3.1. Двосекторна модель кругообігу продуктів і доходів.

В основі макроекономічного аналізу лежить найпростіша модель кругових потоків. В моделі тільки дві категорії економічних агентів — домогосподарства і фірми, немає державного втручання, модель замкнена (рис. 1. 3.). Доходи одних економічних агентів — це витрати інших: – споживчі витрати на придбання товарів — доходи фірм від реалізації готової продукції; – витрати фірм на оплату ресурсів — доход домогосподарств (заробітна плата, рента тощо). В двосекторній моделі утворюються два потоки: реальний «ресурси — товари» і грошовий «витрати — доходи» — здійснюються одночасно в протилежних напрямках. Потік характеризує економічний процес, який відбувається безперервно і вимірюється в одиницях за визначений період часу. В моделі: потоки продукції, витрат, доходів. Запас — це величина, яку використовують для виміру показника на конкретний момент часу, на визначену дату. В економіці існує певний взаємозв’язок між показниками потоку і запасу: – запас дорівнює накопиченим за визначений період потокам; – потік дорівнює різниці між запасами на початок і кінець періоду. Взаємозв’язок потоку і запасу представлено в таблиці (1. 1.) Для закритої економіки (без держави і закордону) величина загального обсягу виробництва товарів та послуг в грошовому вимірі дорівнює сумарній величині грошових доходів домашніх господарств. Доходи дорівнюють сукупним споживчим витратам, або Y = C.

3.2. Заощадження, інвестиції і фінансові ринки в моделі кругообігу.

У попередній моделі Y = C, але частину доходу домогосподарства схильні зберігати: Y = C + S. Заощадження (S) — накопичення у вигляді готівки, вклади в банк, покупка акцій, облігацій та інших цінних паперів. З іншого боку, фірми витрачають більше, ніж отримують від реалізації продукції, так як крім оплати ресурсів необхідно здійснити інвестиції. Інвестиції— це всі витрати, які безпосередньо сприяють збільшенню сукупної величини накопиченого в економіці капіталу. Це інвестиції в основний капітал (виробниче обладнання, комплектуючі, виробничі будівлі тощо), в товарно-матеріальні запаси (запаси сировини, накопичення запасів нереалізованої продукції). Таким чином, оскільки домогосподарства витрачають менше в порівнянні з величиною доходів, а фірми — більше в порівнянні з виручкою, то в моделі з’являються фінансові ринки. Під фінансовими ринками розуміють сукупність ринкових інститутів, які направляють потік грошових коштів від власників до позичальників. Вони переміщують значну частину заощаджень, перетворюючи їх в інвестиції. Інша частина переміщується безпосередньо від домогосподарств до фірм шляхом придбання акцій, облігацій тощо (рис. 1. 4.). В даній моделі рівновага має вигляд: Y = C + S = C + I, або S = I. Чи завжди заощадження дорівнюють інвестиціям, і відповідно сукупні витрати дорівнюють національному продукту? Навіть якщо заощадження не дорівнюють інвестиціям, і система не є рівноважною, національний продукт завжди дорівнюватиме величині фактичних витрат. Роль балансу при цьому виконують інвестиції в товарно-матеріальні запаси: якщо S > І, то збільшуються незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси; якщо S < І, то зменшуються незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси.