Короткі теоретичні відомості
Асортимент товарів, що випускаються промисловістю і надходять у торгівлю, налічує десятки тисяч найрізноманітніших видів і різновидів. З кожним роком кількість їх зростає: під впливом моди розширюється й оновлюється асортимент текстильних товарів; з розвитком науки і техніки з'являються нові, досконаліші складно- технічні товари; нові види сировини і матеріалів створюються хімічною промисловістю. Систематизувати усе різноманіття товарів допомагає наукова класифікація, яка постійно удосконалюється. Класифікація має важливе значення в управлінні якістю і асортиментом товарів, оскільки сприяє систематизованому вивченню товарів, раціональної організації торгівлі, ефективному проведенню робіт з контролю якості, вивченню і формуванню структури асортименту. Окрім цього, розподіл товарів на однорідні групи дозволяє:
- виявити групові характеристики якості товарів, встановити необхідну номенклатуру якості для кожної групи товарів, сформулювати загальні вимоги до них, розробити загальні методи їх випробування, раціонально організувати приймання і контроль їх якості;
- організувати раціональний облік товару по групах;
- організувати раціональне зберігання товарів, виходячи з їх загальних властивостей.
Класифікація – це розділення безлічі об'єктів на підмножини за схожістю або відмінністю відповідно до прийнятих методів.
У результаті розподілу великої кількості на підмножини створюються класифікаційні угрупування, які можуть мати загальні і різні ознаки, можуть бути як взаємозалежними, так і незалежними.
Сукупність прийомів розподілу безлічі об'єктів, підхід до їх розділення на підмножини, називають методом класифікації. Розрізняють два методи класифікації: ієрархічний і фасетний.
Ієрархічний метод класифікації передбачає послідовне розподілення заданої безлічі об'єктів (товарів) на підпорядковані класифікаційні підмножини (угрупування).
Ієрархічний метод має декілька ступенів класифікації, число яких дорівнює кількості використаних ознак спільності об'єктів.
Ступінь класифікації – це етап розподілення великої кількості на його складники за однією з ознак.
Кількість ступенів класифікації, тобто кількість використаних ознак, визначають глибину класифікації.
Розподілення безлічі об'єктів на підмножини тільки за однією ознакою називається угрупуванням, яке застосовується для виділення асортиментних груп.
Фасетний метод класифікації передбачає паралельне розподілення безлічі об'єктів за однією ознакою на окремі, незалежні один від одного підрозділи (угрупування) – фасети.
Окремі фасети не залежать і не підкоряються один одному, як в ієрархічній системі, але вони пов'язані тим, що відносяться до однієї і тієї ж множини, і кожен характеризує одну зі сторін розподілюваної великої кількості.
Таким чином, фасетний метод класифікації дозволяє отримати систему окремих (не підлеглих один одному) угрупувань. Фасетний метод класифікації відрізняється великою гнучкістю і зручністю використання, дозволяє у кожному окремому випадку обмежувати підрозділ безлічі товарів декількома фасетами, що являють інтерес у даному випадку.
Кожен метод класифікації разом з перевагами має недоліки.
Так, до недоліків ієрархічного методу можна віднести його надмірну громіздкість, високі витрати, іноді не обгрунтовані, складність застосування. Недоліком фасетного методу є неможливість виділення спільності й відмінності між об'єктами в різних класифікаційних угрупуваннях.
Існують правила класифікації, які призначені для вибору різновидів методу й ознак, за якими здійснюється розподіл великої кількості на підмножини. Так правила ієрархічного методу класифікації наступні:
- розподіл великої кількості слід розпочинати з найбільш загальних ознак;
- на кожному ступені класифікації можна використати тільки одну ознаку, яка має принципове значення для цього етапу;
- розподілення об'єктів має здійснюватися послідовно: від більшого до меншого, від загального до часткового.
Правила класифікації, розроблені в ієрархічному методі, справедливі і для фасетного методу. Розглянуті ієрархічний і фасетний методи класифікації можуть застосовуватися як незалежно один від одного, так і спільно.
Залежно від мети, яку переслідують при класифікації, вони підрозділяються на наступні класифікації:
- навчальні;
- галузеві;
- економіко-статистичні.
Види класифікації розробляються для розв’язання завдань планування й обліку продукції, що випускається, полегшення управління народним господарством на різних рівнях управління.
Кодування товарів. Кодування – це впорядковане утворення умовного позначення (кода) і привласнення його об'єктам класифікації, а так само класифікаційним угрупуванням.
Код – це знак або сукупність знаків, використовуваних для позначення об'єкта класифікації і класифікаційного угрупування.
Мета кодування – систематизація об'єктів шляхом їх ідентифікації і привласнення умовного позначення (кода) за яким можна знайти і розпізнати будь-який об'єкт серед множини інших.
Кодування товарів – технічний прийом, що дозволяє представити товар, що класифікується, у вигляді групи знаків за правилами, встановленими тією чи іншою системою класифікації. Кодування дозволяє уявити інформацію про товари у вигляді зручному для її автоматизованого збору, передачі і обробки.
Штриховий код –код, який читає машина, складається з паралельних ліній різної товщини, цифр, що кодують послідовність.
Штриховий код використовується для введення інформації в ЕОМ, для прискорення і зниження вартості облікових робіт і для захисту від умисного спотворення даних.
Стандартний штриховий код – штриховий код, що складається з 13 цифр і смужок, що кодують їх:
– 3 цифри, які вказують країну;
– 4 цифри, які вказують підприємство-виробника товарів;
– 5 цифр номера товарів на підприємстві;
– 1 цифра контрольного розряду.
Рисунок 1.1 – Штриховий код
Код повинен мати певну структуру побуови. Структура коду кладається наступних елементів:
- алфавіт коду – це система знаків, прийнятих для утворення коду (найчастіше використовується цифровий, буквений, буквено-цифровий і штриховий алфавіти коду);
- основа коду – це число знаків в алфавіті коду;
- розряд коду – це позиція знака в коді;
- довжина коду – характеризується числом знаків у коді без урахування пропусків.
Для утворення коду застосовують реєстраційну і класифікаційну системи.
Реєстрація кодування здійснюється порядковим номером з послідовною порядковою реєстрацією об'єктів класифікації. Кодове позначення в цьому випадку є числами натурального ряду.
Класифікаційна система кодування застосовується з урахуванням особливостей класифікації об'єктів. За цією системою кодування кожен знак коду означає класифікаційне угрупування. При цьому використовується послідовний і паралельний методи кодування відповідно до методів класифікації об'єктів. Послідовний метод кодування застосовують для об'єктів, розділених за ієрархічним методом. При цьому в кодовому позначенні послідовно вказуються ознаки класифікації. Кодове позначення нижчого угрупування утворюється додаванням відповідної кількості розрядів (знаків) до кодового позначення вищого угрупування.
Широке поширення штрихового кодування привело до кодування усіх товарів, незалежно від їх якості і престижності фірм-виготівників. Крім того, самі штрихові коди стали об'єктом фальсифікації.
Ознаки дозволяють відрізнити справжні штрихові коди від фальсифікованих:
- розміри штрихового коду;
- колірне виконання окремих елементів штрихового коду: колір штрихів має бути чорним, синім, темно-зеленим або темно-коричневим; колір пропусків, що збігається за кольором з фоном, білий, допускається жовтий, помаранчевий, світло-коричневий; не допускається застосування будь-яких відтінків червоного і жовтого кольору для штрихів, оскільки вони не прочитуються сканером;
- місце нанесення штрихового коду: на задню стінку упаковки в правому нижньому кутку на відстані не менше 20 мм від країв; допускається нанесення на бічну стінку упаковки;
- штриховий код не повинен розміщуватися на місці, де вже є інші елементи маркування;
- нанесення на упаковку тільки одного штрихового коду EAN або UPC; нанесення двох кодів допускається у разі, якщо товаровиробник зробив реєстрацію в двох асоціаціях і в цьому випадку коди наносяться в протилежних кінцях упаковки.
Таким чином, штрихові коди виступають не лише як засоби автоматизованої ідентифікації, обліку і інтенсифікації руху товару, а також носіями комерційної інформації. Товари марковані штриховими кодами EAN в одній країні, можуть бути однозначно ідентифіковані і скануються на відповідному устаткуванні в усіх країнах світу.
Класифікатори. З розвитком інформаційних технологій набули актуальності методи класифікації і кодування інформації. Сучасні ринкові відносини і ринкові умови в економіці вимагають істотної модернізації діючих класифікаторів і створення нових.
Класифікатор – це офіційний документ, що є систематизованим зведенням найменувань і кодів класифікаційних угрупувань і об'єктів класифікацій.
Класифікатори підрозділяють на категорії, які вказують на його приналежність до певної групи залежно від сфери застосування. Розрізняють класифікатори:
- загальноукраїнський класифікатор – це державний класифікатор, затверджений Держстандартом України для застосування в автоматизованих системах управління (АСУ);
- галузевий класифікатор – це класифікатор, уведений в установленому порядку для застосування в АСУ галузі;
- класифікатор підприємства – це класифікатор, уведений в установленому порядку для застосування в АСУ підприємствах.
Загальноукраїнський класифікатор продукції (ОКП) – це систематизоване зведення кодів і найменувань класифікаційних угрупувань, побудованих на основі ієрархічної системи класифікації і з використанням цифрової десяткової системи кодування.
ОКП складається з двох частин: класифікаційний – К-ОКП і асортиментною – А-ОКП.
К-ОКП є зведенням кодів і найменувань класифікаційних угрупувань, які систематизовані за певними загальними ознаками, в основному споживчого характеру. Уся продукція в К-ОКП розподілена на п'ять ступенів класифікації: клас, підклас, група, підгрупа, вид. Класи є першим ступенем ієрархічної класифікації в ОКП і кодуються дворозрядними кодами від 01 до 99.
Підкласи є другим ступенем класифікації і конкретизують зміст класу.
Третім ступенем класифікації є групи, які конкретизують зміст підкласів і так далі.
Класифікація продукції в К-ОКП залежно від її специфічних особливостей завершується на 4, 5 або 6-му розряді коду.
А-ОКП представляє зведення кодів і найменувань, що відносяться до певного угрупування і дозволяють ідентифікувати продукцію, її типи, марки й інші елементи асортименту. А-ОКП – це багатотомні видання, які випускаються державними органами.
А-ОКП включає найменування продукції конкретних марок, типоразмірів, сортаменту, артикулів, моделей, що дозволяє їх ідентифікувати за кодом.
Порядок виконання роботи
1. Вивчити теоретичні основи.
2. Описати методи класифікації товарів.
3. Освоїти систему кодування товарів.
Зміст звіту
1. Найменування роботи, мета й устаткування;
2. Основні теоретичні відомості;
3. Методи класифікації товарів;
4. Структуру коду;
5. Висновки.
Контрольні питання
Які існують методи класифікації товарів?
Правила класифікації для ієрархічного методу?
Що таке кодування товарів і для чого його використовують?
Яка структура коду?
Як відрізнити натуральних кодів від фальсифікованих?
6. Які ви знаєте категорії класифікаторів?
Література: [1 – 4].
Лабораторна робота № 2
Тема. Класифікація товарів
Мета роботи: вивчення класифікації товарів за призначенням і система міжнародної торгівлі.
Устаткування: загальноукраїнський класифікатор продукції.
Короткі теоретичні відомості
Класифікація товарів потрібна з метою автоматизованої обробки інформації про продукцію в різних сферах діяльності, для вивчення споживчих властивостей і якості товарів, обліку і планування товарообігу, складання каталогів і прейскурантів, удосконалення системи стандартизації, при сертифікації продукції і проведенні маркетингових досліджень.
Класифікація товарів у сучасних умовах повинна відповідати наступним вимогам:
- гарантувати повноту охоплення усіх видів вироблюваної продукції;
- сприяти глибокому дослідженню властивостей товарів;
- сприяти принципам кодування товарів;
- забезпечувати гнучкість класифікації, яка припускає включення нових найменувань у перелік продукції, не порушуючи загальної системи класифікації.
Нині використовується декілька класифікацій товарів: товарознавство, класифікації товарів, вживані в маркетингу і в міжнародній торгівлі.
Товари як об'єкти комерційної діяльності можуть класифікуватися за багатьма ознаками, але до основних з них відносяться призначення, фізико-хімічні властивості, склад, розміри, спосіб обробки. Так, за призначенням усі товари підрозділяються на роди:
- споживчі товари – це товари, призначені для індивідуальних споживачів для особистого користування;
- товари промислового призначення – це товари призначені для виробництва інших товарів і що створюють його сировинне і технологічне забезпечення;
- оргтехніческиеі товари – це товари, призначені для поліпшення організації адміністративно-управлінської діяльності.
Кожен рід товарів підрозділяється на класи.
Клас товарів – це безліч товарів, які задовольняють узагальнені групи потреб. Так, рід споживчих товарів ділиться на три класи: продовольчі, непродовольчі і медичні товари. Класи товарів підрозділяються на підгрупи залежно від використовуваної сировини, призначення та інших ознак; підкласи – на групи, підгрупи, види і різновиди, найменування. Підклас товарів, які задовольняють аналогічні групи потреб, що мають певні відмінності.
Група товарів – це підмножини товарів, які задовольняють специфічні групи потреб, що обумовлено особливостями вживаних матеріалів, їх обробкою, формою, фасоном виробів.
Підгрупа товарів – це безліч товарів, які мають спільне з групою основне призначення, але відрізняться від товарів інших підгруп тільки їм властивими ознаками.
Вид товарів – це сукупність товарів, які відрізняються індивідуальним призначенням та ідентифікаційними ознаками.
Різновидність товарів – це сукупність товарів одного виду, але відрізняються рядом окремих ознак.
Найменування товарів – це сукупність товарів певного виду, що відрізняються від товарів того ж виду власною назвою та індивідуальними особливостями, які обумовлені підбором сировини, материалів, а також конструкцією (формою, фасоном), технологією.
Таким чином, класи, підкласи і групи складають загальну товарну класифікацію споживчих товарів.
За купівельним попитом товари класифікуються:
- товари повсякденного попиту (хліб, молоко, цукор);
- товари попереднього вибору (одяг, меблі, телевізори, радіоапаратура);
- товари особливого попиту (модні товари, марочні вина);
- товари пасивного попиту (страхування меблів, удома).
При класифікації товарів виділяють:
- об'єктивні параметри власного виробу: якість, матеріал, колір, вага, розмір, зовнішній вигляд, силует, запах, смак, конструкція;
- ринкові параметри: ціна, конкурентоспроможність, широта вибору, зручність транспортування, привабливість товарів;
- параметри, використовувані в процесі споживання: міцність, простота відходу, термін заміни.
Як видно, усі товари підрозділяють на товари особистого користування і виробничого призначення.
Товари особистого користування класифікуються на наступні групи:
- товари тривалого користування – наприклад, автомашини, пилососи, садово-городній інвентар, електронні ігри. Це звичайно наукоємна продукція, досить складна у вживанні;
- товари короткострокового користування. До їх числа можна віднести одяг, взуття, косметику, миючі засоби, продукти харчування;
- товари особливого попиту – товари з унікальними властивостями, наприклад, колекції, раритети;
- послуги – дії, результатом яких є деякий передбачуваний ефект. До них відносяться: пошиття взуття, ремонт взуття, ремонт меблів, прибирання приміщень, постачання товарів.
Товари виробничого призначення підрозділяються на наступні групи: - основне обладнання. Воно призначене для виробництва основних видів продукції;
- допоміжне устаткування. До нього можна віднести, наприклад, повітропроводи, трубопроводи, ліфти, підйомники.
Межі між основним і допоміжним устаткуванням залежать від типу виробництва.
Вузли й агрегати. Вони включають складки, що комплектують з'єднання, які мають конструктивну і технологічну завершеність.
Основні матеріали. Це матеріали, які утворюють основну об'ємну і масову складову частку в продукції, що випускається.
Допоміжні матеріали, необхідні для виробничого процесу (мастило, дрантя, пакувальні матеріали).
Сировина. Природний матеріал, що потребує переробки і необхідний для виробництва.
Виробничі послуги – здійснення різноманітних технологічних операцій.
Інтелектуальні товари, до яких можна віднести методики випробувань, спостережень, проведення технологічних операцій, а також програми для ЕОМ і рецептури.
Наведена класифікаційна схема дозволяє досить чітко систематизувати різноманіття товарів. Ця класифікація товарів виявляється виключно корисною, оскільки вона дозволяє фірмі дуже чітко формулювати свої цілі, ставити завдання в маркетинговій діяльності й оцінювати успіхи і невдачі.
У системі міжнародної торгівлі все більшого поширення набуває інший, класифікаційний підхід, основу якого утворюють наступні класи товарів:
- одиничний товар. Характеризує товари як особистого попиту, так і виробничого призначення;
- товар-група. Характерний як для товарів особистого користування, так і для товарів виробничого призначення – парфюмерні набори, системи машин, установок, агрегатів, що діють у комплексі;
- товар-об'єкт. Необхідність розвитку системного підходу до виробництва і реалізації продукції вимагає концентрації величезних матеріально-речових і трудових ресурсів під єдиним фінансовим, технологічним і адміністративним контролем.
- товар-програма. Це переважно інтелектуальний товар, що створюється в області аерокосмічного бізнесу, автоматизованих систем управління, роботехніки, інтелектуальних і біоінженерних технологій.
Характерною особливістю, навіть законом розвитку світового ринку є зростання потоку інтелектуальних, наукомістких товарів. Під наукомісткими товарами розуміють продукти інтелектуальної праці, створені на основі використання прогресивних науково-технічних ідей і технологій, і що мають значні перспективи їх застосування.
Порядок виконання роботи
1. Вивчити теоретичні відомості.
2. Описати товарну класифікацію.
3. Ознайомитися з класифікацією товарів міжнародної торгівлі.
Зміст звіту
1. Найменування роботи, мета й устаткування.
2. Основні теоретичні відомості.
3. Класифікацію товарів за призначенням.
4. Підгрупу товарів.
5. Висновки.
Контрольні запитання
1. Як класифікуються товари за призначенням?
2. Що таке підгрупа товарів?
3. Як класифікуються товари особистого використання?
4. Що таке інтелектуальні товари?
5. Класифікація товарів у системі міжнародної торгівлі.
Література: [1 – 4].
Лабораторна робота № 3
Тема. Методи аналізу матеріалів
Мета роботи: вивчення основних і найбільш ефективних методів аналізу матеріалів.
Устаткування: електронний мікроскоп, електронний мікрозонд.
Короткі теоретичні відомості
Сертифікаційна експертиза проводиться з метою встановлення якісних характеристик товару і повинна відповідати на питання:
- визначення марки, сорту, виду, натуральності представленого для дослідження товару;
- чи відповідає конкретному нормативно-технічному документу досліджуваний об'єкт;
- чи відповідає досліджуваний товар існуючим нармативним документам;
- чи відповідає якість товару представленої технічної документації;
- визначення приналежності окремої одиниці до однієї групи.
Аналітичні дослідження – вивчення й аналіз представлених матеріалів, аналіз норм законодавчої, нормативної, технічної і технологічної бази.
Дослідження технічного стану – органолептична або інструментальна діагностика, демонтаж і розбирання; матеріалознавчі дослідження; створення фотодокументів.
Експертизи виконуються з використанням сучасної нормативно-технічної і довідково-інформаційної баз з автомобільної техніки, програмних продуктів вітчизняного й іноземного виробництва.
Експертний аналіз – експертиза отриманих даних (найчастіше в результаті моніторингу) з метою виявлення іміджевих дивідендів, розробки рекомендацій з оптимізації подальшої роботи з інформаційним полем.
Мікроскопічні методи відіграють в експертній практиці важливу роль і зазвичай упереджають фізико-хімічні дослідження. Для прозорих об'єктів, структура яких неоднаково поглинає видимі промені, застосовується мікроскопія у світлі, що проходить, а для непрозорих, наприклад металів і сплавів, мінералів, текстильних волокон, у відбитому. Усе ширше експерти використовують мікроскопію в поляризованому світлі, особливо для дослідження кристалічних речовин, деяких рослинних і тваринних тканин, натуральних і хімічних волокон. Вона забезпечує розпізнавання багатьох матеріалів, виявляючи в них специфічні структурні відмінності.
При морфологічному аналізі об'єктів, що мають нерівну поверхню, можливості оптичної мікроскопії дуже обм внаслідоеженік малої глибини різкості й інтерференції світла, які погіршують якість зображення. Добре себе зарекомендували растрові електронні мікроскопи (РЕМ), що дозволяють досліджувати об'єкти з глибиною різкості, яка в сотні разів перевищує можливості оптичної мікроскопії, вивчати структуру об'єкта при збільшенні в сотні тисяч разів. На РЕМ визначають механізм відділення волосся і волокон, ознаки дії на них зовнішнього середовища і хімічної обробки, а також морфологічні характеристики мікрослідів, утворених частками різних матеріалів і речовин.
Для дослідження продуктів пострілу, що осіли на руках того, хто стріляв, застосовують РЕМ у комплексі з електронним мікрозондом. Мікросліди пострілу, вилучені на клейку стрічку, аналізуються на РЕМ, а потім на рентгенівському мікроаналізаторі, що дозволяє визначити елементний склад речовини в мікрослідах. Виявлення в них свинцю, сурми, барію, сірки викриває підозрюваного в стрільбі з вогнепальної зброї.
У криміналістичній експертизі матеріалів і речовин використовують різні фізико-хімічні методи. Це атомна спектроскопія, рентгенівський і нейтронно-активаційний аналізи. Вони дають можливість установити ціле за його окремими частинами, а також з'ясувати загальне джерело походження різних об'єктів. Елементний аналіз застосовується для ідентифікації лакофарбних покриттів автомобілів, волокон і тканин ототожнення холодної зброї і вибухових пристроїв за уламками і осколками, дослідження грунтових об'єктів. Елементний склад наркотиків природного походження вказує на регіон зростання і способи виготовлення, а синтетичних дозволяє уточнити технологію і місце виробництва. Елементний аналіз допомагає конкретизувати родовище самоцвітного каміння або благородних металів, диференціювати коштовні камені на природні і штучні.
Молекулярна спектроскопія застосовується при експертизі лікарських, наркотичних і отруйних речовин, харчових продуктів, хімічних волокон, пластмас, паливно-мастильних матеріалів (ПММ), лакофарбних покриттів, гумотехнічних виробів. Інфрачервона спектроскопія застосовується для ототожнення хімічних сполук. Вона дає цінну інформацію про особливості нафтопродуктів, мастильних олій, волокон, полімерів, пластичних мас, паст кулькових авторучок, фломастерів та інших об'єктів. Спектральний люмінесцентний аналіз використовують при дослідженні ПММ, поліциклічних і ароматичних вуглеводнів у грунтах, отруйних речовин та ін. Низькотемпературний спектральний люмінесцентний аналіз дозволяє диференціювати ділянки місцевості за вмістом вуглеводнів у промислових забрудненнях грунту, стекол різного складу та інші об'єкти.
Для вивчення структури і фазового складу практично усіх криміналістичних об'єктів, що мають кристалічну будову, широко застосовуються методи металографії і рентгеноструктурного аналізу, особливо при дослідженні зольних залишків спалених цінних паперів і документів, наркотиків, лакофарбних частинок, отрут, фармакологічних препаратів, будівельних матеріалів, виробів з металів і сплавів.
Хроматографічні методи забезпечують визначення фракційного і молекулярного складу речовин. Найбільш поширена тонкошарова хроматографія при аналізі органічних об'єктів: жирів, олій, ліків, барвників текстильних волокон, вибухових речовин. У технічній експертизі документів з її допомогою вдається диференціювати одноколірне чорнило, розведене за різною рецептурою, а також реєструвати відмінності, зумовлені відхиленнями в технологічному процесі. Сучасні хроматографи, оснащені міні-комп'ютерами, дозволяють вирішувати багато експертних завдань з аналізу полімерних матеріалів, спиртів, ПММ, біологічно активних речовин та ін. Газорідинна хроматографія дає можливість досліджувати сфальсифіковані харчові продукти, лікеро-горілчані вироби і тютюн, а також полімерні матеріали, клей, гуму, вибухові речовини та ін.
Великою універсальністю відрізняються кібернетичні методи, широко використовувані при виробництві багатьох експертиз. Так, для судово-автотехнічної експертизи розроблено декілька програм, що дозволяють розрахувати швидкість руху транспортного засобу, технічну можливість запобігти наїзду на пішохода або іншу несподівано виниклу перешкоду, з'ясувати момент і причини перекидання автомобіля, вирішити ряд інших завдань. Відповідь на кожне питання базується на початкових даних, які слідчий отримує при огляді місця дорожньо-транспортної події і машин, що брали участь у ній, а також з допитів водіїв і свідків-очевидців. Отримані відомості вводяться в комп'ютер, який за відповідною програмою аналізує їх і видає результати у вигляді укладення. Експерт оцінює отриманий документ і завіряє його своїм підписом. Такий підхід багаторазово зменшує терміни експертизи, робить її висновки надійнішими і переконливішими.
Порядок виконання роботи
1. Вивчити теоретичні відомості.
2. Описати основні положення методів аналізу матеріалів.
Зміст звіту
1. Найменування роботи, мета й устаткування.
2. Основні теоретичні відомості.
3. Експертний аналіз.
4. Елементний аналіз.
5. Висновки.
Контрольні питання
1. Для чого застосовують елементний аналіз?
2. За допомогою якого методу можна диференціювати одноколірне чорнило, розчинене за різною рецептурою?
3. У чому універсальність кібернетичного методу?
4. Де використовують спектральний люмінесцентний аналіз?
5. Що таке експертний аналіз?
Література: [1 – 4].
Лабораторна робота № 4
Тема. Класифікація видів матеріалознавчої експертизи
Мета роботи: вивчення видів матеріалознавчої експертизи та їх особливостей.
Устаткувння: нормативно-технічна документація.
Короткі теоретичні відомості
Асортимент товарів, що випускаються промисловістю і надходять у торгівлю, налічує десятки тисяч найрізноманітніших видів і різновидів. З кожним роком кількість їх зростає: під впливом моди розширюється й оновлюється асортимент текстильних і одяго-взуттєвих товарів; з розвитком науки і техніки з'являються нові, досконаліші складно-технічні товари; нові види сировини і матеріалів створюються хімічною промисловістю. Систематизувати усе різноманіття товарів допомагає наукова класифікація, яка постійно удосконалюється. Класифікація має важливе значення в управлінні якістю й асортиментом товарів, оскільки сприяє систематизованому вивченню товарів, раціональній організації торгівлі, ефективному проведенню робіт з контролю якості, вивченню і формуванню структури асортименту. Окрім цього, розподіл товарів на однорідні групи дозволяє: виявити групові характеристики якості товарів, установити необхідну номенклатуру якості для кожної групи товарів, сформулювати загальні вимоги до них, розробити загальні методи їх випробування, раціонально організувати приймання і контроль їх якості; організувати раціональний облік товару по групах; організувати раціональне зберігання товарів, виходячи з їх загальних властивостей.
Інженерно-технологічна експертиза є однією зі складних видів інженерно-технічних експертиз. На сьогодні точна класифікація технологічних експертиз, як підвиду інженерно-технічних експертиз ніким не сформована, проте це і не потрібно, тому що передбачувана класифікація фактично повторюватиме вже існуючі групи устаткування і технічно-складних об'єктів, що є в промисловості і народному господарстві.
За юридичним статусом технічна експертиза проводиться за дорученням, як органів слідства, так і суду.
За своїм призначенням експертиза техніки групується за ознакою промислового, побутового, ігорного, будівельного або медичного призначення.
За місцем виготовлення експертиза устаткування ділиться на експертизу устаткування вітчизняного й іноземного виробництва.
Судово-технічна експертиза затребувана по суперечках про постачання неякісного (несправного, бракованого, пошкодженого) устаткування.
Судова технічна експертиза проводиться у справах про розірвання договорів постачання техніки й устаткування, цивільного, промислового або медичного призначення.
Найбільш затребуваним видом експертизи бузумовно є експертиза лотерейного устаткування, або ж експертиза ігорного устаткування (іноді цей вид називається експертизою ігрового устаткування).
Якщо говорити про незалежну технічну експертизу, то під незалежною експертизою (незалежна експертиза техніки) розуміється будь-яка позасудова технічна експертиза за запитом адвокатів, юрисконсультів, а також громадян.
Технічна експертиза устаткування й експертиза промислового устаткування одне із самих затребуваних інженерно-технічних досліджень, особливо ігрових автоматів (лотерейних автоматів) або ж лотерейного устаткування, ігорного устаткування.
Експертиза машин – ідеться про будівельне устаткування (експертиза кранів і підйомників), а також про дорогий виробничий, технологічний і іншому складному устаткуванні.
Експертиза технічного стану устаткування актуальна у разі виходу з ладу устаткування, у якого не збіг гарантійний термін експлуатації.
Експертиза технічних пристроїв (експертиза технічних об'єктів) ідеться про вихід з ладу дрібних деталей устаткування.
Експертиза ліфтів зазвичай, найскладніший вид досліджень, найчастіше пов'язаний з травмою або смертю викликаною падінням ліфта.
Складний напрям в автотехнічній експертизі незалежна пожежно-технічна експертиза. Складність дослідження причин пожежі в автомобілі пов'язана з тим, що базової пожежно-технічної освіти для експертизи займання автомобіля буває не достатньою. Саме у зв'язку з цим для виявлення причин займання автомобіля (підпалу машин) запрошують дуже часто не лише пожежного експерта, а й фахівця, що має автотехнічну освіту. Тільки група експертів може належним чином установити причину пожежі, умови займання, обставини протікання пожежі в автомобілі (займання автомобіля) з точки зору двох суміжних галузей знань.
Металознавча експертиза – це:
- експертиза металів у складі конструкцій будівельних об'єктів;
- експертиза металевих труб гарячого і холодного водопостачання;
- експертиза металів у рамках інженерно-технологічної експертизи машин, верстатів, устаткування, іншої техніки;
- експертиза дорогоцінних металів, сплавів у рамках гемологічної експертизи;
- експертиза металів у рамках автотехнічної експертизи;
- експертиза хімічного складу металу, вилученого з місця події;
- експертиза металів і металевих предметів іншого призначення;
- автоекспертиза технічного стану МС, їх окремих вузлів, механізмів, систем, агрегатів і металевих вузлів;
- експертиза причин і часу виникнення несправностей, можливості своєчасного виявлення їх особами, відповідальними за технічний стан МС, впливи цих несправностей на виникнення і розвиток ДТП;
- автоекспертиза причинно-наслідкових зв'язків між несправністю і ДТП, а також обставин, що сприяють виникненню несправностей;
- автоекспертиза технічної можливості відвертання ДТП (наїзду, зіткнення, втрати стійкості і тому подібне) при певному технічному стані МС, їх окремих вузлів, механізмів, систем, агрегатів, у момент ДТП;
- автоекспертиза обставин, пов'язаних з технічним станом МС, які сприяли або могли сприяти виникненню ДТП.
Експертиза матеріалів, речовин і виробів:
- експертиза волокнистих матеріалів і виробів з них;
- експертиза лакофарбних матеріалів і покриттів;
- експертиза нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів (НП і ПММ);
- експертиза виробів з металів і сплавів;
- експертиза наркотичних засобів і психотропних речовин рослинного походження;
- експертиза сильнодіючих і отруйних речовин, лікарських засобів;
- експертиза виробів зі скла і кераміки, силікатних будівельних матеріалів;
- експертиза спиртовмісних рідин;
- експертиза виробів парфюмерної промисловості;
- експертиза виробів з гум, пластмас та інших полімерних матеріалів;
- експертиза почерку, експертиза підпису, почеркознавська експертиза.
Землевпоряджувальна експертиза:
- землевпоряджувальна експертиза з розробки варіантів розділу домоволодіння і прилеглої до нього земельної ділянки (ділянок);
- експертиза земельної ділянки з організації проїздів (проходів) до домоволодіння через прилеглі земельні ділянки;
- землевпоряджувальна експертиза з установлення факту накладення однієї земельної ділянки на іншу ділянку;
- експертиза земельної ділянки з організація проїзду (дороги) на землях коллективного (загального) користування;
- землевпоряджувальна експертиза з встановлення фактичних і юридичних меж досліджуваної земельної ділянки;
- експертиза земельної ділянки з організації сервітутів (обтяжень) земельної ділянки у формі вищезгаданих проходів і проїздів через ту чи іншу земельну ділянку;
- землевпоряджувальна експертиза з встановлення факту порушення тих чи інших норм, методик і правил в області землеустрою, земельного кадастру, містобудування при освоєнні (забудові) досліджуваної земельної ділянки.
- рецензування землевпоряджувальної експертизи / експертизи земельної ділянки;
- інші види землевпоряджувальних, геодезичних експертиз і експертиз земельних ділянок.
Почеркознавча експертиза:
- почеркознавча експертиза (експертиза почерку) спрямована на установлення конкретного виконавця рукопису, підпису, цифрового запису (підпису);
- почеркознавча експертиза (експертиза підпису), виявляє встановлення обставин, при яких виконувалися рукописні документи, підписи, записи – незвичайна поза, незвичайний матеріал аркуша;
- почеркознавча експертиза вирішує питання з установлення статі і віку виконавця рукопису (підпису, запису або короткого тексту);
- почеркознавча експертиза (експертиза почерку), може встановити фізичний стан особи, що пише, наприклад захворювання центральної нервової системи, алкогольне або наркотичне сп'яніння;
- почеркознавча експертиза (експертиза підпису) допомагає встановити навмисно змінений почерк, шляхом наслідування почерку іншої особи;
- почеркознавча експертиза включає ряд інших, рідкісних видів експертиз почерку, підпису або запису. (Альтернативні назви: експертиза почерку / експертиза підпису / експертиза запису);
- рецензування почеркознавчої експертизи;
- інші питання у рамках почеркознавчої експертизи.
Експертиза холодної зброї.
Залежно від виду зброї в криміналістиці склалися наступні види експертиз холодної зброї:
Мечі, як підвид експертизи холодної зброї, підрозділяються на метальні ножі; ножі; кинджали; короткі мечі; довгі мечі; полуторні мечі; дворучні мечі.
Сокири, як підвид експертизи холодної зброї підрозділяються на метальні сокири; бойові сокири; господарські сокири.
Древкова зброя, як підвид експертизи холодної зброї підрозділяється на метальну древкова зброю; алебарди; списи.
Метальні види холодної зброї підрозділяються на метальні ножі; метальні сокири; дротики; короткі метальні списи; метальні снаряди Дуже часто експертиза холодної зброї призначається в комплексі із судово-медичною експертизою.
Експертиза матеріалів, речовин і виробів:
- експертиза волокнистих матеріалів і виробів з них;
- експертиза лакофарбних матеріалів і покриттів;
- експертиза нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів (НП і ПММ);
- експертиза виробів з металів і сплавів;
- експертиза наркотичних засобів і психотропних речовин рослинного походження;
- експертиза сильнодіючих та отруйних речовин, лікарських засобів;
- експертиза виробів зі скла і кераміки, силікатних будівельних матеріалів;
- експертиза спиртовмісних рідин;
- експертиза виробів парфюмерної промисловості;
- експертиза виробів з гум, пластмас та інших полімерних матеріалів;
- експертиза почерку, експертиза підпису, почеркознавча експертиза;
- рецензування вищезгаданих підвидів експертиз.