1.7 Обгрунтування необхідності зрошення

Зрошення - штучне зволоження грунту для одержання високих і стійких врожаїв сільськогосподарських культур.

Південна та східна Україна відзначається недостатньою кількістю опадів і сильною мінливостю їх в часі. Тому врожаї с.-г. культур тут сильно змінюються. Зрошення в цій зоні , доповнюючи опади, дозволяє одержувати щорічно врожаї технічних, кормових і зернових культур, а також овочів.

Зрошувані землі в господарстві використовуватимуться для виращивания кормових культур і зерна ( кормових культур і овочів). З метою значного підвищення врожайності сільськогосподарських культур.

2. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

2.1 Режим зрошення сільськогосподарських культур

Кількість води, яку необхідно подати на один гектар зрошувальної площі за весь зрошувальний період, доповнюючи запас вологи в грунті, щоб отримати плановий врожай, називається зрошувальною нормою, або дефіцитом водного балансу. Вимірюються вони в м^З/га, або в мм.

Режим зрошення культур залежить від кліматичних, гідрогеологічних, грунтових, господарських умов об’єкта, біологічних особливостей культури, врожаю і інших.

Розрахунок режиму зрошування сільськогосподарських культур в цьому проекті ведеться за наступними початковими даними:

1. розрахункова культура - люцерна на зелений корм;

2. тривалість вегетації з 1 квітня по 30 вересня;

3. грунти ділянки - чорноземи звичайні, среднемощные, среднесуглинистые; об'ємна маса γ = 1,26 т/м3;

4. рік забезпеченості по опадам - 95%;

5. Дефіцити вологості повітря в таблиці 1.1.

Для розрахунку режиму зрошення рекомендується користуватися розробленим проф. С. М. Алпатьєвим біокліматичним методом. Метод оснований на тому, що в будь якій географічній зоні при оптимальній вологості грунту, сумарне водоспоживання залежить від дефіциту вологості повітря і біологічних особливостей сільськогосподарських культур, тобто

Е_вод = К ∑d, мм (2.1)

де Е_вод - сумарне водоспоживання за вегетаційний період (за місяць, декаду), мм;

К - коефіцієнт сумарного випаровування, відображаючий біологічні особливості культури в різні періоди вегетації, К=0,5 мм/мб;

∑d - сума середньо декадних дефіцитів вологості повітря за період вегетації, мб.

Дефіцит водного балансу (зрошувальну норму) визначаємо за формулою:

d_wb = E_вод ^∙α –Р_е (2.2)

де d_wb - дефіцит водного балансу, мм;

α - коефіцієнт волого обміну, α= 1,0;

P_е- опади 95% забезпеченості за період вегетації, мм (по даних

метеостанції).

Підставляючи в дану формулу значення Е_вод, α, Р_е визначаємо за кожну декаду величину М_зр зростаючим підсумком. Розрахунок зручно вести в табличній формі.

Таблиця 2.1

Розрахунок дефіциту водного балансу люцерни

місяці	квітень			травень				червень			липень				серпень				вересень
декади	1	2	3	1	2	3	1		2	3	1	2	3	1		2	3	1		2	3
Евод = К ∑d, мм
Pе, мм
dwb = Eвод ∙α –Ре, мм

Отримані значення служать для складання кривої водного балансу розрахункової культури.

Подачу зрошувальної води на поле здійснюють в періоди найбільшої потреби рослин у волозі, в критичні періоди. В ці періоди рослини найбільш чутливі до підсушення грунту. Кількість води, яка подається на 1 гектар за один полив, називається поливною нормою.

Величина поливної норми м^З/га, або мм шару води, залежить від водно-фізичних властивостей грунту, ступеню її висушення перед поливом, необхідної глибини промочування і глибини залягання рівнів грунтових вод. Величину поливної норми можна знайти за формулою О. М. Костякова:

D_ir = 100γH (β_нв - β_min), м^З/га (2.3)

де D_ir - поливна норма, м^З га;

γ- об’ємна маса грунту, т/м^З;

H - розрахункова величина кореневмісного промочуваного шару

грунту, м;

β_нв- найменша вологоємкість грунту, % від маси сухого грунту,

β_min - перед поливна вологість грунту, % від маси сухого грунту ,

D_ir =

При проведенні вегетаційних поливів глибина промочування повинна бути рівною глибині активного шару грунту, під яким розуміють шар грунту, в якому розміщено до 90% всмоктувальних кореневих волосків і найтонших коренів, що є найбільш багатий поживними речовинами і населений мікроорганізмами.

На початку вегетації кореневмісний шар мінімальний, по мірі розвитку рослин збільшується і глибина розповсюдження коренів, відповідно змінюється глибина промочування.

В зрошуваному землеробстві дуже відповідальною справою є визначення числа і строків поливів. Відомі різні методи їх визначення: по фазах росту, морфологічних ознаках, фізіологічних показниках, вологості грунту і метеорологічних показниках.

Строки поливів і тривалість міжполивного періоду можна визначити по сумарній кривій дефіциту водоспоживання. Для цього дефіцити водного балансу будують у вигляді інтегральних кривих.

На мал. 2.1 побудована по даних табл.2.1 інтегральна крива дефіциту водного балансу люцерни.

Кількість поливів визначається слідуючим чином:

n = (2.4)

де: n - кількість поливів;

d_wb - дефіцит водного балансу, мм

D_ir - поливна норма, мм.

n =

Приймаємо поливні норми поливів рівними 50 мм = 500 м^З/га.

На інтегральній кривій виконуються побудування по визначенню дат поливів. Ці побудування на мал. 2.1. виконані пунктирними лініями.