Вимоги до дезінфікуючих засобів:

1. Мають володіти широким спектром дії (ШСД).

2. Повинні мати мікробоцидний ефект.

3. Повинні добре розчинятися у воді, або утворювати з нею або із повітрям стійкі активні суспензії, эмульсії, аерозолі, тумани.

4. Зберігати активність у знезаражувальному середовищі.

5. Не пошкоджувати знезаражувальні об’єкти.

6. Володіти низькою токсичністю і алергогенністю.

Незважаючи на успіхи в галузі клінічної медицини, проблема інфекційних захворювань продовжує залишатися достатньо складною у всіх без виключення країнах світу. Практично впродовж всього XX сторіччя клінічна медицина переважно займалася дослідженням інфекційних захворювань, які протікають в типових, клінічно маніфестних формах. На сучасному етапі були визначені нові аспекти проблем, однією з яких є встановлення ролі інфекційних збудників в розвитку хронічних запальних захворювань людини, через що питома вага інфекційних захворювань в загальній структурі патології людини може досягати 60-70%.

Інфекція (від лат. infectio - забруднення, зараження) є широким загальнобіологічним поняттям, що характеризує проникнення патогенного збудника в інший, більш високоорганізований організм і подальше їх антагоністичне взаємовідношення.

Інфекційний процес - це обмежена в часі складна взаємодія біологічних систем мікро- і макроорганізму, яка протікає в певних умовах зовнішнього середовища, виявляється на субмолекулярному, субклітинному, клітинному, тканинному, органному і організменному рівнях і закономірно закінчується або загибеллю макроорганізму, або його повним звільненням від збудника.

Інфекційна хвороба - це конкретна форма прояву інфекційного процесу, що відображає ступінь його розвитку і має характерні нозологічні ознаки.

Інфекційний процес є одним з найскладніших біологічних процесів в природі, а інфекційні хвороби є грізними, руйнівними чинниками для людства, які наносять йому колосальний економічний збиток. Збудниками інфекційних захворювань можуть бути бактерії, віруси, рикетсії, хламідії, мікоплазми, найпростіші, грибки, гельмінти.

Впродовж всього свого життя людина контактує з величезним світом мікроорганізмів, але викликати інфекційний процес здатна лише нікчемно мала частина цього світу (приблизно 1/30000). Ця здатність в значній мірі визначається патогенністю збудника.

Патогенність - видова ознака мікроорганізму, закріплена генетично і характеризуюча здатність викликати захворювання. За цією ознакою мікроорганізми підрозділяються на патогенні, умовно-патогенні і непатогенні. Головними чинниками, що визначають патогенність, є вірулентність, токсигенність й інвазивність.

Вірулентність - це ступінь, міра патогенності, індивідуально властива конкретному штаму патогенного збудника.

Токсигенність - це здатність до вироблення і виділення різних токсинів (екзо- та ендотоксини).

Інвазивність - здатність до проникнення в тканини і органи мікроорганізму і розповсюдження в них.

Залежно від типу дії на мікробну клітину антисептики ділять на дві групи: бактерицидні та бактеріостатичні.

Класифікація антисептичних засобів:

В залежности від хімічної природи антисептичні препарати розподіляють на три групи:

І. Неорганічні сполуки:

1. Галогенвмісні - спиртова настоянка йоду, йодонат, йоддицирин, йодопірон, повідон йоду (бетадин, вокадин), р-р Люголя, хлорамін, хлоргексидин, хлорамін В та інші.

2. Окислювачі - 3% перекис водню, 0,02-0,1, 2-5 % перманганату калія.

3. Неорганічні кислоти і луги - борна кислота, саліцилова кислота, бензойна кислота, натрію гідрокарбонат, розчин аміаку та інші.

4. Солі важких металів - оксиціаніста ртуть 1:10000, 1:50000; 0,1-2%, 5-20% нітрат срібла; протаргол, коларгол, міді сульфат, цинку сульфат, цинку оксид та інші.

5. Луги - нашатирний спирт, розчин аміаку.

ІІ. Органічні сполуки:

1. Спирти – етиловий спирт.

2. Альдегіди - формальдегід (формалін), гексаметилентетрамін, лізоформ, лізол та інші.

3. Феноли – фенол чистий, карболова кислота, резорцин; ваготил.

4.Фарбники - 1-2% метиленовий синій, 1-2% бриліантовий зелений, етакридин.

5. Детергенти - поверхнево-активні речовини: хлоргексидину біглюконат, церигель, дегмін, дегміцид, миючі розчини.

6. ·Антисептики рослинного походження - хлорофіліпт, шавлія, календула та інші.

ІІІ. Антибіотики для зовнішнього застосування:

1. Похідні нітрофурану - фурацилін, фурадонін, фуразолідон, фурагін та інші.

2. ·Сульфаниламіди - стрептоцид, норсульфазол, етазол, сульфадиметоксин, сульфален, бісептол та інші.

3. Похідні 8-оксихіноліна - нітроксолін (5-НОК), ентеросептол, інтестопан.

4. Похідні хіноксаліну – диоксидин.

5. Похідні нітроімідазолу - метронідазол, метрагіл, флагіл, трихопол.

6. Дьогті, смоли - дьоготь березовий, іхтіол, нафталан.