Розділ 1 Поняття, правові ознаки та види інформації

1.1 Тлумачення терміну інформація

Найбільш повна характеристика поняття "інформація" подається у визначеннях, закріплених у нормативно-правових актах. Загалом поняття "інформація" зустрічається у багатьох законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах. Це, по-перше, зумовлено особливостями розвитку національного законодавства, яке формувалося, виходячи із необхідності термінового врегулювання багатьох сфер суспільного життя. По-друге, інформаційні відносини та інформація як їх предмет є складовою різних видів суспільних відносин. Наприклад, інформація може бути товаром, тобто об'єктом цивільно-правових відносин, обіг управлінської інформації є предметом регулювання адміністративного права тощо. Тому для повного з'ясування змісту поняття "інформація" необхідно проаналізувати існуючі нормативні визначення та класифікації цього поняття.

Основу правового статусу інформації визначає Закон України "Про інформацію".

Під інформацією у ст. 1 Закону України "Про інформацію" розуміється документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі [3].

Цивільний кодекс України дещо коригує визначення поняття "інформація": документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі [2]. У визначенні акцентується увага на динаміці подій та явищ, відомості про які є інформацією.

Важливим для розкриття змісту поняття "інформація" є визначення, закріплене Законом України "Про захист економічної конкуренції": "Інформація – відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості". У даному визначенні акцентується увага на різновидах інформації.

Таким чином, поняттю "інформація" притаманні такі ознаки:

1) інформація – це відомості про події та явища, що відбуваються:

а) у суспільстві,

б) у державі;

в) у навколишньому природному середовищі.

2) інформація – це дані, які можуть зберігатися в будь-якій формі й вигляді. Однак для набуття певного правового статусу інформація має відповідати вимогам та ознакам, передбаченим правовими нормами;

3) інформація – це відомості, які є документованими або публічно оголошеними;

4) інформація є об'єктом цивільних прав і відноситься до категорії нематеріальних благ. У зв'язку з цим, відповідно до статті 178 Цивільного кодексу України інформація може, як об'єкт цивільних прав, "вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або необмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи" [2].

5) Джерелами інформації є передбачені або встановлені законом носії інформації:

• документи,

• інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію,

• повідомлення засобів масової інформації,

• публічні виступи.

Документ в інформаційних відносинах – це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві.

Первинний документ – це документ, що містить в собі вихідну інформацію.

Вторинний документ – це документ, що являє собою результат аналітико-синтетичної та іншої переробки одного або кількох документів.

Вирішальну роль у сучасному суспільстві відіграє інформація. Сьогодні вже не виникає сумнівів, що жити в інформаційному вакуумі сучасній людині неможливо. Все більшого значення в умовах побудови правової держави набуває інформація як важливий ресурс суспільства.

З одного боку, – інформація є суттєвим елементом суспільних відносин, інтелектуальним надбанням народу і держави, складовою напрямів та темпів реформування економіки. З іншого боку, – інформація перетворюється в найважливіший товар, фактор конкурентоспроможності господарюючих суб’єктів, на який сьогодні існує великий попит.

Ринкові відносини, що існують на засадах самоорганізації, не можуть функціонувати за умов відсутності повноцінного інформаційного середовища; особистість, громадянське суспільство не можуть впливати на державу без концепції найбільш повного забезпечення прав людини, і, перш за все, права на інформацію.

Кожна людина користується інформацією. Право на інформацію є одним з природних прав людини, тому відносини щодо одержання, розповсюдження та захисту інформації повинні бути урегульовані законом відповідно до умов сучасної правової реальності.

Інформація стає специфічним об’єктом товарного обігу і ресурсом сучасності, повноцінним об’єктом цивільних правовідносин. Через це останнім часом зріс інтерес до цивільно-правового аспекту інформаційних відносин, посилення ролі цивільного права в їх регулюванні [6].

Інформація – одне з фундаментальних понять науки, таких як матерія та енергія. Слово "інформація" походить від латинського слова informare –зображувати, роз'ясняти, викладати що-небудь, складати поняття про будь-що. Інформації "взагалі" не існує. Її існування пов'язують з одержуванням (споживанням), у тому числі потенційних, даних які нас оточують.

За значного розмаїття визначень терміну "інформація" найбільш загальним і прийнятним є таке: інформація – це характеристика взаємодії повідомлення зі споживачем. Усе, що ми спостерігаємо, чуємо, сприймаємо дотиком, відчуваємо, є не що інше, як прийом, обробка, накопичення та видача інформації. Справедливо відзначив академік В.М.Глушков, що "... по суті немає жодної ділянки людської діяльності, де б ми не мали справу з перетворенням інформації".

У широкому змісті інформація – це відомості, знання, повідомлення, що є об'єктом збереження, передачі, перетворення і які допомагають вирішити поставлене завдання. Інформація – це нові відомості, що можуть бути використані людиною для вдосконалення її діяльності й поповнення знань.

Зміст терміна "інформація" залежить від позиції, із якою дається його визначення, і від області його застосування.

Інформація є відбиттям матеріальної сутності світу та служить способом опису взаємодії між джерелом інформації та одержувачем. Це легко перевірити, оскільки те саме повідомлення одному одержувачу може давати багато інформації, а іншому – мало або нічого. Одним словом, "інформувати" у розумінні теорії інформації означає повідомляти щось раніше невідоме.

Найбільш повна характеристика поняття "інформація" подається у визначеннях, закріплених у нормативно-правових актах. Загалом поняття "інформація" зустрічається у багатьох законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах. Це, по-перше, зумовлено особливостями розвитку національного законодавства, яке формувалося, виходячи із необхідності термінового врегулювання багатьох сфер суспільного життя. По-друге, інформаційні відносини та інформація як їх предмет є складовою різних видів суспільних відносин. Наприклад, інформація може бути товаром, тобто об'єктом цивільно-правових відносин, обіг управлінської інформації є предметом регулювання адміністративного права тощо. Тому для повного з'ясування змісту поняття "інформація" необхідно проаналізувати існуючі нормативні визначення та класифікації цього поняття.

Основу правового статусу інформації визначає Закон України "Про інформацію".

Під інформацією у ст. 1 Закону України "Про інформацію" розуміється документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі [3].

Цивільний кодекс України дещо коригує визначення поняття "інформація": документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі[2]. У визначенні акцентується увага на динаміці подій та явищ, відомості про які є інформацією.

Важливим для розкриття змісту поняття "інформація" є визначення, закріплене Законом України "Про захист економічної конкуренції": "Інформація - відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості" [6]. У даному визначенні акцентується увага на різновидах інформації.

Таким чином, поняттю "інформація" притаманні такі ознаки:

1) інформація - це відомості про події та явища, що відбуваються:

а) у суспільстві,

б) у державі;

в) у навколишньому природному середовищі.

2) інформація - це дані, які можуть зберігатися в будь-якій формі й вигляді. Однак для набуття певного правового статусу інформація має відповідати вимогам та ознакам, передбаченим правовими нормами; інформація – це відомості, які є документованими або публічно оголошеними; інформація є об'єктом цивільних прав і відноситься до категорії нематеріальних благ [3]. У зв'язку з цим, відповідно до статті 178 Цивільного кодексу України інформація може, як об'єкт цивільних прав, "вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або необмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи".

Джерелами інформації є передбачені або встановлені законом носії інформації:

• документи,

• інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію,

• повідомлення засобів масової інформації,

• публічні виступи.