2. Центральні банки в системі світових фінансів. Статус і функції центрального банку

У сучасній ринковій економіці стрижнем кредитної системи є центральні банки. Вони створюють сприятливі умови для функціонування і розвитку кредитної справи, справляють вирішальний вплив на стабільність національної валюти, надійність банківських установ, дієвість платіжно-розрахункового механізму, що визначає ефективність функціонування всієї економіки.

Центральні банки надають фінансові й банківські послуги національному урядові та комерційним банківським установам, розробляють і реалізують монетарну політику, ведуть справи з іноземними центральними банками та міжнародними економіч­ними організаціями. Економіко-правовий статус і організаційно-правові форми створення та діяльності сучасних центральних банків можуть бути різними. Місце й роль центральних банків визначаються норма­ми національного права, які здебільшого мають форму законів.

Центральний банк — це фінансово-кредитна установа, яка посідає центральне місце в банківській системі країни і виконує чотири основні завдання. Центральний банк покликаний бути:

• єдиним емісійним центром, що наділений монопольним правом грошової емісії на території своєї країни і відповідає за стабільність національної грошової одиниці та забезпечення грошового обігу;

• банком держави, зобов'язаним здійснювати банківське обслуго­вування уряду, державного бюджету, розміщувати державні цінні папери тощо;

• "банком банків", тобто він надає банківські послуги іншим фінансово-кредитним інституціям, є для них кредитором ос­танньої інстанції;

• органом банківського нагляду, що підтримує стабільність національної банківської системи, необхідний рівень стандар­тизації й професіоналізму в цій сфері.

Центральний банк, на відміну від звичайних банків, є банком для інших банків і банком для держави. Як "банк банків" кож­ний такий банк має такі завдання:

• ведення рахунків банків, організація міжбанківських розра­хунків;

• кредитування банківських установ у скрутній фінансовій ситу­ації;

• надання інших послуг національним та іноземним фінансово-кредитним інституціям, зокрема інформаційних, депозитних тощо;

• здійснення нагляду і контролю за діяльністю банків.

Центральний банк формує правове поле діяльності кредитних інституцій і системи розрахунків, для чого видає з питань, відне­сених до його компетенції, нормативні акти, які є обов'язковими для органів державної влади, всіх юридичних і фізичних осіб. Для реалізації своїх функцій центральний банк має право одержувати в кредитних організаціях і органах виконавчої влади необхідну інформацію.

Основні функції центральних банків Регулятивні

• розробка і реалізація грошово-кредитної політики, спрямованої на забезпечення стабільності національної валюти;

• забезпечення емісії грошей та їх обігу;

• регулювання попиту і пропозиції на кредит та інші грошові активи;

• валютне регулювання, включаючи операції з купівлі та продажу іноземної валюти; виз­начення порядку здійснення розрахунків з іноземними державами;

• складання платіжного балансу, його аналіз та прогнозування;

• аналіз і прогнозування стану національної економіки в цілому і по регіонах, насамперед грошово-кредитних, валютно-фінансових та цінових відносин; публікація відповідних матеріалів і статистичних даних.

Контрольні

• нагляд за діяльністю кредитних організацій;

• державна реєстрація і ліцензування кредитних організацій;

• організація і проведення валютного контролю.