План автомобільної дороги

Автомобільні дороги повинні забезпечувати перевезення вантажів з найменьшими витратами енергії і найменьшою собівартістю перевезень.

Найкоротшим напрямком дороги, що з`єднує на карті місцевості початковий та кінцевий пункти, є пряма – повітряна лінія.

Але елементи рельєфу місцевості ( гори, яри {овраги}), водні перешкоди (болота, озера, ріки), заповідники, а також необхідність прокладання дороги через великі проміжні населені пункти, часто змушують відхилятися від найкоротшої відстані.

Окрім того, при виборі місця прокладення дороги уникають використання цінних сільськогосподарських угідь. На вилучення земли для будівництва дороги необхідна згода землекористувачів.

Положення вісі дороги на місцевості називається трасою.

Для кращого орієнтування трасу розподіляють на кілометри і на стометрові ділянки, що мають назву пікети.

Пікети та кілометри послідовно нумерують.

Оскільки траса огинає перешкоди на місцевості та має підйоми та спуски, вона є складною просторовою ( пространственной) лінією. Але для наочності її зазвичай розглядають у горизонтальній та вертикальній проекціях. На графічному зображенні проекції траси на горизонтальну площину – плані траси, показують розташування дороги по відношенню до населених пунктів, елементам рельєфу та ситуації місцевості, криві та прямі ділянки. Біля прямих вказують їх довжину та розташування по відношенню до країн світу. Дані про криві, а саме: радіуси, кути повороту та довжина, зводяться до таблиць.

Ступінь звивистості (извилистости) дороги характеризують коефіцієнтом розвитку траси – відношенням фактичної довжини дороги до довжини її просторової лінії. У місцях змін напрямку траси намічають кути повороту. Їх виміряють між продовженням траси та новим напрямком. Для зручності руху у кути повороту вписують плавні криві. Крутизну поворотів характеризують значенням кута повороту у градусах та хвилинах і радіусом, яким описана криволінійна ділянка дороги.

Наявність на дорозі криволінійних ділянок відображається на умовах руху автомобілів. При русі по кривій виникає відцентрова (центробежная) сила, що прагне змістити автомобіль з дороги та викликає перерозподіл навантаження між колесами, що відображається на стійкості та керуванні автомобіля, особливо на слизькій (скользкой) поверхні дороги. На кривих малих радіусів у гірській місцевості, у межах населенних пунктів, а також у місцевості, що заросла лісом, - видимість дороги водієм обмежується. При швидкому русі по кривим водій та пасажири відчувають неприємне відчуття наклону на зовнішню сторону кривої.

Дорожне покриття та його характеристика

Рух автомобілів заданої маси з розрахунковою швидкістю забезпечує дорожне покриття, яке розташовують на спланованій та спресованій (уплотненной) поверхні земляного полотна. Воно повинно мати достатню стійкість проти впливу кліматичних факторів, бути міцним, рівним із шорсткою поверхнею.

Міцність дорожнього покриття обирають у залежності від інтенсивності руху, складу транспортного потоку, вантажонапруженості і розрахункової швидкості. Вона повинна віповідати наступним вимогам:

- міцність її повинна забезпечувати відсутність просадок та високу опірність (сопротивление) зносу;

- рівність поверхні повинна забезпечувати можливість руху з високими швидкостями;

- шорсткість поверхні повинна забезпечувати добре зчіплення колес автомобіля з покриттям.

Дорожне покриття складається із одного або декількох конструктивних шарів (слоев).

Поперечний профіль дорожнього одягу:

1 - покриття; 2 – основа; 3 – додатковий шар основи; 4 - грунт земляного полотна;

С - ширина узбіччя; В/2 – ширина проїзжої частини.

Верхній - перше покриття - має шар ізносу (що періодично поновлюється) і основний шар, що визначає експлуатаційні якості покриття. Для збільшення міцності його зміцнюють вяжучим матеріалом.

Несуча частина (основа) - друге покриття - має два або більше міцних шара і забезпечує передачу навантажень на грунт земляного полотна.

Основа, як правило, складається із двох або більше міцних шарів, з яких верхні часто зміцнені вяжучим матеріалом для створення достатньо міцного шару під покриттям.

Додатковий шар основи - нижній конструктивний шар одягу. Окрім передачі навантажень на земляне полотно виконує також функції морозозахистного та вирівнюючого шару.