4.1.5. Правові засади медичного втручання

Основні принципи медичного втручання задекларовано в Законі України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”, згідно якого:

• лікарі зобов’язані застосовувати методи профілактики, діагностики і лікування, а також мають право використовувати лікарські засоби, дозволені Міністерством охорони здоров’я України;

• медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов’язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров’ю пацієнта;

• медичне втручання, пов’язане з ризиком для здоров’я пацієнта, допускається як виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів діагностики, профілактики або лікування є меншою, ніж та, що очікується в разі відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров’я пацієнта іншими методами неможливе. Ризикові методи діагностики, профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони відповідають сучасним науково - обґрунтованим вимогам, спрямовані на відвернення реальної загрози життю та здоров’ю пацієнта, застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта, а лікар вживає всіх належних у таких випадках заходів для відвернення шкоди життю та здоров’ю пацієнта.

При проведенні медичного втручання України необхідно додержуватись основних положень міжнародних правових актів:

• Загальної декларації прав людини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН ( від 10.10.1948);

• Конвенції про захист прав і основних свобод (від 4.11.1950);

• Європейської соціальної хартії (від 18.10.1961);

• Міжнародного пакту про громадські та політичні права та Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права (від 16.12.1966);

• Конвенції про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру;

• Конвенції про права дитини (від 2.11.1989);

• Конвенції про захист прав та гідності людини у зв`язку з використанням досягнень біології та медицини (від 4.04.1997).

Загальні професійні стандарти будь якого медичного втручання проголошено у статті 4 “Конвенції про захист прав та гідності людини у зв`язку з використанням досягнень біології та медицини” (від 4.4.1997 р.). Загальні міжнародні принципи надання медичної допомоги населенню зазначають, що будь-яке застосування методів профілактики, діагностики і лікування не повинно шкодити здоров’ю. Проте, слід зазначити, що в ряді випадків, медичне втручання пов’язане з ризиком для здоров’я. В такому випадку виникають так звані ятрогенні захворювання. З метою правового регулювання дії лікаря та медичного закладу у випадках необхідності проведення ризикованих методів діагностики, лікування або профілактики статтях 42 та 44 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” зазначаються основні принципи інформації пацієнта про можливі шкідливі наслідки медичного втручання.

Загальні принципи доктрини поінформованої згоди

Основні біоетичні принципи щодо прав пацієнта проголошено в “Декларації про права пацієнта” на 34-ій Всесвітній Медичній Асамблеї у 1981 році (Лісабон, Португалія). Зокрема в Декларації зазначено: “Пацієнт має право, отримавши адекватну інформацію, погодитись на лікування чи відмовитись від нього”.

Принцип про право пацієнта у прийнятті рішення відносно свого лікування виник у зв`язку з переглядом основної концепції у відносинах між лікарем і пацієнтом. В минулому, за основне завдання медицини було проголошено докладання всіх зусиль для продовження людського життя, виліковування хвороби, полегшення болю та страждання пацієнта.

Сьогодні, в усіх країнах з розвинутою системою охорони здоров`я, основне завдання медицини - допомога благополуччю пацієнта. Благополуччя пацієнта це більш широке поняття ніж відновлення здоров`я. Навіть прогноз хвороби при різних методах лікування ще не визначає який метод кращий для конкретного пацієнта. У кожної людини свої цінності в житті. І тільки вони здатні визначити, що краще для кожної людини. Наприклад, перед пацієнтом стоїть вибір хірургічної операції з ампутації частини тіла, як радикальний метод лікування. Альтернатива – променева терапія. Фізично активна особа може надати перевагу радіаційному або хіміотерапевтичному методам лікування, можливо навіть взагалі відмовитись від лікування. Жінка може надати перевагу збільшенню ризику народження мертвої дитини, ніж кесаревому розтину.

Тобто, у виборі методу лікування повинні бути наявні дві компоненти:

• об’єктивні медичні компоненти;

• суб’єктивна перевага пацієнта.

Рішення щодо методу діагностики, лікування або профілактики має прийматись спільно лікарем та пацієнтом.

Пацієнт повинен дати не просто згоду, а поінформовану згоду на медичне втручання. Принцип поінформованої згоди забезпечує дві основні цінності:

• добробут пацієнта;

• повагу до самовизначення пацієнта.

Згідно доктрини поінформованої згоди при прийнятті рішення пацієнт має право на наступну інформацію:

1. Про передбачуваний метод лікування.

2. Про альтернативні методи лікування, включаючи ризик та потенціальні “плюси” та “мінуси” кожного.

3. Про протікання захворювання у випадку відмови від будь-якого лікування.

4. Отримання інформації в доступній для пацієнта формі, відповідній його освіті. Тобто, пацієнт має бути компетентним для аналізу отриманої інформації і прийняття рішення.

Загальні міжнародні принципи інформації для пацієнта про мету, характер, наслідки та можливий ризик медичного втручання проголошені державами – членами Ради Європи 4 квітня 1997 р. в “Конвенції про захист прав і гідності людини у зв’язку з використанням досягнень біології та медицини”.

5. Теоретичні питання до заняття

5.1 Першоджерела та суть проблеми лікарської етики та медичної деонтології

5.2. Моделі біоетики

5.3. Принцип поінформованої згоди.

5.4. Етико-правові засади медичного втручання.

5.5. Правові засади медичного втручання

6. Практичні навички, які виконуються на занятті

• Визначати та ілюструвати прикладами основні деонтологічні принципи діяльності сучасного лікаря.

• Демонструвати володіння морально-деонтологічними прин­ципами медичного фахівця та вміння застосовувати їх у конк­ретних професійних ситуаціях.

• Трактувати ключові питання правових та етичних аспектів медичної діяльності лікаря.

7. Матеріали для самоконтролю:

7.1. Написання рефератів (список літератури подається)

Теми рефератів:

1. Моделі біоетики

2. Етико-правові засади медичного втручання. Принцип поінформованої згоди

3. Етико-правові засади обов’язкової та примусової профілактики та лікування

4. Етико - правові аспекти несприятливих наслідків медичної допомоги. Ятрогенії.

8. Рекомендована література:

1. Турак Й.А. Етичні та правові засади медичного втручання з погляду лікаря-практика. – Ужгород: Закарпаття, 2002.

2. Деонтология в медецине: В 2 т. / Под общ. Ред. Б.В. Петровского. – М., 1988.

3. Грандо А.А.Врачебная этика и медицинская деонтология. – К.: Вища школа, 1988.

4. Медицинская этика и деонтология / Под ред. Г.В. Морозова, Г.И.Царегородцева. – М.: Медицина, 1983.

5. Лихтенштейн Е.И. Помнить о больном. – К.: Вища школа, 1978.

6. Врачи, пациенты, общество. Права человека и профессиональная ответственность врача в документах международных организаций. – К., 1999.

7. Биомедицинская этика / Под ред. В.И. Покровского, Ю.М.Лопухина.– М., 2002. – Вып. 3.

8. Сабиров В.Ш. Этический анализ проблемы жизни и смерти. – М., 1987.

9. Мудров М.Я. Слово о способе учить и учиться медицине практической или деятельному врачебному искусству при постелях больных (1820) // Хрестоматия по истории медицины. – М., 1968.

10. Гиппократ. Этика и общая медицина / Под ред. С.Ю. Трохачева; Пер. с древнегреч. – СПб., 2001.

11. Basic ethical principles in European bioethics and biolaw / Ed. J.D.Reindtorff, P.Kemp. – Barselona, 2000.

12. Методичні розробки практичних занять та тези лекцій.

13. Періодичні видання за тематикою (перелік систематично оновляється та надається студентам).

1. http://7chudes.in.ua/

2. http://kenttour.at.ua/index/sofievskij_park_guman/0-19

3. http://www.panbazil.com/ru/panbazil/pg/831_s/

8