1. Проведення експерименту зі зняття розгінних характеристик

Експериментальне зняття розгінної характеристики не викликає зазвичай особливих складнощів. Подання ступінчатого вхідного впливу провадять шляхом включення (відключення) напруги, перекриття (відкриття) засувок або шиберів, що подають речовину або енергію до об’єкту. Відлік значень часу та відповідно реєстрацію значення вихідної величини при знятті розгінної характеристики провадять таким чином, щоб отримати 20-30 точок через рівні інтервали часу. При цьому експеримент повторюють від 4 до 7 раз зі зняттям даних в ті ж проміжки часу t_i від початку, а при подальших обрахунках та побудові кривих приймають середні значення у_і^сер в точці t_i при n вимірюваннях у_і для тих же значень часу t в і-й точці:

у _і^сер =(Σу_і)/n. (1)

Рис. 1 – Вхідний вплив та розгінна характеристика для статичного об’єкту

В ряді випадків буває складно з технічної точки зору подати на вхід об’єкта стрибкоподібний сигнал, оскільки, наприклад, засувка регулюючого органу може рухатися з обмеженою швидкістю. В цьому разі на вхід об’єкту, що досліджується, подається сигнал, що наростає за лінійним законом до досягнення ним значення Δx при умові, що час наростання вхідного сигналу t_н не повинен перевищувати очікуваного значення часу запізнення об’єкту τ. При цьому відлік часу при побудові розгінної характеристики ведуть від середини проміжку часу наростання вхідного сигналу, тобто від точки t_н/2.

Якщо за умовами експлуатації об’єкту встановлені певні межі вихідної величини та є вірогідність того, що при знятті розгінної характеристики вихідна величина може вийти за встановлені межі, то при наближенні до цієї межі вхідний вплив знімається, а значення вихідної величини реєструють до її стабілізації. Таким чином, фактично отримують так звані імпульсні характеристики, які можна перебудувати в звичайну розгінну характеристику. Для цього отриману характеристику (рис. 2) поділяють у часі на кілька рівних ділянок Δt_і , кожна з яких дорівнює тривалості прикладення вхідного впливу T_і (тобто дорівнює тривалості імпульсу). На першій ділянці Δt₁ хід імпульсної характеристики та кривої розгону співпадають. На другій ділянці Δt₂ необхідно для отримання розгінної кривої до ординат другої ділянки додати відповідні ординати першої ділянки (оскільки на другій та наступних ділянках імпульсна характеристика є різницею між звичайною кривою розгону та розгінною характеристикою на попередній ділянці). Аналогічно (при потребі) на третій ділянці Δt₃ до ординат третьої ділянки додають відповідні ординати отриманої розгінної характеристики на другій ділянці і так далі аж до отримання нового сталого значення вихідної величини. В подальшому обробка експериментальних даних і визначення параметрів об’єкту ведеться таким же чином, як і при безпосередньому знятті розгінних характеристик.

Рис. 2 – Перебудова імпульсної характеристики в розгінну

2. Проведення нормування розгінних характеристик

Перед подальшою обробкою експериментальних даних провадять їх нормування, для чого для кожної точки кривої, з врахуванням отриманого за виразом (1) результату обчислюють за виразом нормоване значення ординати кривої розгону:

у_і^н(t_i)=[у_і(t_i)-у(t₀)]/[у(∞)-у(t₀)], (2)

де у(∞) – значення ординати по закінченню експерименту.