7. Особливості конституційного провадження статті 71 ‒ 74, 78 ‒ 81, 84 ‒ 85 зу «Про Конституційний Суд України». Провадження у справах щодо конституційності законів та інших правових актів

Суб’єкти права на конституційне подання, визначені у ст. 40 ЗУ «Про Конституційний суд України», направляють до Конституційного Суду України конституційні подання, в яких викладаються аргументи і стверджується про неконституційність законів, інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Конституційне подання Президента України щодо відповідності Конституції України акта Кабінету Міністрів України може направлятися до Конституційного Суду України не пізніше п’ятнадцяти днів з дня набрання чинності відповідного акта Кабінету Міністрів України.

Суб’єкти права на конституційне подання призначають до трьох представників для участі у розгляді справи.

Конституційний Суд України обов’язково залучає до участі в провадженні у справі представників органів влади, акти яких оспорюються за конституційним поданням щодо їх конституційності.

Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 ЗУ «Про Конституційний суд України».

У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

У разі прийняття Конституційним Судом України у справі за конституційним поданням Президента України рішення про визнання акта Кабінету Міністрів України таким, що відповідає Конституції України, Указ Президента України про зупинення дії такого акта втрачає чинність з дня прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.

Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Особливості провадження у справах щодо конституцйності правових актів, що викликають спір стосовно повноважень конституційних органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування (ст. ст. 75 ‒ 77)

Підставою для конституційного подання є наявність спору стосовно повноважень конституційних органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, якщо один із суб’єктів права на конституційне подання, визначених у статті 40 ЗУ «Про Конституційний суд України», вважає, що правові акти, зазначені в пункті 1 статті 13 ЗУ «Про Конституційний суд України» і якими встановлено повноваження зазначених органів, не відповідають Конституції України. У такому конституційному поданні в обов’язковому порядку наводяться правові обґрунтування тверджень щодо неконституційності оспорюваного акта.

У разі зупинення Президентом України дії акта Кабінету Міністрів України справа за конституційним поданням Президента України розглядається Конституційним Судом України невідкладно у строк, визначений частиною другою статті 57 ЗУ «Про Конституційний суд України».

Кожний із суб’єктів права на конституційне подання, визначених у статті 40 ЗУ «Про Конституційний суд України», може звернутись до Конституційного Суду України з конституційним поданням стосовно повноважень конституційних органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на будь-якій стадії конституційного провадження, якщо він вважає, що рішення Конституційного Суду України у справі може вплинути на обсяг їх повноважень.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України дається висновок щодо конституційності правового акта, яким встановлено повноваження конституційних органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.