1.3 Тестування — контрольне вимірювання

Тестуванням замінюють вимірювання всякий раз, коли об'єкт, що вивчається, недоступний прямому вимірюванню. Наприклад, практично неможливо точно визначити продуктивність серця спортсмена під час напруженої м'язової роботи. Тому застосовують комплексне вимірювання: вимірюють частоту серцевих скорочень нші кардіологічні показники, що характеризують серцеву продуктивність. Тести використовують і в тих випадках, коли явище, що вивчається, не цілком конкретне. Наприклад, правильніше говорити про тестування спритності, гнучкост т.п., чим про їх вимірювання. Проте гнучкість (рухливість) в певному суглоб в певних умовах можна зміряти.

Тестом (від англ. test — проба, випробування) в спортивній практиц називається вимірювання або випробування, що проводиться з метою визначення стану або здібностей людини. Різних вимірювань і випробувань може бути проведено дуже багато, але не всякі вимірювання можуть бути використані як тести. Тестом в спортивній практиці може бути названо тільки те вимірювання або випробування, яке відповідає наступним метрологічним вимогам:

— повинна бути визначена мета застосування тесту; стандартність (методика, процедура і умови тестування повинні бути однаковими у всіх випадках застосування тесту);

— слід визначити надійність і інформативність тесту;

— для тесту необхідна система оцінок;

— слід вказати вид контролю (оперативний, поточний або етапний).

Тести, що задовольняють вимогам надійності і інформативності, називають добротними, або автентичними.

Процес випробувань називається тестуванням, а одержане у результат вимірювання або випробування числове значення є результатом тестування (або результатом тесту). Наприклад, біг на 100 м — це тест; процедура проведення забігів і хронометражу — тестування; час бігу — результат тесту.

Що стосується класифікації тестів, то аналіз зарубіжної і вітчизняно літератури показує, що існують різні підходи до цієї проблеми. Залежно від області застосування існують тести: педагогічні, психологічні, досягнень, ндивідуально-орієнтовані, інтелекту, спеціальних здібностей і т.д. За методологією інтерпретації результатів тестування тести класифікуються на нормативно-орієнтовані і критерійно-орієнтовані [28].

Нормативно-орієнтований тест дозволяє порівнювати досягнення (рівень підготовки) окремих випробовуваних один з одним. Нормативно-орієнтовані тести використовуються для того, щоб одержати надійні і нормально розподілені бали для порівняння тестованих. Бал (індивідуальний бал, тестовий бал) - кількісний показник вираженості вимірюваної властивості у даного випробовуваного, одержаний за допомогою даного тесту.

Критерійно-орієнтований тест дозволяє оцінювати, в якому ступен випробовувані оволоділи необхідним завданням (руховою якістю, технікою рухів т.д.).

1.3.1 Різновиди рухових тестів

Тести, в основі яких лежать рухові завдання, називають руховими, або моторними. Результатами їх можуть бути або рухові досягнення (час проходження дистанції, число повторень, пройдена відстань і т.п.), або фізіологічні і біохімічн показники.

Залежно від цього, а також від цілей рухові тести підрозділяються на три групи.

Тести, результати яких залежать від двох і більш чинників, називаються гетерогенними, а якщо переважно від одного чинника — гомогенними тестами. У спортивній практиці частіше використовується не один, а декілька тестів, що мають загальну кінцеву мету. Таку групу тестів прийнято називати комплексом, або батареєю, тестів.

·           Стандартн функціональні проби

 а) по величині виконаної роботи або

 б) по величині фізіологічних зрушень

·           Фізіологічн або біохімічні показники при стандартній роботі. Рухові показники при стандартній величині фізіологічних зрушень

·           Реєстрація ЧСС при стандартної роботі 1000 кгм/хв. Швидкість бігу при ЧСС 160 уд/хв.

·           Максимальн функціональні проби

·           Показати максимальний результат

·           Фізіологічн або біохімічні показники

·           Визначення максимального кисневого боргу або максимального споживання кисню.

·           Фізичн вправи, що відображають урівень розвитку фізичних якостей (рухових спосібностей).

Правильне визначення мети тестування сприяє правильному підбору тестів. Вимірювання різних сторін підготовленості спортсменів повинні проводитися систематично. Це дає можливість порівнювати значення показників на різних етапах тренування і залежно від динаміки приростів в тестах нормувати навантаження.

Ефективність нормування залежить від точності результатів контролю, яка, у свою чергу, залежить від стандартності проведення тестів і вимірювання в них результатів.

Для стандартизації проведення тестування в спортивній практиці слід дотримувати певні вимоги:

1) режим дня, передуючого тестуванню, повинен будуватися за однією схемою. У ньому виключаються середні і великі навантаження, але можуть проводитися заняття відновного характеру. Це забезпечить рівність поточних станів спортсменів, і початковий рівень перед тестуванням буде однаковим;

2) розминка перед тестуванням повинна бути стандартною (по тривалості, підбору вправ, послідовності їх виконання);

3) тестування по можливості повинні проводити одні і

ті ж люди що уміють це робити;

4) схема виконання тесту не змінюється і залишається постійною від тестування до тестування;

5) інтервали між повтореннями одного і того ж тесту повинні ліквідовувати стомлення, що виникло після першої спроби;

6) спортсмен повинен прагнути показати в тесті максимально можливий результат. Така мотивація реальна, якщо в ході тестування створюється обстановка, змагання.

Проте цей чинник добре діє при контролі підготовленості дітей. У дорослих спортсменів висока якість тестування можливо лише в тому випадку, якщо комплексний контроль буде систематичним і по його результатах коректуватиметься зміст тренувального процесу.

Опис методики виконання будь-якого тесту повинен враховувати всі ц вимоги.

Точність тестування оцінюється інакше, ніж точність вимірювання. При оцінці точності вимірювання результат вимірювання зіставляють з результатом, одержаним точнішим методом. При тестуванні можливість порівняння отриманих результатів з точнішими найчастіше відсутня. І тому потрібно перевіряти не якість одержуваних при тестуванні результатів, а якість самого вимірювального нструменту — тесту. Якість тесту визначається його інформативністю, надійністю об'єктивністю. Надійність тестів.Надійністю тестів називається ступінь збігу результатів при повторному тестуванні одних і тих же людей в однакових умовах. Цілком зрозуміло, що повний збіг результатів при повторних вимірюваннях практично неможливий.

Варіацію результатів при повторних вимірюваннях називають внутрішньо ндивідуальною, внутрішньо груповою або внутрікласовою. Основними причинами такої варіації результатів тестування, яка спотворює оцінку дійсного стану підготовленості спортсмена, тобто вносить певну помилку або погрішність в цю оцінку, є наступні обставини:

1) випадкові зміни стану випробовуваних в процесі тестування (психологічний стрес, звикання, стомлення, зміна мотивації до виконання тесту, зміна концентрації уваги, нестабільність початкової пози і інших умов процедури вимірювань при тестуванні);

2) неконтрольовані зміни зовнішніх умов (температура, вологість, вітер, сонячна радіація, присутність сторонніх осіб і т.п.);

3) нестабільність метрологічних характеристик технічних засобів вимірювання (ТЗВ), використовуваних при тестуванні. Нестабільність може бути викликана декількома причинами, обумовленими недосконалістю вживаних ТЗ: погрішністю результатів вимірювання із-за змін напруги мережі, нестабільністю характеристик електронних вимірювальних приладів і датчиків при змінах температури, вологості, наявністю електромагнітних перешкод і т.п. Слід зазначити, що з цієї причини погрішності вимірювань можуть складати значн величини;

4) зміни стану експериментатора (оператора, тренера, педагога, судді), що здійснює або оцінюючого результати тестування, і заміна одного експериментатора ншим;

5) недосконалість тесту для оцінки даної якості або конкретного показника підготовленості.

Для визначення коефіцієнта надійності тесту існують спеціальн математичні формули.

 Градація рівнів надійності тестів

Надійність. Кажучи про надійність тестів, розрізняють їх стабільність (відтворюваність), узгодженість, еквівалентність.

Під стабільністю тесту розуміють відтворюваність результатів при його повторенні через певний час в однакових умовах. Повторне тестування звичайно називають ретестом. Стабільність тесту залежить від наступних компонентів:

— виду тесту;

— контингенту випробовуваних;

— тимчасового інтервалу між тестом і ретестом.

Для кількісної оцінки стабільності використовується дисперсійний аналіз по тій же схемі, що і у разі розрахунку звичайної надійності.

Узгодженість тесту характеризується незалежністю результатів тестування від особистих якостей особи, що провідної або оцінює тест. Якщо результати спортсменів в тесті, який проводять різні фахівці (експерти, судді), співпадають, то це свідчить про високий ступінь узгодженості тесту. Ця властивість залежить від збігу методик тестування у різних фахівців.

Коли створюється новий тест, обов'язково потрібно перевірити його на узгодженість. Робиться це так; розробляється уніфікована методика проведення тесту, а потім два або більш фахівця по черзі в стандартних умовах тестують одних і тих же спортсменів.

Еквівалентність тестів. Одну і ту ж рухову якість (здатність, сторону підготовленості) можна зміряти за допомогою декількох тестів. Наприклад, максимальну швидкість за наслідками пробіжки з ходу відрізків в 10, 20 або 30 м. Силову витривалість — по числу підтягань на щаблині, віджимань в упорі, кількості підйомів штанги в положенні лежачи на спині і т.д.

Еквівалентність тестів визначається таким чином: спортсмени виконують один різновид тесту і потім після невеликого відпочинку — іншу і т.д.

Якщо результати оцінок співпадають (наприклад, кращі в підтяганн опиняються кращими і у віджиманні), то це свідчить про еквівалентність тестів. Коефіцієнт еквівалентності визначається за допомогою кореляційного або дисперсійного аналізу.

Застосування еквівалентних тестів підвищує надійність оцінки контрольованих властивостей моторики спортсменів. Тому якщо потрібно провести поглиблене обстеження, то краще застосувати декілька еквівалентних тестів. Такий комплекс називається гомогенним. У всій решті випадків краще використовувати гетерогенні комплекси: вони складаються з нееквівалентних тестів. Не існує універсальних гомогенних або гетерогенних комплексів. Так, наприклад, для слабо підготовлених людей такий комплекс, як біг на 100 і 800 м, стрибок в довжину з місця, підтягання на щаблині, буде гомогенним. Для спортсменів високо кваліфікації він може виявитися гетерогенним.

До певного ступеня надійність тестів може бути підвищена шляхом:

— строгішої стандартизації тестування;

— збільшення числа спроб;

— збільшення числа оцінювачів (суддів, експертів) і підвищення узгодженост х думці;

— збільшення числа еквівалентних тестів;

— кращої мотивації випробовуваних;

— метрологічно обґрунтованого вибору технічних засобів вимірювань, що забезпечують задану точність вимірювань в процесі тестування.

Інформативність тестів. Інформативність тесту — це ступінь точності, з якою він вимірює властивість (якість, здатність, характеристику і т.п.), для оцінки яко використовується. У літературі до 1980 р. замість терміну «інформативність» застосовувався адекватний йому термін «валідність».

В даний час інформативність підрозділяють (класифікують) на декілька видів.

Так, зокрема, якщо тест використовується для визначення стану спортсмена у момент обстеження, то говорять про діагностичну інформативність. Якщо ж на основі результатів тестування хочуть зробити висновок про можливі майбутн показники спортсмена, тест повинен володіти прогностичною інформативністю. Тест може бути діагностична інформативний, а прогностично немає, і навпаки.

Ступінь інформативності може характеризуватися кількісно — на основ досвідчених даних (так звана емпірична інформативність) і якісна — на основ змістовного аналізу ситуації (змістовна, або логічна, інформативність). В цьому випадку тест називають змістовно, або логічно, інформативним на основі думок експертів-фахівців.

Факторна інформативність — одна з дуже частих моделей теоретично нформативності. Інформативність тестів по відношенню до прихованого критерію, який штучно складається з їх результатів, визначається на основі показників батареї тестів за допомогою факторного аналізу.

Факторна інформативність пов'язана з поняттям розмірності тестів в тому сенсі, що число чинників вимушено визначає і число прихованих критеріїв. При цьому розмірність тестів залежить не тільки від числа оцінюваних рухових здібностей, але і від решти властивостей моторного тесту. Коли цей вплив можна частково виключити, то факторна інформативність залишається рухомим модельним наближенням теоретичної або конструктної інформативності, тобто валідністи моторних тестів до рухових здібностей.

Просту або складну інформативність розрізняють по числу тестів, для яких вибраний критерій, тобто для одного або двох і більш тестів. З питаннями взаємного відношення простій і складній інформативності тісно зв'язані наступн три види інформативності. Чиста інформативність виражає ступінь підвищення складної інформативності батареї тестів, коли даний тест включають в батарею тестів вищого порядку. Параморфная інформативність виражає внутрішню нформативність тесту в рамках прогнозу обдарованості до певної діяльності. Вона визначається фахівцями-експертами з урахуванням професійної оцінки обдарованості. Її можна визначити як приховану (для фахівців - «інтуїтивну») нформативність окремих тестів.

Очевидна інформативність в значній мірі пов'язана із змістовною показує, наскільки очевидно зміст тестів для тестованих осіб. Вона пов'язана з мотивацією випробовуваних. Інформативність внутрішня або зовнішня виника залежно від того, чи визначається інформативність тесту на основі порівняння з результатами інших тестів або на основі критерію, який по відношенню до дано батареї тестів є зовнішнім.

Абсолютна інформативність стосується визначення одного критерію в абсолютному розумінні, без залучення яких-небудь інших критеріїв.

Диференціальна інформативність характеризує взаємні відмінності між двома або більш критеріями. Наприклад, при виборі спортивних талантів може зустрітися ситуація коли тестований проявляє здібності до двох різних спортивних дисциплін. При цьому потрібно вирішити питання, до якої з цих двох дисциплін він найбільш здібний.

Відповідно до тимчасового інтервалу між вимірюванням (тестуванням) визначенням результатів критерію розрізняють два види інформативності - синхронну і диахронну. Діахронна інформативність, або інформативність до неодночасних критеріїв, може мати дві форми. Одним з них є випадок, коли критерій вимірювався б раніше, ніж тест - ретроспективна інформативність.

Якщо говорити про оцінку підготовленості спортсменів, то найбільш нформативним показником є результат у вправі, змагання. Проте він залежить від великої кількості чинників, і один і той же результат у вправі, змагання, можуть показувати люди, що помітно відрізняються один від одного по структур підготовленості. Наприклад, спортсмен з відмінною технікою плавання і відносно невисокою фізичною працездатністю і спортсмен з середньою технікою, але з високою роботоздатністю змагатимуться однаково успішно (за інших рівних умов) [13].

Для виявлення провідних чинників, від яких залежить результат у вправі, змагання, і використовуються інформативні тести. Але як дізнатися міру нформативності кожного з них? Наприклад, які з перерахованих тестів нформативні при оцінці підготовленості тенісистів: час простій реакція, час реакції вибору, стрибок вгору з місця, біг на 60 м? Для відповіді на ці питання необхідно знати методи визначення інформативності. Їх два: логічний (змістовний) і емпіричний.

Логічний метод визначення інформативності тестів. Суть цього методу визначення нформативності полягає в логічному (якісному) зіставленні біомеханічних, фізіологічних, психологічних і інших характеристик критерію і тестів.

Припустимо, що ми хочемо підібрати тести для оцінки підготовленост висококваліфікованих бігунів на 400 м. Розрахунки показують, що в цій вправ при результаті 45 з приблизно 72% енергії поставляється за рахунок анаеробних механізмів енергопродукції і 28 % - за рахунок аеробних. Отже, найбільш нформативними будуть тести, що дозволяють виявити рівень і структуру анаеробних можливостей бігуна: біг на відрізках 200—300 м з максимальною швидкістю, стрибки з ноги на ногу в максимальному темпі на дистанції 100-200 м, повторний біг на відрізках до 50 м з дуже короткими інтервалами відпочинку. Як показують клініко-біохімічн дослідження, за наслідками цих завдань можна судити про потужність і місткість анаеробних джерел енергії і, отже, їх можна використовувати як інформативн тести.

Приведений вище простий приклад має обмежене значення, оскільки в циклічних видах спорту логічна інформативність може бути перевірена експериментально. Найчастіше логічний метод визначення інформативност використовується в таких видах спорту, де немає чіткого кількісного критерію. Наприклад, в спортивних іграх логічний аналіз фрагментів гри дозволяє спочатку сконструювати специфічний тест, а потім перевірити його інформативність.

Емпіричний метод визначення інформативності тестів за наявності вимірюваного критерію. Раніше мовилося про важливість використання одиничного логічного аналізу для попередньої оцінки інформативності тестів. Ця процедура дозволя відсіяти свідомо неінформативні тести, структура яких мало відповідає структур основної діяльності спортсменів або фізкультурників. Решта тестів, змістовна нформативність яких визнана високою, повинна пройти додаткову емпіричну перевірку. Для цього результати тесту зіставляють з критерієм. Як критерій звичайно використовують:

1) результат у вправі, змагання;

2) найбільш значущі елементи вправ, змагань;

3) результати тестів, інформативність яких для спортсменів дано кваліфікації була встановлена раніше;

4) суму балів, набрану спортсменом при виконанні комплексу тестів;

5) кваліфікацію спортсменів.

При використанні перших чотирьох критеріїв загальна схема визначення нформативності тесту наступна.

А. Вимірюються кількісні значення критеріїв. Для цього необов'язково проводити спеціальні змагання. Можна, наприклад, використовувати результати раніше минулих змагань. Важливо тільки, щоб змагання і тестування не були розділені тривалим тимчасовим проміжком.

Якщо як критерій передбачається використовувати який-небудь елемент вправи, змагання, необхідно, щоб він був найбільш інформативним.

Б. Наступний крок — проведення тестування і оцінка його результатів.

В. Останній етап роботи — обчислення коефіцієнтів кореляції між значеннями критерію і тестів. Одержані в ході розрахунків найбільші коефіцієнти кореляції указуватимуть на високу інформативність тестів.

Емпіричний метод визначення інформативності тестів за відсутност одиничного критерію. Ця ситуація найбільш типова для масової фізичної культури, де одиничного критерію або немає, або форма його уявлення не дозволя використовувати описані вище методи для визначення інформативності тестів. Припустимо, що нам необхідно скласти комплекс тестів для контролю за фізичною підготовленістю студентів. З урахуванням того, що студентів в країні декілька мільйонів і такий контроль повинен бути масовим, до тестів пред'являються певн вимоги: вони повинні бути прості по техніці, виконуватися в простих умовах мати нескладну і об’єктивну систему вимірювань. Таких тестів сотні, але потрібно вибрати найбільш інформативні.

Зробити це можна наступним способом: 1) відібрати декілька десятків тестів, змістовна інформативність яких здається безперечною; 2) з їх допомогою оцінити рівень розвитку фізичних якостей у групи студентів; 3) обробити отримані результати на ЕОМ, використовуючи для цього факторний аналіз.

У основі цього методу лежить положення про те, що результати безліч тестів залежать від порівняно невеликої кількості причин, які для зручност названі чинниками. Наприклад, результати в стрибку в довжину з місця, метанн гранати, підтяганні, жимі штанги граничної ваги, в бігу на 100 і 5000 м залежать від витривалості, силових і швидкісних якостей. Проте внесок цих якостей в результат кожної з вправ неоднаковий. Так, результат в бігу на 100 м сильно залежить від швидкісно-силових якостей і небагато — від витривалості, жим штанги — від максимальної сили, підтягання - від силової витривалості і т.д.

Крім того, результати деяких з цих тестів взаємозв'язані, оскільки в їх основі лежить прояв одних і тих же якостей. Факторний же аналіз дозволяє, по-перше, згрупувати тести, що мають загальну якісну основу, і, по-друге (і це найголовніше), визначити їх питому вагу в цій групі. Тести на найбільшу факторну вагу зважають самими інформативними.

Найкращий приклад використання такого підходу у вітчизняній практиц представлений в роботі В.М.Зациорського і Н.В.Аверковіча (1982 р.). Було обстежено 108 студентів по 15 тестам. За допомогою факторного аналізу вдалося виявити три найбільш важливих для цієї групи випробовуваних чинника: 1) сила м'язів верхніх кінцівок; 2) сила м'язів нижніх кінцівок; 3) сила м'язів черевного преса і згиначі стегна. По першому чиннику найбільшу вагу мав тест - віджимання в упорі, по другому - стрибок в довжину з місця, по третьому згинання тулуба в положенні лежачі на спині протягом 1 хвилини. Ці чотири тести з 15 обстежених і були найбільш інформативними.

При оцінці інформативності конкретного тесту необхідно враховувати чинники, що в значній мірі впливають на величину коефіцієнта інформативності.