Питання для самоперевірки

1. Назвіть основні етичні категорії.

2. Дослідіть категорії етики в історії розвитку етичних вчень.

3. Схарактеризуйте добро і зло як провідні поняття моральної свідомості.

4. Схарактеризуйте категорії етичного вибору, вчинку, моральної діяльності (норма, кодекс, звичай, традиція, принципи, ідеали)

Література: [11, с. 46; 14, с. 72; 16, с. 18; 17, с. 57; 18, с. 125].

Тема 4 Етикет службового спілкування. Комунікації: норми і труднощі

Мета: схарактеризувати особливості етикету ділового спілкування, визначити труднощі процесу комунікації

План

1. Ефективність мови у процесі ділового спілкування, стилі мовлення.

2. Комунікативно-управлінські методи впливу.

3. Невербальні засоби етикетного ділового спілкування.

4. Етика наказу і прохання, етика покарання і заохочення, етика звільнення.

5. Делегування повноважень як комунікативний принцип оптимізації службового спілкування.

Короткі теоретичні відомості

Спілкування як комунікативна діяльність включає багатогранний  світ людських стосунків, коли одночасно відбувається обмін діями, вчинками, думками, почуттями, переживаннями, а також звернення людини до власної душі, своїх спогадів, мрій, сумління. Без спілкування неможливий повноцінний розвиток людини, як особистості. Спілкування є формою творчої активності, яка допомагає засвідчити різні грані людського таланту. Відсутність повноцінного спілкування приносить великі втрати людині, викликає значні деформації внутрішнього світу і психічного стану. Кожна людина боляче переносить стан самотності й ізольованості від оточуючих. А. де Сент-Екзюпері вважав спілкування найвищою цінністю, найбажанішою „розкішшю”.

 Вищий сенс спілкування – це самовизначення, самореалізація, самоствердження і взаємозбагачення однієї особи через іншу. Але якщо людина в процесі спілкування вище всіх підносить саму себе, переслідує якісь корисливі цілі, якщо для неї усі інші стають лише засобом для задоволення власних потреб, то таке спілкування постає аморальним, і воно не досягає своєї мети.  Спілкування, побудоване на грубості, підступності,  брехні, приносить великі розчарування, завдає душевних страждань, пекельних мук.

Спілкування вважається мірилом моральної культури людини. Етика спілкування засвідчує моральність особистості, являється віддзеркаленням індивідуальної моральної свідомості, що є сукупністю конкретних навичок, умінь, установок, почуттів.  Окрім моральної свідомості важливою є культура почуттів і культура поведінки. Морально зріла особа із сформованим знанням культурних моделей поведінки, етикетних правил повинна вміти їх адекватно використовувати в кожній конкретній життєвій ситуації.

 Культура спілкування залежить значною мірою  від практичного оволодіння людиною його нормами і правилами. Спілкування можна назвати процесом виховання і самовиховання, коли комуніканти активно впливають один на одного за допомогою як вербальних, так і невербальних засобів. Вербальне (лат. verbum – слово) спілкування здійснюється засобом усної і писемної мови, а також за допомогою електронно-технічних засобів. Мова є засобом передавання думок, ідей, почуттів. Вона пов’язана із мисленням і співвідноситься із загальною культурою людини. Культура мовлення виявляється у вмінні залежно від комунікативної ситуації використати чи розмовну,  чи літературну мову, звернутись до усної чи письмової форми. Для того, щоб зрозуміло і ясно висловитись, необхідно володіти достатнім словниковим запасом і вміти мислити логічно, ясно й послідовно. Важливо слідкувати за чистотою мови, звільнятись від помилок у вимові слів, від частого вживання слів-паразитів, слідкувати за темпом мови, дикцією, гучністю голосу, його тембром, проте не забувати й про різноманітність мовних комунікацій. Мова має відповідати ситуації, культурному і професійному рівню слухачів.

Мовне спілкування тією чи іншою мірою супроводжується „мовою тіла”, тобто немовними (невербальними) комунікативними елементами – жестами, мімікою, поглядом, поставою, якимись виразними рухами тощо. У процесі спілкування людина свідомо або підсвідомо здійснює різні фізичні рухи, що є частиною її фізіологічної природи. Навіть при значних зусиллях і не зважаючи на наполегливі тренування індивіду не вдається цілковито контролювати невербальну поведінку. Наприклад, у скрутній ситуації у людини пітніє чоло,  червоніє обличчя, тремтять руки, розширюються зіниці, бігає погляд тощо. Про характер людини може багато розповісти постава, хода, жести, манера одягатись. Мистецтво ефективного спілкування базується на вмілому використанні системи невербальних засобів, вихованні уважності, спостережливості, аби правильно сприйняти, оцінити партнера й повести себе відповідно до тієї чи іншої ситуації.

Теми рефератів

1. Сутність спілкування, його мета і моральний сенс.

2. Основні типи, принципи та суперечності спілкування.

3. Моральна культура спілкування, її зміст і вияви.

4. Комунікативно-управлінські методи впливу.

5. Етика наказу і прохання, етика покарання й заохочення, етика звільнення.

6. Делегування повноважень як комунікативний принцип оптимізації службового спілкування.

7. Невербальні засоби етикетного ділового спілкування. Жести та їх значення.

8. Норми й труднощі спілкування.

9. Конфлікти в діловому житті. Сітка Томаса-Кілмена.

Література: [3; 4; 7; 12; 17; 21; 23; 34; 43].

Самостійна робота

Тема. Етикет службового спілкування.

1. Етикет керівника та підлеглих.

2. Конфлікти у діловому спілкуванні.