В.О.Сухомлинський: діалог часів

Мислення учнів, способи його пробудження і розвитку є важливим чинником навчання і життєдіяльності.

Починаючи працювати чверть віку тому з учителями м. Запоріжжя над проблемою дидактичних засад розвитку мислення учнів, ми шукали в теорії та історії педагогіки і практиці підтримки переконанню, що мислення є такою ж важливою категорією педагогіки, як і інших наук, що традиційно займалися його дослідженнями.

І таку підтримку ми знайшли у педагогічних працях В.О.Сухомлинського: кожним рядком своїх творів, всією системою навчання й виховання видатний педагог стверджував велику роль педагогіки у дослідженні і розвитку мислення учнів, їхнього інтелекту.

До проблеми мислення, його сутності і способів розвитку В.О.Сухомлинський звертався неодноразово у багатьох своїх працях; конкретне практичне втілення, погляди педагога на цю проблему знайшли відображення в системі спеціальних "уроків мислення".

Вивчаючи погляди В.О.Сухомлинського на проблему, дитячого мислення, ми дійшли висновку, що він розглядав його в навчанні як

складову більш широкої проблеми - розумового виховання (Т. 4. - С. 206). У рамках цієї проблеми і розглядалось мислення дитини - від його соціальної суті до програми розвитку в роки шкільного навчання.

Видатний педагог підкреслював велике соціальне значення розвиненого мислення для кожної людини: "Уміти творчо мислити... повинен і майбутній математик, і майбутній тракторист" (Т. 1. - С. 92). Жива, допитлива, творча думка формується у вихованця тоді, коли процес засвоєння знань оснований на власній життєвій позиції людини.

Оригінальним є погляд В.О.Сухомлинського на суть людського мислення. У філософії мислення визначається, як вищий продукт певним чином організованої матерії, активний процес відображення об'єктивного світу в поняттях, судженнях, умовисновках. У логіці і психології, по суті, повторюється філософське визначення мислення.

Звернімось до В.О.Сухомлинського. "Ми виходимо з того, що мислення - це дискретна робота мозку: мозок вмить відключається від однієї думки і переключається на іншу..." (Т. і. - С. 97). Цю особливість педагог-дослідник вважав фундаментальним механізмом мислення. Треба навчати учня умінню мислити про свої думки (тобто рефлексії. - В.П.). і постійно вивчати мислительну діяльність учня, щоб правильно керувати нею.

Важливою закономірністю мислення учнів В.О.Сухомлинський вважав і його зв'язок з працею і природою: "Діти стають дослідниками, думка постійно зв'язана з найтоншими трудовими операціями рук, і цей зв'язок (рука розвиває мозок) відіграє справді рятівну роль для тих, кому дуже важко вчитися і хто був би приреченим, якби не спеціальна скерованість навчання - розвивати розум..." (Т. 1. - О. 98).

Головною умовою розвитку фундаментальних механізмів мислення (дискретності, рефлексії) є те, щоб перед дітьми відкривалось якомога більше незрозумілого. У дитини виникає багато запитань: чому?

Спираючись на ці погляди, ми й визначили мислення учнів у навчанні як загальну здібність особистості, що забезпечує операційну основу у досягненні цілей навчання.

Дуже плідним для формування педагогічної теорії мислення є положення В.О.Сухомлинського про енергію думки. Це положення підкреслює значну роль мотивів навчання, радість розумової праці, задоволення від процесу мислення - важливі чинники будь-якого навчання. Теоретичне осмислення цієї позиції приводить до системного розуміння мислення дитини на відміну від однобічного, функціонального. Це потребує від дослідників мислення врахування усіх його компонентів (цільового, мотиваційного, змістового, операційного, контрольно-корекційного), а також зв'язку з емоціями, волею у процесі особистісно-орієнтованої діяльності.

Мислення учня у навчанні завжди цілеспрямоване, підпорядковане мотивам, організоване змістом освіти. Його процес та результат значною мірою залежить від попереднього досвіду, стереотипів, методів і форм навчання. Мислительний процес завжди результативний, підпорядкований закону зворотного зв'язку. У цю структуру мислення слід додати важливий компонент: умови навчання, власне, те, що Л.М.Толстой визначав, як дух школи, а В.О.Сухомлинський - як багате, різноманітне інтелектуальне життя школи.

Онтогенетичні погляди на проблему мислення у процесі навчання відображені у характеристиках дитячого мислення в різні періоди розвитку учня.

У прекрасній, найбільш відомій книзі "Серце віддаю дітям" В.О.Сухомлинський характеризує вік молодшого школяра, як пору здивування, нескінченних чому?, мислення образами, конкретно. Саме від спостережень над малюнками з'явився задум розробити і проводити спеціальні "уроки мислення". Необхідно, щоб у ранньому віці, і особливо від 5 до 10 років, дітям "...відкривалось якомога більше незрозумілого... У дитини виникає багато питань: чому? ...Дитина думає спостерігаючи і спостерігає думаючи, - це виняткова важлива умова вияву, вираження талановитості дитини" (Т. 1. - С. 98).

Свої "уроки мислення" В.О.Сухомлинський проводив у "Школі радості під блакитним небом". Ця знахідка видатного педагога, на жаль, не знайшла в сучасній школі ґрунтовного продовження.

Що ж собою являли "уроки мислення"? Під час прогулянок або в спеціальному "зеленому класі", де діти сиділи на траві босоніж, педагог спрямував їхню увагу і мислення на безліч проблем з навколишнього середовища.

Ось, наприклад, один з таких уроків.

Сонячним вересневим ранком Василь Олександрович Веде малюків за околицю села.

" - Подивіться на небо, влітку воно було гаряче, палало іскрами синього вогню... А зараз яке небо? Думайте, вибирайте в нашій мові потрібні слова.

Діти замовкають. Дивляться на небо, думають...

- Небо синє, як стомлена вода в ставку...

- Чому ж вона стомлена? - питаю в дитини.

- Тому, що влітку вода грала, грала хвилями, до осені втомилася і стоїть синя, стомлена...

Знову мовчать, шукають слово.

- Небо вмилося дощем...

- Небо чисте, не видно жодної пір'їнки...

- Небо блакитне, як у казці про Івасика-Телесика. Ось зараз прилетять гуси...

-Нёбо осіннє... Улітку небо літнє, а восени - осіннє. ...Осторонь стоїть маленька дівчинка Валя.

- А ти чому мовчиш, Валю?

- Я хочу сказати своє слово.

- Яке Ж.ти знайшла слово про небо?

- Небо ласкаве, - тихо сказала Валя і усміхнулася.

Знову запанувала тиша. Потім кожному захотілося сказати ще і ще раз своє слово..."

(Т. 4. - С 487).

"Уроки мислення" проходили і у "Школі радості під блакитним небом" і в кімнаті казок. Василь Олександрович домагався, щоб увесь навчально-виховний процес був пройнятий напруженою роботою думки. Для своїх уроків мислення педагог розробив цілу програму. Так з'явилась "Книга природи", в якій окремі факти, явища мали свої сторінки і назви: "Живе і не живе", "Не живе пов'язане з живим", "Усе в природі змінюється", "Сонце - джерело життя", "Як подорожує краплина води", "Пробудження природи навесні", "Природа чекає на зиму", "Ліс зберігає вологу", "Зелений листок - комора сонця" та ін. Цей перший етап розвитку мислення дитини у школі - етап образного, конкретного мислення - є найбільш відповідальним у житті людини, що добре розумів видатний, педагог. Саме в дитинстві людина опановує скарбом рідного слова, навчається думати і з цим надбанням вирушає у Країну знань.

Василь Олександрович дуже цінував знання, освіченість, але завжди підкреслював, що знання без творчої думки і корисної праці нічого не варті. Знання є фактором розумового розвитку, якщо вони перетворюються на міцні переконання особистості, духовний її скарб.

Видатний педагог планував узагальнити свої спостереження і роздуми щодо розвитку мислення учня на всіх його вікових етапах. Є багато сторінок у його книгах, присвячених отроцтву. На жаль, про розумове виховання старшокласника Василь Олександрович не встиг докладно написати, хоча його "Листи до сина" та інші праці містять цінні думки з цього приводу.

Вік отроцтва - бурхливий, мінливий, важкий для всіх. Мислення підлітка стає на вищий понятійний щабель як у сфері відбиття реальності, так і в характері розумових процесів. Відзначаються критицизм мислення, невизнання авторитетів, тому саме цей вік потребує найбільшої уваги і майстерності з боку педагогів і батьків.

Педагог радив пов'язувати урочні заняття з навколишнім життям, щоб духовне життя підлітків було насиченим і повноцінним, щоб вони

не втрачали дарма час і не шукали гострих пригод. Треба простягнути незримі ниті від уроку до нозаурочних інтересів, запитів.

Цей підхід В.О.Сухомлинський називав єдністю двох програм навчання - обов'язкової та необов'язкової.

Тому оволодіння "другою програмою" - сама суть самоствердження підлітків (та і юнаків, - В.П.), багатогранного духовного життя колективу, постійного обміну духовними скарбами.

Найвищою майстерністю дидакта у Павлиській школі вважалось самостійне здобування знань шляхом активної пізнавальної діяльності учнів. У педагогічній майстерні колективу школи було багато перевірених методів і прийомів розвиткового і виховавчого навчання. Це і проблемні запитання, і "вузлики на пам'ять", і твори учнів за власними спостереженнями, і організація різноманітних обрядів, присвячених традиціям суспільного і народного життя.

На сторінках книг і статей В.О. Сухомлинського неодноразово зустрічаємося з "Уроками мислення", з поняттями сутності мислення, прийомами, що його розвивають. Наставляючи вчителів, він не забував про цілісний навчальний процес, особистість учня. Мислення не само по собі цікавило видатного педагога, а як знаряддя пізнання, інтелектуальної праці, духовного пошуку. "Дуже важливо, - зауважував Василь Олександрович щодо учнів старшого шкільного віку, - щоб у юнацькі роки абсолютну більшість знань вихованці набували самостійно, щоб педагог був насамперед керівником їхньої самостійної праці" (Т. 1. - О 364).

Діалог культур триває безперервно. Нескінченна ріка часу несе до майбутнього найцінніший досвід людства. В умовах побудови нової школи ми з вдячністю вдивляємось у скарби, що залишив нам у спадок В.О.Сухомлинський. У школах нового типу - ліцеях; гімназіях, комплексах, авторських і приватних школах та і в шкільному компоненті освіти масових шкіл - є місце для уроків мислення.

Педагоги-дослідники розробили декілька програм розвитку загальнонавчальних умінь, що мають міжпредметний характер і забезпечують інтелектуальний розвиток учнів всіх вікових категорій (Н.С.Лошкарьова, В.Ф.Паламарчук, О.Я.Савченко, О.В.Почупайло), Ці програми дають можливість цілеспрямовано, систематично розвивати мислення учнів на всіх ланках навчання: від постановки мети заняття до оцінювання результатів.

Крім того, у багатьох школах функціонують спеціальні "уроки мислення", є і варіанти: уроки творчості, ерудиції, спілкування, самопізнання, уроки-діалоги культур та ін. Розробляють програми таких занять, як правило, вчитєлі-майстри, новатори.

Уіг-Такі заняття проводяться в Українському національному колежі, в Українському гуманітарному ліцеї м. Києва, в Донецькому ліцеї при ДДУ, у школах м. Харкова. Програми дуже різноманітні, будуються за ідеями різних наукових шкіл.

Наш варіант програми уроків самопізнання має таку структуру:

Пізнай себе!

1. Який у мене стан здоров'я? Як я фізично вдосконалююсь?

2. Який у мене темперамент?

3. Особливості власного мислення,

4. Чи завжди я уважний?

5. Який вид пам'яті у мене краще розвинутий?

6. Чи вмію я правильно формулювати свої думки?

7. Яке місце в моєму інтелектуальному житті займає читання?

8. Які мої учбові інтереси?

9. Яка працездатність?

10. Яке моє місце серед людей?

1.1, Чи вмію я себе контролювати, розмірковувати над своєю діяльністю, почуттями, думками? (див.: НОТ школьника - путь к творчеству. -К., 1988).

Звичайно, особистість важко розвивати за будь-якою програмою, бо її інтелектуальний розвиток, як учив В.О.Сухомлинський, залежить від багатьох чинників і, насамперед, "...коли навчально-виховний процес спирається на духовне життя й історію народу..." (Т. 1. - С. 91).

Розглянемо ще один цікавий аспект проблеми уроків мислення - в широкому розумінні цього поняття. Таких уроків В.О.Сухомлинський залишив безліч: від соціальних, філософських, методологічних - до суто педагогічних, методичних, психологічних, звернених як до всього суспільства, так і до кожного з "малих цих" - учня.

Хотілося б завершити ці роздуми згадкою про зустріч із В.О.Сухомлинським, яка теж для нас була уроком мислення.

Якось гарним травневим днем 1969 р. в Інституті педагогіки поважне Педагогічне товариство вирішувало долю республіканської конференції. Сивочолі члени президії дуже прискіпливо поставились до мети і програми конференції. Хвилювався старий педагог-ініціатор конференції - професор В.І.Помагайба, годі й казати, як хвилювалася молода його співробітниця, автор цих рядків! Раптом у найбільш напружений момент підвівся невисокий чоловік, з великими, прекрасними очима і, лагідно посміхнувшись до присутніх, тихим голосом переконав усіх, що педагогічна освіта вчителів - справа дуже корисна; вчителі багатьох окраїн зберуться у столицю, може, уперше у свому житті, порадяться між собою, пізнають багато цікавого, і тому благородну справу фундаторів конференції треба неодмінно підтримати...

Багато років минуло з тих пір. А для мене Уроком стала порада видатного педагога: підтримуй творчий пошук - всюди і завжди.

Додаток

Рімейк-програма формування інформаційних

умінь в учнів¹

1 клас

ї. Мислительні вміння як компонент інформаційних умінь.

і. Сприймати прослуханий або прочитаний невеликий нескладний текст, виділяючи в ньому основні логічні частини. Стисло переказувати основні етапи дії твору з допомогою вчителя, озаглавлювати основні частини твору. Відповідати на запитання типу "Про що (кого) розповідається в тексті?", висловлювати прості оцінні судження. Відповідати на запитання тексту.

2. Робити одночасне порівняння (розрізняти спільне і різне), під керівництвом учителя розрізняти істотні та неістотні ознаки предметів, нескладних явиш, текстів з очевидними параметрами для порівняння, робити висновки з порівняння.

3. Відповідати на запитання до загальної теми, групувати твори на спільну тему, давати їм з допомогою вчителя узагальнюючий заголовок, виражений у словесній чи наочній формах.

4. Вчитись висловлювати свою думку, відповідати на запитання типу "А як ви вважаєте?", "Що могло 6 бути далі?".

II. Вміння читати й аналізувати художній твір.

1. Розрізняти на емпіричному рівні роди літератури (поезія, проза), її види (оповідання, казка, байка).

2. Виразно читати твір, оволодівати рольовим читанням.

3. Розуміти типовість художнього образу, відповідаючи на запитання типу "Чи зустрічали ви в житті таких людей?", "Чи бачили в природі таке явище?" та ін.

4. Розуміти позицію автора у ставленні до персонажів твору, їхніх характерів, вчинків; висловлювати своє ставлення до персонаж, почуття, які виникають під час читання твору; вчитися ставити себе на місце персонажа ("Як би ви вчинили?" та ін.).

5. Висловлювати своє уявлення про героя після читання твору (в усній формі та у вигляді малюнка).

¹ Рімейк-програму розроблено О. В. Почупайло на основі програми розвитку учнів автора.

6. Розповідати про своє уявлення інших подій та персонажів, навіяного прослуханим.

III. Бібліотечно-бібліографічні вміння та навички.

1. Мати загальне уявлення про бібліотеку, ознайомитися з правилами користування абонентом; берегти книжку, робити нескладний ремонт книжки.

2, Розрізняти основні елементи книжки, користуватися закладкою; орієнтуватися в типах книжок за форматом (книжка-малятко та ін.), визначати види книжок за оформленням (книжка-іграшка та ін.). Розрізняти книжки одного автора, правильно називати книжку (автор, назва), вчитися правильно ознайомлюватися з книжкою. Ознайомитись з розстановкою книжок на абонементі, з читальним залом, з тематичними книжковими виставками, дитячою періодикою для молодшого шкільного віку. Накопичувати читацький досвід.

2 клас

І. Мислительні вміння як компонент інформаційних умінь.

1. Читати нескладний текст; розділяти його на основні змістові частини, давати їм заголовки. Вчитись переказувати за поданим планом. Відповідати на запитання типу "Про що (кого) розповідається в тексті?". Вчитись виділяти основне в нескладному тексті з чітко окресленою головною думкою (висловлювати самостійно; знаходити головне речення в тексті; давати заголовок; добирати прислів'я, яке могло б бути головною думкою тексту).

2. Вчитись зіставляти та протиставляти предмети, явища, складні твори з чітко окресленими об'єктами для порівняння. Розрізняти істотні а неістотні ознаки, робити нескладний висновок з порівняння, завершуючи його емоційною оцінкою. Робити одночасне порівняння, нескладний опис за аналогією.

3. Відповідати на запитання з вивченої теми. Групувати твори за головною думкою і давати їм узагальнюючий заголовок.

4. Вчитись доводити свою думку, відповідаючи на запитання типу "Чому ти так вважаєш?" та ін., використовуючи унаочнення для доказу.

5. Висловлювати й аргументувати свої думки, прогнозувати ситуацію, відповідаючи на запитання: "Продовж відповідь", "Як би ти вчинив на місці героя твору?", "Що сталося б, якби герой вчинив поіншому?" Виконувати пізнавальні та проблемні завдання для учнів даного віку.

II. Вміння читати й аналізувати художній твір.

1. Розрізняти на емпіричному рівні роди (поезія, проза, драма) та види (оповідання, казка, байка, легенда, вірш) літератури.

2. Розрізняти в художньому творі зачин, основну частину, кінцівку і розуміти їх роль у художньому творі.

3. Виразно читати художній твір, удосконалювати освоєні види читання.

4. Розуміти типовість образів твору ("Чи є такі люди в житті?", "Чому цей образ є повчальним?" та ін.).

5. Визначити ставлення автора до свого героя і зіставляти його з власним. Давати оцінку вчинків персонажа твору, вчитись давати просту характеристику персонажам (головні риси характеру та ін.), висловлювати власні почуття після читання, ставити себе на місце персонажа, прогнозувати його подальші дії. Читати самостійно невеликі художні твори.

6. Розуміти роль художньої деталі: нескладних описів, порівнянь, вчитись відчувати настрій твору.

7. Висловлювати своє ставлення до героя (чи збігається воно з авторським), відображувати його в малюнку.

8. Вчитись складати невелику казку з допомогою вчителя. НІ. Бібліотечно-бібліографічні вміння та навички.

1. Дотримуватись правил користування бібліотекою, вміти робити нескладний ремонт книжки.

2. розрізняти основні елементи книжки, типи книжок за форматом та оформленням, вчитись користуватися змістом. Правильно називати книжку, знаходити основні дані про неї (автор, назва, рік видання, видавництво, місто).

3. Вчитись самостійно визначати тему нескладних книжок, знаходити потрібну з них на полицях з допомогою бібліотекаря. Вчитися користуватись книжковими виставками і тематичними полицями, вибираючи книжки на потрібну тему. Ознайомитися з правилами ведення читацького щоденника. На екскурсії в бібліотеку ознайомитися з ілюстрованою картотекою для учнів 1-4 (3) класів, бібліотечним каталогом, дитячою періодикою, енциклопедіями ("Де" та ін.), словниками типу "Словник юного музиканта" та ін. Брати участь у роботі бібліотечних гуртків під керівництвом учителя та бібліотекаря.

З клас

І. Мислительні вміння як компонент інформаційних умінь.

1. Вміти виділяти основні смислові частини в розповіді вчителя, прочитаному тексті. Аналізувати відповіді товаришів, давати нескладну оцінку. Робити елементарний смисловий аналіз прочитаного, відтворюючи основні елементи. Переказувати за планом, поданим вчителем. Відповідати на запитання типу "Про що (кого) говориться в тексті?", ділити текст на логічно закінчені частини і давати їм заголовки. Визначати головне в цілому тексті всіма вивченими способами. Вчитися виділяти головне в тексті за правилом-орієнтиром, поданим учителем.

2. Робити повне порівняння, виділяючи суттєві та несуттєві ознаки.. Знаходити порівняння в тексті, робити висновок з порівняння, користуватись правилом-орієнтиром порівняння з допомогою вчителя. Вчитися робити паралельне порівняння, складати оповідання за аналогією, використовуючи художнє порівняння.

3. Відповідати на запитання на загальну тему, відбирати об'єкти для узагальнення, оформлювати його в словесній (у вигляді формулювання заголовка, складанні короткого плану) та наочній (у вигляді малюнка, схеми) формі. Групувати та систематизувати прочитане за темами, жанрами, типами та ін.

4. Вчитись доводити свої міркування з наведенням фактів, прикладів. Відповідати на запитання і завдання типу "Чому?", "Доведи".

5. Прогнозувати ситуацію, розраховуючи наперед (в іграх, під час читання), відповідати на запитання і завдання типу "Продовж відповідь", "Що станеться з героєм далі?" та ін.

II. Вміння читати й аналізувати художній твір. 1. Розрізняти роди літературних творів.

2.. Визначати зачин, основну частину, кінцівку.

3. Виразно читати твір, брати участь у рольових читаннях та інсценізаціях під керівництвом учителя.

4. Вчитись розуміти типовість персонажів твору.

5. Розрізняти головні і другорядні образи, вчитися стежити за кількома сюжетними лініями у творі. Розуміти ставлення автора до персонажів, висловлювати власну думку (погоджуватись з авторською, заперечувати чи висловлювати альтернативну думку). Зіставляти ситуацію у творі з власним читацьким досвідом, прогнозувати дії персонажа.

6. Вчитися розуміти роль описів у створені загального настрою твор5', роль характеристик персонажів, поданих автором.

7. Вміти зіставляти власне уявлення з авторським (автора книжки, режисера кінофільму, спектаклю, художника, композитора).

8. Складати власний твір на основі асоціацій з прочитаним.

III. Бібліотечно-бібліографічні вміння та навички.

1. Дотримуватися правил користування бібліотекою, допомагати молодшим школярам ремонтувати книжки.

2. Орієнтуватися в порядку розташування книжок на абонементі, вміти самостійно вибрати книжки, визначити тему книжки, її приблизний зміст за такими елементами: титульній лист, зміст, анотація, ілюстрації. Вчитись знаходити на абонементі книжку за автором, за назвою, вчитись використовувати прочитане на уроці. Знати основні, правила користування читальною залою, вміти користуватися книжковими

виставками, ознайомлюватись з дитячою довідковою літературою (енциклопедіями, словниками).

3. Вчитись користуватися алфавітним каталогом та ілюстрованою картотекою для учнів 1-3 класів. Ознайомитися з допомогою вчителя та бібліотекаря з призначенням та структурою (у спрощеному варіанті) систематичного каталогу. На бібліотечних уроках складати простий бібліографічний опис книжки (а автором, за назвою). Брати участь у складанні класної картотеки прочитаних книжок (з допомогою вчителя).

4. Читати рекомендовану літературу за списком, складеним учителем (і під його контролем). Вчитись робити книжкову викладку на певну тему, запис книжок у читацькому формулярі. Вести читацький щоденник під контролем учителя. Брати участь у роботі бібліотечних гуртків.

4 клас

І. Мислительні вміння як компонент інформаційних умінь.

1. Оволодіти елементарним смисловим аналізом тексту: розділяти його на основні змістові частини, відділяючи головне від другорядного. Вчитись аналізувати за планом, складеним учителем, складати простий план самостійно. Відповідати на запитання "Про що (кого) розповідається в тексті?", виділяти логічно закінчені частини в прочитаному, давати їм заголовки, самостійно виділяти головне в тексті всіма способами. Користуватися правилом-орієнтиром виділення головного в тексті з допомогою вчителя.

2. Порівнювати (одночасно і паралельно), розрізняючи істотні та неістотні ознаки, робити узагальнення як висновок порівняння, користуватися з допомогою вчителя правилом-орієнтиром порівняння. Складати оповідання за аналогією, використовувати порівняння в усному та писемному мовленні.

3. Узагальнювати, виходячи з власного досвіду, вчитись користуватися правилом-орієнтиром узагальнення в наочній формі. Самостійно відбирати об'єкти для узагальнення, порівнювати їх за головною думкою, за рядом інших параметрів, робити висновки, оформлюючи їх у словесній чи наочній формі.

4. Вчитись доводити за планом-алгоритмом, удосконалювати практичний досвід доведення, надбаний у попередніх класах.

5. Прогнозувати і моделювати ситуації, наявні в грі, під час читання, висловлювати різні шляхи вирішення проблем. Вчитись розуміти проблемну ситуацію в тексті, розв'язувати доступні проблемні завдання. Розробити спільний план дій, перевіряти рішення. Здійснювати перенесення набутих читацьких умінь на інші види діяльності.

II. Вміння читати й аналізувати художній твір.

1. Розрізняти основні роди і види літературних творів.

2. Орієнтуватися в структурі художнього тексту, розрізняти елементи композиції, розуміти їх роль у творі.

3. Вміти самостійно підготуватись до виразного читання нового твору. Брати участь у невеликих інсценізаціях.

4. Вчитись доводити типовість даної ситуації у прочитаному творі.

5. Стежити за кількома сюжетними лініями, діями головних та другорядних персонажів. Вміти давати просту характеристику образам твору, оцінку їхнім діям, вчитись розуміти позицію автора, висловлювати альтернативну думку. Зіставляти прочитаний твір з власним досвідом, ситуацією в житті, прогнозувати її.

6. Вчитись визначати роль художньої деталі у створенні характеру персонажа, оцінювати його вчинки, визначати загальний настрій твору.

7. Зіставляти власне уявлення про персонажа з авторським (автора книжки, режисера, художника, композитора), аргументувати свою думку. Висловлювати своє уявлення про персонажа за допомогою опису, малюнка, обгрунтувати свою позицію.

8. Складати власний твір на основі прочитаного твору. III. Бібліотечно-бібліографічні вміння та навички.

1. Допомагати бібліотекарю у дотриманні порядку в бібліотеці, надавати допомогу молодшим учням у ремонті книжок.

2. Самостійно добирати книжку, визначати тему та її приблизний міст, використовувати прочитане на уроці та позаурочних заходах. Вести читацький щоденник, читати за списком рекомендованої літератури, складеним вчителем. Ознайомитись з бібліографічними покажчиками для учнів 4-5 класів (типу "Що нам читати?", "За сторінками твого підручника"). Вчитись користуватися читальною залою, читати дитячу періодику, користуватися енциклопедіями, словниками для відповідного віку.

3. Вчитися самостійно користуватися стендами і виставками у виборі книжок, з допомогою бібліотекаря знаходити потрібну книжку в алфавітному каталозі та систематичній картотеці для учнів даного віку. Знати основні розділи систематичного каталогу (у спрощеному варіанті). Брати участь у поповненні класної картотеки прочитаних книжок, допомагати бібліотекарю у сортуванні книжок за темами (зданих учнями за день).

Отже, у програмі розроблено перелік читацьких умінь ї навичок, якими повинні оволодіти учні, навчаючись у початковій школі, показано їх динаміку від класу до класу (систематичність формування, наступність, поступове ускладнення, закріпення умінь). Розподіл за групами дещо умовний, однак у цілому програма має допомогти вчителю формувати в молодших школярів загальнонавчальні читацькі вміння. Це сприятиме вихованню людини, яка в майбутньому зможе користуватися різними

видами інформації в навчанні, праці, дозвіллі, в духовному самовдосконаленні, в самоосвіті.

5 клас І. Робота з текстом та іншими джерелами інформації.

1. Слухати читання, розповідь, пояснення вчителя, відповіді учнів. Самостійно читати текст, визначати логічну послідовність частин прочитаного та прослуханого тексту, вчитись давати їм заголовки, виділяючи головне. Вчитись складати план прочитаного та прослуханого тексту за зразком. Вчитись виділяти головне в тексті з допомогою вчителя: знаходити головне речення; формулювати самостійно; давати заголовок; знаходити прислів'я: яке може бути головною думкою. Вчитись користуватись правилом-орієнтиром виділення головного, поданим вчителем. Відповідати на запитання самостійно (репродуктивного та продуктивного типу). Вчитись аналізувати та рецензувати твір за допомогою вчителя, за поданим планом. Вчитись слухати і аналізувати власне мовлення і мовлення товариша. Аналізувати в єдності форму та зміст, визначати цричинно-наслідкові зв'язки між явищами.

Слідкувати за кількома сюжетними лініями, діями персонажів в творі. Вчитись бачити головні риси героїв художнього твору, давати їм характеристики. Вчитись аналізувати дії героїв художнього твору, розуміти позицію автора та визначати свою. Вчитись робити літературний переказ твору.

2. Вчитись різним видам порівняння: повному і неповному, одночасному і паралельному, двох, трьох об'єктів (порівнювати два тексти, заголовки до однієї та різних тем, частин підручника, та ін.). Продовжувати вчитись розрізняти істотні та неістотні ознаки в порівнюваних об'єктах, робити узагальнення. Вчитись користуватися правилом-орієнтиром порівняння. Знаходити в тексті художнє порівняння, розуміти його роль в творі. Усно та письмово складати невеличке оповідання за аналогією, вчитись робити опис предмету чи явища за аналогією. Використовувати порівняння у власному мовленні та при переказі тексту. Вчитись співставляти позицію в творі з подібними в житті, з власним досвідом. Знаходити спільні та відмінні риси літературних героїв одного та кількох творів.

3. Робити емпіричне узагальнення, розвивати уміння теоретичного узагальнення: порівнювати два тексти за головною думкою (істотні ознаки), давати їм загальну назву, робити висновки та оформляти їх в словесній, наочній та письмовій формі. Вчитись розробляти разом з вчителем правило-орієнтир узагальнення в схематичній формі.

Вчитись розуміти узагальнення в художньому творі: типовість персонажу, ситуації, її зв'язок з життям. Вчитись самостійно робити

узагальнення при роботі з текстом. Переносити уміння узагальнювати на інші види діяльності: оцінну, організаційну, практичну.

4. Вчитись робити логічне визначення та пояснення понять у тексті (рід, вид), висловлювати прості оцінні судження, розрізняти повні та неповні визначення. Давати емоційну оцінку діям героїв твору, твору в цілому, вчитись оцінювати твір за моделлю оцінних суджень. Вчитись розуміти авторську позицію, давати характеристики героям твору.

5. Удосконалювати вміння емпіричної конкретизації на нескладному матеріалі: реконструювати висновки в конкретні поняття, факти, ілюстрації. Вчитись розшифровувати інформацію, закладену в таблицях, схемах, моделях, графіках, діаграмах, ілюструвати деякі висновки з тексту. Виконувати завдання за повною інструкцією, реконструювати складні запитання в прості, давати уточнюючі запитання (з можливістю альтернативи). Вчитись наводити факти, які допомагають зрозуміти характер героїв твору, їх дії, вчинки, думки. Вміти використовувати факти, ілюстрації при пересказі твору, під час написання твору. Вчитись аргументувати думку автора твору та власну.

6. Удосконалювати досвід доведення та спростування, набутий у попередніх класах (за аналогією та індуктивно-дедуктивного). Доводити власну думку за планом, поданим вчителем. Вчитись доводити самостійно, обґрунтовувати та відстоювати свою думку щодо прочитаного, вчитись робити спростування, висловлювати альтернативну думку, прогнозувати ситуацію, розв'язувати пізнавальні завдання з 2-3 ходами аргументації, освоювати зразки доведень. Вчитись вести нескладну дискусію щодо прочитаного та прослуханого тексту (твору).

7. Вчитись висувати просту гіпотезу, прогнозувати та моделювати ситуації, подані в тексті, відшукувати різні шляхи, способи вирішення проблеми, розглядати ситуацію, конкретних персонажів твору у різних аспектах. Робити перенесення ситуації, поданої в тексті, в реальне життя.

8. Слухати навчальні теле, радіопередачі, вчитись працювати з ведучим, виконуючи всі необхідні завдання під час і після передачі. Вчитись порівнювати художній, мультиплікаційний фільм, інші втілення твору з твором-оригіналом. Використовувати матеріал передач на уроці та в позаурочній діяльності. Вчитись співставляти зміст навчальних передач з навчальним матеріалом.

II. Бібліотечно-бібліографічні вміння та навички.

1. Знати основні правила користування бібліотекою.

2. Розрізняти основні елементи книги, вміти робити ремонт книги. Визначати приблизний міст, тему книжки за анотацією, містом, передмовою, розрізняти типи і види книг.

3. Орієнтуватися в розстановці книг в бібліотеці, вміти самостійно вибрати книгу на дану тему і відповідному відділі фонду. Мати поняття

про авторський знак, бібліотечно-бібліографічну класифікацію (в найпростішому вигляді), вчитись користуватись цими знаннями на практиці. Користуватись читальним залом бібліотеки: довідковою літературою для певного віку (енциклопедіями, словниками, довідниками). Читати періодичну пресу, вміти знайти потрібний журнал чи газету, використовувати матеріал на уроці та позаурочній роботі.

4. Вчитись користуватися рекомендаційними бібліографічними покажчиками літератури для даного віку (типи "За сторінками твого підручника"), рекомендаційними списками літератури, книжковими виставками та тематичними полицями.

5. Знати основні відомості про алфавітний та систематичний каталог. Вчитись підбирати книги на задану тему, користуючись систематичним каталогом для учнів 5-6 класів, вчитись знаходити книгу певного автора в алфавітному каталозі (з допомогою бібліотекаря). Правильно записувати основні дані про книгу на каталожну картку до класної картотеки прочитаних книг, вчитись робити бібліографічний опис книги, статті з журналу, газети.

Знати про призначення міжбібліотечного абонементу (МБА). Вчитися використовувати інформацію з прочитаних книг, періодики на уроці і в позаурочній діяльності.

6 клас І. Робота з текстом та іншими джерелами інформації.

1. Слухати читання, пояснення вчителя, відповіді учнів, аналізувати їх та власну відповідь. Слідкувати за власним мовленням. Вміти ділити прослуханий та прочитаний текст на логічно закінчені чистини, давати їм заголовки. Складати складний розгорнутий план тексту, переказувати за ним. Вміти виділяти головне в тексті всіма вивченими способами. Відповідати на запитання до тексту, ставити їх самостійно (переважно продуктивного типу). Розрізняти репродуктивні, продуктивні та творчі завдання. Користуватися правилом-орієнтиром виділення головного в тексті. Самостійно аналізувати та рецензувати твір, складати план аналізу.

Читати твори з кількома сюжетними лініями, бачити головні риси героїв, давати їм характеристики, аналізувати їх дії, вчинки. Чітко розуміти позицію автора та висловлювати власну. Робити літературний переказ твору.

2. Робити повне порівняння, розрізняти і порівнювати суттєві та не суттєві ознаки. Виділяти суттєві узагальнені ознаки. Самостійно робити одночасне порівняння двох текстів на слух. Вчитись паралельному порівнянню. Мати уявлення про відстрочене порівняння. Робити висновок з порівняння. Користуватись правилом-орієнтиром порівняння.

Знаходити в тексті художнє порівняння, співставляти власне уявлення про героя з авторським, порівнювати художній твір з іншими його втіленнями (кіномультфільмом, театральною постановою, оперою, таін.). Усно та письмово складати невеликий твір за аналогією, використовуючи художні порівняння, описи, епітети. Використовувати порівняння у власному мовлення та при переказі тексту. Знаходити спільні та відмінні риси характеру героїв одного та різних творів.

3. Вміти робити нескладне узагальнення: давати загальну назву кільком текстам., розділам, темам. Вміти узагальнити інформацію і викласти ЇЇ в простій табличній формі, розробляти правило-орієнтир узагальнення в схематичній формі. Розуміти типовість персонажів твору, ситуації, її зв'язок з життям. Давати узагальнюючі характеристики літературним героям. Робити узагальнення при роботі з текстом. Переносити вміння узагальнювати на інші види діяльності.

4. Робити логічне визначення та пояснення понять в тексті, висловлювати нескладні оцінні судження, користуючись моделями оцінних суджень. Вміти давати оцінку діям героїв твору, їх характеристики, визначати авторську позицію щодо героїв твору, їх вчинків, висловлювати власне ставлення до них, обґрунтовувати його.

5. Вміти робити емпіричну конкретизацію: реконструювати висновки в конкретні поняття, факти. Вміти розшифровувати інформацію, закладену в таблицях схемах, моделях, оперувати фактами, аргументувати свою думку. Вміти оперувати простими фактами, аналізуючи текст художній, науковий, науково-популярний). Використовувати факти, ілюстрації при переказі твору, у власному творі, аргументувати власну думку та авторську.

6. Обґрунтовувати та доводити власну думку, вести нескладну дискусію про прослухане та прочитане, доводити за аналогією, самостійно. Знайомитись з новими способами спростування, вміти знайти альтернативу в суперечці. Знайомитись із зразками доведення у викладанні вчителя, нескладному навчальному фільмі, розв'язувати пізнавальні задачі з кількома ходами аргументації. Вчитись вести дискусію щодо прочитаного, прослуханого твору. Аргументувати свою думку, висловлювати альтернативні думки.

7. Прогнозувати та моделювати ситуацію (в т.ч. з прослуханого чи прочитаного твору, теле-, радіопередачі), висловлювати шляхи її вирішення, гіпотезу, розглядати ситуацію з різних точок зору. Брати участь в дидактичній грі. Знаходити альтернативу, робити перенесення ситуації з тексту в реальне життя.

8. Слухати навчальні передачі, вміти використовувати їх матеріал на уроці, в позаурочній діяльності. Співсгавляти зміст навчальних теле-, радіопередач з навчальним матеріалом. Порівнювати художній,

мультиплікаційний фільм з іншими втіленнями певного художнього твору, з оригіналом.

II. Бібліотечно-бібліографічні вміння та навички.

1. Самостійно відвідувати бібліотеку, знати правила користування нею.

2. Розрізняти основні елементи книги, вміти робити ремонт книги. Вміти визначати зміст книжки за анотацією, змістом, передмовою, післямовою, розрізняти типи та види книг.

3. Вміти самостійно вибрати книжку на задану тему, орієнтуючись у відкритому доступі бібліотеки. В загальних рисах знати ББК, що таке авторський знак його призначення, вчитись користуватись каталогом та картотеками. Читати в читальному залі бібліотеки: орієнтуватися в побудові дитячої енциклопедії, енциклопедичних та інших словників, довідників для даного віку. Читати періодичну пресу, вміти самостійно знайти потрібну інформацію, користуючись читальним залом, та використовувати її на уроці та позаурочній роботі.

4. Вчитись користуватися рекомендаційними бібліографіями, читати за списком літератури, складеним для певного віку та самостійно. Користуватись книжковими виставками та тематичними полицями при підготовці до певної теми.

5. Вміти користуватися алфавітним каталогом, продовжувати користуватися систематичним каталогом для учнів 5-6 класів. Володіти простим бібліографічним описом книги, статті з журналу і газети.

При необхідності користуватися МБА. Використовувати інформацію з прочитаних книг, періодики на уроці і в позаурочній діяльності. Формулювати різні проблеми на основі аналізу однієї і тієї ж інформації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алфімов В.М. Ліцей в системі освіти України. - Донецьк, 1996.

2. Амосов Н.М. Моделирование мышления и психики. -К.: Наукова думка, 1965.

3. Бабанский Ю.К. Рациональная организация учебной деятельности. -М.: Знание, 1981.

4. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества. - Ростов;

Изд-во Ростовского университета, 1983.

5. Варзацька Л.О. Розвиток мовленевої діяльності молодших школярів. - К., 1993.

6. Волощук Ї.С. Науково-педагогічні основи формування творчої особистості. - К.: Педагогічна думка, 1998.

7. Гільбух Ю.З. Розумово обдарована дитина. - К., 1993.

8. Голицын Г.А., Петров В.М. Информация - Поведение -Творчество. - М.: Наука, 1991.

9. Гончаренко СІ. Український педагогічний словник. - Київ, Либідь, 1997.

10. Граник Г.Г. и др. Когда книга учит. - М.: Педагогика, 1991.

11. Гриньова М.В. Саморегуляція навчальної діяльності школярів. - Харків, 1997.

12. Дидактичні аспекти альтернативної освіти (За ред. В.Ф.Паламарчук). - К.: 1993.

13. Капица П.Л. Эксперимент. Теория. Практика. - М,: Наука, 1997.

14. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. -К.: Радянська школа, 1989.

15. Лакатос Л. Доказательства и опровержения. - М.: 1967.

16. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Политиздат, 1975.

17. Лук А.Н. Учить мыслить.

18. Лернер И.Я. Современная дидактика: теория - практике. -М.: 1994.

19. Майер Н. Мышление человека (Психология мышления: Сб. перев. с англ. и нем.) Под редакцией А.М.Матюшкика. - М.: Прогресс, 1965.

20. Матюшкин А.М. Загадки одаренности. - М.: Школа-пресс, 1993.

21. Мистецтво життєтворчості. - У 2-х част. (Ред.: Л.В.Сохань, Г.М.Несен, І.Г. Єрмаков). - К., 1997.

22. Моляко В.А. Психология решения школьниками творческих задач. - К.: Радянська школа, 1983. 23. Моляко В.А. Творческая одаренность и воспитание творческой личности. - К., 1991.

24. Одаренные дети. - М.: Прогресс, 1991.

25. Обучение и развитие (Под ред. Л.В.Занкова) - М.: Педагогика, 1975.

26. Паламарчук В.Ф. Школа учит мыслить. - М.: Просвещение, 1987.

27. Паламарчук В.Ф., Рудаківська С.В. Від творчої особистості - до нових технологій навчання. - К., 1997.

28. Пономарев Я.А. Психология творчества. - М.: Наука, 1976.

29. Развитие речи: теория и практика обучения. - М.: Линка-пресс, 1994.

30. Развитие общих учебных умений и навыков у школьников (Сост. Н.А. Лошкарева) - К.: Радянська школа, 1984.

31. Рузавин Г.И. Методы научного исследования. - М.: Мысль, 1976.

32. Савченко О.Я. Дидактика початкового навчання. - К.: Магістр, 1997.

33. Савченко О.Я. Урок у початкових класах. - К.: Рідна школа, 1993.

34. Сухомлииский В.А. Об умственном воспитании (Сост. М.И. Мухин) - К.: Радянська школа, 1983.

35. Сухотин А.К. Превратности научных идей. - М.: Молодая гвардия, 1991.

36. Усова А.В. Формирование у школьников научных понятий в процессе обучения. - М.: Педагогика, 1986.

37. Ушинский К.Д. Собрание сочинений - М. - Л., 1949.

38. Школи нового типу в Україні (За ред. В.Ф.Паламарчук, І.Г.Єрмакова, В.Г.Шевченко) - К.: Віпол, 1996.

39. Якиманская И.А. Развивающее обучение. - М.: Педагогика, 1979.

з м і с т

ЧАСТИНА II. Технологія формування інтелекту­альних умінь учнів

Розділ І. Формування "Азбуки" інтелектуальної праці

Що таке спосіб діяльності?

Як навчити учнів визначати і пояснювати поняття

Навчайте виділяти головне!

Усе пізнається у порівнянні

Формування уміння узагальнювати

Конкретизація - зворотній прийом

Навчання мистецтву доводити

Розділ II. Навчання стратегічних методів пізнання

Метод моделювання

Системно-структурний підхід.

Чи можна навчити прогнозуванню?

Методи інтенсифікації інтелектуальної праці.

Розділ III. Знання в структурі інтелекту

В.О.Сухомлинський: діалог часів

Додаток Рімейк-програма формування інформаційних

умінь в учнів

ЛІТЕРАТУРА