100 2.4. Рівні системи саморегуляції соціального процесу

та їх історичні форми

що відбувався паралельно з процесом становлення людського суспільства. Процес

антропосоціогенезу можна вважати вихідною точкою для формування суспільства та

системи саморегуляції в ньому. Саме завдяки йому і під його впливом з'явилися перші

історичні форми системи саморегуляції.

Еволюція форм людини до її сучасного вигляду у різних частинах світу під дією

географічних та природних умов спричинила появу інших процесів, які вже можна

вважати факторами, що безпосередньо вплинули на формування різноманіття

історичних форм архетипного рівня. Це – расогенез, тобто процес утворення рас,

етногенез (процес утворення етносів) та процес формування мовних сімей. Завдяки дії

цих процесів у суспільстві сформувалися різні культурно-господарські типи, за якими

можна поділити історичні форми архетипного рівня. Сьогодні дія цих процесів не має

вже такого впливу, як колись, хоча і зараз процеси расо- та етногенезу відіграють

значну роль. Ця роль полягає вже не в утворенні нових рас та етносів, а в “асиміляції”

різних рас та етносів, їх злитті, що приводить до появи нащадків, нових расо-етнічних

груп. На перший погляд, це не має великого значення для формування нових

історичних форм, але змішання різних культур, менталітетів тощо приводить до

формування у суспільстві нових соціальних норм, які відображають сучасний стан

функціонування та розвитку суспільства.

Отже, формування архетипного рівня системи саморегуляції починається з

процесу антропосоціогенезу, який у поєднанні з процесами расо- та етногенезу, а

також процесом формування мовних сімей спричинив появу історичних форм, які, з

одного боку, були на всій території ойкумени однаковими, а з іншого, мали значні

відмінності в залежності від географічних, кліматичних умов, що вплинули на їх

утворення.

Для архетипного рівня характерне виникнення перших соціальних утворень –

родів, племен, общин та формування соціальних інститутів – вождів племен, рад

старійшин, які займали в цей час провідні позиції у спільнотах. Саме вони замінюють

у цей час власне політичні утворення, що дає можливість стверджувати наявність

певного етнополітичного синкретизму. Їх можна визначити як суб’єкт архетипного

рівня системи саморегуляції.

В економічній сфері відбувся перший значний поділ праці (“неолітична

революція”), що приводить до переходу від привласнюючого до відтворюючого

господарства. З цим пов’язаний також перехід від егалітарного суспільства, в якому не

існує соціального та майнового розшарування, через зародження соціальних

прошарків, що проявилося у створенні інституту вождів, шаманів тощо до

формування ранжованого, а потім і до ієрархічного суспільства. У духовній сфері йде

зародження культури, поява первісних форм релігії – магії, нагуалізму, тотемізму,

фетишизму, шаманізму. Проявом цих явищ можна вважати “свободу волі”, яка

ототожнювалася в цей час із “свободою волі” всієї спільноти, а не окремого індивіда.

В основу засобів регуляції архетипного рівня покладено так звані міфологічні

табуальні “першонорми” [11, 90], а саме: заборону людоїдства, вбивства кровних

родичів та інцесту. Проявами цих норм були табу, що регулювало відносини між

101Розділ 2. Теоретичні основи саморегуляції соціального процесу

людиною та вищими силами, і таліон, який регулював відносини між самими людьми.

Крім них, до засобів регуляції цього рівня відносяться архетипи як носії колективної

пам'яті. Тобто для архетипного рівня характерні засоби регуляції, засновані на

здоровому глузді.

Саме ці норми стали основою для формування таких регулятивних систем, як

релігія, мораль, право.

Поява первісних форм релігії спонукала до оформлення релігійних норм, що

давало можливість звільнення індивідуальної свідомості від вибору альтернативних

рішень у кризових ситуаціях і не давало можливості порушувати існуючі заборони.

Первісні форми релігії надавали можливість згуртування всіх індивідів у єдине ціле

для підтримання їхньої основної функції – виживання. На наступних рівнях системи

саморегуляції на основі первісних форм релігії формуються так звані конфесійні

історичні форми.

Заборона інцесту та перехід від проміскуїтету до екзогамії створюють основу для

формування норм моральності, що вимагають ставитися до кожного індивіда як до

родової істоти, пов’язаної природними узами братерства з усім людством.

Боротьба за виживання веде до формування і моральних норм, які вимагають від

кожної людини відстоювати інтереси тих спільнот, до яких вона належить і які

надають їй захист, тобто людина розглядається як представник конкретних спільнот.

Виконання цих норм шляхом набутого досвіду формує і механізм їх передачі

майбутнім поколінням. Цим механізмом стали уподібнювання (імітація,

наслідування), що проявилися в звичаях, ритуалах та традиціях.

З початком становлення людської спільноти стихійно починають формуватися і

різні варіанти спільного життя людей. Паралельно з ними формуються їх словесно-

знакові відображення, частина яких згодом зникає, не витримавши перевірки часом у

результаті практики. Залишалися тільки ті форми спільної діяльності та їх словесно-

знакові відображення, які забезпечували ефективне функціонування спільноти та її

стабільність і подальший розвиток. Ці форми стали нормами спільнот, які вижили.

Вони фіксувалися у словесній формі, яка передавалася від покоління до покоління як

заповіді предків, що базувалися на їх авторитеті. Авторитетом же у первісному

суспільстві користувалися старійшини, тобто ті люди, які доживали до похилого віку,

і тому ставали хранителями звичаїв і традицій – носіями інформації, особливо

нормативної, що вироблялася спільнотою.

Оскільки старійшини виконували функцію інформаційного забезпечення

спільноти, то можна сказати, що вони виступали і як носії регулятивної функції. Вони

задовольняли через цю функцію потреби всіх членів спільноти в нормативній

інформації, яка вказувала на цілі, засоби, форми дій, а діяльність при цьому

здійснювалася окремо кожним членом спільноти самостійно й добровільно в силу

внутрішньої потреби. На основі цього механізму починає формуватися

саморегулятивний комплекс.

Як уже було зазначено вище, соціальна сфера архетипного рівня саморегуляції

характеризується зародженням соціальних прошарків, що проявилося у створенні