Тема 5. Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Митні платежі як інструмент системи митного оподаткування та їхня класифікація. Митний тариф і особливості його нарахування. Нарахування непрямих податків (акцизного збору і податку на додану вартість) при проведенні експортно-імпортних операцій. Митні збори

70. Митні платежі – це:

1. непрямі податки, які стягують при проведенні зовнішньоекономічних операцій;

2. податки й збори, що нараховують при переміщенні товарів через митний кордон країни;

3. стаття доходів бюджету;

4. усе перелічене

71. За економічною природою митні платежі поділяють на:

1. прямі, непрямі; 2) основні, додаткові;

3) ввізні, вивізні; 4) постійні, тимчасові

72. За способами нарахування митні платежі класифікують на:

1. імпорті, експортні, транзитні; 2) сезонні, антидемпінгові, компенсаційні;

3) адвалерні, специфічні, комбіновані; 4) автономні, конвенційні, преференційні

73. Відповідно до напряму переміщення товарів розрізняють:

1. ввізні, вивізні митні платежі; 2) повні, преференційні митні платежі;

3) прямі, непрямі митні платежі; 4) особливі, спеціальні митні платежі

74. Адвалерне мито встановлюють:

1. у грошовому виразі на одиницю виміру товару; 2) терміном до 4-х місяців;

3) у відсотках до митної вартості товарів; 4) терміном на 1 рік

75. У грошовому виразі до встановленого фізичного виміру товару нараховують:

1. адвалерне мито; 2) специфічне мито;

3) комбіноване мито; 4) спеціальне мито

76. Митний тариф України містить:

1. деталізований перелік товарів, що оподатковуються митними платежами;

2. способи нарахування і ставки мита;

3. коефіцієнти нарахувань і знижок до митних платежів;

4. усе перелічене

77. До механізму застосування митного тарифу належать такі елементи:

1. товарна класифікація об’єкта оподаткування;

2. визначення країни походження товару;

3. методи оцінки та оподаткування товарів

4. усі перелічені

78. Верифікація – це:

1. метод здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів;

2. спосіб ведення митної статистики;

3. встановлення достовірності сертифіката про країну походження товару;

4. правила формування Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності

79. До товарів, які вважають повністю виробленими в країні, належать:

1. корисні копалини, рослинна і тваринна продукція;

2. продукція, технології, отримані у космосі на суднах, що належать країні;

3. вторинна сировина і відходи, які є результатом проведених у державі операцій;

4. всі перелічені

80. Основними критеріями визначення номінального рівня мита є:

1. різниця між внутрішніми та світовими цінами;

2. дотримання інтересів іноземних виробників і споживачів;

3. можливість заміни вітчизняної продукції імпортованою;

4. усі перелічені

81. Головними цілями застосування ввізного мита можуть бути:

1. створення сприятливих умов для розвитку національного виробництва;

2. збільшення доходів держави; 3) оптимізація торгівельного балансу;

4) всі перелічені

82. Принцип ескалації тарифу передбачає:

1. зниження ставок мита у міру зростання ступеня обробки продукції;

2. підвищення ставок мита у міру зростання ступеня обробки продукції;

3. зростання ступеня обробки продукції у міру підвищення ставок мита;

4. зростання ступеня обробки товару у міру зниження ставок мита

83. Преференційні ставки ввізного мита застосовують до товарів:

1. походженням з країн, які разом з Україною входять у митні союзи або утворюють спеціальні митні зони;

2. походженням з країн чи економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння;

3. які ввозять в Україну з країн, з котрими укладені угоди про вільну торгівлю;

4. країна походження яких не визначена

84. До товарів походженням з України встановлюють:

1. повні ставки ввізного мита;

2. пільгові ставки ввізного мита;

3. преференційні ставки ввізного мита;

4. особливі ставки ввізного мита

85. До товарів, які походять з країн чи економічних союзів, що користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, застосовують:

1. повні ставки ввізного мита;

2. пільгові ставки ввізного мита;

3. преференційні ставки ввізного мита;

4. особливі ставки ввізного мита

86. З метою запобігання надлишковому вивезенню товарів національного виробництва держава встановлює:

1. імпортне мито; 2) транзитне мито;

3) експортне мито; 4) пільгове мито

87. Запровадження вивізного мита у зовнішньоекономічних відносинах може:

1. скоротити дефіцит сировини в країні;

2. забезпечувати інтереси держави, що має монопольне право на встановлення цін щодо товару експорту;

3. посилювати ефект перерозподілу прибутків у межах країни;

4. досягати усього переліченого

88. Як чинник боротьби з інфляцією, збільшення валютних надходжень до країни використовують:

1. імпортне мито; 2) антидемпінгове мито;

3) експортне мито; 4) компенсаційне мито

89. При ввезенні до країни товарів, для виробництва яких використовували субсидії, держава може застосовувати:

1. спеціальне мито; 2) антидемпінгове мито;

3) компенсаційне мито; 4) сезонне мито

90. Який ефект справляє впровадження імпортного тарифу в державі?