Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
теория БД 2013.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Розділ 2. Моделі даних

Тема 2.1. Поняття про моделювання даних

Дані та їхня семантика

Слово «дані» походить від латинського «datum» — факт, проте дані не завжди від­повідають конкретним чи навіть реальним фактам. Іноді вони неточні або опису­ють те, чого насправді не існує. Даними ми вважатимемо опис будь-якого явища (чи ідеї), що викликає зацікавленість через певні потреби. З даними нерозривно по­в'язана їхня інтерпретація (або семантика), тобто той зміст, який їм приписується.

Дані описуються тією чи іншою мовою і фіксуються на певному носії (скажі­мо, папері). Зазвичай дані (факти) та їхня семантична інтерпретація фіксуються спільно. Проте в деяких випадках дані й інтерпретація розділяються. Так, у зве­деній статистичній таблиці зверху, в її шапці, міститься інформація стосовно того, чим є дані (заголовок таблиці, описова інформація, назви стовпців тощо), а ниж­че розташовуються власне рядки чисел.

Застосування комп'ютерів для введення й обробки даних сприяло ще більшо­му розділенню даних та їхньої інтерпретації. Оскільки комп'ютери оперують да­ними як такими, велика частина інтерпретуючої інформації взагалі явно не фік­сується. Програма одержує певні вхідні дані, обробляє їх і видає результат у вигля­ді сукупності вихідних даних.

З розвитком обчислювальної техніки з'явилася можливість фіксувати за допо­могою комп'ютерів семантику даних, тобто закладати інтерпретацію в програми, що оперують даними. Проте за умов спільного використання даних різноманіт­ними прикладними програмами цей підхід можна застосовувати лише частково. Інакше процес написання програм, які містять схожі, хоча й не ідентичні механіз­ми інтерпретації, стає неефективним. У подібній ситуації доцільно зв'язувати дані з механізмами інтерпретації, що має забезпечувати уніфікованість подання семан­тичної інформації. У результаті змінюється роль даних: їх уже не можна розгля­дати лише як сукупність бітів, вони отримують певне семантичне навантаження.

Засоби інтерпретації мають бути гнучкими, аби разом з незмінними парамет­рами даних відображувати й аспекти їхньої еволюції. Цього досягають двома способами. По-перше, можна відтворювати різні погляди на одні й ті самі дані. На­приклад, розглядати певну особу з точки зору кадрової системи як службовця, з погляду виробничих інтересів — як виконавця робіт, а з боку медичного обслу­говування — як пацієнта. По-друге, різні дані можна подавати одноманітно. Так, адміністратори, клерки, агенти, секретарі незалежно від роду своєї діяльності мо­жуть розглядатися в кадровій системі як службовці.

Моделювання даних

Існує багато типів моделей — фізичні, математичні, економічні тощо, які від­ображують різні аспекти реального світу. Модель даних відображує уявлення про реальний світ. Проте важливо, аби обсяг знань і семантика даних, відтворені в мо­делі, були адекватні способу використання даних. Вважатимемо, що модель даних — це сукупність структури даних, операцій над ними (операції маніпулювання да­ними) та обмежень цілісності. Іншими словами, модель визначає, в який спосіб відбувається об'єднання даних у структури різної складності, які існують обме­ження на значення даних і як здійснюється оперування цими даними.

Основою для будь-якої структури даних є відображення елементарної одини­ці даних у вигляді такої трійки: <об'єкт, властивість об'єкта, значення власти­вості Сукупність взаємопов'язаних між собою елементарних одиниць даних може відображуватися різноманітними способами, що приводить до формування різних структур, а відтак — різних моделей даних. Моделі даних поділяються на два класи: сильно та слабко типізовані.

У сильно типізованих моделях усі дані мають належати до певної категорії, або типу. Якщо дані не підпадають під жодну з категорій, їх потрібно типізувати штучно. Деякі моделі будуються у такий спосіб, що категорії визначаються напе­ред і не можуть змінюватися динамічно. У цьому випадку модельований світ начеб­то вміщується в гамівну сорочку. Наприклад, категорія «службовець» — строго фіксована, й усі її об'єкти повинні мати однакові властивості та структуру.

Сильно типізовані моделі мають значні переваги, бо дають змогу побудувати абстракції властивостей даних і дослідити їх у термінах категорій. Більшість мо­делей, що використовуються в автоматизованих системах, зокрема й базах даних, належать до сильно типізованих. (Це стосується й усіх моделей даних, що розгля­даються далі.)

Для слабко типізованих моделей належність даних до тієї чи іншої категорії не має жодного значення. Категорії використовуються настільки, наскільки це до­цільно в кожному конкретному випадку. Окремі дані можуть існувати як неза­лежно, так і у зв'язку з іншими. Інформація про категорії (якщо вони використо­вуються) розглядається як додаткова.

На відміну від сильно типізованих моделей, слабко типізовані забезпечують інтеграцію даних і категорій. Найкращі можливості такої інтеграції надаються численням предикатів, яке у багатьох моделях даних використовується для зоб­раження знань, що не підтримуються базовими засобами моделювання.

Відомі три класичні моделі баз даних: ієрархічна, мережна та реляційна.