5. Модерне місто

на говорити про межі цієї свободи, але не підлягає сумніву те, що громадянське суспільство створює атмосферу суб'єктивного відчуття наявності свободи у кожного індивіда, відчуття можливості вибору думок, об'єднань, спілок, форм діяльності.

Ще одна важлива обставина, яка, згідно з теоретичною позицією П. Розенвалона, висвітлює специфіку модерного міста: воно є відо­браженням новітньої урбаністичної парадигми, яка пов'язує ринок і громадянське суспільство. Як ринок являє собою систему розподілу праці, так і громадянське суспільство постає як система розподілу думок, ідей та об'єднань. Як на міському ринку панують ціни, вільні від адміністративного законодавчого примусу, так і в громадянському суспільстві обертаються вільні думки та позиції, утворюються різно­манітні громадянські об'єднання, непідконтрольні державній сакра-лізації і легітимізації. Як міський ринок живе в умовах цін, що по­стійно коливаються, так і в громадянському суспільстві коливається індекс громадських думок, змінюються переконання, перефоматову-ються соціальні цілі міських об'єднань, народжуються і вмирають ідеї.

Відтак, у громадянському суспільстві модерного міста діє така ж сама «невидима рука», що приводить той плюралізм думок у систем­ну єдність, виводить рівнодіючу усіх громадянських думок і переко­нань, регулює процес консенсусу у модерному місті. Ринок і грома­дянське суспільство стають різними іпостасями єдиного суспільства приватної власності і свободи.

Ринкова система втілює ідеал автономії індивідів, деперсоніфіку-ючи соціальні зв'язки в модерному місті. У свою чергу, нове грома­дянське суспільство трансформується з ринково-міського у ринково-державне, пробиваючи собі дорогу через нову культуру. Так, органіч­ною складовою частиною міста в Новий Час стає повністю світська, секуляризована і стандартизована культура: нова мова, нові ідеї, вартості й орієнтири. Такий тип культури Е. Гелнер назвав високою культурою. «Висока культура, - пише він, - являє собою упоряд­ковану і стандартизовану систему ідей»²¹. Ринкове суспільство як цілісна система у процесі становлення і функціонування розпрацьо-вує єдину стандартизовану культуру міста і пронизується нею. Коли така культура стверджується у міському середовищі і заповнює со­бою певний територіальний ареал, а також стає характерною озна­кою належності до суспільства кожної людини - вона отримує назву

²¹ Геллнер Э. Условия свободы: Гражданское общество и его исторические соперники Э. Геллнер ; [пер. М. Б. Гнедовского ; ред. Б. Макаренко]. ~ М. : Московская школа политических исследований, 2004. - С. 56.

33

Насько Я. Історичні аспекти урбанізації

національної культури. У такий спосіб міське самоврядне суспільство починає сприйматися як частина національного суспільства.

У модерну добу європейське місто поступово втрачає свій автоном­ний статус на користь держави, яка. уособлюючи «загальний інтер­ес», з кінця XIX - початку XX ст. повною мірою перебирає на себе вагомі політичні, економічні та адміністративні функції. Базовим ін­струментом держави для укріплення адміністративної влади в містах був інститут бюрократії. Його формування йшло шляхом утворення компетентної адміністративної влади в містах, відірваної від приват­ного політичного та економічного впливу. Образ анонімної міської влади (для досягнення демократичного ідеалу) став предметом актив­ного дослідження В. Вільсона, який, виборовши президентську владу в 1913 p., надрукував статтю «Дослідження адміністрації в містах»-². Він прагнув створити «нову науку» - науку про практичне управлін­ня в містах. У відповідності з візією Вільсона, реалізація загального інтересу держави вимагає поглянути углиб речей, щоб мати здатність розглядати їх. Саме в цьому, на його думку, полягає кардинальна відмінність між політикою та адмініструванням, яке є важливою умо­вою життя міста. Політика - це сфера виявлення загальної волі, яка в широкому контексті розуміється як встановлення загальних правил організації поліса. Адміністрування - це проста сфера застосування та впровадження принципів розвитку міста, щоб надати їм практичного змісту.

В усіх американських та європейських містах робиться спроба від­мовитись від політичної заангажованості місцевого управління, яка в такий спосіб зазнає розбалансування і корупції. «Політичне управлін­ня містами символізує і загострює характерні риси в функціонуванні американської та європейської демократії кінця XIX ст.»²³. Важливого значення набуває також заохочення управлінської верстви до публіч­ної служби, бажання міського чиновника до поширення безкорисли­вості та раціональності. Такі тенденції знаходять своє віддзеркалення в розвитку європейських та американських міст XX ст. разом із депо­літизацією та професіоналізацією міських еліт.

Таким чином можемо констатувати, що становлення модерного міс­та було пов'язане не тільки з формуванням нового типу особистості й приватної власності, але й з утворенням нової культури і виникнен­ням нового типу міської організації. З'ясувалося, що модерне місто є синтезом ринкового інтересу та чинником розвитку громадянського

²² Wilson W. The Study of Administration W. Wilson Political Science. - Vol. 2. - June 1887.

²³ Stephens L. The Shame of the Cities L. Stephens. - 1904.

суспільства, які не є відстороненими та протиставленими, а обумов­люють одне одного.