3.3. Використання спеціальних символів.

Деякі спеціальні символи не входять в базову частину таблиці кодів ASCII. До них відносяться букви алфавітів частини європейських мов, математичні і деякі інші символи. Деякі символи, безпосередньо введені в HTML-документ, будуть інтерпретовані не так, як задумав автор. До ним відносяться символи "<" і ">", звичайно використовувані для вказівки тегів мови.

У таких випадках можна вводити потрібні символи у ваш HTML-документ за допомогою спеціальних кодів. Ці коди складаються з символу амперсанда (&) і наступним за ним ім'ям символу або його десятковим або шістнадцятковим значенням. Закінчуватися спеціальний символ винен знаком "крапка з комою".

Всі символами можуть бути також задані своїми кодами. Наприклад, символ нерозривного пропуску має код 160. Він може записуватися в десятковому вигляді як  .

3.4. Посилання на інші документи і файли.

Посилання складається з двох частин. Перша з них - це те, що ви бачите на Web-сторінці; вона називається покажчик посилання (anchor). Друга частина, що дає інструкцію браузеру, називається адресною частиною посилання (URL-адреса). Коли ви клацаєте мишею по покажчику посилання, браузер завантажує документ, адреса якого дається URL-адресою.

Покажчиком посилання може бути слово, група слів або зображення. Зовнішній вигляд посилання залежить від його типа, способів створення і установок програми перегляду читача. Покажчики бувають двох типів - текстові і графічні.

Текстові покажчики звичайно є словом або декількома словами, виділеними на екрані підкресленням. Колір текстового покажчика може регулюватися автором і установками програми перегляду. Приведемо приклад запису для текстового покажчика посилання:

<А HREF="example.html">Цей текст є показчиком посилання</А>

Як посилання можна використовувати графічне зображення. За принципом дії графічні посилання нічим не відрізняються від текстових. Вони не підкреслюються і не виділяються кольором, а для їх виділення браузери звичайно навколо такого зображення малюють рамку. Наприклад: <А HREF="example.html"><IMG SRC="picture.gif"></A>

3.5.1. Внутрішні посилання.

Окрім посилань на інші документи, часто буває корисно включити посилання на різні частини поточного документа. Наприклад, великий документ читається краще, якщо він має зміст з посиланнями на відповідні розділи.

Для побудови внутрішнього посилання спочатку потрібно створити покажчик, що визначає місце призначення. Наприклад, якщо ви хочете зробити посилання на текст певного розділу документа, потрібно розмістити там покажчик і дати йому ім'я за допомогою параметра NAME тега <А>. При цьому параметр HREF не використовується, і браузер не виділяє вміст тега <А>. Наприклад: <А NAME=chapter_1> </A>

Зверніть увагу, що в приведеному прикладі відсутній вміст тега <А>. Звичайно саме так і роблять, оскільки тут немає необхідності якось виділяти текст, а потрібно лише вказати місцеположення.

Після того, як місце призначення визначене, можна приступити до створення посилання на нього. Для цього, замість вказівки в параметрі HREF адреси документа, як це робилося раніше, помістимо туди ім'я посилання з префіксом #, що говорить про те, що це внутрішнє посилання. Наприклад: <А HREF="#chapter1">Розділ 1</A>

Тепер, якщо користувач клацне кнопкою миші на словах "Розділ 1", браузер виведе відповідну частину документа у вікні перегляду.