- •Міжнародні повітряні польоти виконуються з метою перевезення пасажирів, вантажу, пошти і багажу за плату по міжнародних повітряних трасах.
- •2. Режим повітряного простору та міжнародних польотів над державною територією
- •3. Правовий режим польотів у міжнародному повітряному просторі
- •4. Відповідальність у міжнародному повітряному праві
- •5. Діяльність міжнародних організацій у галузі цивільної авіації
- •Регіональні бюро
2. Режим повітряного простору та міжнародних польотів над державною територією
Над територією кожної держави режим повітряного простору та міжнародних польотів регулюється її національним законодавством та міжнародними договорами, які вона уклала з іншими державами на двосторонній та багатосторонній основі (в Україні - Повітряним кодексом України від 19.05.2011 р., зміни – 05.01.2013 р. та підзаконними актами).
Правила польотів над територією держави включають:
1. Умови перетинання державного кордону.
2. Ширину повітряних трас і висоту польоту по ним.
3. Заборонені та небезпечні зони, зони з особливим режимом польотів та інші зони.
4. Правила аеронавігації, зв'язку та сигналізації.
5. Правила використання аеродромної мережі.
6. Вимоги до польотної документації.
7. Норми запасу палива.
8. Систему числення часу.
Міжурядові угоди про повітряне сполучення містять:
1. Основні умови, принципи організації та виконання польотів між державами.
2. Додержання рівності та взаємності сторін у встановленні найбільш прийнятних умов для навігації, забезпечення аеродромами, технічними засобами, метеорологічною інформацією і так далі.
3. Комерційні права.
4. Право на транзитні польоти в треті країни.
5. Вимоги дотримання законів і правил цієї держави, звільнення від митних зборів окремих видів продуктів (паливо, лікеро-горілчані вироби та продукти харчування для обслуговування екіпажів і пасажирів).
6. Право на відкриття представництв на території іншої держави.
Міжнародним польотом вважається такий, при якому повітряне судно повинно перетнути кордони більш ніж однієї держави. Угоди можуть бути на польоти двох видів:
регулярні (звичайні): польоти за розкладом і додаткові рейси.
нерегулярні (епізодичні): не комерційні, спеціальні, технічні, чартерні.
Право регулярних польотів надається державою при укладанні угоди щодо міжнародного повітряного сполучення, де вказується з якою частотою і за якими договірними маршрутами і трасами будуть здійснюватися польоти.
Попереднім планом польоту для виконання рейсів є розклад, узгоджений обома сторонами.
Для виконання конкретного рейсу за розкладом потрібно за 30 хвилин до польоту подати диспетчеру план польоту в 2 примірниках.
Зміна розкладу або введення додаткових рейсів оформляється додатковою домовленістю між державами, якщо ця процедура не обмовляється в угоді. У цьому випадку складається попередній план польоту – заявка на виконання польоту в терміни, вказані в угоді, але не пізніше ніж за 24 години до вильоту.
Право епізодичних польотів надається державою шляхом видачі разових дозволів на кожен політ.
В угоді звичайно обумовлюється процедура виконання епізодичних польотів. Для його виконання через Міністерство закордонних справ подається заявка в установленій формі послам тих країн, над територією яких проходитиме політ (проліт), посадка і знаходяться запасні аеродроми. Заявки подаються в строки, зазначені в угоді.
Отримання дозволу на політ від диспетчерської служби є підставою для його виконання, а також є свідченням попереднього дозволу польоту державою.
Дана система обслуговування повітряного руху поширюється тільки на цивільні повітряні судна. Польоти державних повітряних суден (військових, поліцейських, митних...) виконуються по міжнародних повітряних лініях тільки за спеціальним дозволом.
Міжнародний рейс – політ з перетином державного кордону за встановленою міжнародною повітряною лінією в одному напрямку (з посадкою або без посадки в проміжному пункті) від початкового аеропорту вильоту до кінцевого аеропорту посадки для перевезення комерційного вантажу.
У залежності від призначення може бути:
1. Звичайний (за розкладом).
2. Спеціальний – для перевезення офіційних осіб, делегацій і т.д.:
за розкладом (регулярний);
поза розкладом (разовий, епізодичний).
3. Чартерний (замовний) - для перевезення певної групи туристів або вантажів за наймом.
4. Додатковий – додатково до розкладу.
5. Технічний – для перевезення службових вантажів і персоналу, а також обльотів і перегонки авіаційної техніки.
Посадка виконується тільки в міжнародних аеропортах, де є митниця, карантинна та інші служби. У якості запасних можуть бути використані тільки ті аеродроми, які виділені державою і перераховані в збірнику аеронавігаційної інформації. Виконувати посадку на них дозволяється тільки в крайніх випадках із-за метеоумов або несправності матеріальної частини.
Відповідно до ст. 29 Чиказької конвенції, кожне повітряне судно договірної держави, яке здійснює міжнародні польоти, повинно мати в наявності такі документи:
a) Свідоцтво про його реєстрацію (видається після внесення повітряного судна до Державного Реєстру);
b) посвідчення про його придатність до польотів;
c) відповідні свідоцтва на кожного члена екіпажу;
d) бортовий журнал;
e) якщо воно обладнане радіоапаратурою – дозвіл на бортову радіостанцію;
f) якщо воно перевозить пасажирів – список їх прізвищ із зазначенням пунктів відправлення і призначення;
g) якщо воно перевозить вантаж – маніфест і накладні декларації на вантаж.
Згідно з Чиказькою конвенцією жодне військове спорядження або військові матеріали не можуть перевозитися на територію або над територією держави окрім як за згодою цією держави.
Кожна держава регулює у межах свого повітряного простору всі переміщення в повітрі, здійснює щодо іноземних повітряних суден та їх екіпажів адміністративну та кримінальну юрисдикцію. Після прибуття повітряного судна відповідні компетентні органи уповноважені перевірити такі документи, як: свідоцтво про реєстрацію літака; посвідчення про його придатність до польотів; свідоцтво про кваліфікацію членів екіпажу; списки пасажирів та ін.
Повітряне судно, яке перетнуло державний кордон без дозволу або вчинило інші порушення правил польотів, визнається судном-порушником і зобов'язане зробити посадку на вимогу органів, які здійснюють контроль за польотами.
Кожна держава у період стихійного лиха або з метою громадської безпеки має право тимчасово обмежити або заборонити польоти над усією територією або будь-якою її частиною за умови, що таке обмеження чи заборона застосовуються до повітряних суден усіх інших держав.
Держава також уповноважена під час воєнного або надзвичайного становища повністю заборонити польоти іноземних повітряних суден над своєю територією, ввести певні обмеження, але лише для всіх іноземних суден незалежно від їхньої національної приналежності.
Чиказька конвенція, а також укладені на її основі державами двосторонні та багатосторонні угоди регулюють головним чином регулярні міжнародні польоти цивільної авіації, здійснювані належним чином уповноваженою на те державою її національними авіапідприємствами для перевезення пасажирів, багажу, вантажів і пошти за встановлену плату, тобто в комерційних цілях.
При цьому відповідно до чинних угод вони наділені певними правами (т.зв. «свободами повітря»).
Перша свобода надає право перетинати повітряний простір країни-учасниці угоди без посадки.
Країни-учасниці Угоди про транзит по міжнародних повітряних лініях надають цю і другу свободи іншим країнам-учасницям, за умови використання транзитним повітряним судном виділених повітряних коридорів.
До 2007 року до угоди приєдналися 129 країн, включаючи такі великі держави як США, Індія та Австралія. Однак Бразилія, Індонезія, Китай і Росія не приєдналися до угоди, а Канада вийшла з нього в 1988 році. Ці країни здійснюють більш суворий контроль свого повітряного простору та надають іншим країнам право на проліт на підставі двосторонніх угод.
IASTA дозволяє кожній країні-учасниці стягувати з іноземних авіакомпаній «розумну плату» за право перетинання своєї території, а також використання своїх аеропортів та „інфраструктури” (у разі 2 свободи).
Наприклад, Федеральне управління цивільної авіації США, учасник IASTA, в 2009 році стягувало так звану «плату за маршрут» в розмірі 33,72 дол. за кожні 100 морських миль шляху за найкоротшим маршрутом від точки входу повітряного судна в повітряний простір, контрольований США, до точки виходу з нього. Крім того, менша плата (так званий океанський тариф) в розмірі 15,94 дол. за 100 морських миль стягується за проліт над міжнародними водами, повітряний простір над якими контролюється США. Сюди входять деякі ділянки Тихого, Атлантичного та Північного Льодовитого океанів.
Країни, що не є учасницями IASTA, також стягують плату за проліт над своєю територією. Так, Росія стягує високу плату за проліт, особливо на трансполярних маршрутах між Північною Америкою та Азією через Сибір.
Друга свобода дає право на технічну зупинку без посадки чи висадки пасажирів, вивантаження або навантаження вантажу в одній країні на шляху до іншої країни.
Найбільш яскравим прикладом використання другої свободи є аеропорт Шеннон, що використовувався для більшості рейсів через Північну Атлантику до кінця 1960-х років.
Велика дальність польоту сучасних пасажирських авіалайнерів дозволяє рідше використовувати другу свободу, проте вона залишається актуальною для вантажних авіакомпаній.
Третя свобода надає право перевозити пасажирів і вантажі з своєї країни в іншу.
Четверта свобода дає право перевозити пасажирів і вантажі з іншої країни у свою. Третя і четверта свободи, як правило, надаються одночасно в рамках двосторонніх угод між країнами.
П'ята свобода дає авіакомпаніям право перевозити за плату пасажирів та вантажі з однієї іноземної держави в іншу при польоті в свою країну.
Прикладом п'ятої свободи може служити рейс авіакомпанії Emirates з Дубаї в Брісбен з продовженням польоту в Окленд.
П'ята свобода була необхідною умовою дальніх перельотів до початку 1980-х років, коли прогрес в авіації та зростання пасажиропотоку дозволив запропонувати безпосадочні перельоти на великі відстані. Такі польоти досі мають місце в Східній Азії, особливо на маршруті Токіо-Бангкок-Гонконг, який обслуговують до чотирьох різних авіакомпаній, які розташовані ні в Таїланді, ні в Гонконзі. П'ята свобода також активно використовується в Європі, Південній Америці, Карибському басейні, Північній Атлантиці, Тасмановому морі.
П'ятої свободою також користуються авіакомпанії, які бажають зайняти рідковикористовувані маршрути.
Неофіційна шоста свобода поєднує третю і четверту свободу і дає право на перевезення пасажирів і вантажу з однієї країни в іншу з зупинкою в своїй країні.
Шостою свободою активно користуються Cathay Pacific, Thai Airways International, Malaysia Airlines, Singapore Airlines і інші азіатські авіакомпанії для перевезення пасажирів між Європою й Австралією (за маршрутом Kangaroo Route). Авіакомпанія American Airlines також перевозить пасажирів з Європи та Азії в інші країни Північної і Південної Америки із зупинкою в американських аеропортах. British Airways здійснює перевезення пасажирів з Америки до Азії через Лондон. Icelandair продає квитки з Європи в Північну Америку з зупинкою в Ісландії. Finnair на цьому маршруті робить зупинку в Хельсінкі.
Неофіційна сьома свобода є варіантом п'ятої свободи. Вона дає право перевозити пасажирів і вантажі між двома іноземними державами без продовження польоту в свою країну.
Сьома свобода зустрічається рідко, оскільки найчастіше суперечить комерційним інтересам авіакомпаній. Виняток становить Європа, де у вільному повітряному просторі ЄС авіакомпанії, особливо бюджетні, часто обслуговують рейси між двома аеропортами, жоден з яких не знаходиться в їх країні. Ryanair обслуговує велику кількість таких рейсів.
2 жовтня 2007 Великобританія і Сігнапур підписали двосторонню угоду, що передбачає необмежене використання сьомої свободи (і всіх інших) починаючи з 30 березня 2008 року.
Восьма свобода (послідовний каботаж)
Неофіційна восьма свобода дає право перевозити пасажирів і вантажі між двома і більше аеропортами всередині однієї іноземної держави. Також відома як каботаж.
Восьма свобода вкрай рідко зустрічається за межами Європи. Ще одним прикладом є Єдиний авіаційний ринок (SAM) згідно угоди між Австралією і Новою Зеландією від 1996 року; Протокол 2001 року до Багатосторонньої угоди про лібералізацію міжнародних авіаперевезень (MALIAT) між Брунеєм, Чилі та Сінгапуром.
В інших випадках такі права звичайно надаються в обмежених випадках, коли місцевий ринок авіаперевезень значно недорозвинений. Відомим прикладом був дозвіл Pan Am літати між Франкфуртом і Західним Берліном в 1950-1980-х роках. Хоча в цьому випадку надання таких привілеїв було продиктовано швидше політичними, ніж комерційними інтересами – право на посадку в Західному Берліні мали тільки авіакомпанії Франції, Великобританії і США.
У 2005 році Великобританія і Нова Зеландія уклали угоду про надання необмежених прав на каботаж. Враховуючи величезну відстань між державами, угода має скоріше політичне значення. У 1999 році Нова Зеландія уклала таку ж угоду з Ірландією.
Дев'ята свобода (окремий каботаж)
Право перевозити пасажирів або вантажі всередині іноземної держави без продовження польоту в свою країну або з своєї країни (ЄС)
