5)Принцип етнічної багатоманітності й політичної єдності українського народу полягає у конституційному визнанні наявності в Україні ряду етносів.

На території України проживають громадяни понад 100 національностей. В Конституції зазначено, що Український народ – це громадяни всіх національностей. Саме у цьому, на думку професора В.Ф. Погорілка, полягає принцип поєднання етнічної багатоманітності з політичною єдністю українського народу.

Чинна Конституція закріплює національну політику держави щодо всіх етносів в Україні. У статті 11 Конституції України визначає напрямки державної політики у сфері міжнаціональних відносин, зазначаючи, що держава сприяє розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин.

Конституція України, Закон України «Про національні меншини в Україні» від 25 травня 1992 р. та ін. нормативно-правові акти визначають конституційно-правовий статус національних меншин в Україні.

Стаття 1 Закону України «Про національні меншини в Україні» зазначає, що Україна гарантує громадянам України незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості і самовиявлення. Згідно Ст.3 даного закону до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національної самосвідомості та спільності між собою.

Національні меншини мають право на :

• національно-культурну автономію, яка включає:

  • користування і навчання рідною мовою;

  • вивчення рідної мови в держ. навч. закладах або через національні культурні товариства;

  • відзначення національних свят;

  • створення національно-культурних і навчальних закладів;

  • задоволення потреб в літературі, мистецтві, ЗМІ;

  • сповідування своєї релігії;

  • охорону пам`яток історії і культури;

• використання мови національної меншини поряд із державною, якщо на певній території більшість населення – це певна національна меншина. До регіональних мов або мов меншин України, до яких застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у Законі «Про засади державної мовної політики», віднесені такі мови як: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька. До кожної з цих мов застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у законі, за умови, якщо кількість осіб - носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, становить 10 відсотків і більше чисельності її населення. За рішенням місцевої ради в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації, такі заходи можуть застосовуватися до мови, регіональна мовна група якої становить менше 10 відсотків населення відповідної території. Право ініціювання питання щодо застосування заходів, спрямованих на використання регіональних мов або мов меншин, належить також мешканцям території, на якій поширена ця мова. У разі збору підписів понад 10 відсотків осіб, які мешкають на певній території, місцева рада зобов'язана прийняти відповідне рішення протягом 30 днів з моменту надходження підписних листів. Дії або бездіяльність місцевої ради можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.

• збереження життєвого середовища у місцях їх історичного та сучасного розселення;

• право на національні прізвище, ім`я, по-батькові дозволяє записувати у паспорті лише ім.`я та прізвище, якщо у даного народу нема звичаю зафіксовувати «по-батькові».

Захист прав національних меншин в нашій державі гарантується рядом політичних, економічних та соціально-культурних чинників, а саме:

• створено систему державних органів, установ, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства у сфері міжнаціональних відносин (на 2013 рік це: Комітет ВРУ з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, Державний департамент у справах релігій і національностей Міністерства культури України).

• згідно чинного законодавства в місцевих органах влади як громадсько-суспільні інституції можуть створюватися на громадських засадах дорадчі органи з представників національних меншин;

• зрештою, гарантією прав національних меншин є норми Конституції, (зокрема стаття 11), а також міжнародні правові акти. В статті 19 Закону України «Про національні меншини в Україні» сказано: «Якщо міжнародним договором України встановлено інші положення ніж ті, які містяться в законодавстві України про національні меншини, то застосовуються положення міжнародного договору».

- усі природні ресурси, які знаходяться в межах території України, визнаються чинною Конституцією об'єктами права власності українського народу.

6)Принцип соціальної справедливості полягає в конституційному вираженні та захисті інтересів усього суспільства, кожної людини І громадянина та кожної соціальної спільності. Зокрема, Конституція України закріплює і гарантує широке коло громадянських, політичних, економічних, соціальних, інформаційних, екологічних прав і свобод людини і громадянина. Соціально-економічні права людини зафіксовані у статтях 41- 50 Конституції України.

Організаційно суспільний лад являє собою систему, що складається з політичної, економічної, соціальної та культурної (духовної) систем, кожна з яких, у свою чергу, включає інститути суспільного ладу України. Так, основними інститутами політичної системи суспільства є народ, держава, політичні партії, територіальні громади, органи місцевого самоврядування та інші; економічної системи - основні форми власності та економічної (господарської) діяльності, економічні права і свободи людини і громадянина; соціальної системи - соціальні спільності (українська нація, корінні народи, національні меншини, соціальні групи, територіальні громади і трудові колективи), соціальні об'єднання (організації), соціальні права та свободи людини І громадянина, форми соціальної діяльності тощо; культурної (духовної) системи - освіта, наука, культура, релігія та церква, мова, культурні права і свободи людини і громадянина, інформація, право вільного доступу до інформації; екологічна сфера - безпечне для життя і здоров'я довкілля тощо.

Зазначені підсистеми та інститути суспільного ладу України перебувають між собою в стійких взаємних зв'язках. Злагодженість їх функціонування визначає ефективність суспільного ладу та конституційного ладу України загалом.

Суспільний лад, як і державний лад, визначається і гарантується Конституцією та законами України. На відміну від гарантованості державного ладу, гарантованість суспільного ладу України характеризується, в першу чергу, нормативно-правовими гарантіями. Але якщо організація та діяльність держави, органів державної влади та інших її інститутів має регулюватися Конституцією та іншими законами всебічно і повно, то організація та діяльність суспільства мають регулюватися мінімально.

Суспільний лад України на сучасному етапі її розвитку являє приклад суспільного ладу перехідного періоду, оскільки становлення нових суспільних відносин в усіх сферах життя подекуди гальмується пережитками радянського суспільного ладу, тоді як нові суспільні відносини, особливо в політичному житті, переживають період свого становлення. Українське суспільство сьогодні об'єктивно лише формується, створюється, відроджується.

Нагальною потребою сьогодення є формування громадянського суспільства як основної складової суспільного ладу України. Тобто створення структурованого суспільства, що є незалежним від держави і, в свою чергу, впливає на її розвиток.

Громадянське суспільство — це сукупність суспільних (економічних, соціальних, політичних) відносин формальних і неформальних структур, у межах яких задовольняються різноманітні потреби і реалізуються інтереси індивідів та їх груп.