Мотиви здійснення піі транснаціональними корпораціями

Ухвалюючи інвестиційні рішення й обираючи країну для ре­алізації інвестиційного проекту, ТНК беруть до уваги такі умови:

- специфічні конкурентні переваги (переваги власності) від створення власного виробництва мають переважати витрати на його розгортання за кордоном (ownership specific advantages);

- країна-отримувач має приваблювати інвестора своїми перевагами розміщення (location specific variables);

- самостійна реалізація цих двох переваг має бути для інвестора більш вигідною, ніж їх використання через місцеві підприємства (наприклад, шляхом надання їм відповідних ліцензій), тобто має існувати перевага інтерналізації (internaliza­tion incentive advantages – комбінування двох або більше видів виробництва в рамках діяльності одного підприємства).

Аби бути здатною до здійснення закордонного прямого інвес­тування, фірма має:

1. володіти відносними перевагами, які є результатом доступу багатонаціональної компанії до факторів виробництва, інфор­мації та фінансових ресурсів, володіння новітніми технологіями у сфері виробництва, організації, управління і збуту, а також відо­мою торговельною маркою;

2. бути спроможною використовувати переваги розміщенні в тій чи іншій країні;

3. мати змогу протистояти негативним наслідкам коливань економічної кон'юнктури, здійснюючи більш швидку структурну перебудову філій у різних країнах;

4. мати можливість використовувати у своїх інтересах національні відмінності в рівні відносних цін факторів виробництва;

5. зберігати монопольне становище щодо збуту або придбання тих чи інших товарів і послуг;

6. використовувати обмежувальну ділову практику та ін.

Загальні причини здійснення піі

1) прагнення до найвигіднішого вкладення капіталу, що досягається через виробництво товарів та послуг на місці. На це й спрямована більша частина ПІІ.

2) техніко-економічна. Частина ПІІ спрямовується на створення за кордоном власної інфраструктури зовнішньоекономічних зв'язків (складів, баз, транспортних підприємств, банків, страхових компаній, торговельних компаній т. ін.), тобто товарно- та послугосупроводжувальної мережі для забезпечення збуту.

3) економічна та політична нестабільність у країні походження компаній, високі податки, необхідність "відмивання" незаконних коштів і т. ін. Особливо активно капітал "втікає" у країни та території з пільговим режимом оподаткування компаній, які там реєструються, але здійснюють свої операції за межами цих країн та територій (так звані офшорні компанії).

Ці три основні причини (три мотиви) конкретизуються залежно від фірми, галузі, країни прикладення прямого іноземною капіталу та часу, коли ухвалюється рішення про здійснення ПІІ.

Центр ООН із транснаціональних корпорацій виділяє чотири найтиповіші у світі ситуації, що спонукають до прямих капіталовкладень, пов'язаних з організацією виробництва товарів і послуг у зарубіжній країні:

1. Підприємницька діяльність за кордоном здійснюється тому, що ввезення деяких товарів і послуг у зарубіжну країну неможливе або ускладнене через різні обмеження або через властивості цих товарів і особливо послуг.

2. Торгівля з іншою країною ведеться без істотних обмежень, проте виробництво товарів і послуг на місці виявляється дешевшим, ефективнішим (прибутковішим) способом обслуговування цього іноземного ринку, наприклад, завдяки економії на транс­портних видатках.

3. Країна – реципієнт ПІІ виявляється найдешевшим місцем виробництва товарів і послуг для їх поставки на світовий ринок, включаючи й ринки країни походження ПІІ.

4. Замість нарощування виробництва на батьківщині з метою подальшого експорту виробництво організується за кордоном, оскільки для деяких видів продукції, особли­во технічно складних, важливими є післяпродажне обслуговуван­ня, консультаційні та інші послуги, які потребують постійної присутності виробника на ринку. У цьому випадку мати власне виробництво в зарубіжній країні виявляється вигідніше, ніж ор­ганізовувати там окрему збутову фірму чи безпосередньо збувати свою продукцію.

Здійснюючи ПІІ, ТНК надають країні, що приймає, інтегро­ваний "пакет" видимих та невидимих активів, який доповнює наявні внутрішні фактори виробництва, відкри­ваючи нові можливості для збільшення зайнятості та доходів, стимулює економічне зростання через передачу технології, навчання, взаємозв'язок зі світовою економікою та доступ до зарубіжних ринків. Здійснення ТНК ПІІ пов'язане з найважливішими, динамічними галузями, які охоплені НТР, а тому впливає на інші сектори національної економіки, визначаючи загальні контури її конкурентоспро­можності. Прямі та зворотні зв'язки ТНК із місцеви­ми компаніями, "демонстраційний ефект", "навчальний ефект" можуть створювати через залучення ПІІ значні додаткові імпуль­си зростання національної економік