2. Облік розрахунків із відшкодування завданих збитків

У практичній діяльності бюджетних установ мають місце випадки, коли в результаті перевірок, ревізій, інвентаризації виявляються суми нестач, розкрадання матеріальних цінностей, грошових коштів, а також суми від псування матеріальних ціннос­тей, які повинні бути відшкодовані за рахунок винних осіб.

Облік розрахунків за зазначеними сумами ведеться на активному субрахунку № 363 «Розрахунки з відшкодування завданих збитків». У дебет цього субрахунка в кореспонденції з кредитом відповідних субрахунків з обліку грошових коштів, необоротних активів, запасів на підставі оформлених належним чином документів (актів перевірки, ревізії, інвентаризаційних описів — порівняльних відомостей) записується сума завданих збитків. Розмір збитків від розкрадання, нестач, псування матеріальних цін­ностей, включаючи м’ясо і м’ясопродукти, молоко і молочні продукти, визначається Порядком № 116, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 з доповненнями від 15.12.97 № 1402. Згідно з Порядком розмір збитків визначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням зносу), але не нижче 50% балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Держкомстат, відповідного розміру податку на додану вартість і розміру акцизного збору за формулою

Р_з = [(Б_в – А) · І_інф + А_зб + ПДВ] · 2, (4.1)

де: Р_з — розмір збитків, грн.;

Б_в — балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, псування матеріальних цінностей, грн.;

А — амортизаційні відрахування (знос), грн.;

І_інф — загальний індекс інфляції, що розраховується на підставі щомісячно визначених Держкомстатом індексів інфляції;

А_зб — розмір акцизного збору, грн.;

ПДВ — розмір податку на додану вартість, грн.

Сума збитків від нестачі іноземної валюти визначається в трикратному розмірі в перерахунку на грошову одиницю України за курсом НБУ.

Виявлені нестачі відносяться на винних осіб в сумі, яка вказана в акті перевірки чи ревізії. Протягом п’яти днів після встановлення нестач і розкрадання матеріали повинні бути подані в слідчі органи для пред’явлення цивільного позову. При отриманні рішення суду суми збитків, віднесені на матеріально відповідальних осіб, мають бути уточнені відповідно до виконавчого листа судового органу.

За кредитом субрахунка № 363 записуються суми, що надійшли в касу або отримані із заробітної плати, стипендій на відшкодування завданих установі збитків. Кореспонденцію рахунків з обліку розрахунків з відшкодування завданих збитків наведено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Основні бухгалтерські проводки з обліку розрахунків за відшкодуванням завданих збитків

Зміст операцій	Кореспонденція рахунка
	Дебет	Кредит
1. Віднесено на винних осіб:
а) нестача готівки в касі в національній валюті	363	301
б) нестача готівки в касі в іноземній валюті	363	302, 642
в) нестача матеріалів, медикаментів, продуктів харчування	363	23, 642
г) нестача основних засобів, інших необоротних активів, нематеріальних активів	363	642
д) нестача МШП	363	642
е) надійшли в касу суми на відшкодування завданих установі збитків	301	363
ж) утримано із заробітної плати і стипендій на відшкодування завданих установі збитків	661, 662	363

Операції з обліку дебіторської заборгованості за розрахунками з відшкодування завданих збитків відображаються в різних меморіальних ордерах. Аналітичний облік за субрахунком № 363 ведеться на картках ф. № 292-а (у книзі ф. № 292) за кожною винною особою. У заголовку картки вказується заборгованість, прізвище, ім’я, по батькові винної особи, дата виникнення заборгованості та сума збитків.

Стан заборгованості за нестачами, втратами і розкраданнями має бути під постійним контролем. Кожний такий факт треба детально розслідувати і вживати заходів, які б забезпечували збереження майна установи. У разі необхідності документи про виявлені розтрати і розкрадання передаються судовим чи слідчим орга­нам і встановлюється контроль за проходженням справ у судових інстанціях. Отримані від судових органів виконавчі листи направляються на стягнення через судових виконавців.