- •Розділ 1. Системи баз даних
- •Тема 1.1. Основні поняття баз даних
- •Основні характеристики субд
- •Можливості субд
- •Основні компоненти середовища скбд
- •Тема 1.2. Архітектура баз даних
- •Тема 1.3. Функції систем керування базами даних
- •Розділ 2. Моделі даних
- •Тема 2.1. Поняття про моделювання даних
- •Тема 2.2. Ієрархічна модель даних
- •Тема 2.3. Мережна модель даних
- •Тема 2.4. Реляційна модель даних. Вимоги до реляційної моделі.
- •Розділ 3. Реляційні бази даних
- •Тема 3.1. Реляційна структура даних.
- •Типи зв’язків між таблицями
- •Тема 3.2. Реляційна алгебра
- •Тема 3.3. Нормалізація відносин
- •1. Перша нормальна форма
- •2. Друга нормальна форма
- •3. Третя нормальна форма
- •Тема 3.4. Цілісність даних
- •Розділ 4. Проектування баз даних
- •Тема 4.1. Методологія проектування бази даних
- •Тема 4.2. Етапи проектування бази даних
- •Тема 4.3. Er-моделювання предметної області
- •Тема 4.4. Проектування реляційної бази даних.
Розділ 2. Моделі даних
Тема 2.1. Поняття про моделювання даних
Дані та їхня семантика
Слово «дані» походить від латинського «datum» — факт, проте дані не завжди відповідають конкретним чи навіть реальним фактам. Іноді вони неточні або описують те, чого насправді не існує. Даними ми вважатимемо опис будь-якого явища (чи ідеї), що викликає зацікавленість через певні потреби. З даними нерозривно пов'язана їхня інтерпретація (або семантика), тобто той зміст, який їм приписується.
Дані описуються тією чи іншою мовою і фіксуються на певному носії (скажімо, папері). Зазвичай дані (факти) та їхня семантична інтерпретація фіксуються спільно. Проте в деяких випадках дані й інтерпретація розділяються. Так, у зведеній статистичній таблиці зверху, в її шапці, міститься інформація стосовно того, чим є дані (заголовок таблиці, описова інформація, назви стовпців тощо), а нижче розташовуються власне рядки чисел.
Застосування комп'ютерів для введення й обробки даних сприяло ще більшому розділенню даних та їхньої інтерпретації. Оскільки комп'ютери оперують даними як такими, велика частина інтерпретуючої інформації взагалі явно не фіксується. Програма одержує певні вхідні дані, обробляє їх і видає результат у вигляді сукупності вихідних даних.
З розвитком обчислювальної техніки з'явилася можливість фіксувати за допомогою комп'ютерів семантику даних, тобто закладати інтерпретацію в програми, що оперують даними. Проте за умов спільного використання даних різноманітними прикладними програмами цей підхід можна застосовувати лише частково. Інакше процес написання програм, які містять схожі, хоча й не ідентичні механізми інтерпретації, стає неефективним. У подібній ситуації доцільно зв'язувати дані з механізмами інтерпретації, що має забезпечувати уніфікованість подання семантичної інформації. У результаті змінюється роль даних: їх уже не можна розглядати лише як сукупність бітів, вони отримують певне семантичне навантаження.
Засоби інтерпретації мають бути гнучкими, аби разом з незмінними параметрами даних відображувати й аспекти їхньої еволюції. Цього досягають двома способами. По-перше, можна відтворювати різні погляди на одні й ті самі дані. Наприклад, розглядати певну особу з точки зору кадрової системи як службовця, з погляду виробничих інтересів — як виконавця робіт, а з боку медичного обслуговування — як пацієнта. По-друге, різні дані можна подавати одноманітно. Так, адміністратори, клерки, агенти, секретарі незалежно від роду своєї діяльності можуть розглядатися в кадровій системі як службовці.
Моделювання даних
Існує багато типів моделей — фізичні, математичні, економічні тощо, які відображують різні аспекти реального світу. Модель даних відображує уявлення про реальний світ. Проте важливо, аби обсяг знань і семантика даних, відтворені в моделі, були адекватні способу використання даних. Вважатимемо, що модель даних — це сукупність структури даних, операцій над ними (операції маніпулювання даними) та обмежень цілісності. Іншими словами, модель визначає, в який спосіб відбувається об'єднання даних у структури різної складності, які існують обмеження на значення даних і як здійснюється оперування цими даними.
Основою для будь-якої структури даних є відображення елементарної одиниці даних у вигляді такої трійки: <об'єкт, властивість об'єкта, значення властивості Сукупність взаємопов'язаних між собою елементарних одиниць даних може відображуватися різноманітними способами, що приводить до формування різних структур, а відтак — різних моделей даних. Моделі даних поділяються на два класи: сильно та слабко типізовані.
У сильно типізованих моделях усі дані мають належати до певної категорії, або типу. Якщо дані не підпадають під жодну з категорій, їх потрібно типізувати штучно. Деякі моделі будуються у такий спосіб, що категорії визначаються наперед і не можуть змінюватися динамічно. У цьому випадку модельований світ начебто вміщується в гамівну сорочку. Наприклад, категорія «службовець» — строго фіксована, й усі її об'єкти повинні мати однакові властивості та структуру.
Сильно типізовані моделі мають значні переваги, бо дають змогу побудувати абстракції властивостей даних і дослідити їх у термінах категорій. Більшість моделей, що використовуються в автоматизованих системах, зокрема й базах даних, належать до сильно типізованих. (Це стосується й усіх моделей даних, що розглядаються далі.)
Для слабко типізованих моделей належність даних до тієї чи іншої категорії не має жодного значення. Категорії використовуються настільки, наскільки це доцільно в кожному конкретному випадку. Окремі дані можуть існувати як незалежно, так і у зв'язку з іншими. Інформація про категорії (якщо вони використовуються) розглядається як додаткова.
На відміну від сильно типізованих моделей, слабко типізовані забезпечують інтеграцію даних і категорій. Найкращі можливості такої інтеграції надаються численням предикатів, яке у багатьох моделях даних використовується для зображення знань, що не підтримуються базовими засобами моделювання.
Відомі три класичні моделі баз даних: ієрархічна, мережна та реляційна.
