2. Періодизація розвитку міжнародного бізнесу.

Вивчення другого питання ґрунтується на тому, що сучасний стан міжнародного бізнесу є результатом багатові­кового розвитку з давніх часів започаткування міжнародної тор­гівлі. Важливо враховувати й історичний досвід міжнародного бізнесу, нагромаджений на різних етапах його розвитку, адже для багатьох країн, в тому числі України, притаманно використання різних історичних форм міжнародного бізнесу.

Найвідоміша концепція періодизації розвитку міжнародного бізнесу запропонована відомим американським дослідником Річардом Робінсоном. Згідно з його концепцією протягом останніх п'яти століть виокремлюються чотири ери у розвитку міжнарод­ного бізнесу: комерційна, експансійна, концесійна та ера незалежних держав.

Комерційна ера (1500—1850 рр.). Починається з часів вели­ких географічних відкриттів і закінчується серединою XIX ст. Пошук величезних особистих вигод, пов'язаних з торгівлею ко­лоніальними товарами в Європі, був потужною рушійною силою, яка визначала розвиток базової форми міжнародної торгівлі. Ри­зики цього бізнесу були також надзвичайно великими (пов'язані з далекими морськими подорожами), але сама можливість отри­мання прибутків, що набагато перевищували затрати, залучала в цей найперший міжнародний бізнес дедалі нові покоління під­приємців.

Логічно розглянути далі еру експансії (1850—1914 рр.). У цей період здійснюються остаточне оформлення і структуризація колоніальних імперій на фоні бурхливого розвитку європейських країн (пізніше США), спричиненого промисловою революцією початку XIX ст. і наступними досягненнями технологічного роз­витку. Відбувся перехід від виведення екзотичних заморських товарів до видобутку сировини і систематичного плантаційного господарства в колоніальних регіонах як вигідніших і економічно перспективніших сфер міжнародного бізнесу.

Особливий інтерес викликає ера концесій (1914— 1945 рр.). У першій половині минулого століття якісно змінилась роль найбільших компаній, що оперували на колоніальних рин­ках. Незалежно від того, чи йдеться про відому United Fruit, бель­гійців у Конго чи перші нафтові концесії на Середньому Сході, майже повсюдно відповідні компанії-концесіонери перетворю­ються на автономні економічні держави, що здійснюють вироб­ничі, торгові, освітні, медичні, транспортні, поліцейські функції не лише для своїх робітників, але часто для всіх жителів районів, що належать до концесій.

Далі особливу увагу слід звернути на еру національних дер­жав (1945—1970 рр.), якій притаманні дві особливості розвитку. З одного боку, це — становлення і бурхливий розвиток десятків нових національних держав, що отримали внаслідок концесійної ери в певному розумінні розвинутий економічний базис і певну кадрово-технологічну структуру. З іншого боку, у спадщину діс­талися і всі недоліки колоніального господарського розвитку: від монопродуктових економік до тяжких фінансових проблем. Це стало першим поштовхом для значного розвитку міжнародного бізнесу: незалежні держави проводили активний пошук ринків збуту традиційних продуктів свого експорту і були активними реципієнтами для будь-яких інвестицій. Таким чином розвиток міжнародних ринків капіталу дістав нового імпульсу, що зумови­ло появу і розвиток ряду нових фінансових інструментів, зрос­тання сфери міжнародного аудиту та консалтингу.

Згодом Р. Робінсон виокремив п'яту еру розвитку міжнародного бізнесу, що охоплює період після Другої світової війни і включає такі чотири періоди:

1. Післявоєнна декада (1945—1955рр.), для якої було прита­манне утворення численних міжнародних фірм, насамперед у США, які здійснювали ефективний трансфер ресурсів між краї­нами та експорт американського менеджменту.

2. Період зростання (1955—1970рр.). У цей час утворились Великі міжнародні фірми і почала проявлятися міжнародна кон­куренція.

3. Кризовий період (1970—1980 рр.). За умов кризи в практику міжнародного бізнесу запроваджуються конкретні корпоративні стратегії, системи управління політичними ризиками, розробля­ються механізми формування міжнародних корпоративних куль­тур, що поєднують організаційну культуру, з одного боку, та на­ціональну культуру — з іншого.

4. Новий міжнародний порядок (після 1980р.). Для сучасного періоду дедалі більшого значення набувають процеси глобаліза­ції й утворення глобальних підприємств. Це знаходить свій про­яв, зокрема, у зростанні прямих іноземних інвестицій. їх обсяг, наприклад, зріс з 50 млрд. дол. у 1976 р. до 150 млрд. дол. в 1990 р., три чверті яких припадає на відому світову тріаду країн: США — Європейський Союз — Японія.