Вступ до „міжнародної економіки“

Досвід становлення України як незалежної держави свідчить про те, що стан її економіки та позиції на світогосподарській арені значною мірою залежать від структури, динаміки й ефективності зовнішньоеконо­мічних відносин та торгівлі, що ринкова трансформація неможлива без інтеграції у світове економічне співтовариство. Проте стартові умови входження України у світогосподарський простір були надзвичайно склад­ними.

У складі СРСР вітчизняна економіка функціонувала в режимі жорсткої державної монополії зовнішньоекономічної діяльності, була автаркічною - закритою, штучно ізольованою від світового ринку та світової конкуренції, переважна більшість продукції була неконкурентоспроможною, валюта - неконвертованою, виробництво – неефективним. Зі здобуттям незалежності Україна активно включається у міжнародні економічні від­носини, але лібералізація зовнішньоекономічної діяльності не була за­кономірним результатом ринкових перетворень. Вона здійснюється у форсованому, прискореному режимі, без відповідності до інституційних та структурних зрушень в економіці. Шоковий шлях відкриття економіки, ускладнений поглибленням економічної кризи, призводить до виникнення квазівідкритості, близької до анархічності. Така відкритість не сприяє підвищенню ефективності економіки, її конкурентоспроможності, навпаки, призводить до суспільних втрат та загрожує економічній безпеці країни.

Розуміння процесів, що мають місце у відкритій економіці та в сві­товому господарстві в цілому, їх взаємозв'язку та взаємного впливу не­можливе без вивчення і розуміння загальних закономірностей функціонуван­ня міжнародної економіки, тих провідних тенденцій, що визначають поступ світового співтовариства на межі ХХІ століття.

Друга половина ХХ століття відзначається якісними змінами у розвит­ку світового господарства:

- підвищенням ступеню відкритості економік, незалежно від політичного устрою та рівня розвитку країн;

• створенням системи міжнародних, наддержавних організацій, діяльність яких покликана забезпечити стабільний, збалансований економічний розвиток ООН, МВФ, ЄЕС та ін.);

• виникненням та поширенням багатонаціональних корпорацій, які чинять всезростаючий вплив на міжнародну торговельну, промислову та інвестиційну політику;

• функціонуванням самостійної міжнародної фінансової сфери поряд зі сферами міжнародної торгівлі та міжнародного руху факторів виробництва.

Провідною тенденцією сучасного світогосподарського розвитку є його глобалізація, - зростання взаємозв'язку та взаємозалежності національних економік, інтернаціоналізація обміну і виробництва набувають дедалі всеохоплюючого характеру. Відбувається поступове руйнування економічних кордонів між країнами, утворюється єдиний глобальний економічний орга­нізм, який функціонує за законами ринкової економіки.

Розвиток цих процесів спричиняє виділення як самостійної наукової дисципліни "Міжнародної економіки", яка раніше існувала на правах окремих розділів мікро- та макроекономіки.

Міжнародна економіка вивчає закономірності взаємодії національних економік і міжнародних економічних організацій у сфері зовнішньої торгівлі і руху факторів виробництва у фінансування та формування міжнародної економічної політики.

Міжнародна економіка є самостійною частиною сучасної економічної теорії - теорії ринкової економіки. Вона ґрунтується на основних поняттях, теоріях та моделях мікро- та макроекономіки і складається з двох частин: міжнародної мікроекономіки та міжнародної макроекономіки.

Міжнародна мікроекономіка вивчає закономірності міжнародного руху конкретних товарів та факторів їх виробництва.

Міжнародна макроекономіка вивчає закономірності функціонування відкритих, національних економік та світового господарства в цілому.

Метою досліджень у міжнародній економіці є пояснення тих чи інших явищ і процесів міжнародного економічного життя та прогнозування їх розвитку. Основними методами аналізу в міжнародній економіці є економічний аналіз, який передбачає абстрагування від деталізації економічних подій та виділення декількох змінних, що мають принципове значення для їх по­яснення та прогнозування, а також економічне моделювання. Саме тому більшість моделей обмежені двома країнами, які виробляють два види товарів за допомогою двох факторів виробництва; аналіз передбачає або ситуацію автаркії, або ситуацію вільної торгівлі, досконалої мобільності факторів виробництва, досконалої конкуренції на ринках товарів та ресурсів. Ці моделі передбачають спрощення, без яких не обходиться ні мікро-, ні макроекономічний аналіз, але вони дозволяють отримати резуль­тати, які є справедливими для реального світу, з багатьма країнами, численними факторами виробництва, недосконало конкурентними ринками та впливом урядової й міжнародної економічної політики.