дошкільника?

25. Назвіть показники, за якими вихователь дошкільного закладу може судити про наявність у дитини того чи іншого виду здібностей.

26. Охарактеризуйте основні новоутворення у психічному роз­витку дітей 6-річного віку.

27. Проаналізуйте суперечності психічного розвитку дітей, які пе­ребувають на межі дошкільного і молодшого шкільного віку? Як вони розв'язуються?

28. Як виявляється психологічна готовність дитини до школи? Назвіть її показники.

29. Доведіть, що батькам потрібно займатися підготовкою дитини до оволодіння навичками читання і письма.

Короткий термінологічний словник

Абстракція (лат. abstractio — відведення) — мислене відокремлен­ня ознак і властивостей від предметів і явищ, яким вони належать.

Аналіз продуктів діяльності дитини — метод отримання інформа­ції про внутрішній світ дитини, її психологічний стан на основі до­слідження результатів її діяльності і творчості (малюнків, творів, апліка­цій тощо).

Афект (лат. affectus — пристрасть, хвилювання) — короткочасне бурхливе нервове збудження, яке супроводжують різкі рухові прояви, зміни у діяльності внутрішніх органів, втрата вольового контролю за власними діями і бурхливим вираженням емоцій.

Афективність — бурхливе реагування на ситуацію, швидкий пере­хід від одного емоційного стану до іншого, емоційна імпульсивність, що виявляється у неприродних інтонаціях, міміці, жестах, позах, мовних зворотах тощо.

Афективно-захисна функція уяви — створення уявної ситуації з метою умовного вирішення конфліктів, які неможливо вирішити на практиці.

Безумовні рефлекси — спадкова форма реагування на впливи зовнішнього світу або на зміни внутрішнього середовища організму.

Бесіда — метод отримання інформації за допомогою словесного спілкування дослідника з дитиною з метою виявлення фактів, що харак­теризують її особистісні прояви (інтереси, знання, ставлення та ін.).

Біологічні фактори — сукупність природних чинників, які вплива­ють на індивідуальний розвиток людини як біологічного організму, зумовлюючи її спадкові особливості.

Будівельні ігри — різновид творчих ігор, у яких діти відображають навколишній предметний світ, самостійно зводячи будови й обігруючи їх.

Виховання — залучення дитини до системи вироблених людством цінностей, створення умов для її духовного зростання, формування цін­нісного ставлення до дійсності, створення фонду «хочу».

Вищі почуття — емоційні процеси, які виражають цілісне ставлен­ня до світу, людей, відображають моральну позицію особистості.

Відтворювальна (репродуктивна) уява — процес створення лю­диною образів об'єктів на основі опису, схем, креслень, нотних записів тощо.

Відчуття — відображення властивостей предметів і явищ об'єктив­ного світу під час їх безпосереднього впливу на органи чуття.

Вікові кризи — періоди різких, стрибкоподібних змін, пов'язаних з відмиранням, зникненням попередніх і появою нових психологічних якостей, рис, які змінюють дитину; нормативні процеси особистісного розвитку.

Воля — властивість психіки, регуляція і організація людиною своєї поведінки, діяльності (внутрішніх і зовнішніх дій), спрямована на подо­лання труднощів при досягненні мети.

Гальмівні рухи і дії — рухи і дії, які стримують розвиток, відсторо­нюють дитину від навколишнього світу.

Гностично-інтелектуальна функція уяви — формування уявлень на основі попереднього досвіду під час отримання інформації про неві­домі для суб'єкта предмети і явища.

424

Короткий термінологічний словник

Короткий термінологічний словник

425

Госпіталізм — глибока психічна і фізична відсталість, яка виникає в перші роки життя дитини внаслідок дефіциту виховання.

Гра — вид діяльності, який полягає у відтворенні дітьми дій дорослих і відносин між ними, спрямований на пізнання навколишньої діяльності.

Дидактична гра — система впливів, спрямована на формування у дитини потреби у знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок.'

Дитяча психологія (грец. psyche — душа і logos — слово, вчення) — галузь психологічної науки, яка вивчає факти і закономірності психічно­го розвитку дитини на різних вікових етапах, а також закономірності переходу від одного вікового етапу до іншого.

Дія — структурний елемент діяльності, процес, мотив якого не збі­гається з його предметом (з тим, на що вона спрямована), втілений у діяльності, у яку ця дія включена.

Діяльність — активність суб'єкта, спрямована на взаємодію з нав­колишнім середовищем з метою задоволення власних потреб.

Довільна пам'ять — процес запам'ятовування і відтворення мате­ріалу, що передбачає свідому постановку мети та вимагає вольових зусиль.

Довільна поведінка — поведінка, організована за власними пра­вилами і зразками, узгодженими з нормами, прийнятими в суспільстві.

Довільна увага — вид уваги, який виникає внаслідок свідомо поставленої мети і вимагає певних вольових зусиль.

Довільна уява — цілеспрямоване, усвідомлене відтворення і пере­творення отриманих раніше вражень.

Егоцентричне (лат. ego — я / centrum — центр) мовлення — звер­нене до себе мовлення дитини, яке виникає під час її діяльності.

Емоції (лат. emovere — хвилювати, збуджувати) — психічні стани і процеси, виражені у формі безпосереднього переживання ставлення людини до світу, до того, що вона почуває і робить.

Емоційне спілкування — спілкування за допомогою виразних рухів, які зідповідають певному емоційному стану: пози, міміка, інтона­ція голосу, доторкання, погладжування, притискання до грудей, від­штовхування тощо.

Задатки — генетично закріплені анатомо-фізіологічні особливості мозку і нервової системи.

Здібності — індивідуально-психологічні якості особистості, що пе­редбачають і забезпечують успішність виконання нею діяльності.

Знаряддєві дії — дії, в яких один предмет (знаряддя) використову­ється для впливу на інші предмети.

Зона найближчого розвитку — різниця між тим, що дитина може виконати сама, і тим, що виконує за допомогою інших.

Ігри за правилами — це ігри, які протікають за заздалегідь ство­реними правилами, дотримання яких обов'язкове для їх учасників.

Індивідуально-психологічні відмінності — особливості психічних процесів, станів і властивостей, які розрізняють людей між собою.

Інтеріоризація (лат. interior — внутрішній) — процес переходу зов­нішніх реальних дій з предметами у внутрішні.

Коливання уваги — періодичне відволікання, послаблення уваги до певного об'єкта або виду діяльності.

Комплекс (лат. complexus — поєднання, зв'язок) пожвавлення — система позитивних емоційно-рухових реакцій дитини у відповідь на появу в полі зору людини, що нахиляється, розмовляє, усміхається.

Контекстне мовлення — зв'язне мовлення, зміст якого зрозумі­лий співрозмовнику на основі мовних засобів і не вимагає знання кон­кретної ситуації.

Конфлікт — зіткнення осіб, їхніх ідей, інтересів, потреб, оцінок, прагнень, рівня домагань.

Конформність (лат. conformis — подібний) — тенденція людини змінювати свою поведінку під впливом інших людей, пристосовувати її до їхніх вимог.

Криза новонародженості — відносно короткий період у житті дитини (1—2 місяці), який характеризується психологічними змінами, що виражені у позбавленні дитини основних засобів спілкування з дорослими, безпорадності, переході від пренатального до постнаталь-ного розвитку тощо.

Криза першого року життя — криза, спричинена руйнуванням необхідності емоційної взаємодії дитини з дорослим, яка проявляється у плаксивості, похмурості, інколи у порушенні сну.

Криза трьох років — зумовлена становленням самосвідомості ди­тини криза соціальних відносин, яка проявляється у негативізмі, впер­тості, непокірності, свавіллі, протесті, деспотизмі тощо.

Логічна пам'ять — пам'ять, яка грунтується на розумінні, осми­сленні матеріалу.

Методи вивчення дитячої психології — способи виявлення фак­тів, що характеризують психічний розвиток дитини.

Мимовільна пам'ять — запам'ятовування і відтворення матеріалу, яке здійснюється без контролю з боку свідомості і без докладання зусиль.

Мимовільна увага — вид уваги, який виникає незалежно від сві­домого наміру людини і полягає в невимушеному її зосередженні на певному реальному або ідеальному об'єкті.

Мимовільна уява — цілеспрямоване відтворення і перетворення отриманих раніше вражень.

Мислення — процес опосередкованого і узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їх істотних властиво­стях, зв'язках і відношеннях.

Мовлення — процес спілкування, опосередкований мовою.

Моральний еталон — зразок високоморальної особистості, наді­леної доброчесністю, благородством тощо.

Моральний розвиток — рівень засвоєння уявлень про моральні норми, сформованість моральних почуттів і моральної поведінки.

Моральні норми — суспільно вироблені правила поведінки, якими керуються люди у своєму житті і вчинках.

Мотив (франц. motif, лат. motus — рух) — усвідомлена причина дій і вчинків людини.

Мотивація — система мотивів, яка визначає конкретні форми поведінки, діяльності людини.

Навчання — засвоєння дитиною знань, оволодіння уміннями і на­вичками, спроможність використовувати їх у житті, формування культу­ри пізнання, створення фонду «можу».

Наочно-дійове мислення — мислення, яке здійснюється за допо­могою зовнішніх орієнтувальних дій.

Наочно-образне мислення — мислення, яке здійснюється на основі уявлень, без використання практичних дій.

426

Короткий термінологічний словник

Короткий термінологічний словник

427

Наочно-схематичне мислення — вид мислення, що забезпечує відображення предметів об'єктивної дійсності, незалежно від дій, ба­жань і намірів дитини.

Научуваність — індивідуальні показники швидкості та якості засвоєння людиною знань, умінь і навичок у процесі навчання.

Неуважність — невміння зосередитися на предметі чи виді діяльно­сті, нездатність проникнути у суть речей чи внутрішній світ іншої людини.

Обдаровані діти — діти, які відрізняються високим рівнем розвит­ку загальних та спеціальних здібностей, мають визначні досягнення або внутрішні задатки для них у певному (кількох) виді діяльності.

Обдарованість — якісно своєрідне поєднання здібностей, яке обумовлює діапазон інтелектуальних можливостей людини, своєрід­ність її діяльності і розвивається протягом усього її життя.

Обсяг уваги — кількість об'єктів, які людина здатна сприймати одночасно за конкретний проміжок часу.

Особистість — людина, яка досягла певного рівня психічного розвитку, у якої склалися власні погляди на оточення, певний рівень саморозуміння, набули структури психічні процеси і властивості.

Пам'ять — запам'ятовування, збереження і наступне відтворення людиною свого досвіду.

Педагогічне спілкування — система взаємодії педагога з дітьми з метою здійснення на них виховного впливу, формування педагогічно доцільних взаємин, створення сприятливого для їхнього психічного розвитку мікроклімату.

Переключення уваги — переміщення уваги з одного об'єкта або виду діяльності на інший.

Періоди психічного розвитку — відрізки життєвого шляху індиві­да, яким притаманні специфічні потреби, інтереси, способи дії, ставлен­ня до навколишньої дійсності.

Перцептивні (лат. perceptio — сприймання) дії — структурні одини­ці процесу сприймання у людини, які забезпечують свідоме перетво­рення сенсорної інформації, що забезпечує побудову образу, адекват­ного предметному світу.

Післядовільна увага — вид уваги, яка виникає після того, як свідо­ме зосередження на певному об'єкті переходить у невимушене.

Поняття — знання про загальні, суттєві і закріплені у словах озна­ки предметів і явищ об'єктивної дійсності.

Почуття — форма відображення дійсності, у якій виявляється ста­влення людини до предметів і явищ, які вона пізнає і змінює відповід­но до своїх потреб.

Пояснювальне мовлення — мовлення, яке вимагає певної послі­довності викладу, встановлення причинно-наслідкових зв'язків у ситуа­ції, яку повинен зрозуміти співрозмовник.

Провідна діяльність — діяльність, яка на певному віковому етапі обумовлює основні, найважливіші зміни у психіці дитини.

Прогресивні рухи і дії — рухи і дії, які сприяють розвитку дитини, отриманню нових вражень від навколишнього світу.

Проступок — вчинок, що порушує норми, правила поведінки, за­гальноприйнятий порядок; провина.

Психічний розвиток — становлення дитини як суб'єкта життєдіяль­ності, соціальної істоти, спроможної бережливо ставитися до природи, людей, що її оточують, до себе, предметного світу, витворів мистецтва.

Психологічна готовність дитини до школи — здатність дитини виконувати навчальні завдання і шкільні обов'язки, зумовлена рівнем її загального розумового розвитку.

Психологічний експеримент (лат. experimentum — спроба, дослід) — спеціально організована форма дослідження психічного розвитку дитини.

Психологічний факт — одержаний у процесі спостереження, екс­перименту дослідження результат.

Рефлекси (лат. reflexus — відображення) новонародженого — рефлекси, якими володіє новонароджена дитина і більшість з яких зни­кає на 2—4-му місяці її життя.

Рефлексія — здатність людини аналізувати власні дії, вчинки, мо­тиви і співвідносити їх із загальнолюдськими цінностями, діями, вчин­ками, мотивами інших людей.

Розвивальне навчання — навчання, спрямоване на досягнення найбільшої ефективності розвитку пізнавальних можливостей дитини (сприймання, мислення, уяви, пам'яті тощо).

Розподіл уваги — здатність людини уважно виконувати одночасно кілька видів діяльності.

Рушійні сили психічного розвитку — суперечності, які виникають у процесі психічного розвитку і породжують нові потреби, інтереси, спо­нукають до оволодіння новими видами діяльності.

Самооцінка — компонент самосвідомості, який виявляється в тому, як індивід оцінює свої досягнення і невдачі, якості і можливості.

Самосвідомість — відносно стійка, більш або менш усвідомлена система уявлень про себе.

Сензитивні (пізньолат. sensitivus — чутливий) періоди розвитку — найсприятливіші для розвитку певних психічних функцій (сприймання, мовлення, пам'яті та ін.) періоди, що визначають психічний розвиток дитини і мають вирішальне значення для її навчання і виховання.

Сензитивність вікова — оптимальне поєднання умов для розвитку психічних процесів і властивостей, притаманних певному віковому періоду.

Сенсорні (лат. sensohum — орган чуттів) еталони — вироблені людством уявлення про основні властивості і відношення предметів і явищ навколишньої дійсності.

Ситуативне мовлення — мовлення, зміст якого зрозумілий спів­розмовнику тільки за умови врахування ним ситуації, про яку розпові­дає дитина.

Ситуативно-ділове спілкування — спілкування дитини з дорослим у процесі спільних дій з предметами, метою якого є сама ця спільна дія.

Словесно-логічне мислення — мислення, що втілюється у понят­тях, логічних конструкціях із застосуванням мовних засобів.

Соціальні фактори — сукупність чинників, вироблених суспільним розвитком людства, які детермінують поведінку людини як суспільної істоти.

Соціометричний (лат. societas — спільність, суспільство і грец. met-гео — вимірюю) метод — дослідження становища кожної дитини у колективі однолітків з метою визначення взаємних схильностей, сим­патій тощо.

Співвідносні дії — дії, мета яких полягає у приведенні двох або декількох предметів, їх частин у певні просторові відношення.

Спостереження — планомірне, цілеспрямоване сприймання пси­хічних явищ відповідно до заздалегідь розробленої програми.

428

Короткий термінологічний словник

Сприймання — цілісне відображення предметів, ситуацій, явищ об'єктивного світу у процесі їх безпосереднього впливу на органи чуття.

Сприймання простору — відображення відстані, розміру, форми рельєфу оточуючих об'єктів, що діють на аналізатори.

Сприймання часу — відображення у мозку об'єктивної тривалості, швидкості, послідовності явищ дійсності.

Стадіальність розвитку — різночасовість, розбіжність у часі темпу і ритму розвитку психічних процесів і властивостей у різні вікові періо­ди; складність організації.

Статева самоідентичність (середньолат. identicus — той самий) — усвідомлення своєї належності до статі.

Статеве виховання — засвоєння знань про взаємини статей, фор­мування культури статевої поведінки.

Стійкість уваги — тривале утримування уваги на об'єкті або виді діяльності.

Страх — негативний емоційний стан, який виникає у ситуаціях уяв­ної або реальної загрози біологічному або соціальному існуванню лю­дини, спрямований на джерело цієї ситуації.

Сюжетно-рольова гра — відтворення дітьми дій дорослих і сто­сунків між ними.

Творча уява — процес створення нових, оригінальних образів та ідей.

Темперамент (лат. temperamentum — співвідношення частин) — стійке поєднання індивідуальних особливостей індивіда, пов'язаних із динамічними аспектами психічної діяльності: інтенсивністю, швидкістю, темпом, ритмом тощо.

Тести (англ. test — спроба, перевірка) — система завдань, за допо­могою якої визначають рівень розвитку певної психологічної якості (властивості) особистості.

Тестування — метод психологічної науки, який використовує стан­дартизовані питання і завдання (тести) з певною шкалою значень.

Увага — спрямованість і зосередженість психічної діяльності на певних об'єктах.

Уява — процес створення людиною уявлень, які в дійсності нею не сприймалися.

Уявлення — наочні образи раніше сприйнятих предметів і явищ об'єктивної дійсності.

Фонематичний (грец. phonema — звук, голос) слух — здатність сприймати на слух звуки мовлення, диференціювати й узагальнювати їх у словах як смислорозрізнювальні одиниці.

Фрустрація (лат. frustratio — обман, розлад) — психічний стан людини, зумовлений нездоланними труднощами на шляху до мети або задоволення власних потреб і бажань.

Характер (грец. charakter — ознака, прикмета) — індивідуальне поєднання істотних властивостей особистості, що виявляються в її пове­дінці і діяльності, у ставленні до суспільства, праці, колективу, до себе.

Я-концепція — узагальнене уявлення індивіда про себе, система установок стосовно власної особистості, що грунтуються на усвідомлен­ні і оцінюванні своїх фізичних, характерологічних інтелектуальних та інших властивостей.

Література

Абрамова Г. С. Возрастная психология. — М.: Академический про­ект, 2001.

Аверин В. А. Психология детей и подростков. — СПб., 1998.

Аксарина Н. М. Воспитание детей раннего возраста. — М.: Педагоги­ка, 1977.

Амонашвили Ш. А. В школу — с шести лет. — М.: Педагогика, 1986.

Аркин Е. А. Ребенок в дошкольные годы. — М.: Просвещение, 1968.

Барташнікова І. А., Барташніков О. О. Розвиток наочно-образного та логічного мислення у дітей 5—7 років. —Тернопіль: Богдан, 1998.

Барташнікова І. А., Барташніков О. О. Як визначити рівень розумо­вого розвитку дитини. Діагностика готовності дітей до навчання в школі. — Тернопіль: Богдан, 1998.

Барташнікова І. А., Барташніков О. О. Розвиток уваги та навиків навчальної діяльності у дітей 5—7 років. — Тернопіль: Богдан, 1998.

Бодалев А. А. Личность и общение. — М.: Педагогика, 1983.

Божович Л. И. Личность и её формирование в детском возрасте. — М.: Просвещение, 1968.

Большой психологический словарь / Под ред. Б. Г. Мещерякова, В. П. Зинченко. — СПб.: Прайм — ЕВРОЗНАК, 2003.

Венгер Л. А. Восприятие и обучение (дошкольный возраст). — М.: Про­свещение, 1968.

Венгер Л. А., Мухина В. С. Психология. — М.: Просвещение, 1988.

Власова О. І. Педагогічна психологія. — К.: Либідь, 2005.

Волков Б. С, Волков Н. В. Задачи и упражнения по детской психоло­гии. — М.: Просвещение, 1991.

Волков Б. С, Волкова Н. В. Детская психология. Психическое разви­тие до поступлення в школу. — М.: Владос, 2004.

Выготский Л. С. Вопросы детской психологии. — СПб.: Союз, 1997.

Выготский Л. С. Собрание сочинений: В 6-ти т. / Под ред. Д. Б. Элько-нина. — М.: Педагогика, 1982. — Т. 4.

Галигузова Л. Н., Смирнова Е. О. Ступени общения: от года до семи лет. — М.: Просвещение, 1992.

Головань Н. О. Вікові особливості дітей шестирічного віку та їх діагно­стика. — К.: Рад. школа, 1990.

Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения. — М.: Педагоги­ка, 1986.

Детская практическая психология / Под ред. Т. Д. Марцинковской. — М., 2000.

Детская психология / Под ред. Я. Л. Коломинского, Е. А. Панько. — Минск: Университетское, 1989.

Деятельность и взаимоотношения дошкольников / Под ред. Т. А. Репи­ной. — М.: Педагогика, 1987.

Дьяченко О. М. Воображение дошкольника. — М.: Знание, 1986.

Дьяченко О. М., Лаврентьева Т. В. Психологическое развитие до­школьника. — М.: Педагогика, 1984.

Житникова Л. М. Учите детей запоминать. — М.: Просвещение, 1985.

Заброцький М. М. Основи вікової психології. — Тернопіль: Богдан, 2001.

Завтра в школу / За ред. В. К. Котирло. — К.: Рад. школа, 1987.

Задесенець М. П. Вікові особливості розвитку дітей і формування їх особистості. — К.: Вища школа, 1978.

430

Література

Література

431

Запорожец А. В. Избранные психологические труды. — М.: Педагоги­ка, 1986.

Запорожець О. В. Психологія. — К.: Рад. школа, 1967.

Зеньковский В. В. Психология детства. — М.: Академия, 1996.

Казарновська Г. Б., Долинна О. П. Загальна, вікова і педагогічна психологія: Збірник завдань. — К.: Вища школа, 1990.

Каптерев П. Ф. Детская и педагогическая психология. — М., 1999.

Карпенко 3. С, Савін 3. Я. Вивчення і розвиток уяви в дитячому віці. — Коломия, 1996.

Коломинский Я. Л., Панько Е. А. Учителю о психологии детей шести­летнего возраста. — М.: Просвещение, 1988.

Кононко О. Л. Психологічні основи особистісного становлення до­шкільника. — К., 2000.

Кононко О. Л. Соціально-емоційний розвиток особистості. — К.: Осві­та, 1998.

Кононко О. Л. Чтобы личность состоялась. — К.: Рад. школа, 1991.

Котирло В. К. Развитие волевого поведения у дошкольников. — К.: Рад. школа, 1971.

Кулачківська С. Є., Ладивір С. О. Я — дошкільник. Вікові та індивіду­альні аспекти психологічного розвитку. — К.: Нора-Принт, 1996.

Кутішенко В. П. Вікова та педагогічна психологія: Курс лекцій. — К., 2005.

Лейтес Н. С. Способность и одарённость в детские годы. — М.: Педа­гогика, 1984.

Леонтьев А. Н. Избранные психологические произведения. — М.: Педа­гогика, 1983.

Лисина М. И., Галигузова Л. Н. Становление потребностей детей в общении со взрослыми и детьми. — М.: Педагогика, 1980.

Люблінська Г. О. Дитяча психологія. — К.: Вища школа, 1978.

Максимова Н. Ю., Мілютіна К. Л., Піскун В. М. Основи дитячої пато­психології. — К.: Перун, 1996.

Мир детства. Дошкольник / Под ред. Хрипковой А. Г. — М.: Педагоги­ка, 1987.

Мухина В. С. Шестилетний ребёнок в школе. — М.: Просвещение, 1986.

Мухина В. С. Детская психология. — М.: ЭКСМО-Пресс, 2000.

Немов Р. С. Психология. — М.: Владос, 1995. — Кн. 2.

Непомнящая Н. И. Становление личности ребенка 6—7 лет. — М.: Пе­дагогика, 1992.

Новосёлова С. Л. Развитие мышления в раннем детстве. — М.: Педа­гогика, 1978.

Ньюкоть Н. Развитие личности ребенка. — СПб.: Питер, 2002.

Общение и речь: развитие речи у детей в общении со взрослыми / Под ред. М. И. Лисиной. — М.: Педагогика, 1985.

Одарённые дети. — М.: Прогресс, 1991.

Олейник Б. Ф. Особенности психического развития детей шестилет­него возраста. — К.: Вища школа, 1990.

Особенности психического развития детей 6—7-летнего возраста / Под ред. Д. Б. Эльконина, А. Л. Венгера. — М.: Педагогика, 1988.

Павелків Р. В. Розвиток моральної свідомості та самосвідомості у дитячому віці: Монографія. — Рівне: Волинські обереги, 2004.

Панько Е. А. Психология деятельности воспитателя детского сада. — Минск, 1986.

Подьяков Н. Н. Мышление дошкольника. — М.: Педагогика, 1977.

Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка. — К.: Академвидав, 2006.

Поніманська Т. І. Моральне виховання дошкільників. — К., 1993.

Поніманська Т. І. Основи дошкільної педагогіки. — К.: Абрис, 1988.

Приходько Ю. О. Нариси становлення та розвитку дитячої психології. — К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 1999.

Приходько Ю. О. Розвиток відчуттів і сприймань у дітей дошкільного віку (сенсорний розвиток). — К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2001.

Проскура О. В. Психологічна підготовка вчителя до роботи з першо­класниками. — К.: Освіта, 1998.

Психологический словарь / Под ред. В. В. Давыдова, А. В. Запорож­ца, Б. Ф. Ломова и др. — М.: Педагогика, 1983.

Психология дошкольника: Хрестоматия / Под ред. Г. А. Урунтаевой. — М.: Академия, 1997.

Психология личности и деятельности дошкольника / Под ред. А. В. За­порожца, Д. Б. Эльконина. — М.: Просвещение, 1965.

Психология человека от рождения до смерти / Под ред. А. А. Реана. — СПб.: Прайм — ЕВРОЗНАК, 2002.

Психологічний словник / За ред. В. I. Войтка. — К.: Вища школа, 1982.

Развитие мышления и умственное воспитание дошкольника / Под ред. Н. Н. Подьякова, А. Ф. Говорковой. — М.: Педагогика, 1985.

Развитие социальных эмоций у детей дошкольного возраста / Под ред. А. В. Запорожца, Я. 3. Неверович. — М.: Педагогика, 1986.

Реан А. А., Коломинский Я. Л. Социальная педагогическая психоло­гия. — СПб.: Питер, 1999.

Репина Т. А. Социально-психологическая характеристика группы дет­ского сада. — М.: Просвещение, 1988.

Савенков А. И. Путь к одаренности: Исследовательское поведение дошкольников. — СПб.: Питер, 2004.

Савченко О. Я. Вікова характеристика готовності дітей до шкільного навчання. — К.: Абрис, 1997.

Словарь психолога-практика / Сост. С. Ю. Головин. — Минск: Хар-вест. — М.: ACT, 2001.

Смирнова Е. О. Детская психология. — М.: Владос, 2003.

Смирнова Е. О. Психология ребенка. — М.: Школа-Пресс, 1997.

Способности ваших детей / Сост. Н. П. Линькова, Е. А. Шумилин. — М.: Просвещение, 1969.

Субботский Е. В. Ребенок открывает мир. - М.: Просвещение, 1991.

Тихомирова Л. Ф., Басов А. В. Развитие логического мышления детей. — Ярославль: Академия развишн, 1997.

Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. — М.: Академия, 1998.

Урунтаева Г. А., Афонькина Ю. А. Практикум по дошкольной психоло­гии. — М.: Академия, 1998.

Усова А. П. Обучение в детском саду. М.: Просвещение, 1981.

Хрестоматия по психологии / Под ред. А. В. Петровского. — М.: Про­свещение, 1987.

Шаграева О. А. Детская психология. — М.: Владос, 2001.

Широкова Г. А. Справочник дошкольного психолога. — Ростов-на-До­ну: Феникс, 2005.

Эльконин Д. Б. Детская психология. — М.: Академия, 2005.

Эльконин Д. Б. Избранные психологические труды. — М.: Педагоги­ка, 1989.

Эльконин Д. Б. Психология игры. — М.: Просвещение, 1978.

Эриксон Э. Детство и общество. — СПб.: Университетская книга, 1996.