2. Методи течошукання

2.1. Метод опресовки

Метод опресовки полягає в створенні всередині випробуваного об'єму тиску, що перевищує атмосферний, та застосуванні того чи іншого зовнішнього вказівника місця течі.

Тиск всередині випробуваного об'єму можна створювати за допомогою будь-якого газу. Для виявлення місць натікання можуть служити різні явища, пов'язані з виходом зтиснутого газу з місць натікання. Так, якщо всередині об'єму створено підвищений тиск повітря або азоту, то як вказівник місця течі може бути задування або коливання полум'я якого-небудь пальника, піднесеного до негерметичного місця, або навіть звук (шипіння) газу, що виходить.

Дещо більш чутливим є спостереження за утворенням бульбашок у воді, в яку занурюють випробуваний об'єкт. В цьому випадку на місці грубої течі з'являється цілий ланцюг бульбашок, при малій течі - окремі бульбашки з'являються лише періодично.

Як вказівник місця течі можна застосовувати й мильну плівку, яка, потрапивши на місце порушення герметичності, легко утворює бульбашки.

Метод опресовки не застосовується, як правило, до повністю зібраної вакуумної системи, через те, що в більшості випадків не всі вузли останньої можуть витримати підвищений тиск. В той же час метод зручний для попередніх випробувань на герметичність окремих металевих вузлів вакуумних систем.

Методом опресовки можна виявити лише досить грубі течі, величина яких більша за 1×10^-2 мм рт.ст.×л/с.

2.2. Люмінесцентний метод

Люмінесцентний метод широко застосовується для випробування на герметичність малогабаритних відкритих об'ємів, відкачування або опресовка яких ускладнена або просто неможлива.

Випробовуваний на герметичність об'єм цілком або тільки підозрюваною на натікання частиною занурюється в розчин люмінофору в органічній рідині (трихлоретилені або чотирихлористому вуглеці) таким чином, щоб люмінофор не потрапив на протилежну, внутрішню поверхню стінки, яку по закінченні витримки опромінюють ультрафіолетовими променями.

Якщо в занурюваному об'ємі є теча, то під дією капілярних сил між стінками течі та розчином останній втягується всередину течі та проходить по всій довжині на протилежну її сторону, де після випаровування розчинника накопичується підсохлий люмінофор.

При подальшому опроміненні досліджуваного об'єму ультрафіолетовими променями люмінофор засвічується, що вказує місце знаходження течі. Джерелом ультрафіолетових променів може бути звичайна кварцева лампа.

Перевагою методу є його відносно висока чутливість, яка обмежується лише допустимим для даного випадку часом витримки випробовуваного об'єму в розчині до появи світіння. Теоретично можна підрахувати, що, якщо випробовуваний об’єм витримати на протязі 1-2 годин, то можна виявити течі порядку 10^-7 мм рт.ст.×л/с, а після витримки 1-2 діб - порядку 10^-8 мм рт.ст.×л/с.

Головною позитивною особливістю цього методу, як вже відзначалось, є відсутність необхідності у відкачці випробовуваних об'ємів, завдяки чому люмінесцентний метод серед інших методів течошукання, в тому числі і самих чутливих, часто виявляється єдино застосовуваним.