4. Фіксація ходу та результатів проведення слідчих (розшукових) дій

Фіксація ходу й результатів відображуються через застосовані прийоми та засоби, а також поведінка учасників; місце, час проведення та одержані результати слідчих розшукових дій.

Стаття 224. Допит

Стосовно фіксування допиту (КПК - п.2 ч.7 ст. 223 Вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій):

У ході допиту фіксуються не лише усні показання, а й факт складання свідком схем, малюнків, креслень, діаграм (графічної інформації). Така графічна інформація повинна складатися на окремому аркуші і є додатком до протоколу допиту. Факт відмови підозрюваного відповідати на запитання чи давати показання повинен бути зафіксований у протоколі допиту з указівкою мотивів, якщо підозрюваний їх повідомив. Слід також зазначити, що підозрюваний може відмовитися від відповіді не на всі, а на конкретні запитання. У цьому випадку слідчий повинен скласти протокол відповідно до вимог закону та позначити, на які саме запитання підозрюваний відмовився відповідати.

Частина 5. Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо– та/або відеозапис.

Рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час допиту приймає особа, яка проводить слідчу дію. За клопотанням учасників допиту застосування технічних засобів фіксування є обов’ язковим.

Якщо допит фіксується за допомогою технічних засобів (аудіо– та/або відеозапис), текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників пр оц есуальної дії не наполягає на цьому (ч. 2 ст. 104 КПК). У такому разі протокол слідчої дії складається, в ньому позначається вступна частина, як це передбачено ч. 3 ст. 104 КПК, але в описовій частині необхідно зазначити, що показання осіб зафіксовані на носії інформації, який додається до протоколу. Причому у матеріалах кримінального провадження повинні зберігатися оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо (ч. 3 ст. 107 КПК).

Процесуальний порядок та умови використання технічних засобів фіксування кримінального провадження (фотозйомка, аудіо– та/або відеозапис), порядок підготовки протоколу допиту та додатків до нього передбачені статтями 104–107 КПК.

Факт відмови особи давати показання повністю або частково повинен бути зафіксований у протоколі з указівкою мотивів, якщо вони були повідомлені.

• Обов’язок роз’яснити про процесуальні права

Відповідно до КПК, на особу, що здійснює кримінальне провадження, покладається обов’язок роз’яснити надані допитуваному законом процесуальні права. Закон не вимагає, щоб цей факт був зафіксований у протоколі допиту (ч. 3 ст. 104 КПК). Уявляється, що відмітка про роз’яснення прав особі, що допитується, повинна бути зроблена в протоколі допиту, що слід засвідчити її підписом.

Допиту для з’ясування причин розбіжностей у показаннях вже допитаних осіб

У ході проведення такого допиту ведеться протокол, який повинен відповідати вимогам ст. 104 КПК. У ньому, зокрема, указується, місце, час проведення допиту, особа, яка її проводить, всі присутні особи, протягом якого часу і між ким провадився допит. У протоколі вказується про роз’яснення прав та обов’язків допитуваних.

Далі фіксуються показання допитуваних із приводу їх взаємостосунків між собою, запитання слідчого, відповіді на них, а також коментарі і заперечення, якими супроводжують допитувані свої відповіді. Якщо допитувані пред’являють предмети, документи, якими вони обґрунтовують свої показання, про це також має бути вказано у протоколі.

Доцільно обрати одну з форм складання протоколу допиту, який приводиться для з’ясування причин розбіжностей у показаннях вже допитаних осіб:

• Перша форма – коли запитання і відповіді записуються в рядок, у тій послідовності і черговості, як вони давалися.

• Друга – коли кожна сторінка протоколу вертикальною рискою розділяється на рівні частини, в яких записуються запитання і відповіді на них кожного з допитуваних. Такий порядок складання протоколу допомагає іноді уникнути можливої відмови одного з допитуваних від підпису протоколу, що містить показання інших допитуваних, з якими перший не згоден. У такому разі кожний із допитуваних підписує тільки ту частину сторінки, де містяться його особисті показання.

Закінчивши допит, слідчий надає протокол учасникам для прочитання або на їх прохання може зачитати його вголос. Допитані мають право вимагати внесення до протоколу зауважень і доповнень, що обов’язково повинно бути зазначено в ньому.

Протокол підписує кожна з допитаних осіб, інші учасники і слідчий. Якщо протокол написаний на кількох сторінках, допитувані підписують кожну сторінку протоколу, а потім протокол у цілому.

Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

Якщо особа, що брала участь у проведенні допиту, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності – понятих.

Стаття 227. Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря у слідчих (розшукових) діях за участю малолітньої або неповнолітньої особи

Закон не передбачає фіксування рішення слідчого чи прокурора про обмеження участі законного представника у виконанні окремих слідчих (розшукових) дій або усунення його від участі у кримінальному провадженні. Втім, оскільки таке рішення безпосередньо стосується прав і законних інтересів неповнолітнього та його законного представника, таке рішення повинно бути зафіксовано в постанові з обов’язковим мотивуванням його прийняття. Така постанова має бути складена з додержанням вимог ч. 5 ст. 110 КПК та є обов’язковою для виконання.

Стаття 228. Пред’явлення особи для впізнання

При пред’явленні особи для впізнання слідчий чи прокурор можуть залучити для участі у слідчій дії спеціалістів для фіксування впізнання технічними засобами та інших спеціалістів.

Стаття 229. Пред’явлення речей для впізнання

Підібрані для впізнання речі розкладаються на рівній поверхні в добре освітленому місці. До кожної речі, що пред’являється, прикріплюється бирка з порядковим номером, або номер кладеться біля кожної речі. У протоколі пред’явлення для впізнання фіксується, під яким номером пред’являється річ для впізнання.

Стаття 230. Пред’явлення трупа для впізнання

Смерть дуже змінює зовнішність людини. Тому важливо перед пред’явленням для впізнання попередньо з’ясувати, чи може впізнаючий впізнати труп, опитати її про зовнішній вигляд і прикмети померлого, що слід зафіксувати у протоколі. Такі дії активізують пам’ять впізнаючого і дозволять підвищити ступінь надійності результатів пред’явлення для пізнання трупа.

Стаття 231. Протокол пред’явлення для впізнання

• Хід і результати пред’явлення для впізнання фіксуються в протоколі, який складається відповідно до вимог, передбачених у статтями 104–106 цього Кодексу, під час проведення слідчої дії чи, що буває найчастіше, після її завершення.

Протокол складається з вступної, описової та заключної частин. У вступній частині повинні міститися відомості про місце, час проведення (час початку і закінчення) та назву слідчої дії; особу, яка проводить пред’явлення для впізнання (посада, звання, прізвище, ім’я, по батькові,); прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання всіх осіб, які були присутні під час проведення дії (захисник, перекладач, спеціаліст, поняті).

Якщо в ході пред’явлення для впізнання застосовувалися технічні засоби фіксації, до протоколу заноситься інформація про те, що особи, які беруть участь у слідчій дії, заздалегідь повідомлені про їх застосування, зазначаються характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються, умови та порядок їх використання.

У описовій частині протоколу пред’явлення для впізнання мають бути вказані анкетні дані особи, що впізнається, її зріст, риси обличчя, колір волосся, одяг, процесуальне становище, а також прізвища, імена, по батькові, основні ознаки, вік, зріст, колір волосся, одяг і адреси тих осіб, серед яких вона пред’являється для пізнання.

Якщо для впізнання пред’являлася річ, у протоколі описується як вона, так й інші речі, які пред’являються разом з нею. Обов’язково має бути наголошено на тому, що речі однорідні, не мають різких відмінностей у зовнішньому вигляді. Указується, як розміщені речі, зазначаються їх порядкові номери.

Процес пред’явлення для впізнання відбивається у протоколі в тій послідовності, в якій проводилася ця слідча дія. Указується факт роз’яснення особам, що беруть участь у провадженні слідчої дії, їхніх прав та обов’язків; факт роз’яснення особі, що підлягає впізнанню, її права зайняти будь-яке місце серед осіб, що пред’являються для впізнання, і указується конкретне місце, яке вона зайняла. Має бути зазначений факт попередження відповідних осіб про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань (ст. 384 КК), також за відмову від давання показань (ст. 385 КК).

У протоколі фіксується пропозиція впізнаючому уважно подивитися на осіб, які пред’являються для впізнання, оглянути речі чи труп і відповісти на запитання, чи бачив він цю особу або річ раніше, за якими ознаками він упізнав особу, річ чи труп. Показання впізнаючого заносяться до протоколу по можливості дослівно. При цьому особливо точно мають бути вказані ті ознаки і прикмети, за якими впізнаючий впізнав об’єкт.

- Якщо впізнання проводилося поза візуальним спостереженням, в протоколі вказуються всі обставини і умови проведення такого пред’явлення для впізнання. При пред’явленні особи для впізнання особі, щодо якої згідно з КПК вжито заходів безпеки, відомості про особу, взяту під захист, до протоколу не вносяться, не долучаються до матеріалів досудового розслідування і зберігаються окремо.

Якщо впізнання провадилося за фотознімками або матеріалами відеозапису, це також зазначається у протоколі. Фотографії кількістю не менше чотирьох (фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню та інші фотознімки, яких має бути не менше трьох) однакових за форматом наклеюються на бланк протоколу пред’явлення для впізнання або на чистий аркуш паперу, нумеруються, скріпляються печаткою. У протоколі указуються прізвища, імена, по батькові осіб, чиї фотографії представлені для впізнання.

• Якщо в процесі слідчої дії проводилася фіксація її ходу і результатів технічними засобами (фотографування, відеозапис), то цей факт також зазначається в протоколі, а до протоколу долучаються додатки (ст. 105 КПК) – фотографії осіб, речей чи трупа, що пред’являлися для впізнання, матеріали відеозапису. Винятком є ситуації, якщо пред’явлення для впізнання проводилося в умовах, коли особа, яку пред’явили для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає. У цих випадках всі фотографії, матеріали відеозаписів, за якими може бути встановлена особа, яка впізнавала, зберігаються окремо від матеріалів досудового розслідування.

У заключній частині протоколу повинні міститися відомості про спосіб ознайомлення учасників слідчої дії зі змістом протоколу, зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії. Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу. Якщо надходять зауваження з п риводу порядку проведення впізнання, вони повинні бути занесен і до протоколу. Якщо зауважень і заяв не надійшло, про це також має бути вказано у протоколі.

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у пред’явленні для впізнання, поняті і слідчий чи прокурор. Додатки до протоколу також повинні бути посвідчені його учасниками. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення її з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного пре дставника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою (ч. 5 ст. 104 КПК).

У разі відмови особи, яка брала участь у пред’явленні для впізнання, підписати протокол, про це зазначається у протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності – понятих.

Стаття 232. Проведення допиту, впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування

Хід і результати слідчої (розшукової) дії, проведеної у режимі відеоконференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису. У матеріалах кримінального прова дження обов’язково зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо. Незастосування технічних засобів ф іксування кримінального провадження тягне за собою недійсність слідчої (розшукової) дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів (частини 3, 6 ст. 107 КПК).

Слідчий, прокурор з метою забезпечення оперативності кримінального провадження має право провести у режимі відео- або телефонної конференції опитування особи, яка через знаходження у віддаленому від місця проведення досудового розслідування місці, хворобу, зайнятість або з інших причин не може без зайвих труднощів вчасно прибути до слідчого, прокурора. Закон допускає використання при опитуванні тільки телефонної конференції без застосування відеофіксації розмови. За результатами опитування, проведеного у режимі відео– або телефонної конференції, слідчий, прокурор складає рапорт, у якому зазначає дату та час опитування, дані про особу опитуваного, дані про те, яким чином була підтверджена особа опитуваного, ідентифікаційні ознаки засобу зв’язку, що використовувався опитуваним, а також обставини, які були ним повідомлені. Рапорт приєднується до матеріалів кримінального провадження.

За необхідності опитування фіксується за допомогою технічних засобів аудіо– чи відеозапису, оригінальні примірники технічних носіїв інформації яких зберігаються у матеріалах кримінального провадження. Їх резервні копії зберігаються окремо.

Стаття 233. Проникнення до житла чи іншого володіння особи

Закон не вказує, у якій формі має бути викладена добровільна згода особи, яка є володільцем житла. Уявляється, що форма згоди повинна бути письмовою. Про те, що проникнення відбулося за добровільною згодою особи, також можна зазначити у протоколі обшуку чи огляду, засвідчивши згоду підписом власника.

Стаття 234. Обшук

Особа, яка проводить обшук, зобов’язана роз’яснити особам, присутнім під час обшуку їхні права та обов’язки, що відповідають їх процесуальному статусу, в тому числі робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу. Закон не вимагає від слідчого чи прокурора обов’язкової додаткової фіксації процедури проведення обшуку, а надає їм таке право. Разом з тим, якщо клопотання про застосування технічних засобів фіксування заявляють учасники слідчої дії, таке фіксування є обов’язковим (ч. 1 ст. 107 КПК).

Стаття 236

Стаття 236. Виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи

Фотографування чи відеозапис обшуку є найбільш простим факультативним засобом фіксування ходу проведення слідчої дії, що дозволяє зафіксувати обстановку у житлі чи іншому володінні особи, показати його місцезнаходження, відбити індивідуальні особливості відшуканих об’єктів, відзначити характер та розташування тайників, проілюструвати розшукові дії у динаміці, зафіксувати присутніх осіб тощо. Особливо доцільним уявляється застосування вказаних додаткових способів фіксації обшуку, якщо відшуканню підлягають об’єкти, що не можуть довго зберігатися при матеріалах кримінального провадження (кримінальній справі); при фіксуванні у протоколі обшуку складних для описання властивостей та ознак механізмів, обладнання, предметів тощо; з метою запобігання заявам підозрюваного про фальсифікації та порушення закону, яких, на його думку, припустився слідчий тощо. Оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії зберігаються у матеріалах кримінального провадження. Їх резервні копії зберігаються окремо (ч. 3 ст. 107 КПК).

Під час обшуку слідчий, прокурор також має право проводити вимірювання, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла або іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки. Вони розглядаються як додатки до протоколу, повинні бути виготовлені належним чином, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні таких додатків.

Частина 8. Особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої

(розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу

обшуку.

Під час проведення обшуку особою, яка його проводить, складається протокол (ст. 104 К ПК). Як і інші протоколи, протокол обшуку складається із трьох частин: вступної, описової, заключної. У вступній частині зазначаються: назва слідчої дії; місце, час її проведення (час початку та закінчення); особа, яка проводить слідчу дію (прізвище, ім’я, по батькові, посада); найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; всі особи, які присутні під час проведення процесуальноїдії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); підстави дляпровадження обшуку, посилання на статті кримінального процесуального закону, вимоги яких дотримано; вказівку на роз’яснення особам, присутнім під час обшуку, їхправ та обов’язків, у том у числі робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу; інформація про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.

Описова частина протоколу обшуку має бути складена із дотриманням логіки викладення подібних процесуальних документів, відповідати вимогам системності та послідовності. У описовій частині фіксується, що особі, яка володіє житлом чи іншимволодінням, а за її відсутності – іншій присутній особі пред’явлена ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук та надана її копія; зазначаються дані про отримання добровільної згоди власника на обшук, що підтверджується його підписом; пропозиція слідчого чи прокурора добровільно видати зазначені в ухвалі судді об’єкти; відзначається послідовність дій слідчого; відомості, важливі для цього кримінального провадження.

У заключній частині повинні містит ися відомості про: виявлені, вилучені, та/або надані речі і документи, перераховані їх ознаки – назва, кількі сть, міра, вага, матеріал, з якого вони виготовлені, з урахуванням того, наскільки точно це може бути визначено у момент вилучення, та індивідуальні ознаки (об’єм, розмір, колір, по можливості ціна кожного предмета чи документа, що вилучається, та ін.).

При вилученні в процесі обшуку великої кількості предметів складається спеціальний опис цих предметів, про що вказується в протоколі. Опис – не просто додаток до протоколу, а його складова частина, оскільки відомості, що в ньому містяться, мають таке ж доказове значення, як і обставини, зафіксовані в протоколі.

Оскільки особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, ці заяви також підлягають занесенню до протоколу.

Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу. Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами.

Протокол виготовляється у двох примірниках. Обидва примірники підписують усі учасники, які бра ли участь у проведенні обшуку. Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності – понятих.

Стаття 237. Огляд

Сутність огляду полягає в тому, що слідчий та/або прокурор сприймає об’єкт огляду (за допомогою слухових, зорових, тактильних відчуттів), досліджує та оцінює його стан, властивості, ознаки з метою виявлення та фіксації будь-яких відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Під час проведення огляду або безпосередньо після його закінчення особою, яка проводить огляд, складається протокол (ст. 104 КПК). Протокол огляду складається із трьох частин: вступної, описової, заключної.

Вступна частина повинна містити обов’язкові реквізити протоколу: назва слідчої дії; місце, час її проведення (час початку та закінчення); умови проведення огляду (погода, освітлення); особа, яка проводить слідчу дію (прізвище, ім’я, по батькові, посада); найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер (якщо відомості про кримінальне правопорушення вже внесені до ЄРДР). У цій частині також зазначаються: підстави проведення невідкладного огляду; всі особи, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); вказівку на роз’яснення особам, присутнім під час огляду їх прав та обов’язків, в тому числі робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу; інформація про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; посилання на статті кримінального процесуального закону, відповідно до яких проводиться огляд.

Описова частина протоколу огляду має бути складена із дотриманням логіки викладення подібних процесуальних документів, відповідати вимогам системності та послідовності. У описовій частині протоколу огляду житла чи іншого володіння особи зазначається, що власнику житла чи іншого володіння, а за його відсутності – іншій присутній особі пред’явлена ухвала слідчого судді про дозвіл на огляд та надана її копія; зазначаються дані про отримання добровільної згоди власника на огляд, що підтверджується його підписом. У описовій частині також фіксуються координати місця події, відбивається послідовність дій слідчого; детально описуються виявлені речі та документи; зазначається, які технічні засоби виявлення та фіксації слідів застосовувалися.

У заключній частині повинні міститися відомості про: виявлені, вилучені речі і документи, перераховані їх ознаки – назва, кількість, міра, вага, матеріал, з якого вони виготовлені, з урахуванням того, наскільки точно це може бути визначено у момент вилучення, та індивідуальні ознаки (об’єм, розмір, колір, по можливості ціна кожного предмета чи документа, що вилучається, та ін.).

Стаття 238. Огляд трупа

Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил цього Кодексу про огляд житла чи іншого володіння особи (ч. 2 ст. 237 КПК).

Результати ініціативної діяльності судового експерта фіксуються в процесуальному документі - висновку судового експерта, а встановлені факти мають доказове значення.

висновок експерта розглядається як мотивований висновок, що містить фактичні дані з питань, які поставлені органами досудового розслідування чи судом, і дається експертом у письмовій формі як результат проведеного ним дослідження обставин кримінальної справи на основі спеціальних знань.

Стаття 101. Висновок експерта

1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Стаття 102. Зміст висновку експерта

1. У висновку експерта повинно бути зазначено:

1) коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза;

2) місце і час проведення експертизи;

3) хто був присутній при проведенні експертизи;

4) перелік питань, що були поставлені експертові;

5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом;

6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка;

7) обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.

У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Якщо при проведенні експертизи будуть виявлені відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких не ставилися питання, експерт має право зазначити про них у своєму висновку. Висновок підписується експертом.

Стаття 239. Огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією

Про виймання трупа з місця поховання із дотриманням вимог ст. 104 КПК складається протокол (див. коментар до ч. 7 ст. 237 КПК). Серед інших відомостей, які мають міститися у описовій частині протоколу, повинні бути зафіксовані також: місце розташування могили, її зовнішній вигляд і стан, характер поверхні ґрунту і рослинного покриву; наявність або відсутність огорожі, земляного пагорба і надмогильної споруди (хреста, надгробної плити, пам’ятника, обеліска, стели тощо); надписи на надгробку або реєстраційному знаку; особливості ґрунту на рівні труни (колір, вологість, зернистість тощо); глибина захоронення; стан труни; спосіб кріплення кришки (положення фіксаторів); детально описується труп, що знаходиться в труні.

У заключній частині повинні містити відомості про виявлені, вилучені речі, перераховані їх ознаки, зазначено, які зразки відібрані. Додатками до проколу огляду трупа, пов’язаного із ексгумацією, можуть бути спеціально виготовлені фототаблиці, аудіо– чи відеозапис, плани, схеми, графічні зображення, відбитки, зліпки та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу (ст. 105 КПК).

Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. До матеріалів кримінального провадження доцільно долучити довідку щодо того, де, ким та коли проведено поховання трупа, що піддавався ексгумації.

Стаття 240. Слідчий експеримент

При проведенні слідчого експерименту безпосередньо або після його закінчення з урахуванням вимог статей 104–107 КПК складається протокол, який підписується всіма особами, що брали в ньому участь, а також понятими і слідчим та/або прокурором. У протоколі, крім звичайних відомостей, потрібно вказати: з чиєю участю і в чиїй присутності проводився слідчий експеримент; його мету; відомості про особу, показання якої перевірятимуться; відомості, що перевіряються; умови провадження слідчої дії (стан погоди, освітлення і та ін.); хід експерименту, тобто дії, виконані його учасниками при підготовці і відтворенні обставин події, що перевіряється; при вчиненні дослідницьких дій особливо докладно описуються одержані результати; фіксується маршрут руху учасників слідчої дії, указується початкова точка, звідки почалося просування учасників, порядок їх розташування. Якщо в процесі перевірки і уточнення відомостей вилучалися предмети, документи, то все це також повинне знайти відображення в протоколі. Якщо дослідницькі дії проведені повторно або неодноразово, кожна дія і отриманий результат мають бути відображенні в протоколі.

Якщо під час проведення слідчого експерименту застосовувалися технічні засоби фіксації, це також повинно знайти своє відображення в протоколі.

Стаття 241. Освідування особи

Про проведення освідування складається протокол, у якому повинні фіксуватися факти, що мають доказове значення. У протоколі не дається пояснень, інтерпретації знайдених фактів, явищ, не висловлюються думки слідчого про механізм утворення тих або інших слідів, їх походження. У протоколі лише фіксуються знайдені на тілі сліди кримінального правопорушення або особливі прикмети.

У вступній частині протоколу повинно бути вказано: час і місце його складання, час початку і закінчення слідчої дії, дані про особу, що провадить слідчу дію (посада,звання, прізвище, ім’я, по батькові), і осіб, що беруть у ній участь (прізвище, ім’я, по-батькові, а в необхідних випадках і їх адреси); посада, звання, прізвище, ім’я, по батькові судово-медичного експерта чи лікаря, що брав участь у провадженні освідування.

Повинно бути зазначено, що понятим та іншим учасникам слідчої дії роз’яснені їх права і обов’язки.

У описовій частині протоколу зазначаються умови провадження слідчої дії; всі дії слідчого в тій послідовності, як вони проводилися, а також фіксується все виявлене під час провадження слідчої дії. У ньому також зазначаються, чи мало місце оголення тіла оглянутого, чи заперечував він проти цього чи ні, а також вказуються результати освідування, що, в якому вигляді і в якому місці тіла виявлено. Оскільки в процесі освідування можуть бути виявлені сліди, що швидко змінюються, то їх необхідно описати в протоколі максимально детально й точно. Якщо фіксуються сліди тілесних ушкоджень, доцільно описати їх локалізацію, розміри, конфігурацію, колір, характер країв. При фіксації особливих прикмет опис їх доцільно здійснювати за правилами словесного портрета. Малюнок і колір татуювання також підлягає докладному опису. Указується місцерозташування татуювання, повністю

відтворюється його текст (якщо він є).

Також у протоколі слід відобразити, чи застосовувалися технічні засоби фіксування освідування, які саме і в чому полягало їх використовування.

Додатки до протоколу – фотознімки, кінострічки, діапозитиви, фототаблиці та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу, повинні бути належним чином виготовлені, упаковані, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, експерта, лікаря, інших осіб, які брали участь у їх виготовленні.

Протокол підписують особи, що брали участь у провадженні слідчої дії, поняті і слідчий та/або прокурор. Якщо освідування проводилося примусово, копія протоколу освідування надається особі, щодо якої проводилося освідування.