Основний зміст роботи
У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, наукову новизну, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методологічні засади дослідження, окреслено теоретичне й практичне значення роботи.
У першому розділі дисертації «Британська поезія кінця XVII – початку XIX століть у контексті розвитку європейського романтизму» на підставі досягнень сучасного літературознавства визначено теоретико-методологічні підходи до вивчення романтизму та актуальні напрямки дослідження національних варіантів романтизму, зокрема британського; розкрито своєрідність розвитку британської поезії на ранньому етапі у науково-критичному висвітленні; окреслено методи й методики дослідження ліричних та ліро-епічних жанрів, використані в роботі. Перший розділ складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1 «Сучасні тенденції у вивченні британського романтизму» здійснено огляд праць вітчизняних і зарубіжних дослідників, присвячених актуальним питанням розвитку романтичного напрямку, в тому числі й британського романтизму. У роботі відзначено зростання інтересу дослідників до проблем романтизму. Методологічні засади вивчення романтичного напрямку закладено в роботах Н. Дьяконової, Д. Наливайка, М. Новикової, Н. Іщенко, О. Ніколенко, Л. Скуратовської, К. Шахової та ін. У зарубіжному літературознавстві переважають загальнотеоретичні підходи (Д. Абрахам, С. Прікетт, А. Родвей, Р. Глекнер, Д. Інско та ін.). У більшості західноєвропейських досліджень, у яких розглядається творчість В. Скотта і поетів-«лейкістів», домінують біографічні та біобібліографічні аспекти (М. О'Нейл, М. Стор, Д. Локхарт, Х. Пірсон). У дисертації відзначено посилення уваги сучасних літературознавців до явищ раннього британського романтизму, але вони здебільшого розглядалися в межах рецептивної естетики (Н. Майборода, О. Сорокін, С. Сакура, А. Попович, Г. Подольська, І. Арендаренко) або в межах філософсько-естетичниго напрямку (Д. Чандлер, П. Куртион).
Незважаючи на значні успіхи українського літературознавства в галузі дослідження теорії та історії європейського романтизму, у вітчизняному науковому дискурсі відсутні монографії та дисертації, присвячені творчості ранніх британських романтиків. У зарубіжному літературознавстві поезія В. Скотта і «лейкістів» досліджена в межах локальних тем (М. Ладилова, Л. Федотова, Т. Лазарєва та ін.). Проте вплив народних традицій на формування жанрової системи раннього британського романтизму не був предметом спеціального вивчення ані у вітчизняному, ані в зарубіжному літературознавстві. Дослідників більше цікавили питання біографії, світогляду, естетики В. Скотта, В. Вордсворта, С. Кольріджа, Р. Сауті, аніж проблеми поетики їхніх творів. Навіть у британському літературознавстві не досліджено модифікації жанрів у творчості В. Скотта і поетів-«лейкістів», що відбулися під впливом фольклору.
Як засвідчив огляд науково-критичних праць, й до сьогодні в сучасному науковому дискурсі не розв’язаними залишились такі проблеми, як: виокремлення типологічних ознак романтизму в його національних варіантах; жанрові різновиди в системі романтизму; вплив фольклорних жанрів на творчість В. Скотта і поетів-«лейкістів»; художня рецепція традицій усної народної творчості та своєрідність індивідуальних підходів до традиції, а також новаторство авторів; відсутність єдиного комплексу методів і методик аналізу жанрової системи британського романтизму на його ранньому етапі. Ці питання стали предметом розгляду в реферованій дисертації.
У підрозділі 1.2 «Своєрідність розвитку британської поезії на ранньому етапі» розкрито чинники та основні тенденції формування романтичного напрямку в британській літературі, а також здійснено огляд науково-критичних праць з питань генези британського романтизму.
У роботі встановлено, що на формування ідейно-естетичних поглядів представників раннього британського романтизму вплинули події Французької революції. Британські письменники підтримали революційні ідеї, але згодом розчарувалися в жахливих наслідках революційних зрушень. Спричинені Французькою революцією визвольні рухи висунули в Британії на порядок денний ключове поняття «нація», яке розвивалося паралельно з поняттям «народ». Проблема народності була актуальною не тільки для раннього британського романтизму, але й для романтичного напрямку в Німеччині. Розвиваючись у руслі загальноєвропейського напрямку, вже на ранньому етапі британського романтизму виявилася його національна специфіка, що полягала в активному засвоєнні традицій народних жанрів і створенні на їх основі оригінальних авторських творів. Нове розуміння категорій «нація», «народ» і «народність» дало можливість В. Скоттові та поетам-«лейкістам» переосмислити національну історію, звернутися до народних жанрів, які, на думку митців, закарбували не тільки історичні події, але й сам дух і моральні засади національного буття.
Як доведено в дисертації, романтизм у Британії як художній напрям формується раніше, аніж в інших країнах Західної Європи, зокрема, в Німеччині, де закладаються філософсько-естетичні засади романтичного напряму (А. і Ф. Шлегелі, Л. Тік, В. Ваккенродер, Новаліс та ін.). Формування британського романтизму відбувається на основі та у тісній взаємодії із сентименталізмом (Дж. Томпсон та ін.), але водночас в опозиції до нього, як і до раціонального типу мислення загалом. Спираючись на нове художнє бачення, породжене виключно почуттям та інтуїцією, В. Скотт і поети-«лейкісти» значно розширили діапазон поезії в цілому, що виявилося в їх творчих підходах до традиції в галузі ліричних та ліро-епічних жанрів.
Маючи схожість в естетичних поглядах із німецькими романтиками, зокрема, з представниками Гейдельберзької школи, ранні британські романтики розробляли питання народності та історизму як магістральні вектори розвитку раннього романтизму, водночас британські митці йшли власним шляхом у реформі поетичної мови й трансформації жанрових канонів усної народної творчості. На підставі народних традицій ранні британські романтики створювали оригінальні твори, які відзначалися новим художнім баченням та переосмисленням духовного досвіду країни. Звернення до історичної теми дало поштовх до появи нового жанру романтичної літератури – історичного роману (В. Скотт), проте історизм як художній принцип проникає не тільки в роман, але й в ліричні та ліро-епічні жанри раннього британського романтизму.
У підрозділі 1.3 «Методологічні підходи до дослідження ліричних та ліро-епічних жанрів британського романтизму» здійснено системний огляд праць, у яких розглядаються проблеми жанрології, а також визначено основні методи й методики аналізу ліричних та ліро-епічних жанрів.
Спираючись на теоретичні роботи С. Аверінцева, М. Бахтіна, Ю. Лотмана, Л. Чернець та ін., у дисертації літературний жанр визначено як тип художньої структури, який має історично стійкі зміст і форму, що виявляються у низці творів. Конститутивними ознаками жанру є типологічність, структурність, змістовність, формальність, здатність виступати в класифікаційній функції. Жанр є однією із констант у розвитку літератури. У жанрі поєднано загальне й індивідуальне, старе і нове, стійке і мінливе. Жанри здатні до відтворення в ході літературного процесу на його різних етапах. Літературні жанри не є застиглими субстанціями, вони живуть своїм життям і тяжіють до постійного оновлення, проте оновлення можливе, перш за все, на основі стійких ознак, що історично склалися й утворюють матрицю жанру.
В основі дисертаційного дослідження покладено продуктивну концепцію М. Бахтіна щодо «пам’яті жанру», яка передбачає вивчення жанру як знаку традиції й водночас як прояву авторського новаторства. Жанрові матриці усної народної творчості як «знаки традиції» виявилися у творах раннього британського романтизму, але народні структури зазнали певних трансформацій під впливом авторської художньої свідомості, що зумовила появу нових жанрових модифікацій, які потребують спеціального вивчення.
У процесі дослідження ліричних та ліро-епічних жанрів раннього британського романтизму важливо встановити їх жанровий зміст, який полягає у відображенні точки зору на світ (концепції світосприймання, осмислення дійсності), яка втілюється у відповідних жанрових ознаках – проблематиці, тематиці, комплексі мотивів, системі образів, просторово-часовій організації, своєрідності фантастики, формах вираження авторської позиції, типах оповіді тощо. Під впливом народної традиції на межі XVIII –XIX століть відбуваються значні зрушення не тільки в окремих жанрових структурах, але і в картині світу загалом, центр якої становить суб’єктивне начало. Для картини світу раннього британського романтизму характерно звернення до національної історії та духовних витоків, що стає своєрідною призмою для відображення дійсності. Перехід до індивідуально-авторського типу творчості у зв’язку із формуванням романтизму на межі XVIII-XIX століть зумовив посилення значення категорії «ліричний герой», що стає вираженням суб’єктивного змісту ліричних жанрів. Наповнення цієї категорії психологізмом, філософськими шуканнями, авторськими емоціями сприяло розширенню жанрової матриці традиційних жанрів (балади, казки та ін.), формуванню нових жанрових структур. У зв’язку з цим актуальним у процесі дослідження ліричних та ліро-епічних жанрів є дослідження засобів створення образу ліричного героя: власне текстових (тропи, поетичний синтаксис, композиційні й сюжетні рішення та ін.) і позатекстових (комплекс пов’язаних із образом ліричного героя тем, мотивів, символів, циклів тощо). У дисертації категорія «ліричний герой» на матеріалі творчості В. Скотта та поетів-«лейкістів» розглядається як персоніфікована форма втілення жанрового змісту, тому для його характеристики важливими є передовсім психологічні параметри (внутрішній стан, сприйняття світу, природи і т.д.).
Орієнтовані на народні традиції жанри раннього британського романтизму поєднують у собі традиційні й авторські структури (сюжети, мотиви, символи тощо). Тому у процесі розгляду ліричних та ліро-епічних жанрів значна увага приділяється проблемам взаємодії фольклорних і літературних, християнських і язичницьких компонентів, а також міфологізації та міфотворчості митців. Методика дослідження творів раннього британського романтизму ґрунтується на поєднанні комплексу методів (генетичного, структурно-функціонального, історико-типологічного і компаративного).
Проблема «традиція і новаторство» у дисертації розглядається на матеріалі окремих збірок, циклів і творів В. Скотта і поетів-«лейкістів». Переплетення традиційного та нового розкрито на мікро- (в окремих творах та їх складових) і макрорівнях (в індивідуальному стилі митців, у картині світу раннього британського романтизму загалом). Особливу увагу в роботі приділено темам, які зумовили шукання ранніх британських романтиків: зображення стихій (першоелементів), фольклорна (язичницька) демонологія, християнська символіка, дуалізм сприйняття світу та художніх образів, фантастика.
У другому розділі «Вплив народних традицій на творчість ранніх британських романтиків» встановлено вплив фольклору на формування картини світу та жанрових трансформацій в системі раннього британського романтизму. Другий розділ складається з двох підрозділів.
У підрозділі 2.1 «Картина світу і жанрова система раннього британського романтизму» визначено основні засади (історичні, філософські, естетичні, етичні) та складники картини світу (персонажі, просторово-часова організація, двосвіття, коло провідних сюжетів та ін.) в творчості В. Скотта та поетів-«лейкістів».
У дисертації відзначено, що розвиток романтичного напрямку актуалізував ідеї фаталізму, непізнанності дійсності, підсвідомого (на відміну від раціоналізму класицизму). Ранні британські романтики виявили посилену увагу до національної історії, інтерпретуючи її в контексті історії інших країн. Поняття «нація» в художній свідомості ранніх британських романтиків ототожнюється з поняттям «народ», що зумовило інтерес митців до традиції. У фольклорних жанрах (легенда, казка, балада) знайшли відбиток народні витоки, які привернули увагу В. Скотта і поетів-«лейкістів». Природа фантастики, специфіка історизму, ідея космізму, дуалістичний характер художньої образності та інші особливості поетики раннього британського романтизму формувалися під впливом народних традицій.
Жанри раннього британського романтизму мали синтетичний та синкретичний характер, у них виявилася взаємодія язичницьких і християнських елементів, філософії і літератури, традиції і авторської свідомості. Легенді як жанру народної традиції притаманна ідея космізму, а також протиставлення раціонального та ірраціонального, акцентований інтерес до історії. Естетиці раннього британського романтизму цілком відповідала легенда із переважанням елементів чудесного, фантастичного. Домінування історичних та фантастичних елементів у легендах імпонувало світовідчуттю ранніх британських романтиків, для яких пріоритетами в художній творчості були історизм як відображення народності та космізм як протиставлення раціональному. У жанровому каноні легенди зафіксовано перехід від язичницької до християнської картини світу, що стало значним світоглядним зрушенням і знайшло відображення у творах В. Скотта і поетів-«лейкістів» (передовсім в метасюжеті провини та духовної спокути за вчинки).
Наскрізним сюжетом романтичних творів, успадкованим від канону казки, є сюжет «випробування». Поетика чарівної казки спрямована на розкриття моралі людського буття, що мало величезне значення для британських романтиків. В. Скотт і поети-«лейкісти» запозичили із казкової традиції принцип «двосвіття» (в сюжетному, просторовому й образному планах), протиставлення «свого» й «чужого». В етичному плані це виявилося у протиставленні добра і зла, у низці сімейних сюжетів. Водночас, на відміну від традицій казки, в якій переважає об’єктивність повістування, у творах британських романтиків домінують суб’єктивні форми оповіді, які розкривають внутрішній сюжет, характери персонажів. Ранні британські романтики запозичили з казкової традиції фантастичні образи відьми, диявола, фей. У романтичних творах збережено зовнішні характеристики казкових образів, але збагачених психологічними рисами.
В аспекті хронотопу народна балада збігається з традицією казки, зберігаючи традиційний центр, маркований домом, замком, природою рідного краю. Водночас в баладній традиції поглиблюється символічність художньої оповіді, що позначилося й на просторово-часовій організації творів В. Скотта і поетів-«лейкістів». У романтичних баладах природа стає невід’ємною складовою сюжету, навіть побутового, який розгортається на фоні неосяжності світу. Природа постає як помічник головного героя, як перешкода чи як попередження для нього. Персонажі у творах ранніх британських романтиків, як правило, підкоряються природі й дослухаються до її «голосів». Балада привернула увагу ранніх британських романтиків також протиставленням особистості й роду. Із родового, загального світу виокремлюється та виформовується філософська, містична, бунтівна особистість. Події в баладах спрямовані на виявлення духовних якостей героїв. Завдяки драматичності (а нерідко й трагічності) балада стала одним із провідних жанрів у творчості ранніх британських романтиків, котрі шукали адекватних форм для вираження суб’єктивного змісту поезії. В. Скотт і поети-«лейкісти» запозичили із традиції народної балади конфліктність, сюжетність, але романтична балада набуває більшого втаємничення змісту, символічності, недомовленості.
У підрозділі 2.2 «Жанрові трансформації в творчості В. Скотта і поетів-«лейкістів» розглянуто авторські трансформації жанрів усної народної творчості, специфіку жанрових різновидів у спадщині ранніх британських романтиків.
У наслідуванні народних жанрів (балади, пісні та ін.) В. Скотт намагався зберегти принадність старовинної поезії, показати чарівність її простоти. У романтичних поемах і баладах письменника відображено широку панораму життя середньовічної Шотландії. Завдяки шотландському фольклору твори В. Скотта набули філософсько-релігійної глибини й відповідної забарвленості стилю. У поезії митця розробляються традиційні казкові сюжети, наявні елементи й лицарського роману. У жанровій структурі поем і балад В. Скотта простежується декоративна фантастичність, напруженість інтриги, втаємничення змісту. Прагнучи втілити народний погляд на історію, митець широко застосовував розмаїття засобів символіки, знаки й віщування подій, несподівані повороти в сюжеті. Традиції народних жанрів простежуються і в історичних романах В. Скотта, до яких введено елементи пісні, приказки тощо.
На підставі досягнень фольклору, трансформованих авторською свідомістю, В. Вордсворт створив новий жанр – літературну ліричну баладу, де головне місце відведено безпосередньості почуттів та етичним темам. Епічні й драматичні елементи порівняно з народною баладою не мали великого значення в баладах митця. Деякі твори В. Вордсворта наслідують форми народних балад (в аспектах сюжету, техніки оповіді, тематиці, впливу потойбічних сил, розкриття долі героїв та ін.). Подеколи поет відступає від цілісного сюжету, зміст його балад може становити зустріч або розмова героя (автора) з якоюсь людиною. У цьому полягає відмінність балад В. Вордсворта від народних, для яких характерний більш-менш завершений, цілісний сюжет. У баладах поета простежується перевага ліричного начала, що виражається в заглибленні у нетрі духовного світу героїв, поширених описах почуттів персонажів, суб’єктивації розповіді про події їхнього життя.
С. Кольрідж трансформував жанр балади за рахунок органічного поєднання елементів фантастики та реальної дійсності. Більшість його романтичних балад написані традиційним розміром англійських народних балад з використанням прийомів повторів, кільцевої композиції та інших виражальних засобів фольклору. У творчості митця простежується переплетення музичних, словесних, живописних можливостей поетичної мови з метою відображення почуттів, настроїв, душевних станів людини. Водночас у творах С. Кольріджа знаходить відбиток матеріальність світу через низку речових образів, деталей, які викликають пробудження відчуттів, рух емоцій, плин вражень. Усе це сприяло виробленню нових стратегій романтичного методу й переосмисленню місця людини в довколишньому світі.
На відміну від В. Вордсворта, котрий звертався до гострої соціальної проблематики свого часу, Р. Сауті у своїх баладах використовував переважно середньовічні сюжети. Як і С. Кольрідж, Р. Сауті у своїй творчості надавав великого значення чарівним і надприродним елементам. Звертаючись до казкових мотивів, Р. Сауті трансформував їх, вводив натуралістичні компоненти. У поемах Р. Сауті розробляється східна тема. Типологічними рисами головних персонажів митця є безмежна віра, пошук істини, прагнення подолати ворогів. Більшість поем письменника засновані на традиціях європейських легенд, наприклад, про останнього короля готів. Темами для своїх поем і віршів Р. Сауті обирав далекі епохи, невідомі країни. Він намагався відтворити притаманні екзотичному часу й простору дрібниці побуту, почуття, нерідко стаючи на точку зору своїх героїв. З цією метою він користовувався багатством народної поезії, вводячи у твори традиційні розміри, повтори, традиційні символи та інші засоби.
Змістові й формальні аспекти народних традицій, трансформовані авторською свідомістю, зумовили своєрідність індивідуальних стилів митців, які були єдиними в загальному напрямку опанування здобутків фольклору й водночас відрізнялися самобутністю підходів до трансформації певних структур.
Третій розділ «Художнє новаторство ранніх британських романтиків» присвячений розгляду індивідуально-авторських підходів до народних традицій, жанрового новаторства митців та їх стильових стратегій. Третій розділ містить чотири підрозділи.
У підрозділі 3.1 «Особливості історизму в поемах В. Скотта» розкрито своєрідність художнього історизму в поетичній творчості В. Скотта, засоби відображення історії в поемах письменника на різних рівнях тексту – образному, сюжетному, мотивному, просторовому, часовому, мовному тощо.
Як і в романах, В. Скотт у своїх поемах дотримується історичної точності, що визначає художню структуру жанру. Широке історичне тло створено за рахунок відповідних сюжетних ситуацій: зіткнення кланів, війна поміж Англією та Шотландією, протистояння короля та його політичних опонентів та ін. Письменник поєднував зображувані події з фактами чи легендами певної місцевості. Історична достовірність досягається вказівкою на конкретні географічні об’єкти. Твори В. Скотта відзначаються розмаїттям топонімів, а також архаїзмів у мові персонажів і автора.
Письменник наслідує народні традиції у побудові хронотопу, зберігаючи традиційний для канону центр – замок, але при тому детально описує інтер’єр, використовує засоби психологізму у своїх описах, що не було характерно для народних жанрів (зокрема, балади). Достовірності творам автора надає також відтворення середньовічного етикету, описів зброї тощо. Відштовхуючись від народної традиції, В. Скотт водночас послаблює деякі її структурні складові, що виявляється в просторових параметрах (ліс, гори), а також вводить нові периферійні локуси, не притаманні народним жанрам (наприклад, маяк). Твори В. Скотта позначені глибоким психологізмом у зображенні подій далеких епох та історичних осіб. Основою сюжетно-композиційної організації поетичних жанрів В. Скотта є рух емоцій та почуттів, що визначають відповідні засоби поетики (структуру художнього образу, портретні характеристики, пейзаж та ін.).
У дисертації особливу увагу приділено системі образів у поезії В. Скотта, серед яких вирізняються історичні діячі, котрі формували, на думку митця, дух нації, а також образ менестреля як хранителя національних цінностей. Образ менестреля втілює авторську позицію, надає єдності композиції творів, забезпечує поєднання різних епох у просторово-часовій структурі жанру. Фантастичний елемент у поемах В. Скотта представляють демонологічні істоти, наділені незвичайними властивостями, що дозволяють розкрити внутрішній світ персонажів письменника.
На підставі аналізу поетичних творів митця встановлено, що В. Скотт трансформував канони народних жанрів, надавши їм реального історичного забарвлення, психологічної глибини, багатоплановості в оцінці історії за рахунок поєднання об’єктивного та суб’єктивного ракурсів.
У підрозділі 3.2 «Поетика ліричних балад В. Вордсворта» визначено жанрово-стильові домінанти у поетичних творах В. Вордсворта.
У художньому просторі ліричних балад письменник зберігає притаманний народній традиції центр – дім, природа, рідний край. Хронотоп у творах митця інтимізується, корелює з переживаннями головних персонажів, що не було характерним для традиції народних жанрів і що стало художнім відкриттям В. Вордсворта. На відміну від В. Скотта, В. Вордсворт не виявляє інтересу до національно-історичних аспектів буття, його цікавить передовсім особистісна сфера, існування людини в сфері побуту, в «домашньому» просторі, у звичних для неї зв’язках. «Інший світ» у баладах В. Вордсворта представлений містом або чужою країною, куди герої змушені вирушити зі свого дому. У творах В. Вордсворта природа є не просто фоном чи антуражем, а однією із дійових осіб, через психологічний паралелізм з образами природи автор розкриває думки й почуття героїв.
Художнє новаторство В. Вордсворта виявилося у системі персонажів. На відміну від традицій народних жанрів, де герої є представниками різних соціальних груп, герої балад письменника посідають маргінальне місце. У систему персонажів митця входять здебільшого прості люди, сучасники автора. Значну роль у баладах В. Вордсворта відіграють образи дівчат, які наділені особливою емоційністю та душевною вразливістю. Проста дівчина стає в художній свідомості В. Вордсворта втіленням романтичного світу та поезії озерного краю. Велике значення в системі персонажів письменника мають образи дітей, які зображені автором як особистості, що мають великий дар уяви.
Сюжети в деяких творах В. Вордсворта розгортаються відповідно до жанрових канонів балади (з повторами, нагнітаннями атмосфери, напруженістю конфліктів тощо). Водночас більшість балад письменника позначені м’яким сумом, відсутністю драматичних елементів. На відміну від традиційних балад, В. Вордсворт вводить у світ своїх творів душевно хворих людей зі складними долями. Поглиблення психологізму у баладах митця відбувається за рахунок використання суб’єктивного типу оповіді – розповідей персонажів про свою долю, почуття, переживання. Художнім відкриттям письменника стало створення складних психологічних образів зі своїми історіями душі, своїм внутрішнім світом, своїми міркуваннями про життя, що стало новим кроком у розвитку традиції. Характеристика персонажів у ліричних баладах В. Вордсворта здійснюється передовсім через почуття, а не через фабульні колізії або вчинки. Риси романтичного світосприйняття виявилися у зображенні В. Вордсвортом загадкового й непізнаного довколишнього світу. При цьому символіка, закріплена традиційними жанрами, зберігається в художній системі автора, але водночас ускладнюється, набуває нових конотацій. На відміну від творів В. Скотта, В. Вордсворт трансформує фантастичне у внутрішній сюжет, в якому велику роль відіграють передчуття, віщування, таємні знаки тощо.
У підрозділі 3.3 «Роль фантастики в художній структурі творів С. Кольріджа» виявлено значення фантастичних елементів у художньому світі митця. У творах С. Кольріджа форми фантастичного відіграють велику роль у створенні чарівного хронотопу, розвитку сюжету, характеристиці образів.
Побутові елементи хронотопу виявляються на початку та в кінці сюжетних колізій, фантастичне виникає в середині розвитку сюжету. Сюжети балад С. Кольріджа вибудувані на антитезі – зіткнення добра і зла, що відповідає народним традиціям. Разом із тим у поетичних творах митця, як і в інших британських романтиків, у сюжетному плані виявляється також зіткнення двох світоглядів – язичницького та християнського. У дисертації розглянуто синтез язичницьких та християнських компонентів у творчості С. Кольріджа, їхній вплив на романтичну картину світу митця, в якій центром є внутрішній світ людини. Завдяки фантастичним елементам позитивний хронотоп у творах письменника може переходити в негативний, трансформуватися згідно із народними традиціями, на які спирався письменник. У просторово-часовій організації С. Кольрідж поєднує елементи містицизму з підкресленою екзотичністю. В описах природи митець наслідує традиції народної балади, в якій природа динамізує сюжет і стає одним із потужних засобів розкриття характерів. Традиційні символи природи просякнуті глибоким психологічним змістом, сприяючи розкриттю внутрішнього світу героїв. У творах С. Кольріджа простежується трансформація традиційних образів природи. Пейзаж у багатьох творах митця виражає думки й почуття автора. Фантастичні елементи у творах С. Кольріджа слугують виявленню психологічних якостей персонажів. Письменник використовує традиційні ситуації (балади, казки) духовного випробування людини, виразно описуючи її психологічні реакції, емоції, почуття. Весь оточуючий світ стає для людини випробуванням, через яке вона пізнає Бога. Письменник утверджував ідею духовного вибору й духовної спокути особистості, пошуку її місця у світі, сповненому суперечностей і випробувань. У змалюванні персонажів С. Кольрідж відступає від народних канонів, створюючи неясні, розпливчасті образи.
Підрозділ 3.4 «Екзотичний світ балад Р. Сауті» присвячений дослідженню засобів створення екзотичної атмосфери в баладах письменника. У роботі відзначено широке звернення митця до ісламського Сходу та використання екзотичного хронотопу («іншого світу») у його творах. Відсутність конкретики та чітких описів місця дії сприяють створенню романтичної картини світу.
Екзотичні замки, палаци, які в народній традиції символізують «інший» («чужий») світ, у творчості Р. Сауті постають як «свій» простір. Значну увагу письменник приділяє описам незвичайної краси, розкоші далеких країн, увиразнюючи чарівність поетичного світу. Основний акцент у змалюванні екзотичних картин автор робить на розкритті психологічних переживань персонажів, їх світовідчуття, емоцій. Р. Сауті сприймав Схід як альтернативу античності (хоча її присутність також відчувається у творах митця). Поет шукав в екзотичному світі відповіді на питання, поставлені довколишньою дійсністю. У роботі відзначено, що твори Р. Сауті є своєрідним виявом філософії ескепізму.
Великий інтерес у письменника викликала середньовічна містика балади. У межах цього жанру митець шукав вихід із соціально-історичних конфліктів, протиставляючи чарівний світ оточуючій дійсності. У творчості Р. Сауті простежується множинність точок зору на історичні події, що не було притаманно народній традиції. У баладах митця християнська тематика стає основою розвитку конфлікту, який відбувається під час таїнства. Релігійна свідомість автора визначає композиційну структуру деяких його творів. Часова локалізація створена завдяки введенню історичних персонажів певної доби.
Персонажами ліро-епічних творів Р. Сауті є непересічні особистості, які можуть бути позитивними або негативними, але головна їх риса – незвичайність. У створенні образів персонажів у баладах митця покладено принцип контрасту ідеальної зовнішності та злочинної душі. Письменник розробляє тему роздвоєння свідомості героя-злочинця.
Фантастичні елементи у творах Р. Сауті представлені образами диявола, відьми, дракона, висхідними до народної традиції (казки, балади). Дотримуючись народних канонів в описах портретів цих персонажів, автор водночас трансформує традицію, додаючи психологічні відтінки до рис чарівних образів. У поезії Р. Сауті утверджується релігійна ідея духовної спокути, яка визначає характер пошуків персонажів його балад.
Дисертація завершується висновками, у яких узагальнено результати дослідження.
1.Незважаючи на те, що ранній британський романтизм отримав широке висвітлення в критиці та літературознавстві, вплив народних традицій не був предметом спеціального наукового вивчення, особливо в аспекті формування картини світу та жанрової системи у творах В. Скотта і поетів-«лейкістів». Актуальними питаннями літературознавства залишаються питання виявлення типологічних ознак народних жанрів та їх трансформацій у творах ранніх британських романтиків.
2.На формування естетики В. Скотта і поетів-«лейкістів» значною мірою вплинули події Французької революції, що спричинили зміни в суспільній ситуації та в художній свідомості кінця XVIII – початку XIX століть. Висунуте Французькою революцією поняття «нація» розвивалося в Англії паралельно з поняттям «народ». Це зумовило широке звернення ранніх британських романтиків до питань народності та народних жанрів, які зберегли народну картину світу у поетичній творчості. У своїх творах В. Скотт і поети-«лейкісти» закликали до відродження національної свідомості, акцентуючи риси самобутності та оригінальності в британській літературі.
3.Художня картина світу у творчості ранніх британських романтиків сформувалася під впливом традицій народних жанрів. Завдяки християнській естетиці жанр легенди у творчості В. Скотта і поетів-«лейкістів» набув психологічної глибини. Це виявилося в розробці проблеми гріха та духовної спокути за вчинки в сюжетному плані. Із традиції казки письменники сприйняли канонічний центр та зони «іншого світу», в сюжетному плані казкова традиція привертала увагу митців також етичними аспектами. Найбільш популярною жанровою структурою для В. Скотта і поетів-«лейкістів» стала балада з її символізмом, драматизмом дії, напруженістю художньої оповіді. Саме під впливом традиції народної балади в ранній період британського романтизму сформувалась філософія романтичного героя, здатного протистояти оточуючій дійсності. Народні балади дали імпульс до розвитку естетики раннього британського романтизму з його посиленою увагою до внутрішнього світу особистості.
4.Твори В. Скотта і поетів-«лейкістів» відзначаються багатоплановістю жанрового змісту, на формуванні якого позначилися не тільки народні традиції, але й авторська свідомість. Так, В. Скотт, спираючись на жанри легенди, балади, лицарського роману, збагачує їх романтичними елементами. Митець увів новий тип художньої оповіді, в якій відтворено місцевий та історичний колорит зображуваної доби. В. Вордсворт розробляв жанр ліричної балади, в якій значну роль відігравали форми ліризму, на відміну від народних балад з перевагою епічних та драматичних елементів. Поет намагався розширити межі поезії за рахунок психологічної глибини, значно оновивши потенціал її виражальних засобів і водночас зробивши простою, ясною для розуміння. Спираючись на жанровий канон балади, С. Кольрідж трансформував його з допомогою форм відображення екстремальних ситуацій та відтворення психологічних станів особистості. На відміну від В. Вордсворта, Р. Сауті звертався не до соціальної проблематики, а до середньовічних сюжетів із широкими історичними та географічними межами, що сприяло грандіозному, панорамному розгортанню системи подій.
5.В організації хронотопу творів В. Скотта і поетів-«лейкістів» домінує канон народної традиції: центр становить дім, замок, природа рідного краю. Модифікації у поезії ранніх британських романтиків відбуваються в напрямку до периферійних зон, що виявилося в деталізації й конкретизації хронотопу. Зона «іншого світу» у творах митців змінює свої полюси залежно від психологічних станів персонажів. Портретні характеристики, поведінкові та психологічні риси персонажів у творах В. Скотта і поетів-«лейкістів» відзначаються дуальністю. Романтичні персонажі успадкували характерологічні ознаки язичницької традиції, але авторські інтерпретації спиралися й на християнський досвід, що сприяло поглибленню психологізму образів. Сюжетні колізії в творчості В. Скотта і поетів-«лейкістів» просякнуті глибоким психологічним та філософським підтекстом, що відрізняє романтичні жанри британської літератури від традицій усної народної творчості.
6.Велике значення в поетичній спадщині В. Скотта і письменників -«лейкістів» мають історичні й фантастичні елементи, які сприяють формуванню сюжетно-композиційної організації творів, динамізують сюжет, виявляють духовну сутність персонажів. Твори В. Скотта відзначаються топографічною й історичною (а подеколи археологічною) точністю, що виявляється у використанні топонімів, образів історичних діячів, специфічних сюжетних ситуацій (війни, битви тощо). Фантастичний елемент представлений образами чаклунів, фей, привидів, які поєднують різні форми художнього простору й часу. Значну роль у творчості В. Скотта відіграє образ менестреля, що акумулює національний дух, втілює спадкоємність традиції, розкриває авторську позицію.
7.Поетичний світ В. Вордсворта позначений глибоким ліризмом, що виявляється в сюжетно-композиційній організації його творів. «Свій» простір, представлений домом або природою, корелює із внутрішнім станом персонажів та інтимізується. Історичний елемент у творах автора представлений образами маргінальних персонажів – простих людей, сучасників автора. В художній оповіді В. Вордсворта домінує суб’єктивний модус. На відміну від творів В. Скотта, фантастичний елемент у В. Вордсворта не має матеріального втілення, виявляючись більше в динаміці психологічних станів персонажів.
8.Фантастичне у творах С. Кольріджа постає в різних формах, перш за все, у фантастичному хронотопі, що сприяє розкриттю внутрішнього світу персонажів. Твори С. Кольріджа розкривають контрастні психологічні стани людини, які корелюють із художнім простором, що також набуває контрастних форм. У поезії письменника простежується нетрадиційне трактування народних образів, модифікація їхньої семантики, наділення позитивних образів негативним значенням і навпаки. Стильовими домінантами поезії С. Кольріджа є фрагментарність композиції, ускладненість символіки, контрастність, багатовимірність структури художнього образу та ін.
9.Екзотичний світ балад Р. Сауті змальований як альтернатива довколишній дійсності. Більшість творів митця є вираженням ескепізму, що зумовлено психологічним розладом персонажів, їх неприйняттям оточуючого світу й створенням уявного світу. «Свій» простір у творах поета представляють екзотичні замки, палаци. «Інший світ» у творах Р. Сауті, як і в народній традиції, нерідко постає в образах водної стихії, утім, автор значно ускладнює їх передовсім за рахунок психологічного підтексту. Звернення письменника до легендарних героїв сприяє створенню історичної панорами минулого. Сюжети у баладах Р. Сауті переважно будуються на конфлікті, зумовленим християнськими таїнствами. У зображенні фантастичних образів Р. Сауті спирається на народні традиції, особливо у створенні портрета персонажів, але додає психологічні відтінки до зображення їх поведінки.
10.Отже, жанрові канони традиційних фольклорних жанрів (балади, казки, легенди) були актуалізовані й трансформовані в картині світу раннього британського романтизму внаслідок розвитку авторської художньої свідомості, взаємодії філософії та літератури, проникнення в літературні жанри народних елементів та інших видів мистецтва, процесів міжродової та міжжанрової дифузії, переплетення язичницької та християнської традицій. Модифікації народних жанрів у творчості В. Скотта та поетів-«лейкістів» виявилися в утворенні нових синтетичних структур, що збагатили всю систему британського та європейського романтизму, відкривши нові шляхи творчого засвоєння традиції.