1. Умови для створення оптових продовольчих ринків

в Україні

Проблема продовольчого забезпечення потребує нових підходів до організації оптової торгівлі і товароруху продовольчих товарів та сільськогосподарської сировини. Оптимальною формою такої ор- ганізації є оптовий продовольчий ринок. У багатьох країнах з ринковою економікою (Франція, Японія, Португалія) важливу роль відіграють оп- тові ринки, що займають проміжне положення між оптовою ярмаркою і товарно-сировинною біржою. Але на відміну від двох останніх оптовий продовольчий ринок має власне складське господарство. Оптові продо- вольчі ринки є проміжною ланкою між виробниками сільськогоспо- дарської продукції та мережею магазинів (супермаркетів) роздрібної торгівлі (рис. 4.2).

Рис. 42. Можливі варіанти просування сільськогосподарської продукції з участю оптових продовольчих ринків

Сучасний стан ринку сільськогосподарської продукції та продо- вольства в Україні характеризується досить повільним формуванням ринкової схеми просування продукції до споживача, яка була б здатна забезпечити скорочення втрат сільськогосподарської продукції, підви- щити її якість, сприяти формуванню ринкових цін.

Споживчий ринок України залишається ринком деформованої структури попиту внаслідок низької платоспроможності більшості насе-

247

лення, ринком товарів невисокої якості. На внутрішньому ринку відбу- вається процес витіснення вітчизняної продукції імпортними товарами, що часто призводить до монополізації окремих сегментів внутрішнього споживчого ринку іноземними виробниками, в той же час імпортна про- дукція в переважній більшості є недоброякісною. Процес реформування торговельної діяльності набув нецивілізованих форм.

На сьогодні в ланцюгу "виробник — оптовик — роздрібний прода- вець — споживач", який лише формується, відсутні тривалі, стабільні зв'язки. Поява на ринку сільськогосподарської продукції неорганізованих посередницьких структур, багаторазовий перепродаж товарів цими струк- турами призводять до завищення роздрібних цін. Торгівля сільськогоспо- дарською продукцією в основному грунтується на особистих контактах учасників ринку, мають місце бартерні форми розрахунку.

У більшості товаровиробників відсутні навички та вміння знахо- дити вигідні умови для реалізації своєї продукції. Вони ще більше ус- кладнюються внаслідок того, що не створена мережа посередницьких структур, які б сприяли впровадженню механізму реалізації сільського- сподарської продукції та продовольства, що гарантує всім його учасни- кам на конкурентній основі збут продукції за вигідною ціною. Відсутня ринкова інформація. За цих умов центральні органи та органи місцевого самоврядування сприяють створенню відповідних структур оптової торгівлі на конкурсних засадах.

Створення оптових продовольчих ринків породжує цілу низку проблем. Як відомо, оптові продовольчі ринки є лише окремим сегмен- том у ланцюгу оптової торгівлі. Створення оптових ринків потребує значних капітальних вкладень. Такі кошти важко знайти, бо внутрішній капітал перебуває лише на стадії формування, а іноземний капітал поки що не ставиться з довірою до нинішньої економічної ситуації на аграрно- му ринку в країні. Вже на етапі функціонування оптових продовольчих ринків виникають проблеми: збільшення інтенсивності дорожнього ру- ху, що обмежує доступ до самого ринку; збільшення кількості відходів продукції, тобто виникає проблема утилізації продукції; забруднення довколишньої території; дефіцит інформації про ціни, що може призвес- ти до певних збоїв у роботі оптових ринків. За умови правильної ор- ганізації роботи цих проблем можна уникнути. Держава має стимулюва- ти розвиток кращих під'їзних шляхів, здійснювати контроль за рівнем шуму, переробкою відходів, наприклад, регулюючи оподаткування опто- вих фірм, що працюють на цих ринках.

Для розвитку оптової торгівлі стримуючим чинником зали- шається наявність причин макроекономічного характеру: високі подат- ки для всіх учасників ринку, значна заборгованість підприємств, невико- нання контрактів. Ще одна проблема — недостатній рівень розвитку інфраструктури оптового продовольчого ринку.

248

Інфраструктура ОПР — це територія, на якій розміщується торго- вий центр з торговельним залом та мережею приміщень і споруд (схови- ща, склади, сортувально-пакувальні лінії, обладнання для охолодження продукції та спеціальний транспорт).

Для налагодження стійких зв’язків між товаровиробниками та споживачами як пріоритетний напрям розглядається створення мережі місцевих, регіональних і міжрегіональних ОПР, які здійснювали б по- стачання між регіонами сільськогосподарської продукції та продоволь- ства, сприяли ефективному її просуванню до кінцевого споживача. Саме в умовах, коли забезпечуватиметься контрольованість ринку через вільний доступ всіма товаровиробниками і споживачами на продоволь- чий ринок та до інформації про його кон’юнктуру, повною мірою змо- жуть проявитися переваги нових форм господарювання для всіх форм власності. Слід враховувати і такий важливий аспект позитивного впли- ву ринкової інфраструктури, як зміна психології товаровиробника, що перейде до пошуку споживача та вигідних постачальників матеріально- технічних ресурсів.

Проблему формування оптових продовольчих ринків доцільно вирішувати у поєднанні з необхідністю фінансового оздоровлення сільськогосподарських товаровиробників за умов вирішення названих проблем макрорівня.

Необхідність формування ОПР в Україні обумовлена:

• ліквідацією централізованої системи планування і розподілу то¹ варів, порушенням зв'язків між товаровиробниками і споживачами;

• необхідністю формування структури виробництва відповідно до вимог споживача;

• необхідністю прискорення руху продукції та скорочення втрат на шляху від виробника до кінцевого споживача;

• труднощами збуту продукції вітчизняних товаровиробників;

• значним зростанням товарообмінних операцій сільськогоспо- дарською продукцією та продуктами її переробки;

• необхідністю створення умов для здійснення належного держав- ного ветеринарного і санітарно-епідеміологічного контролю;

• необхідністю поліпшення якості продукції, що пропонується споживачеві, та підвищення рівня його обслуговування: ство- рення умов для контролю щодо відповідності продукції вимогам стандартів; обробка та сортування продукції перед надходжен- ням її на ринок; продаж за стандартною вагою чи в стандартній упаковці тощо;

• збільшенням імпорту продуктів харчування;

• появою на ринку неорганізованих посередницьких структур, які здійснюють багаторазовий перепродаж продукції, що призво- дить до підвищення роздрібних цін на продовольчі товари.

Створення ОПР відповідає інтересам усіх суб’єктів ринку (рис. 4.3):

для споживачів — своєчасне забезпечення дешевшими та якісни- ми продуктами харчування, ринковою інформацією;

для товаровиробників — створення рівних умов для виходу на конкурентний ринок, прискорення чи спрощення порядку просування продукції до споживача, забезпечення попиту на продукцію, збереження робочих місць, концентрації підприємницької діяльності в зазначеному місці; мінімізація комерційного ризику, маркетингове обслуговування, а для фермерів та особистих підсобних господарств — надання можли- вості продавати дрібні партії через оптового покупця;

для фермерів та особистих підсобних господарств — можливість продавати дрібні партії через оптовика;

для оптового торговця — збільшення числа покупців; робота на ринку без додаткових капітальних витрат; зниження ризику; можливість спеціалізації без загрози втрати споживача; можливість порівняння цін і якості товарів, що пропонуються конкурентами; налагодження торгових зв’’язків з великими торговельними компаніями;

для інвесторів — сприяння вкладенню інвестицій під гарантії місцевих органів влади;

для держави — розвиток вітчизняного продовольчого ринку, що сприятиме забезпеченню продовольчої безпеки країни;

для регіонів — створення нових робочих місць за рахунок розвит- ку ринкової інфраструктури та притоку інвестицій.

Рис. 4.3. Суб’єкти ринку, які зацікавлені у створенні оптового продовольчого ринку

Розглянемо потреби оптовиків і покупців (роздрібних торговців), зацікавлених у наявності оптового продовольчого ринку.

Основним завданням кожного оптовика є, по можливості, забез- печення швидкого товарообороту продукції, прибуток від якого дозво- лив би покривати експлуатаційні витрати та здійснювати закупки на- ступної партії товару.

В Україні на сільськогосподарському та продовольчому ринках працює значна кількість оптових торгових фірм як дрібних, так і досить великих, які, в більшості випадків, орендують складські приміщення на овочевих базах чи інші приміщення. Як правило, продаж здійснює пер- сонал своєї фірми з фасадної частини складського приміщення, де відпу- скається товар чи організовується його доставка в роздрібну торгівлю.

Основними труднощами для персоналу оптових фірм є:

• складність залучення покупців на склади без постійного розши-

‘ рення асортименту продукції і постійного рекламування товарів;

• визначення оптової відпускної ціни на продукцію, оскільки для одержання інформації про аналогічний ринок товарів і конку- рентів по оптових фірмах міста і за його межами, необхідні значні витрати часу.

Для оптових фірм при створенні цивілізованих оптових продо-

вольчих ринків основні переваги участі в них зводяться до:

• збільшення кількості потенційних покупців;

• робота на ринку без додаткових капітальних витрат;

• низький ризик;

• можливість спеціалізації без втрати споживачів;

• доступність порівняння цін і якості товарів, що іуропонують конкуренти;

• надання можливості малим фірмам стати великими оптовиками;

• можливість встановлення торгових зв’язків з великими торго- вими фірмами, в тому числі й зарубіжними.

При створенні нового бізнесу необхідно вивчати потреби по- тенційних покупців, особливо тих, хто забезпечуватиме найбільшу час- тину доходу.

Для залучення покупців на ринок оптової торгівлі, перш за все, слід визначити переваги цього ринку порівняно з іншими можливими каналами одержання продуктів харчування; розташування його, перед- бачити необхідний асортимент продукції та умови її продажу, а також передбачити заходи, які б гарантували достатню захищеність для всіх учасників оптової торгівлі.

Для покупців основною перевагою ринку оптової торгівлі є мож- ливість прискорювати процедуру закупівлі товарів. Швидкість поста- чання товарів є най привабливішою рисою для роздрібних торговців. Як свідчить досвід діючих оптових продовольчих ринків, перевагами для покупців (роздрібних торговців) на таких ринках є: широкий асорти- мент продуктів харчування; постійна їх наявність; реальна оптова ціна; можливість одержати кредит; надання послуг за доставки; щоденна (без- перервна) робота ринку.

Основними принципами діяльності оптових продовольчих ринків повинні стати: самоокупність, контрольованість, організаційно-госпо-

дарська незалежність, цивілізованість. Ці принципи можуть виконува- тися за умови вирішення основних макроекономічних проблем: розра- хунків, взаємоплатежів, зниження податкового тиску та розширення ме- режі оподаткування, реструктуризації заборгованості.

Як правило, оптові ринки доцільно створювати в районах високої концентрації виробництва окремого продукту чи достатнього попиту. Після виявлення дійсної необхідності створення оптового продовольчо- го ринку та переконання торговців продуктами харчування в доцільності його підтримки визначається вид оптового ринку, який потрібно адаптувати на практиці.

Оптові продовольчі ринки створюються, як правило, в місцях, де покупцям і продавцям зручно зустрічатись. Оптовий ринок може вини- кати і на порожньому місці: якщо це вигідно, то інвестори зводять складські приміщення, будують чи впорядковують дороги чи вносять інші поліпшення в територію. Тому виникає необхідність упорядкуван- ня створення та цивілізованого функціонування оптових продоволичих ринків на основі державної підтримки, програмно-цільового підходу, економічного обгрунтування щодо вибору місця та конкретного виду ринку, вивчення зарубіжного досвіду діяльності підприємств оптової торгівлі та її інфраструктури.

Досвід організації оптового продовольчого ринку у країнах з роз- винутою ринковою економікою свідчить про те, що держава бере на себе більшу частку участі в організації цього виду торгівлі. Так, в Іспанії ча- стка держави у створенні оптового продовольчого ринку становить по- над 90%, у Франції — близько 30%. Створення такого ринку в Іспанії об- ходиться у 100-300 млн.дол. Торгівля на оптовому ринку здійснюється на принципах конкуренції, що дає змогу:

• запропонувати покупцям якісні продукти за прийнятними цінами;

• скоротити торговельні витрати на рівні оптового ланцюга;

• звільнити канали розподілу сільськогосподарської продукції від будь-яких монополістичних проявів.

Як одна з альтернатив може бути створення міських і сільських оптових продовольчих ринків. Сільський оптовий ринок окрім сільсько- господарської продукції, включає торгівлю спеціалізованими засобами виробництва і послуги для сільських товаровиробників і переробної промисловості.

Оптовий ринок розглядається як місце зустрічі продавців та по- купців при фізичній наявності товару, де основним економічним регулято- ром є баланс попиту та пропозиції. Оптовий ринок є місцем перерозподілу великих партій товарів на дрібніші, які надходять у роздрібну торгівлю.

У контексті державної політики підтримки органами виконавчої влади роботи із створення та функціонування оптових продовольчих ринків повинна здійснюватися з урахуванням таких підходів:

252

1. транспортні витрати зведені до мінімуму;

2. інформація про наявність та якість товарів передається через ціну;

3. інформація про ціни доступна для всіх, що створює, основу для справедливих взаємовигідних контрактів;

4. за товар сплачуються реальні гроші.

Актуальним питанням є розробка схем формування оптових про- довольчих ринків з використанням матеріально-технічної бази ко- лишніх оптових і оптово-роздрібних підприємств (баз) оптової торгівлі, створення сприятливих умов для залучення вітчизняних, іноземних інвестицій. Держава повинна взяти на себе забезпечення стимулюючого і сприятливого середовища для бізнесу та інвестування.

Реалізація вищевказаних напрямів може здійснюватись через ком- плекс заходів на державному, міжгалузевому і регіональному рівні щодо організації ОПР як основного механізму прискорення та спрощення про- сування товару до кінцевого споживача. У цих заходах необхідно перед- бачати координацію дій виробника, оптовика, роздрібного продавця і споживача, поклавши відносини сторін на дійову взаємовигідну основу.

Вибір організаційно-правової форми ОПР проводиться в рамках законодавства щодо форм господарювання. Най доцільнішою ор- ганізаційно-правовою формою є відкриті акціонерні товариства, акціоне- рами яких можуть бути виробничі, переробні, заготівельні, торговельні, сервісні, інші юридичні та фізичні особи/ Для формування статутного фонду можуть бути залучені кошти державного та місцевих бюджетів, приватних, у тому числі іноземних інвесторів, господарських товариств.

Форма власності оптових ринків може бути різною — державною, приватною, комунальною, змішаною.

Робота ОПР організується згідно з його статутом, правилами торгівлі, ветеринарними і санітарними правилами, іншими нормативни- ми документами, що регламентують діяльність ринку.

При плануванні та організації роботи ОПР слід передбачити:

• режим роботи ОПР, який затверджується місцевими органами виконавчої влади;

• забезпечення продавців та покупців ринку належним торговель- ним і холодильним обладнанням;

• здійснення контролю за додержанням вимог щодо паркування транспортних засобів;

• створення умов для зберігання товарно-матеріальних цінностей та продажу товарів;

• забезпечення належного санітарного, технічного та протипо- жежного стану території ринку;

• відповідальність за порушення порядку торгівлі на ринку;

• розроблення, затвердження та контролю за реалізацією заходів щодо створення та функціонування ОПР;

253

• розроблення і контролю за виконанням правил торгівлі, ветери- нарних і санітарних правил, інших нормативно-правових доку- ментів, що регламентують їхню діяльність;

• організацію навчання, проведення семінарів з питань оптової торгівлі;

• внесення в установленому порядку пропозицій щодо вивчення можливостей та створення умов для фінансового забезпечення діяльності ОПР;

• сприяння виділенню земельних ділянок під ОПР;

• надання організаційно-технічної допомоги у створенні та функціонуванні ОПР;

• організацію реклами по телебаченню, радіо, у місцевій пресі;

• стимулювання реалізації на ОПР продукції вітчизняного вироб- ництва.

Держава не повинна безпосередньо впливати на створення та роз- виток оптового продовольчого ринку. Вона може надавати різного роду послуги, зокрема, в підготовці документації щодо сортування та стан- дартизації якості продукції, створюючи законодавчу базу, що дозволяти- ме здійснювати ділові операції. Також держава може надати податковий кредит для інвестування в інфраструктуру оптових ринків. Наприклад, якщо компанії за свій власний рахунок будують холодильні установки, вантажно-розвантажувальні дільниці чи дороги до ринку, тоді можна дозволити їм вирахувати частину чи всю суму витрат із суми податків, що сплачуються ними.

Держава не повинна втручатися у функціонування чи будівництво оптових ринків, визначаючи, наприклад, місце розташуван- ня, обладнання, місце роботи. Рішення з цих питань доцільно приймати самим учасникам оптового ринку.

ОПР доцільно створювати на базі існуючих підприємств оптової торгівлі різних форм власності (плодоовочеві бази, холодильники) за згодою їхніх трудових колективів. Використання майна (земельних ділянок) для створення ОПР доцільно проводити за конкурсом.

На першому етапі створюються універсальні, а також спеціалізо- вані ОПР, наприклад, плодоовочеві, рибні, м'ясні. Такі ринки розміщу- ються ближче до кінцевих споживачів.

На оптових ринках можуть працювати павільйони сезонної торгівлі сільськогосподарською продукцією нетривалого терміну виро- щування та зберігання, передусім ягодами, овочами. Для цього не- обхідно провести таку роботу:

• підготувати нормативно-правову базу для формування та функціонування системи ОПР та оптової торгівлі, визначити види ринків, їхні характеристики;

• розробити схеми розміщення ринків;

• провести переорієнтацію міських плодоовочевих та інших баз за принципом роботи оптових ринків.

На другому етапі створюються оптові ринки на рівні районів, об- ластей, тобто ближче до товаровиробників. Для цього здійснюються за- ходи щодо удосконалення нормативно-правового, фінансово-кредитно- го, інформаційного та консультаційного забезпечення ОПР; створю- ються підприємства з виробництва, заготівлі, переробки та реалізації продукції; залучаються підприємства споживчої кооперації (за їхньою згодою).

Фінансування розвитку ОПР має здійснюватись в основному за рахунок недержавних джерел. Органи виконавчої влади та місцевого са- моврядування повинні сприяти залученню інвестицій (вітчизняних та іноземних), а також вільних коштів населення.

Основними джерелами доходів можуть бути:

• плата за користування приміщеннями, наданими учасникам оп- тової торгівлі;

• плата, що вноситься учасниками оптової торгівлі за послуги, які надаються оптовими ринками (транспортні, вантажно-розванта- жувальні роботи, аналіз якості продукції, утилізація нереалізованого товару).