3.Поняття зайнятості населення. Правове регулювання працевлаштування громадян України.

Зайнятість — це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

Це визначення вказує на фактичну реалізацію права на працю без будь-якого примусу, оскільки незайнятість не може бути підставою для правової відповідальності.

Демократичність конституційних норм про працю забезпечується як можливістю вибору професії та роду трудової діяльності, так і забороною примусової праці (ст. 43 Конституції України).

Правове забезпечення залучення громадян Украї­ни у сферу трудової діяльності здійснюється відпо­відною системою норм, до яких належать Закон Ук­раїни "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 р., Кодекс законів про працю України, Положен­ня про державну службу зайнятості від 24 червня 1991 р., Положення про порядок реєстрації, перереє­страції та ведення обліку громадян, які шукають ро­боту, і безробітних, виплати допомоги у зв'язку з без­робіттям, а також умови надання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки від 27 квітня 1998 р., Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення від 24 червня 1991 р.

У сучасний період вирішення соціально-економіч­них проблем, що стоять перед Україною, зазначені норми набули подальшого розвитку в Законі України від 5 липня 1995 р., яким КЗпП України доповнено ст. 5-1, де передбачено систему гарантій забезпечення права громадян на працю.

Відповідно до цієї норми держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України:

• вільний вибір виду діяльності;

• безплатне сприяння державних служб зайнятості в наданні відповідної роботи й у працевлаштуванні згідно з покликанням, здібностями, професійною підготовкою, освітою з урахуванням суспільних потреб, у наданні підприємствами, устано­вами, організаціями роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних, професійно-виховних закладів за попередньо поданими заявами;

• безплатне навчання безробітних громадян новим професіям, їхню перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії;

• компенсацію відповідно до законодавства ма­теріальних витрат у зв'язку з направленням на робо­ту в іншу місцевість;

• правовий захист від необгрунто­ваної відмови в прийнятті на роботу та незаконного звільнення, а також у збереженні роботи.

Визначення понять, пов'язаних з основ­ними положеннями правової організації працевлаш­тування громадян України:

4.Державні гарантії права на вибір виду зайнятості в Україні.

Основні принципи державної політики зайнятості населення — це головні напрями такої політики, в яких відображається сутність законодавства щодо за­безпечення зайнятості населення України. Вони за­кріплені в ст. З Закону "Про зайнятість населення".

Зокрема, це такі принципи:

а) забезпечення всім гро­мадянам рівних можливостей у реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібно­стей та професійної підготовки з урахуванням особи­стих інтересів і суспільних потреб незалежно від

• по­ходження,

• майнового стану,

• національності,

• статі,

• віку,

• політичних переконань,

• ставлення до релігії;

б) сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запо­біганню безробіттю;

в) створення нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

г) координація ді­яльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної та соціальної політики на основі держав­ної і регіональних програм зайнятості;

д) співробіт­ництво професійних спілок, асоціацій, підприємств тощо з органами державного управління в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо за­безпечення зайнятості населення;

ж) міжнародне співро­бітництво у вирішенні проблем зайнятості населення, у тому числі й праця громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.

Забезпечення зайнятості включає комплекс соці­ально-економічних і юридичних гарантій, спрямова­них на боротьбу з безробіттям, реалізацію всіма ба­жаючими права на працю, допомогу у працевлашту­ванні.