1.Визначення розрахункових втрат на ділянках

Q6-7= 8,1 л/с

Q5-6= Q6-7+ Q6= 12,3 л/с

Q5-11= 5,5 л/с

Q5-12= Q12+0,55* q5-12*1700= 7,5+0,55*0,038*1700= 43,03 л/с

Q4-5= Q5-12+ Q5-11+ Q5-6+ Q5+0,55* q4-5*1150= 43,03+5,5+12,3+3,4+0,55*0,044*1150= 92,06 л/с

Q4-10= 20 л/с

Q3-4= Q4-10+Q4-5+Q4+0.55*q3-4*700=20+92.06+5.8+0.55*0.06*700=140.96 л/с

Q8-9= 12,5 л/с

Q2-8= Q8+ Q8-9= 2,7+12,5= 15,2 л/с

Q2-3=Q3+Q3-4=8,5+140,96=149,46 л/с

Q1-2= Q2-3+ Q2= 149,46+15,2= 164,66 л/с

2.Задаємось економічною швидкістю Vек = 1,4 м/с і визначаємо економічний діаметр за формулою :

; [м]

м.

м.

м.

м.

м.

м.

м.

м.

м.

м.

м.

Згідно таблиці Шевелєва приймаємо ближчий діаметр умовного проходу Di-j (для розрахунків в подальшому беремо розрахунковий внутрішній діаметр).

D1-2= 400 мм.

D2-8= 145 мм.

D8-9= 125 мм.

D2-3= 400 мм.

D3-4= 400 мм.

D4-10= 150 мм.

D4-5= 350 мм.

D5-12= 235 мм.

D5-11= 75 мм.

D5-6= 125 мм.

D6-7= 100 мм.

Значення коефіцієнта еквівалентної шорсткості

Δе= 0,02 мм.. – для поліетиленових труб.

Δе= 0,1 мм.– для стальних труб.

Δе= 0,4 мм.– для чавунних труб.

1. Уточнимо швидкість руху води VI-j на ділянках мережі

[ м/с]

м/с

м/с

м/с

м/с

м/с

м/с

м/с

м/с

м/с

м/с

м/с

2. Число Рейнольдса

(ν= 1,31* - коефіцієнт кінематичної в’язкості при температурі води в мережі 10 )

Отож маємо що , то режим руху рідини-турбулентний. Тоді визначаємо добуток числа Рейнольдса на відносну шорсткість і знаходимо область опору.( Δ – середня висота виступів шорсткості стінки або абсолютна шорсткість, що залежить від матеріалу стінки і його обробки).

3. Встановлюємо зону гідравлічного опору:

(ділянка 1-2)

(2-8)

(8-9)

(2-3)

(3-4)

(4-10)

(4-5)

(5-12)

(5-11)

(5-6)

(6-7)

4. Так як маємо що , то маємо місце до квадратична зона гідравлічного опору. Тоді коефіцієнт гідравлічного опору λ визначаємо за степеневою формулою Альшуля:

5. Маючи значення коефіцієнту гідравлічного опору λ , знаходимо сумарні втрати напору на ділянках, враховуючи те, що довгі трубопроводи розраховують нехтуючи ( в зв’язку їх відносної малості ) місцевими втратами і швидкісними напорами, проте для більшої надійності місцеві напори наближено враховуємо, прийнявши довжини ділянок на 5-10% більше фактичної. З урахуванням цього одержуємо наступну формулу:

[м]

м

м

м

м

м

м

м

м

м

м

м

Згідно даних маємо геодезичні відмітки вузлових точок мережі , тоді можна знайти п’єзометричні відмітки zпєз. З умови задачі видно, що найбільш віддаленою точкою водопровідної мережі є точка 7. Тоді приймемо напрям 1-7 – основним . Тоді приймемо мінімальний вільний напір у цій точці Нв.н =26м;

м

[м]

м

м

м

м

м

м

м

м

м

м

м