6.Перша медична допомога при відмороженні.

Розтирання і зігрівання на місці події. Бажано помістити потерпілого біля джерела тепла (наприклад, біля вогнища) і тут продовжувати розтирання. Краще розтирати відморожену частину спиртом, горілкою, одеколоном, а якщо їх немає, то м'якою рукавицею, хутровим коміром. Не мож­на розтирати снігом. Після порожевіння відморожене місце витирають досуха, змочують спиртом, горілкою або одеко­лоном і утеплюють ватою або тканиною. Необхідно пам'ята­ти, що одяг і взуття з відморожених частин тіла знімати треба дуже акуратно, якщо ж це зробити не вдається, треба роз­пороти ножем ту частину одягу або взуття, які утруднюють доступ до ушкоджених ділянок тіла.

5. Перша медична допомога при опіках.

Опіки виникають під дією високих температур. Опіки від світлового випромінювання, полум’я, окропу і гарячої пари називаються термічними, а від дії на шкіру і слизові оболонки сильних кислот і лугів, що спричиняють не тільки місцеве ураження, а й загальне отруєння організму, — хімічними.

Тяжкими є опіки від напалму та інших запалю­вальних речовин. Напалм прилипає до одягу і, про­довжуючи горіти, уражає не лише шкіру, а й підшкірну клітковину та м’язи й утворює глибокі опіки.

Залежно від глибини ураження шкіри і тканин тіла, розрізняють чотири ступеня тяжкості опіків: легкий (І) — почервоніння шкіри; середньої тяжкості (II) — утворення пухирів; тяжкий (III) — змертвіння всієї товщини шкіри; надзвичайно тяжкий (IV) — обвуглювання тканин тіла.

При великих (понад 10—15% усієї поверхні тіла) опіках II—III ступенів, виникає тяжке загальне ураження організму — опікова хвороба, що нерідко ускладнюється опіковим шоком. Особливістю опікового шоку є його довготривалість (24—72 години). Опікова хвороба характеризується гострою інтоксикацією, порушенням у організмі водно-сольового обміну, що часто приз­водить до запалення легень, ураження печінки, нирок, гострих виразок шлунково-кишкового тракту.

При опіках, насамперед, потрібно погасити одяг, для чого на ураженого слід накинути пальто, ковдру тощо. Потім дати потерпілому випити теплої підсоленої води. Обпечену частину тіла звільняють від одягу, обрізаючи і залишаючи на місці ті його шматки, що прилипли до тіла. Не можна розрізати або роздушувати пухирі, торкатись обпаленої поверхні руками, змазувати її жиром, маззю чи іншими речовинами. На опікову поверхню накладається стерильна пов’язка.

При великих опіках, що займають значну поверхню тіла, ураженого слід загорнути в чисте простирадло, вжити всіх необхідних заходів для запобігання шоку і терміново транспортувати його до медичного закладу.

7.Перша медична допомога при електротравмах і раптовому припиненні серцевої діяльності і дихання.

при електротравмах Треба негайно від'єднати потерпілого від про­відника або джерела електричного струму, додержуючись обережності. При відсутності свідомості, дихання, пульсу необхідно терміново почати оживлення (штучне дихання, прямий масаж серця) до повного відновлення функцій, на­поїти великою кількістю води, чаєм, потім створити тепло.

При раптовому припиненні серцевої діяльності і дихання, наступає стан клінічної смерті. Якщо відразу ж розпочати непрямий масаж серця і штучне дихання (штучну вентиляцію легень), то є шанс урятувати постраждалого. Штучну вентиляцію легень виконують різними способами; з них найрозповсюдженіший — «із рота у рот».

Перш ніж розпочати штучне дихання, потрібно покласти постраждалого на спину і переконатися, що його верхні дихальні шляхи вільні. З цією метою голову постраждалого максимально відхиляють назад. Якщо щелепи стиснуті, треба висунути нижню щелепу вперед і, натискуючи на підборіддя, відкрити рот, потім серветкою очистити ротову порожнину від сторонніх тіл (слини, блювотних мас і т. ін.), зафіксувати язик і розпочати штучне дихання: накласти на відкритий рот потерпілого розкриту серветку (носову хустинку), затиснути йому ніс, зробити глибокий вдих, щільно притулити свої губи до губ потерпілого (для герметичності) і з силою видихнути повітря йому в рот. Вдувати треба таку кількість повітря, щоб воно щоразу якомога повніше розправляло легені потерпілого (це можна побачити, стежачи за рухом грудної клітки). При пораненні (ушкодженні) нижньої щелепи, штучне дихання можна здійснити іншим способом: вдувати повітря через ніс постраждалого (рот має бути закритим). Повітря вдувають ритмічно 16—18 разів за 1 хвилину, до поновлення природного дихання або до встановлення певних ознак смерті.

При раптовому припиненні серцевої діяльності, ознаками якого є відсутність пульсу, серцебиття і реакції зіниць на світло (зіниці широко розкриті і не реагують на світло), негайно розпочинають непрямий масаж серця: постраждалого кладуть на спину на тверду, жорстку поверхню. Стають з лівого боку від нього і кладуть свої долоні одна на одну на ділянку нижньої третини грудинної кістки постраждалого. Енергійними ритмічними поштовхами, прямими руками (50—60 разів за 1 хв.) натискують на груди, після кожного поштовху відпускаючи руки, щоб дати можливість випростатися грудній клітці. Передня стінка грудної клітки повинна зміщуватися на глибину не менше 3—4 см.