Потрійний контроль нервової системи

Аналізуючи результати вивчення діяльності органів кровообігу та травлення, І. П. Павлов у своїй доповіді “Про трофічну іннервацію” (1920) дійшов висновку, що всі органи перебувають під потрійним нервовим контролем: функціональним, судинним та трофічним.

1. Нервові імпульси, що надходять до органа, здатні викликати, змінювати та припиняти його роботу залежно від потреб організму.

2. Судинозвужувальні та судинорозширювальні нерви регулюють надходження до органів поживних речовин та виділення .продуктів обміну.

3. Нарешті, нервова система впливає на рівень і харак­тер обміну речовин, регулює процес живлення у тканинах та органах, тобто вона виконує трофічну функцію (rpeц. trophe—їжа).

Ідея про трофічну роль нервової системи виникла на основі клінічних спостережень при. оцінці різних захворю­вань. Так, натягнення нервових волокон шлунка або ки­шечника у оперованих тварин іноді призводило до виникнення виразок на слизовій рота та на шкірі кін­цівок. :

Спостерігались випадки, коли сильні психічні стреси го­ловного мозку були причиною виникнення цукрового діабе­ту, а також удаваної вагітності (Биков К. М.).

Велика робота по вивченню трофічного впливу нервової системи проведена в лабораторії, Л. А. Орбелі. Установ­лено, що скелетні м'язи мають подвійну іннервацію — со­матичну та симпатичну. При подразненні симпатичних нер­вів змінюється функціональний стан скелетних м'язів: посилюється обмін речовин, збільшується сила скорочень, підвищується працездатність.

Трофічний вплив симпатичної нервової системи на м'я­зи пов'язаний із збільшенням споживання кисню, посилен­ням гліколізу та розщепленням аденозинтрифосфорної кислоти.

Симпатична нервова система впливає й .на інші органи. Порушення симпатичної іннервації знижує здатність ока сприймати світло. Подразнення суміжного симпатичного стовбура призводить до прискорення. або сповільнення спинномозкових 'рефлексів, а то й до повного їх припи­нення.

Після видалення верхніх шийних симпатичних вузлів величина умовних рефлексів у собаки зменшується.

Усі ці факти були основою для створення теорії про адаптаційно-трофічну функцію симпатичної нервової сис­теми.

Під адаптаційним або пристосовуючим, впливом розу­міють підвищення або зниження збудження, провідності та ряд інших змін, спрямованих на підготовку тканин, ор­ганів для роботи в певних умовах. В основі адаптації ле­жать трофічні процеси.

Передача регуляторних впливів симпатичних нервів на скелетні м'язи відбувається з допомогою медіатору норадреналіну. Останній утворюється в адренергічних сплетен­нях артеріол і венул м'язів, а звідти через кров діє на нер­вово-м'язові синапси та м'язові клітини.

Трофічну функцію певною мірою виконують також мо­торні, секреторні та чутливі нервові волокна. Після перері­зування рухових нервів скелетних м'язів настає атрофія і дегенерація м'язових волокон. Перерізування або пошкодження дорсальних (чутливих) корінців супроводжується появою виразок на шкірі, випаданням волосся та іншими змінами.

Таким чином, трофічний вплив властивий усій нервовій системі організму.