1.2. Класифікаційна характеристика

міжнародних фінансових організацій

Питання класифікації міжнародних організацій, зокрема МФО, цілей і принципів їхньої діяльності, а також їхні функції та завдання висвітлені в низці наукових праць вітчизняних і зару­біжних авторів, зокрема І. Н. Герчикової [16], О. Г. Зайцевої [20], А. Кірєєва[23],В. С. Кузнєцова[32], Д. В. Смислова [53], Є. Д. Халевинської та А. І. Халевинського [62], В. І. Хорошковсь-кого [64, 68], Т. М. Циганкової [72], А.-Х. ІПреплера [77] та ін.

Головними критеріями класифікації МФО є умови членства, ко­ло учасників, характер повноважень, коло компетенції [16, с. 26].

За колом компетенції (функціональною спрямованістю) усі міжнародні організації поділяють на організації загальної та спеціальної компетенції. За цим критерієм МФО належать до організацій зі спеціальною компетенцією. Але певні риси міжна­родних фінансових організацій притаманні також і організаціям загальної компетенції, а також організаціям іншої (нефінансової) спрямованості. Найбільш широку компетенцію серед усіх МФО має МВФ.

23

За умовами членства вирізняють МФО з відкритим та закри­тим членством. До закритих організацій нових членів приймають лише за запрошенням її засновників, до відкритих організацій може увійти кожна держава, що поділяє принципи і статут орга­нізації [42, с. 22].

За характером повноважень можна виокремити МФО коор­динаційного типу, що поділяють свої повноваження з державою і різняться співвідношенням цих повноважень і методами ре­гулювання (це, наприклад, більшість установ ООН, які займа­ються валютно-фінансовими проблемами), МФО з окремими наддержавними функціями, в установчих документах яких пря­мо обмежується компетенція держав-учасниць в окремих сфе­рах та ухвалення рішень державами в цих сферах є можливим лише за згоди цих організацій (МВФ, МБРР), та, нарешті, над­державні МФО, специфіка яких полягає у створенні обов'язко­вих для держав-учасниць правил і норм (Європейський валют­ний союз, Європейський центральний банк) [43, с. 446].

За колом учасників МФО поділяють на глобальні та регіональ­ні. Цей критерій можна також назвати критерієм географічно­го поширення організацій [42, с. 19].

До глобальних МФО, тобто тих, членами яких може стати будь-яка країна, незалежно від її географічного розташування, належать Міжнародний валютний фонд, Група Всесвітнього банку, Банк міжнародних розрахунків.

До цього переліку можна додати Паризький і Лондонський клуби кредиторів, які, хоча і є неформальними організаціями, але регулюють питання щодо боргових зобов'язань країн, а отже, мають прямий стосунок до міжнародних фінансів, не будучи при цьому спеціалізованими МФО.

Окрім глобальних Міжнародних фінансових організацій у світі існує значна кількість регіональних МФО. До них нале­жать передусім регіональні банки розвитку, а також регіональ­ні валютно-кредитні та фінансові організації (Європейський центральний банк, Європейський інвестиційний банк та ін.).