Лікування дітей хворих на гострий середній отит

Гострий гнійний середній отит (гострий середній отит) – це запалення слизової оболонки всіх порожнин середнього вуха, але головним чином слизової оболонки барабанної порожнини.

Причиною гострих середніх отитів є бактеріальна, вірусна або вірусно-бактеріальна інфекція на фоні зниження імунологічної реактивності організму. Найчастіше гострі середні отити виникають як ускладнення гострої респіраторної вірусної інфекції (ГРВІ).

Для першої фази (початкового розвитку) характерними ознаками є:

1.Підвищення температури, яке звичайно супроводжується загальною розбитістю, нездужанням, позноблюванням. Рівень температури в певній мірі вказує на тяжкість процесу. Загальний стан завжди знаходиться в прямій залежності від гарячки; порушується сон, апетит та ін.

2.Болі у вусі можуть бути відчутними або виявляються на початку лише періодичними поколюваннями, відчуттям повноти і тиску у вусі. Через кілька годин від початку захворювання розвиваються великі болі стріляючого, свердлячого, пульсуючого характеру, які часто ірадіюють у відповідну половину голови. Болі періодично стихають, особливо в денний час, а потім під ніч знову відновлюються з тією ж силою, позбавляючи хворого сну.

3.Відчуття закладення, шум у вусі є обов’язковими симптомами. Початкова фаза, як правило, не супроводжується пониженням слуху.

Друга фаза (наростання процесу) характеризується не тільки наростанням попередніх симптомів, але й появою нових. Біль у вусі посилюється, набуває пульсуючого характеру і відрізняється постійністю. Температура тіла досягає високих цифр – 38-39⁰С і навіть вище. Відчуття закладення у вусі змінюється вираженим погіршенням слуху.

Третя фаза (розв’язання процесу), коли барабанна перетинка під впливом ексудату проривається в місці найбільшого випинання. Біль у вусі, головний біль, відчуття повноти і тиснення швидко зникають. Загальний стан хворих значно поліпшується, сон та апетит відновлюються.

Четверта фаза (видужання) характеризується симптомами згасання і поступової ліквідації процесу.

Лікування гострих середніх отитів.

• загальна антибактеріальна терапія проводиться препаратами стартової терапії (напівсинтетичні пеніциліни з клавулановою кислотою, цефалоспорини І, ІІ, генерації протягом 7-10 днів).

• для покращення дренування слухової труби та вентиляцію порожнин середнього вуха застосовують судинозвужувальні краплі в ніс протягом 5-7 днів, аерозолі з антисептиками, антибіотиками.

• симптоматична терапія.

• гіпосенсибілізуюча терапія.

• загальнозміцнююча терапія.

При відсутності ефекту від стартової терапії протягом 2-3 діб застосовують антибактерійні препарати резерву (макроліди 7-10 днів). Сухе тепло – солюкс, УВЧ, компреси.

2. Ангіна – гостре інфекційне захворювання всього організму з місцевими проявами переважно в піднебінних мигдаликах.

Наказом МОЗ України від 24.03.2009 № 181

Протокол надання медичної допомоги хворим з катаральною, фолікулярною та лакунарною ангінами

Етіологія

Збудниками можуть бути : стрептокок, стафілокок, аденовірус

Сприяючі чинники:

Переохолодження, зниження імунітету, дитячі інфекції

Класифікація

1. Катаральна

Лакунарна

3. Фолікулярна

4. Фібринозна

5. Виразкова

6. Некротична

7. Виразково – некротична

8. Герпетична

9. Змішана

Клініка

Клінічні прояви ангіни поділяються на місцеві та загальні. До загальних проявів належать такі симптоми:

• порушення загального стану,

• підвищення температури тіла до 39 – 40*С,

• біль у кістках та суглобах,

• збільшення регіонарних підщелепних і шийних лімфовузлів.

Місцеві ознаки залежать від форми ангіни.

У дітей з катаральною ангіною мигдалики збільшені, рожево – червоні.

У дітей з фолікулярною ангіною мигдалики збільшені, червоні, їх поверхня горбкувата, в підслизовому шарі мигдаликів є гнояки у вигляді крапок. Це нагноєні фолікули, які лопаються , і на поверхні з’являється гній.

У дітей з лакунарною ангіною мигдалики гіперемовані, навколо лакун виявляють білі або сіруваті плівки, які легко знімаються ватними тампонами.

Ускладнення

Паратонзилярний абсцес, отит, нефрит, ревматизм, сепсис, ендокардит, поліартрит.

Для диференціального діагнозу – обов’язкове бакдослідження мазків з зіву ( на межі зі здоровою тканиною і ураженими мигдаликами). Необхідно диференцювати з дифтерією зіва, скарлатиною.

Лікування

Ліжковий режим, тепле питво, жарознижувальні.

Антибіотикотерапія, сульфаніламіди.

Полоскання зіва розчином фурациліну, обробляти перекисом водню, розчином Люголя, коларголу.

За наказом № 181 від 21.04.2005 р. «Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"