Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
643 Кб
Скачать
☆

Взаємозв'язок обміну білків, жирів і вуглеводів

В обміні білків, жирів та вуглеводів є специфічні особливості. Проте поряд з ними в їх процесах існують і загальні закономірності. Так, у процесі обміну білків, жи­рів та вуглеводів утворюється піровиноградна кислота, яка є спільним продуктом їхнього обміну, оскільки вона може бути продуктом для синтезу вуглеводів і жирів,

Багаточисленними дослідами встановлено, що в орга­нізмі сільськогосподарських тварин з амінокислот утво­рюються вуглеводи й жири, з вуглеводів — жир, а жири перетворюються у вуглеводи.

У процесі обміну білків, жирів та вуглеводів утворюєть­ся значна кількість енергії. 60—70 % цієї енергії зосе­реджується в аденозинтрифосфорній кислоті (АТФ), а ЗО—40 % — перетворюється в теплову енергію, яка виділя­ється з організму в навколишнє середовище у процесі теп­ловіддачі через шкіру, дихальні шляхи та шлунково-киш­ковий тракт.

Обмін вітамінів Класифікація вітамінів

Вітаміни — це група низькомолекулярних органічних сполук, необхідних тваринам у дуже невеликих кількос­тях, які забезпечують нормальний перебіг біохімічних та фізіологічних процесів у їхньому організмі. Вітаміни міс­тяться в кормах. Деякі з них синтезуються в організмі тва­рин. Слово “вітамін” складається з двох частин: віта — життя, амін — відповідає амінній групі (NН 2), яка міс­титься в деяких вітамінах. Вітаміни відкрив у 1881 р. ро­сійський вчений М. І. Лунін, а назву їм запропонував поль­ський учений К. Функ у 1912 р. Вітаміни не належать до білків, ліпідів чи вуглеводів. Вони не використовуються організмом тварини як пластичні чи енергетичні речовини. Однак при їх нестачі порушується обмін речовин. Отже, вони відіграють дуже важливу роль у життєдіяльності ор­ганізмів тварин. Роль вітамінів подібна до ферментів і гор­монів, вони є каталізаторами обмінних процесів у організ­мі. Значна частина вітамінів входить до складу фермен­тів. Нормальне життя без вітамінів неможливе, тому вони повинні постійно надходити в організм тварин з кормом. Деякі вітаміни утворюються в організмі з попередників — провітамінів. Інші синтезуються мікроорганізмами у травному тракті.

Відсутність вітамінів у кормах призводить до тяжкого порушення обміну речовин — авітамінозів. При недостат­ній їх кількості у кормах у тварин виникають гіповітамі­нози. Тепер відомо понад ЗО вітамінів та їх різновиднос­тей, установлено їхню хімічну структуру. Організовано промислове виробництво багатьох вітамінів з метою забез­печення потреби в них сільськогосподарських тварин. Ві­таміни позначаються великими буквами латинського

алфавіту, а також за хімічною будовою та функціональ­ним ефектом.

За фізико-хімічними властивостями вітаміни ділять на дві групи: жиророзчинні та водорозчинні.

Роль жиро- і водорозчинних вітамінів в обміні речовин і енергії

Жиророзчинні вітаміни (А, О, Е, К). Вітаміни групи А (Аі, Аа, Аз) — це антиксерофтальмічні вітаміни. Найпоширенішою та найбільш біологічно активною фор­мою вітаміну А є ретинол (вітамін Аі). Він знаходиться тільки в продуктах тваринного походження: молоці, маслі, печінці риби і яйцях птиці. Ретинол утворюється в організ­мі тварин з рослинного пігменту каротину, який є провіта­міном А. З каротину у стінці тонких кишок, в печінці і кро­ві утворюється ретинол. Вітаміни групи А беруть участь у фізіологічних та біохімічних процесах обміну речовин. Вони підтримують нормальний стан епітеліальної тканини травного тракту, дихальних, сечостатевих шляхів, шкір­ного покриву, очей. Ретинол бере участь у процесах зору. У темряві з нього утворюється зоровий пурпур — родоп­син. При нестачі цих вітамінів епітеліальні клітини рогові­ють і настає хвороба ксерофтальмія. У хворих ксерофталь-мією тварин спостерігається сухість і помутніння рогівки очей, порушується синтез родопсину в ретині (сіт-чатці ока), виникає захворювання куряча сліпота. Не­стача вітаміну А спричиняє захворювання шлунково-киш­кового каналу, легень, знижує опірність інфекційним хво­робам, затримує ріст організму, знижує продуктивність, зводить до зниження несучості і зменшення кількості ви­ведення курчат. Каротин міститься в багатьох рослинах, особливо в листі. Найбільше його в червоній моркві. Бага­та на каротин зелена трава. При висушуванні трави на сіно частина його втрачається. Каротин руйнується в со­нячну погоду під дією ультрафіолетового проміння, тому траву потрібно швидко сушити і складати у валки та ко­пиці. Найкращим вігамінним кормом для сільськогосподар­ських тварин є трав'яне борошно.

Окремі корми для тварин (з розрахунку на 1 кг) міс­тять таку кількість каротину, мг: трава конюшини та лю­церни — 40—90, трава злакових і різнотрав'я — 20—70, бадилля буряка — ЗО—50, силос гороховий — 40—60, сп-лос кукурудзяний — 20—ЗО, сіно високоякісне — 20—40", сіно середньої якості — 10—20, трав'яне борошно — 100— ЗйО, сінне борошно — 5—^0, морква червона — 50—100, трава вітамінна — 20—60 мг (Костін А. П.).

Добова потреба у вітаміні А на 100 кг ^маси тварин (в інтернаціональних одиницях — І. й.), для корів тільних і сухостійних 15000—20000, для лакуючих корів і жереб­них кобил 10000—15000; додатково для лактуючих корів на 1 л молока 5000, телят і лошат 10000—15001), для свинома­ток 12000—15000 і для поросят 12000—15000 (Костін А. П.). Для поповнення раціонів каротином, особливо в зимово-стійловий період, з метою стимулювання росту й розвитку тварин та їх неспецифічної резистентності широко вико­ристовують кормовий препарат мікробного каротину (Гри-бан В. і , Демченко В. Ю.).

Вітаміни групи О (кальцифероли). У даний час відомі вітаміни Оз, Оз, О*, І^з, Об. Вони близькі між собою за структурою, але різні за ступенем біологічної актив­ності. Для великої рогатої худоби, овець, свиней і коней має значення вітамін Ог — ергокальциферол і ^з — холе-кальциферол. В організмі тварин біосинтез холекальци-феролу відбувається у шкірі під впливом ультрафіолето­вих променів сонця або кварцевої лампи.

Кальцифероли беруть участь у регуляції мінерального та енергетичного обмінів, впливають на використання азо­ту, вуглеводів, кальцію і фосфору.

При відсутності або нестачі вітамінів групи О у моло­дих тварин розвивається рахіт, у дорослих — остеомаля­ція, тобто розм'якшення кісток. Рахіт швидко розвиваєть­ся, коли співвідношення між кальцієм і фосфором порушу­ється в бік значного збільшення кальцію. Остеомаляція найчастіше спостерігається у високопродуктивних корів, у період високої лактації. У дорослих тварин знижується продуктивність і функція відтворення.

Для телят особливо необхідним є згодовування молози­ва, в якому містяться вітаміни А, О, Е, які забезпечуюто ріст і розвиток організму.

Для птиці та поросят джерелом холекальциферолу є риб'ячий жир.

Окремі корми (з розрахунку на 1 кг) містять таку кіль­кість вітамінів групи О (в інтернаціональних одиницях — 1.0.): сіно і сінне оорошно конюшини, люцерни і різнотрав'я -— 200—1000, силос кукурудзи — 30—70, дріжджі сухі, пивні опромінені 1—5 млн, дріжджі кормові опромінені 3—7 млн, дріжджі пекарські опромінені до 200 млн, борош­но рибне 50—100, молочні відвійки 5—20 (Костін А. П.).

Потреба тварин у вітаміні О на 100 кг живої маси та-;

ка: лактуючі корови і жеребні кобили — 1000 І. О., робочі

коні, жеребцям-виробникам і бугаям — 500, свиноматкам, телятам, лошатам, вівцематкам і ягнятам — 1000 і поро­сятам — 1000—1200 І. О.

Вітаміни групи Е (токофероли) — фактори розмноження. Відомі а-, р-, у-токофероли. Найбільш актив­ною формою є а-форма. Токофероли представлено трьома видами вітамінів, які беруть участь у обміні жирів, біл­ків, вуглеводів, сприяють засвоєнню вітаміну А, проце­сам розмноження та розвитку зародка у самок.

При нестачі вітамінів групи Е в організмі самців пору­шується утворення сперміїв, у самок гине плід, знижується стійкість еритроцитів до гемолізу. При хронічному Е аві­тамінозі розвивається м'язова дистрофія, порушується ді­яльність серцевого м'яза; телята, ягнята стають малорух­ливими, у свиней з'являється некроз печінки, пошкоджу­ється центральна нервова система, виникають паралічі. Дослідами встановлено, що вітамін Е тісно пов'язаний з мікроелементом селеном, від кількості якого залежить по­треба вітаміну Е в організмі. Токофероли зустрічаються в зелених кормах, зародках насіння злаків, молоці, маслі, олії, м'ясі, яйцях.

Так, з розрахунку на 1 кг у кормах перебуває така кількість токоферолів: в овочах, різних зелених кормах та силосі 20—50 мг, у сінному борошні 200, у зерні 15—20, у зародках насіння пшениці 150—300 і в зародках зерна ку­курудзи — 150 мг.

Група вітамінів К. (антигеморагічні фактори) представлена трьома видами вітамінів: Кі—філохінон, Кг^-фарнахінон, Кз—вікасол. Вітаміни цієї групи віді­грають важливу роль у процесі зсідання крові, беруть участь в утворенні протромбіну. У дорослих тварин віта­міни групи К синтезуються мікроорганізмами шлунково-кишкового тракту. У новонароджених потреба у вітамінах К забезпечується за рахунок молока матері.

При нестачі цих вітамінів в організмі тварин знижуєть­ся рівень білка протромбіну та інших факторів, що призво­дить до зниження процесу зсідання крові. При авітаміно­зах К у тварин з'являються крововиливи в кишечнику, м'язах (геморагія). Дуже чутливі до нестачі вітаміну К птахи. Дослідами встановлено, що введення вітаміну К в організм, тваринам поза травним трактом підвищує синтез протромбіну в печінці і відновлює нормальний вміст його в крові. Авітаміноз К може виявлятись і тоді, коли в ки­шечник не будуть надходити жовчні кислоти, необхідні для всмоктування цього вітаміну.

Вміст філохінону (з розрахунку на 1 кг корму) такий: у

траві конюшини — 80 мг, у траві люцерни, вики, лободи і зеленого вівса — 90, силосі з бобових трав і коренеплодів

— ЗО, трав'яному силосі — 45, зерні кукурудзи і ячменю

— 1, червоній моркві — 20 мг (Костік А. П.).

Водорозчинні вітаміни (вітаміни групи В, вітамін Н, параамінобензойна кислота, інозит, холін, вітамін С, ві­тамін Р). Здебільшого термолабільні, руйнуються від дії лугів, кислотостійкі і не можуть довго зберігатися у вигля­ді запасів у тканинах організму.

Вітаміни групи В: Ві, Вг, Вз, В4, Вз, Ве, РР, біо­тин, параамінобензойна кислота інозитол, фолієва кисло­та, Йі2 1 йі5.

Вітамін Ві (тіамін) — антиневричний фактор, або анев­рин; утримує атом сірки, тому одержав таку назву. Тіамін міститься в кормах, багато його в поверхневому шарі та зародках зерен злакових, горіху, висівках, макусі, дріжд­жах, картоплі, моркві, капусті, молоці, яйцях і зеленому листі. Він синтезується в шлунково-кишковому тракті у ко­ней і в передшлунках жуйних завдяки бактеріям. Найбіль­ша потреба у вітаміні Ві у птиці. Він відіграє важливу роль в процесах обміну речовин. Утворює активну частину ферментів, які беруть участь у вуглеводному обміні, у процесах декарбоксилювання кетокислот та окисленні пі­ровиноградної кислоти. Вітамін Ві пригнічує дію холіне-стерази — ферменту, що розщеплює ацетилхолін, який бе­ре участь у передачі нервового імпульсу.

При нестачі вітаміну Ві у тварин порушується нервова провідність, знижується серцева діяльність, спостерігаєть­ся розлад функції шлунково-кишкового тракту, порушуєть­ся обмін води, з'являються набряки. Внаслідок цього у тва­рин виникають запалення нервової системи, судороги, па ралічі, розлад рухів, поліневрити, зниження дихальною коефіцієнта.

Мінімальна добова потреба у вітаміні Ві у коней ста­новить 3—5 мг, у свиней 2—4 мг на 100 г кормової суміші.

Вітамін Вч (рибофлавін) належить до речовин флавіно-вої природи, входить до складу ферментів, що мають жовте забарвлення. Рибофлавін міститься у зелених кормах, дріжджах, печінці, нирках, молоці, яйцях. У великої рога­тої худоби він синтезується в шлунково-кишковому тракті. Значення вітаміну Вз в обміні речовин велике. Він бере участь у синтезі дихального та інших ферментів, які ката­лізують процеси білкового та вуглеводного обмінів. Цей ві­тамін необхідний для процесів зору, зокрема кольорового, для синтезу гемоглобіну, функції нервової системи, стате­вих залоз і для розвитку плода. Від нестачі його найчасті-14—164 ше хворіють свині та птиця, рідше коні й телята. У хворй< тварин погіршується апетит, затримується ріст, запалю­ється слизова оболонка травного тракту, з'являється про­нос. У свиней дефіцит рибофлавіну спричиняє помутніння рогівки і хрусталика, загальну слабість і загибель. Неста­ча вітаміну В2 у курчат викликає пронос, параліч і смерть. У дорослої птиці при авітамінозі В^ знижується несу­чість. Потреба у ньому у свиней 2,5—8,5 мг на 100кг жи­вої маси, у курчат, каченят, індичат — 0,3—0,4 мг на 100 г кормової суміші.

Вітамін Вв (піридоксин, адермін) дуже поширений у природі. Він міститься в зернах хлібних злаків, бобових, у макусі, картоплі, дріжджах, печінці, молоці. У жуйних пі­ридоксин синтезується мікрофлорою в рубці, а в тварин з однокамерним шлунком — у кишечнику. Він бере участь у процесі обміну білків як активний каталізатор при де­замінуванні амінокислот. Цей вітамін відщеплює карбок­сильну групу від амінокислот і переносить аміногрупи, займає центральне положення в обміні амінокислот. Піри-дзксин впливає на процеси кровотворення й імунітет, по.” ліпшуе засвоєння ненасичених жирних кислот. (^

Він стимулює кислототворну функцію .шлунка, жовчо- л видільну функцію печінки, знижує рівень цукру в крові, сприяє лікуванню рахіту, регулює фосфорно-кальцієвий обмін, глікс'геноутворну і антитоксичну функцію печінки.

При нестачі вітаміну Ве порушуєтьгя синтез білка, спо­стерігається запалення шкіри, порушення функції перифе­ричної та центральної нервової системи, затримка росту молодняка. При авітамінозі Вб у свиней та птиці знижуєть­ся процес використання корму, затримується ріст, з'явля­ються дерматиги, судороги, паралічі й анемія. У поросят розвивається мирова інфільтрація печінки, порушується координація руху та погіршується зір. Подібні симптоми виявляються і в телят. У дорослої птиці знижується кесу-чість і виплоджування. Погреба у вітаміні Ве у поро­сят та птиці 1—2 мг на добу.

У тваринництві використовують піридоксин або піри-доксин-гідрохлорид. Всі форми цього вітаміну високоста-більні й чутливі до дії світла. Застосовування піридоксину з каротином і ціанокобаламіном підвищує його дію (Гри-бан В. Г. та ін.).

Вітамін Віз (ціанокобаламін) — єдиний вітамін, до складу якого входить кобальт. Він міститься тільки в кор­мах тваринного походження: у рибному й м'ясокістково-му борошні, молоці, відвійках, сироватці. Велика його кіль­кість міститься в печінці тварин. У жуйних мікрофлора

кишечника синтезує достатню кількість цього вітаміну. Ві­тамін Віх стимулює синтез білків в організмі, прискорює ріст і розвиток молодняка, підвищує реактивність організ­му. Вітамін необхідний для утворення еритроцитів і гемо­глобіну; він регулює кровообіг і є лікувальним засобом при злоякісній та гіпопластичній анеміях. При надходженні в кровоносне русло вітаміну Віг дрискорюється дозрівання еритроцитів та вихід їх у кров. На всмоктування вітаміну В із впливає фермент амінополіпептидаза, що утворюється в пілоричній частині шлунка. Ціанокобаламін бере участь у синтезі нуклеїнових кислот.

Симптоми гіповітамінозу Віг спостерігається у жуй­них при нестачі в кормах кобальту. У телят хвороба ви­являється втратою апетиту, виснаженням, загальним при­гніченням і розвитком анемії. --При авітамінозі Віз у тва­рин кістковий мозок переповнюється недозрілими клітина­ми крові. При даному авітамінозі у свиней, собак і птиці порушується білковий обмін, виникає анемія і розлад функції нервової системи. Потреба вітаміну Віз для свине.і становить 20 мг/кг, птиці — 12—20, телят і ягнят — 20—-10 мг на 1 кг корму. При нестачі цього вітаміну у жуйних рекомендується вводити в раціон кобальт, а молодняку до 43-денного віку дають вітамін Віз — 0,28 мг/кг маси тіла на добу (Грибан В. Г.).

Вміст вітамінів групи В в основних кормах наведено в таблиці 23.

Вітамін Ві, (фолієва кислота, фолацин) міститься в зе­лених листках рослин, цвітній капусті, хлібних злаках, сої, дріжджах, печінці та грибах. Він синтезується мікроорга­нізмами кишечника, які є антианемічним фактором і фак­тором росту, бере участь в утворенні еритроцитів, синтезі нуклеїнових кислот, пуринів, у процесах утворення тіаміну і метіоніну; запобігає жировому переродженню печінки. Фолієва кислота посилює і поглиблює дію ціанкобаламіну, бере участь у розпаді гістидину, стимулює функцію стате­вих залоз.

Від нестачі фолієвої кислоти в курчат, індичат, поросят розвивається анемія, затримується ріст. У свиней, крім то­го, спостерігається випадання щетини.

Вітамін Н (біотин) — антисеборейний фактор. Широ ко поширений в рослинних та тваринних кормах; синтезу­ється легко мікроорганізмами травного тракту. Сприяє руйнуванню токсичного озідину, що міститься в яєчному білку. Біотин є активною групою ферменту карбоксилази, він необхідний для обміну амінокислот (аспарагінової, се-рину, треоніну) і жирних кислот. Симптомами авітамінозу

Н є: розвиток дерматиту, випадання шерсті, надмірне ви­ділення жиру залозами шкірд (себорея). Потреба біотину в організмі здебільшого забезпечується бактеріальним син­тезом у жуйних,свиней і птиці.

Вітамін С (аскорбінова кислота) — протицинготний засіб. Аскорбінової кислоти дуже багато в рослинних про­дуктах і менше в кормах тваринного походження. Джере­лом аскорбінової кислоти для тварин є зелена трава, кор­мова капуста, трава бобових, зелена кропива, картопля, морква, турнепс, бруква, буряк, хвоя, молоко. Багато ві­таміну С є в цитрусових, плодах шипшини, ягодах смороднни чорної, у шпинаті. Так, за табличними даними А. П. Костіна, у траві конюшини вітаміну С (з розрахунку па 1 кг корму) міститься 360 мг, траві люцерни — 900, тимофі­ївки — 400, у зеленій кропиві — 2070, кормовій капусті — 1500, брукві — 275, картоплі — 115, моркві— 380, турнепсі — 200—220, буряках — 80, хвої сосни — 1000 і в молоці 7—26 мг. Більшість сільськогосподарських тварин і дорос­ла птиця здатні синтезувати аскорбінову кислоту в достат­ній кількості.

Вітамін С дуже чутливий до дії високої температури, при нагріванні до 50 °С і доступі повітря він швидко руй­нується. Важкі метали, особливо мідь і залізо, негативно впливають на стійкість аскорбінової кислоти. Вітамін С активізує цілий ряд ферментів — аргінази, амілази, внутрі­шньоклітинні протеази. Він бере участь у створенні стеро­їдних оксигормонів наднирників і ДНК (дезоксирибонуклеї­нової кислоти). Він впливає на окислювально-відновні про­цеси в організмі, проникність стінок кровоносних судин, утворення антитіл, стійкість організму (Грибан В. Г., Дем-ченко В. Є.). Проте при дії сильних стресів, порушеннях обміну речовин, дефіциті вітамінів А, Від, пантотенової ки­слоти, при інтоксикації, зміні умов утримання тварин у вес­няний і осінній періоди року може спостерігатись гіповіта­міноз С (Грибан В. Г., Демченко В. Ю.) У тварин при гіпо­вітамінозах та авітамінозах знижується апетит, пухнуть суг­лоби, кровоточать десна У мавп, морських свинок, неста­ча аскорбінової кислоти спричиняє (як і в людей) цингу. Цінним'вітамінним препаратом для тварин взимку е хвоя сосни. В 1 кг хвої міститься 3—4 г аскорбінової кислоти. Згодовування подрібненої хвої сільськогосподарським тва­ринам позитивно впливає на їх репродуктивні функції та фізіологічний стан.

Вітамін Р (цитрин) міститься в рослинних продуктах разом з аскорбіновою кислотою. В організмі тварин він сприяє зміцненню капілярів, нормалізує їхню проникність;

виявляє свою активність тільки при наявності аскорбіно­вої кислоти і сприяє економному її використанню в орга­нізмі. Ці вітаміни беруть участь у багатьох процесах обмі­ну речовин.

Антивітаміни — це такі синтезовані речовини, які хі­мічно подібні до того чи іншого вітаміну, але за сввею ді­єю мають протилежні властивості. Механізм дії антивіта­мінів полягає в конкурентних відносинах з вітамінами під час утворення ферментів, з яких антивітамін витісняє ві­тамін. Утворений фермент уже втрачає ферментативні влас. тивості (Єлісєєв А. П.). Антивітаміни відомі не для всіх вітамінів Відкрито такі антивітаміни: тіамін, иірмдексиї, фолієва кислота, біотин, вітамін К та ін

Дія антивітамінів пояснюється антагонізмом при взає­модії вітамінів і антивітамінів з білковою частиною фер­менту. У зв'язку з тим, що сполука антивітаміну з білком не спричиняє утворення активного ферменту, в організмі настають авітамінози Дію антивітамінів використовують для припинення росту мікробів, бо виявлено, що такі пре­парати, як стрептоцид і сульфаніламідні сполуки, відігра­ють роль антивітамінів (Ярослав Ю С ) Антивітаміни ви­користовують з лікувальною метою Наприклад, лікуваль­ний препарат, до складу якого входить антивітамін К за­стосовують при лікуванні тромбофлебітів, інфаркту міо­карда, деяких захворювань печінки Дію антивітаміну можна зняти тільки введенням в організм відповідної кіль­кості вітамінів (Базанова Н У. та ін).