12. Основні ідеї в. Зомбарта в праці "Сучасний капіталізм"

Найвідоміша багатотомна праця Зомбарта "Сучасний капіталізм" (1919—1927) є одним із кращих досліджень німецьких учених у галузі економіки. Зомбарт висунув та обґрунтував концепцію соціального плюралізму. Він не погоджувався з марксистами щодо неминучості революцій­ної заміни капіталізму соціалізмом. Зомбарт стверджував, що суспільство прямує не до соціалізму, а до складнішої економічної системи, що включатиме як старі, так і нові форми господарювання. Він прогнозував еволюцію капіта­лізму до більш гармонійної і зрілої системи, позбавленої економічних криз, антагоністичних суперечностей, яка ба­зуватиметься на впорядкованому, планомірному типі гос­подарства. Ці передбачення Зомбарта багато в чому справ­дилися: досить згадати змішану економіку, яка сьогодні є панівною на Заході.

Розглядаючи історію виникнення капіталізму, Зомбарт доводив, що цей суспільний лад своєю появою зобов'язаний найліпшим рисам людського характеру. Він розрізняв так званий буржуазний дух і дух підприємництва. Перший, на думку Зомбарта, виявляється у скромності, ощадливості, працьовитості, а дух підприємництва відбиває тяжіння осо­бистості до новаторського пошуку в певній сфері виробниц­тва. Таким чином, Зомбарт дотримувався думки, що в ос­нові капіталістичної системи лежить людська психіка. Більше того, природу буржуазного суспільства він пов'язу­вав із біологічним розвитком людини, її інстинктами та уподобаннями.

13. М. Вебер про ідеальні типи господарства і роль протестантської етики в розвитку капіталізму

Запропонована німецьким соціологом і економістом Максом Вебером (1864—1920) концепція ідеальних типів гос­подарства використовується для зіставлення ідеальної кон­струкції з реальністю. Порівнюючи ідеальну "модель" із дій­сним процесом економічного розвитку, Вебер відстежує сту­пінь відхилення реальної системи відносин від ідеалу. Це - метод дослідження історичного розвитку народів, зіставлен­ня національної практики і загальнотеоретичної моделі.

Як соціолог, історик, політолог, багатогранний фахівець у галузі суспільних відносин Вебер показав значення релі­гійних норм, етики поведінки для формування товарно-ка­піталістичних відносин.

У праці "Протестантська етика і дух капіталізму" він визначає вплив релігії на економіку. Протестантська релі­гія сприяла розвитку ділової хватки, підприємницької ак­тивності. Вона допомагала формуванню ощадливості, запов­зятливості, спритності, здатності до ризику. Саме з числа власників і організаторів виробництва перш за все формуєть­ся клас підприємців — власників і організаторів виробниц­тва. В Європі якоюсь мірою збіглися етичні норми релігії і норми господарської поведінки. У результаті склалася й набула поширення "раціоналістична" форма капіталізму.

Вебер продемонстрував вплив зовнішніх факторів на формування економічних відносин, процеси економічного розвитку.

14. Хто є родоначальником "соціального напряму" в економічній науці?

Німецький філософ і економіст Рудольф Штаммлер (1856—1938) у праці "Держава і право" започаткував фор­мування "соціального напряму" в економічній науці.

Віддаючи переваги праву над економікою, Штаммлер стверджував, що "соціальне життя є зовні відрегульованим спільним життям людей". Він розрізняв два елементи — фор­му і зміст, причому в першому випадку малася на увазі спільна діяльність людей, а у другому — зовнішнє регулювання, яке здійснюється за допомогою права, державних законів.

Першопричину правової домінанти в житті суспільства представники "соціального напряму" пояснювали психоло­гією людини. Вони протиставляли світ природи, який роз­вивається за об'єктивними законами, і світ людського духу, що залежить від свободи людської волі. Тому соціальна поведінка людини не є об'єктивно зумовленою і регулюється лише законом, державою.

Представники "соціального напряму" висунули тезу, що політична економія є суспільною наукою, а економічні ка­тегорії мають конкретний соціальний зміст і відображають суспільні відносини. Водночас, спираючись на неокантіанську філософію, вони стверджували, що в основу суспіль­них процесів покладено явища ідеалістичного характеру. Звідси робилися висновки щодо нематеріальної природи су­спільних процесів.