2.3 Хімічно- небезпечні об”єкти

Хімічні речовини та біологічні препарати природного чи штучного походження, які виготовляються в Україні чи отримують із-за кордону для використання у господарстві та побуті , що негативно впливають на життя та здоров”я, тварин і рослин, обов’язково вносяться до державного реєстру потенційно небезпечних речовин і біологічних препаратів.

За міжнародним реєстром, у світі використовується в сільському господарстві, промисловості та побуті понад 6 млн. токсичних речовин, 6о тисяч з яких виробляються у великих кількостях, в тому числі понад 500 СДОР - токсичних для людей.

Особливо небезпечні аварії на підприємствах, які виробляють, використовують або зберігають СДОР, вибухо- і вогненебезпечні матеріали. До них належать заводи і комбінати хімічної, нафтохімічної і нафтопереробної промисловості , підприємства, оснащені холодильними установками (молокозаводи, м’ясокомбінати, холодильники, де холодоносієм використовується аміак), виробництва добрив і пластичних мас.

Об”єкти господарювання, на яких використовуються СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це хімічно небезпечні об’єкти . В результаті аварії на такому об’єкті обслуговуючий персонал і населення, яке проживає поблизу об’єкта, сільськогосподарські тварини, посіви та лісові насадження можуть бути уражені ядовитими речовинами.

Викид, розлив небезпечних хімічних речовин на хімічно небезпечному об’єкті, що може призвести до загибелі чи хімічного ураження людей, констатується як аварія на хімічно небезпечному об’єкті. У разі таких аварій можуть виникати масові ураження людей, тварин і рослин.

До хімічно небезпечних об’єктів(підприємств) належать:

1. Заводи та комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі

установки і агрегати, які виробляють або використовують СДОР;

2. Заводи або їх комплекси з переробки, транспортування та зберігання

нафтопродуктів.

3. Виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДОР;

4. Підприємства, які мають холодильні установки, водонапірні станції і очисні споруди, які використовують хлор або аміак;

5. Залізничні станції і порти, де концентрується прдукція хімічних виробництв, термінали і склади на кінцевих пунктах переміщення СДОР;

6. Транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні продукти;

7. Склади і бази, на яких містяться запаси речовин для дезинфекції, дератизації сховищ зерна і продуктів його переробки ;

8. Склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.

Основними причинами виробничих аварій на хімічно небезпечних об’єктах можуть бути:

- поломки деталей, вузлів, устаткування, ємкостей, трубопроводів;

- несправності систем контролю параметрів технологічних процесів;

- неполадки в системах сигналізації і аварійного захисту(автоматика безпеки);

- порушення герметичності зварних швів, з’єднувальних фланців;

- організаційні помилки та людський фактор ;

- пошкодження в системі пуску і зупинки технологічного процесу, що

може привести до виникнення вибухопожежонебезпечної обстановки;

- дія сил природи і техногенних систем на технологічне обладнання;

- акти диверсій, саботажу, обману виробничого персоналу або сторонніх осіб.

Значні аварії можуть виникнути при витіканні (викиданні) великої кількості хімічно небезпечних речовин. Це може статися за наступних обставин:

- при аварійному відключенні електроенергії, відмов в роботі машин і механізмів;

• витік хімічно небезпечних речовин із насосів і трубопроводів;

• використання непридатних матеріалів;

• виникнення екзотермічних реакцій через вихід з ладу систем безпеки

і контролю;

- заповнення резервуарів для зберігання понад норму, при помилках в роботі персоналу і вихід з ладу систем безпеки, що контролюють рівень;

• пошкодження вагона-цистерни з хімічно небезпечними речовинами або

ємкостей для їх зберігання внаслідок виходу з ладу систем безпеки, що

контролюють тиск;

- розрив шлангових з”єднань у системах розвантаження;

- полімеризація хімічно небезпечних речовин у резервуарах для їх зберігання.

Головним фактором ураження при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах є хімічне зараження місцевості та приземного шару повітря, що викликає хімічне ураження людей, сільськогосподарських тварин, зараження місцевості, грунту, води, урожаю, продуктів харчування, кормів.

Усього в Україні функціонує 1810 об”єктів господарювання, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності понад 283 тис. тон СДОР, в тому числі 9.8 тис. тон хлору, 178.4 тис. тон аміаку.

Ці об’єкти розподілені за ступенем хімічної небезпеки:

1-й ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного зараження - в кожному населеному пункті мешкає більше 75 тис. осіб) - 76 об”єктів;

2-й ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного зараження - в кожному із населених пунктів мешкає від 40 до 75 тис. осіб) - 60 об”єктів;

3-ступінь хімічної небезпеки ( у зонах можливого хімічного зараження – в кожному населеному пункті мешкає менше 40 тис. осіб) – 1134 об”єкти;

4-й ступінь хімічної небезпеки ( зони можливого зараження не виходять за межі території самого об’єкта) - 540 об”єктів.

Всього в зонах можливого хімічного зараження від цих об’єктів мешкає близько 20 млн. осіб (38.5 % населення країни)Правилами техніки безпеки і контролю суворо регламентується виробництво, транспортування і зберігання СДОР. Але аварії, катастрофи,пожежі й стихійні лиха можуть призвести до руйнування виробничих споруд, складів місткостей, трубопроводів, технологічних ліній. Тому СДОР можуть потрапити в навколишнє середовище – на грунт, різноманітні об’єкти, в повітря і поширитися в населенні пункти, що може призвести до масового отруєння людей і тварин.

Потенційно небезпечним є накопичення,зберігання і ліквідація хімічної зброї , складовою частиною якої є високо високотоксичні бойова отруйні речовини,